Ухвала суду № 64918394, 20.02.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 лютого 2017 рокусправа № 804/4928/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.

За участю представників:

Позивача - не з'явився

Відповідача - Ямковий В.Ф. ( договір від 17.08.16 № 09/08-06, пос. № 2231)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Державного реєстратора Магдалинівського районного управління юстиції Горобець Ольги Петрівни

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 р.

у справі № 804/4928/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Віта 2000"

до Державного реєстратора Магдалинівського районного управління юстиції Горобець Ольги Петрівни

треті особи: Відділ Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області, Фермерське господарство "Ткач", ОСОБА_3, ОСОБА_4

про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ТОВ «Агро-Віта 2000» звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Магдалинівського районного управління юстиції Горобець Ольги Петрівни, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відділ Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області, Фермерське господарство "Ткач", ОСОБА_3, ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №11380316 від 29.09.2015 року та №11379985 від 29.09.2015 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в порушення норм чинного законодавства, державна реєстрація договорів оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 між ОСОБА_4 та СФГ "Ткач", а також між ОСОБА_3 та СФГ "Ткач" мала місце до закінчення дії договору оренди цієї ж самої земельної ділянки між позивачем та ОСОБА_6 Відповідачем під час державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки між ОСОБА_4 та СФГ "Ткач", а також між ОСОБА_3 та СФГ "Ткач" не перевірено відповідність уявлених прав на реєстрацію таких договорів вимогам законодавства, а також наявність суперечностей між заявленими правами та вже зареєстрованими правами на земельну ділянку НОМЕР_1.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2016 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення державного реєстратора Магдалинівського районного управління юстиції Горобець Ольги Петрівни №11380316 від 29.09.2015 року про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між СФГ «Ткач» та ОСОБА_4 та №11379985 від 29.09.2015 року про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між СФГ «Ткач» та ОСОБА_3.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державний реєстратор Магдалинівського районного управління юстиції Горобець Ольга Петрівна звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Додатково апелянт зазначила, що земельна ділянка площею 5, 760 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належала ОСОБА_6 на праві власності відповідно до Державного акту ДП №130917 на момент підписання та реєстрації договору оренди земельної ділянки від 08.05.2012 в результаті спадкування перейшла до спадкоємців: ОСОБА_3 (свідоцтво про право на спадщину, серії НАОР №387742, виданого Магдалинівською державною нотаріальною конторою державним нотаріусом Сушко В.Б. 08.09.2015) та ОСОБА_4 (свідоцтво про право на спадщину, серії НАО №387741, видного Магдалинівською державною нотаріальною конторою державним нотаріусом Сушко В.Б. 08.09.2015). В даному випадку договір оренди земельної ділянки, укладений 05.05.2012 між позивачем та ОСОБА_6 втратив чинність після зміни меж земельної ділянки (розподілення площі земельної ділянки між спадкоємцями), яка є предметом цього Договору, а також зміни істотних умов цього Договору. Крім того, на думку відповідача, у разі визнання позовних вимог будуть порушені права та інтереси Селянського фермерського) господарства "Ткач", оскільки на теперішній час відповідно до договорів оренди земельної ділянки, укладених між останнім та ОСОБА_4, ОСОБА_3 орендарем є Селянське (фермерське) господарство "Ткач".

Представники позивача та третіх осіб в судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та третіх осіб.

Представник відповідача в засіданні суду підтримав доводи апеляційної скарги. Уважає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, а тому просив скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника апелянта, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи убачається, що 08.05.2012 року між позивачем ТОВ "Агро-Віта 2000" та ОСОБА_6 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 5,760 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, і належала ОСОБА_6 на праві власності відповідно до Державного акту НОМЕР_2.

Вказаний договір оренди земельної ділянки був зареєстрований у Магдалинівському державному земельному кадастровому центрі (правонаступник Відділ Держгеокадастру у Магдалинівському районі Дніпропетровської області - третя особа 1), про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 08.05.2012.

Земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 була передана позивачеві за актом приймання-передачі земельної ділянки в день державної реєстрації договору оренди землі, укладеного між позивачем та ОСОБА_6 З моменту передачі позивачеві земельної ділянки, підприємство стало використовувати її за цільовим призначенням відповідно до своєї статутної діяльності. В п. 4 Договору оренди землі сторони обумовили, що договір укладено на 7 років, тобто до 08.05.2019.

