Ухвала суду № 64918649, 22.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1790/16 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Желтобрюх І.Л.

за участю секретаря судового засідання: Шутовської І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, третя особа - Міністерство фінансів України про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аніка», звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили:

визнати незаконними та скасувати рішення (лист) Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 09 жовтня 2015 року №11550/10-10-13-11-02-10;

визнати незаконними та скасувати рішення (лист) Головного управління у Київській області від 14 грудня 2015 року №3257/10/10-36-1101-10;

визнати незаконними та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 16 березня 2016 року №5653/6/99-99-11-02-02-15;

зобов'язати Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області включити відомості з поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Аніка» копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за податкових період календарний місяць вересень 2015 року, до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року та прийняти нову, якою адміністративний позов - задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як юридична особа з 03 вересня 2004 року, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

12 січня 2015 року між позивачем та Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області укладено договір про визнання електронних документів, згідно з яким податковим органом визнаються податковою звітністю подані позивачем податкові документи (податкова звітність, реєстри отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інші звітні податкові документи) в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

09 жовтня 2015 року позивачем подано до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області лист вих. № 157/10-15, в якому зазначалося, що позивач подає копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронній формі за звітний період - вересень 2015 року, який зберігається на машинозчитувальному носії інформації.

До листа додано копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних (код за ЄДРПОУ 33077997) в електронній формі за звітний податковий період вересень 2015 року на флеш носієві "Kingston", серійний номер Н-009, ємністю 64 гігабайт зеленого кольору у файлі « 10130033077997J1201508100000000110920151013. XML» у кореневій директорії (папці) з можливістю машинного зчитування через USB.

09 жовтня 2015 року зазначений лист було зареєстровано Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області вх. № 19656/10.

09 жовтня 2015 року Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на адресу позивача направлено лист вих. №11550/10/10-13-11-02-10, яким роз'яснено, що реєстр виданих та отриманих податкових накладних («за формою J1201508») починаючи зі звітності за січень 2015 року, до контролюючого органу не подається.

23 листопада 2015 року позивач звернувся до Головного управління ДФС у Київській області із скаргою про перегляд і скасування рішення контролюючого органу вих. №207/11-15.

14 грудня 2015 року Головне управління ДФС у Київській області направило на адресу позивача відповідь - рішення про розгляд скарги, у якій зазначено про відсутність порушень при наданні Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області рішення (листа) №11550/10/10-13-11-02-10.

26 січня 2016 року позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою про перегляд і скасування рішення контролюючого органу вих. №18/01-16.

16 березня 2016 року Державною фіскальною службою України прийняте рішення про результати розгляду скарги вих. №5653/6/99-99-11-02-02-15, яким скаргу позивача залишено без задоволення.

26 січня 2016 року позивач надіслав до Міністерства фінансів України скаргу про перегляд і скасування рішення контролюючого органу вих. № 21/01-16, яку 15 лютого 2016 року направлено для розгляду до Державної фіскальної служби України.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Як вбачається з адміністративного позову, серед іншого, позивач просить визнати незаконними та скасувати рішення (лист) Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 09 жовтня 2015 року №11550/10-10-13-11-02-10.

Так, зазначеним листом роз'яснено позивачу, що реєстр виданих та отриманих податкових накладних («за формою J1201508») починаючи зі звітності за січень 2015 року, до контролюючого органу не подається.

Відповідно до п. 49 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, внесено зміни до ст. 201 Податкового кодексу України, зокрема, п. 201.15 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку повинен вести реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді та щомісячно подавати до контролюючого органу копії записів у них.

Починаючи з 01 січня 2015 року, на підставі п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, зведені результати обліку операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з розділом V Кодексу, відображаються платником податку у податкових деклараціях.

Починаючи з 01 січня 2015 року, платник податків повинен вести реєстр документів, зазначених у підпунктах "а" -"в" п. 201.11 ст.201 Податкового кодексу України.

