Ухвала суду № 64918598, 22.02.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ковтуненко О.В.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року справа №265/2880/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі Арабей Т.Г., ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю секретаря судового засідання - Челахової О.О., представника відповідача - ОСОБА_4, діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2016 року у справі № 265/2880/16-а за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2016 року, ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (з урахуванням уточнень) про:

- визнання дій відповідача неправомірними у відмові у нарахуванні позивачу пенсії в разі втрати годувальника з 16 січня 2016 року та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 27 від 21 червня 2016 року;

- зобов'язання управління нарахувати та виплатити позивачу пенсію в разі втрати годувальника з 16 січня 2016 року (а.с. 1-2, 58-59).

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2016 року у справі № 265/2880/16-а у задоволені адміністративного суду відмовлено у повному обсязі (а.с. 109-110).

Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначено, що позивачу призначено пенсію за віком та незважаючи на пільговий характер її призначення вона має право на пенсію по втраті годувальника відповідно до п. б ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Просила суд скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 115-117).

Позивач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Представник відповідача у судовому засідання надала пояснення аналогічні викладеним в запереченнях на апеляційну скаргу, надісланих до канцелярії суду 20 лютого 2017 року, наполягала на тому, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставину справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером за вислугою років (а.с. 3-5).

ОСОБА_5 є дружиною померлого 10 січня 2016 року ОСОБА_6 (а.с. 8).

ОСОБА_6 має право на пільги встановлені законодавством для ветеранів служби цивільного захисту (а.с.7).

Факт спільного проживання позивача з померлим ОСОБА_6 підтверджується довідкою з місця проживання, виданої 16 лютого 2016 (а.с.17).

Факт смерті засвідчено Іллічівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецький області 12 січня 2016 року актовий запис № 58 (а.с. 8).

Згідно довідки про смерть № 167 від 11 січня 2016 року причиною смерті ОСОБА_6 є наскрізне вогнепальне кульове поранення голови з ушкодженням головного мозку.

Позивач 08 лютого 2016 року звернулась до пенсійного органу для призначення їй пенсії по втраті годувальника ОСОБА_6 (а.с.80-81, 89-90, 103).

Рішенням ГУПФУ в Донецький області № 27 від 21 червня 2016 року ОСОБА_5 відмовлено в призначенні пенсії у разі втрати годувальника у зв'язку з відсутністю встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» віку для призначення пенсії по втраті годувальника (а.с.49-50, 78-79, 87-88, 99-100).

їСпірним питанням у справі, є правомірність прийняття пенсійним органом рішення від 21 червня 2016 року щодо відмови у призначенні пенсії.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог виходив з того, що у позивача недостатньо встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» віку для призначення пенсії по втраті годувальника , відтак спірне рішення пенсійного органу є правомірним.

Судом апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно доположень ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Непрацездатними членами сім'ї є батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" або є інвалідами.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено межу пенсійного віку, а саме зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.

Згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.

При цьому непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

Таким чином, однією з основних вимог для призначення пенсії по втраті годувальника, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є досягнення особою пенсійного віку.

ОСОБА_5 є особою, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 та отримує пенсію за вислугу років.

На день звернення до відповідача із заявою про нарахування пенсії по втраті годувальника (08 лютого 2016 року) позивачу виповнилося 54 роки 10 місяців, тобто до віку встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не вистачає 4 роки 8 місяців.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він повинен був прийняти рішення на підставі нормативно-правових актів, що діяли на час звернення позивача за перерахунком пенсії.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо наявності у неї права на призначення пенсії по втраті годувальника, оскільки нею не досягнуто віку встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що є виключною умовою для призначення пенсії по втраті годувальника.

При цьому, суд зазначає, що право на призначення пенсії позивач набула ще у 2011 році та реалізувала його, відтак, її право на отримання пенсійних виплат не обмежено пенсійним органом.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції та пенсійним органом щодо правомірності прийнятого пенсійним органом рішення про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника.

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2016 року у справі № 265/2880/16-а за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 22 лютого 2017 року.

Повний текст ухвали виготовлено 23 лютого 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Г.М. Міронова