Договір оренди землі не був достроково розірваний сторонами чи визнаний судом недійсним. Строк дії договору оренди землі також не сплив і триватиме до 08.05.2019 року.

У серпні 2016 року з Державного земельного кадастру позивач дізнався про те, що 29.09.2015 року земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 передана в оренду СФГ "Ткач".

З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається що зареєстровано договір оренди 1/2 земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 (2,880 га) укладений між СФГ "Ткач" та ОСОБА_4, який відповідно до свідоцтва про право на спадщину НАО 387741 від 08.09.2015 року є спадкоємцем за ОСОБА_6 та 1/2 земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 (2,880 га) зареєстровано договір оренди укладений між СФГ "Ткач" та ОСОБА_3, яка відповідно до свідоцтва про право на спадщину НАО 387742 від 08.09.2015 року також є спадкоємницею за ОСОБА_6

Зазначені договори оренди землі зареєстровані державним реєстратором Магдалинівського районного управління юстиції Дніпропетровської області Горобець О. П. на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексні номери: 24856048 та 24855194 від 29.09.2015 року, відповідно до яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені записи про інше речове право № 11380316 та № 11379985 відповідно.

Вважаючи такі рішення державного реєстратора Магдалинівського районного управління юстиції Дніпропетровської області Горобець О. П. протиправними, позивач звернувся до суду за захистом свої прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України в редакції, чинній на день укладення договорів оренди земельних ділянок між орендодавцями та позивачем), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приписами ст. 126 ЗК України визначено, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок (далі - договори оренди), на час укладення позивачем зазначених договорів оренди, були визначені Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073 (далі - Порядок №2073).

Відповідно до пункту 2 Порядку, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Пунктами 3 та 4 Порядку №2073 визначено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів.

Згідно пунктів 12, 13 Порядку № 2073, факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди). Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком. Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками.

Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів відділу Держкомзему у Магдалинівському районі є дата засвідчення факту державної реєстрації (пункт 14 Порядку №2073), а саме 08.05.2012 року №12223000400.

Отже, договір оренди від 10.03.2012 року укладений між позивачем ТОВ "Агро-Віта 2000" та ОСОБА_6, зареєстрований відділом Держкомзему у Магдалинівському районі Дніпропетровської області є таким, що зареєстрований відповідно до чинного законодавства, що діяло на день реєстрації.

Частиною 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004, встановлено, що будь-які дії дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть учинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Доказів розірвання договору оренди чи визнання його у встановленому законодавством України порядку недійсними до суду не надано.

Отже, договір оренди, укладені між позивачем ТОВ "Агро-Віта 2000" та ОСОБА_6 є таким, що зареєстрований відповідно до вимог чинного законодавства України, що діяло на момент вчинення таких реєстраційних дій та є дійсним.

Як убачається з матеріалів справи, з метою реєстрації договорів оренди земельних ділянок СФГ "Ткач" звернулась до відповідача з пакетом документів.

Суд зазначає, що кадастрові номери земельних ділянок, договори оренди яких мала на меті зареєструвати СФГ "Ткач" співпадають з кадастровими номерами земельних ділянок, що перебували в оренді у ТОВ "Агро-Віта 2000".

Державний реєстратор Магдалинівського районного управління юстиції Дніпропетровської області Горобець О. П. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації Договорів оренди землі, наданих СФГ "Ткач".

Колегія суддів уважає, що рішення державного реєстратора Магдалинівського районного управління юстиції Дніпропетровської області Горобець О. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є протиправним з огляду на таке.

Порядок та умови внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування регулюються правовими нормами Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон України №1952-IV). Законом України від 26 листопада 2015 року №834-VIII цей Закон викладено у новій редакції і введено в дію з 1 січня 2016 року.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України №1952-IV (у редакції чинній на час вчинення відповідачем реєстраційних дій) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 1 частини 2 статті 9 зазначеного Закону зобов'язано державного реєстратора встановлювати відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до пункту 8-1 частини 2 статті 9 Закону України №1952-IV під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

У статті 19 Закону України №1952-IV визначені підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень. Так, відповідно до частини першої цієї статті держана реєстрація прав проводиться на підставі:1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХIV «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 161-ХIV) невід'ємною частиною договору оренди землі є:

- план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі об'єкта оренди;

- проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Тобто, у разі подання заяви про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки уповноважена особа зобов'язана пред'явити органові державної реєстрації крім самого договору оренди усі зазначені вище документи.