Реєстр виданих та отриманих податкових накладних, який платником податків ведеться за власним бажанням, так і реєстр документів, зазначених у підпунктах «а»-«в» п. 201.11 статті 201 Податкового кодексу України податкових накладних, до контролюючого органу, починаючи із звітності за січень 2015 року не подається.

09 жовтня 2015 року позивачем подано до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області лист вих. № 157/10-15, в якому зазначалося, що позивач подає копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронній формі за звітний період - вересень 2015 року, який зберігається на машинозчитувальному носії інформації.

Судом першої інстанції правильно встановлено те, що реєстр виданих та отриманих податкових накладних не є податковою декларацією, а отже, норми пп. 49.12 статті 49 Податкового кодексу України по відношенню до реєстрів не повинні застосовуватися.

Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності рішення (листа) Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області вих. №11550/10/10-13-11-02-10 від 09 жовтня 2015 року.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Отже, умовою прийняття та реєстрації будь-якої податкової звітності є дотриманням платником податків вимог, встановлених ст. 48 і 49 Податкового кодексу України.

Недотримання платником податків вимог щодо порядку та способу подачі та форми податкової звітності з податку на додану вартість виключають можливість як прийняття контролюючим органом, так і подальшої реєстрації податкової звітності з перенесенням її даних до відповідних інформаційних систем податкового органу.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позовна вимога про зобов'язання Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області включити відомості з поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Аніка» копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України є похідною від позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення (листа) Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 09 жовтня 2015 року №11550/10-10-13-11-02-10.

Враховуючи те, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення не підлягає задоволенню, відсутні правові підстави і для задоволення похідної позовної вимоги про зобов'язання вчинити дії.

Крім зазначеного, у адміністративному позові містяться вимоги про визнання незаконними та скасування рішень: Головного управління у Київській області від 14 грудня 2015 року №3257/10/10-36-1101-10 та Державної фіскальної служби України від 16 березня 2016 року №5653/6/99-99-11-02-02-15.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорювані рішення прийняті відповідачами за результатом розгляду скарг позивача про перегляд і скасування рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України скарги на рішення контролюючих органів подаються до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі.

Згідно з ст.. 55 Податкового кодексу України контролюючими органами вищого рівня є:

- центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - для контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць;

- контролюючі органи в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональні територіальні органи - для державних податкових інспекцій, які їм підпорядковуються.

Рішення Головного управління ДФС у Київській області може бути оскаржене до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положенням про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236 (далі - Положення №236), Державна фіскальна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Основні завдання Державної фіскальної служби України визначено у пункті 3 Положення №236, зокрема, реалізація державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної податкової політики; державної політики у сфері державної митної справи.

Розгляд Державною фіскальною службою України скарг на рішення контролюючих органів в областях не суперечить вимогам статей 55 та 56 Податкового кодексу України.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що закріплений у п.56.8 ст. 56 Податкового кодексу України обов'язок контролюючого органу за результатами розгляду скарги прийняти вмотивоване рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає повної деталізації щодо кожного аргументу скаржника.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Державна фіскальна служба України та Головне управління ДФС у Київській області при розгляді скарг позивача діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Аніка» зазначає про те, що колегія суддів Київського окружного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Щавінського В.Р., суддів: Панової Г.В., Горобцової Я.В. не могли брати участь у розгляді даної справи та зобов'язані заявити самовідвід.

У ст.27 Кодексу адміністративного судочинства України визначено підстави для відводу (самовідводу) судді, зокрема, якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов'язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді; у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу.

Статтею 28 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено підстави, за яких є недопустимою повторна участь судді у розгляді адміністративної справи.

Так, не є підставою для самовідводу розгляд аналогічної справи або справи з аналогічним складом сторін.

Судом апеляційної інстанції не встановлено будь-яких порушень щодо відсутності у складу колегії суду першої інстанції повноважень для розгляду цієї адміністративної справи та підстав, визначених законом, для подачі заяв про самовідвід.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, третя особа - Міністерство фінансів України про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії

Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 22.02.2017

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

І.Л. Желтобрюх

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Безименна Н.В.