Пунктом 6 частини 1 статті 24 Закону України №1952-IV встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України №1952-IV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Таким чином, подання для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку документів, зокрема тих, які є невід'ємною частиною договору оренди цієї ділянки, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав за іншою особою, є передбаченою у статті 24 Закону № 1952-ІV підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (частина четверта 4 стаття 15 Закону № 1952-IV).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004, №1952-IV (в редакції, чинній на день вчинення відповідачем реєстраційних дій), нотаріус є державним реєстратором.

Приписами ч. 3 ст. 10 Закону №1952, визначено, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав;

7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі.

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Судова колегія також зазначає, що приписами п.1 Перехідних положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що Кабінету Міністрів України до 1 липня 2016 року необхідно забезпечити автоматизоване перенесення записів Державного реєстру земель про речові права на земельні ділянки та їх обтяження, про суб'єктів таких прав та документи, що посвідчують такі права, до Державного реєстру прав. З моменту автоматизованого перенесення відповідної інформації перенесені записи вважаються відомостями Державного реєстру прав, а права та обтяження на відповідні земельні ділянки - зареєстрованими (крім випадків, коли права на такі земельні ділянки зареєстровані в Державному реєстрі прав після 01 січня 2013 року).

Судом встановлено, що відповідачем під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а договір оренди щодо спірних земельних ділянок укладені саме до 01.01.2013, не зроблено запити до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, зокрема, до відділу Держкомзему у Магдалинівському районі Дніпропетровської області.

При цьому суд враховує, що на сьогоднішній день в Україні не існує єдиної бази, за допомогою якої можна встановити реєстрацію прав, які виникли та зареєстровані до 01 січня 2013 року.

Однак, відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав, які виникли та зареєстровані до 01.01.2013 року, не може позбавляти особу цього права.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що договір оренди, укладений між ТОВ "Агро-Віта 2000" та ОСОБА_6 є таким, що зареєстрований належним чином.

Приписами п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону №1952 чітко визначено, що під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру.

З інформації, що містилась у Витягах з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, відповідач дійшов висновку про те, що вказані земельні ділянки не перебувають в оренді. Жодних інших дій, спрямованих на встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, на встановлення наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на земельну ділянку та наявність обтяження договорами оренди на спірну земельну ділянку, що могли бути та були зареєстровані відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент їх реєстрації, відповідачем вчинено не було.

Суд наголошує на тому, що реєстрація договорів оренди землі за новим орендарем можлива лише після реєстрації угод про розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем.

Між тим, відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства належним чином не перевірено факт вже зареєстрованого права оренди на вказану земельну ділянку, та за відсутності угод про розірвання договору оренди землі з попереднім орендарем та чинного попереднього, зареєстровано нові договори, укладені з СФГ «Ткач».

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме державний реєстратор, з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та уникнення подвійної реєстрації повинен запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 1 січня 2013 року.

За таких обставин, колегія суддів уважає, що відповідач під час прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень здійснив повторну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди у них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельної ділянки.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач не надав доказів правомірності своїх рішень, які є предметом оскарження у даній справі, окрім того під час розгляду справи встановлено, що відповідач під час прийняття спірних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

За наслідками розгляду справ колегія суддів Верховного Суду України в постановах від 30 березня 2016 року №21-1434а15 та від 15 листопада 2016 року у справі №825/1287/15-а висловила правову позицію, яка полягає у тому, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону № 1952-ІV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до ч.2 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Підстави для відступлення від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України щодо аналогічних правовідносин відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального прав

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного реєстратора Магдалинівського районного управління юстиції Горобець Ольги Петрівни у справі № 804/4928/16 - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року по справі № 804/4928/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 21.02.2017 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва