Постанова № 64918293, 15.02.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2017 р. Справа № 922/808/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Барбашова С.В., суддя Пушай В.І.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

третіх осіб - не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини -ЕМЗ", м. Харків (вх.№3395 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 28.11.16 у справі № 922/808/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини -ЕМЗ", м.Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1. Приватне акціонерне товариство "Завод крупних електричних машин", м. Нова Каховка,

2. Приватне акціонерне товариство "Науково - виробниче об'єднання "Етал", м. Олександрія,

3.Товариство з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромашинобудівний завод", м.Нова Каховка,

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Новокаховський електромеханічний завод", м. Нова Каховка

про стягнення 8791414,46 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день подання позову складає 233125762 грн. та 51562147,40 грн. ,-

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини - ЕМЗ" заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 06-В/13/07/КЛ-КБ від 22 серпня 2013 р., яка виникла станом на 14 березня 2016 року в розмірі 8 791 414,46 доларів США, що відповідно до курсу, встановленого НБУ станом на 14 березня 2016 року становить еквівалент 228 752 261,38 грн. та 51 562 147,40 грн., яка складається з: заборгованості за кредитною лінією - 7 857 000,00 доларів США; процентів за користування кредитною лінією, нарахованих за період з 22.02.2015 по 13.03.2016 - 934 414,46 доларів США; пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією - 46 456 670,76 грн. та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією - 5 105 476,64 грн., з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 06-В/13/07/КЛ-КБ від 22 серпня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 травня 2016 року призначено по справі № 922/808/16 судову економічну експертизу, зупинено провадження у справі, матеріали справи направлені до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_3 для проведення відповідної експертизи.

На вирішення судового експерта поставлені запитання:

1) Чи відповідають надані позивачем розрахунки заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 06-В/13/07/КЛ-КБ від 22 серпня 2013 р. станом на 14.03.2016 умовам цього договору та додаткових угод до нього та чи підтверджуються вони первинними документами:

- за кредитною лінією (тіло кредиту)?

- за процентами за користування кредитною лінією, нарахованих за період з 22.02.2015 по 13.03.2016?

- за пенею, нарахованою за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією?

- за пенею, нарахованою за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією?

2) Яка фактична сума заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 06-В/13/07/КЛ-КБ від 22 серпня 2013 р. станом на 14.03.2016:

- за кредитною лінією (тіло кредиту)?

- за процентами за користування кредитною лінією, нарахованих за період з 22.02.2015 по 13.03.2016?

- за пенею за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією?

- за пенею за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією?

08 листопада 2016 року до господарського суду Харківської області від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_3 надійшли матеріали справи №922/808/16 разом з висновком комісійної судової економічної експертизи № 5776/10194 від 17.10.2016, відповідно до якого підтверджується розрахунок заборгованості, складений позивачем за договором про відкриття кредитної лінії №06-В/13/07/КЛ-КБ від 22 серпня 2013 р. станом на 14.03.2016.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.11.2016 року у справі №922/808/16 (суддя Чистякова І.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини - ЕМЗ" на користь Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" заборгованість за кредитною лінією (тіло кредиту) в розмірі 7857000,00 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 14.03.2016 р. - 204438833,57 грн., за процентами за користування кредитною лінією, нарахованих за період з 22.02.2015 по 13.03.2016 в розмірі 934414,42 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 14.03.2016р. - 24313426,70 грн., за пенею за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією в сумі 46456670,74 грн., за пенею за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією в розмірі 5105476,64 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 206700,00 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду повністю та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції не перевірив правильність здійснення розрахунку пені, зробленого позивачем, що свідчить про поверхневе ставлення суду до зясування обставин справи та невірно визначеного грошового еквіваленту заборгованості в іноземній валюті. Відповідач вважає, що позивач всупереч положенням ч.6 ст.232 ГК України нарахував пеню за період більш ніж один рік з дня порушення зобовязання.

Відповідач вказує на те, що судом першої інстанції не витребувані та не досліджені належні докази видачі позивачем кредиту позичальнику. Відповідач не є позичальником по даному кредитному договору, тому він не може самостійно отримати та надати такі докази та перевірити правильність розрахунку заборгованості. Крім того, суд першої інстанції не перевірив, чи повідомлявся відповідач як поручитель про укладання додаткових угод та чи надавав згоду на їх укладання, хоча даними додатковими угодами збільшувався обсяг його відповідальності.

Відповідач в додаткових поясненнях до апеляційної скарги зазначив, що в судовому рішенні відсудня вказівка на те, яким чином розраховувалась пеня за порушення строків повернення кредиту та за прострочку сплати процентів, не враховано обмеження строків позовної давності, про застосування яких заявляв відповідач у судовому засіданні першої інстанції. Відповідач вважає, що висновок експертизи по даній справі не містить точних даних щодо розміру пені за порушення строків повернення кредиту та за прострочку сплати проценців, тому не мав бути врахований судом як єдиний неспростовний доказ.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що позивачем надано всі документи, що підтверджують факт отримання кредитних коштів; що розмір заборгованості збільшився за рахунок нарахування процентів та пені до дати звернення до суду.

У відзиві зазначив, що матеріали справи містять всі додаткові угоди до договору поруки від 22.08.13р., які були укладені при зміні умов основного зобовязання (22.09.14р. та 26.12.14р.) відповідно обсяг відповідальності поручителя не збільшувався і зобовязання не змінювалось без згоди поручителя, а отже підстави для припинення поруки відсутні.

Представники третіх осіб в судове засідання не зявились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 22 серпня 2013 р. між Публічним акціонерним товариством "СБЕРБАНК", (Банк) та Приватним акціонерним товариством "Завод крупних електричних машин" (Позичальник) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №06-В/13/07/КЛ-КБ.

Пунктами 1.1., 1.2. договору встановлено, що Позичальнику відкрито невідновлювальну кредитну лінію в доларах США в сумі 10000000,00 доларів США та передбачено, що на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надання ОСОБА_4 кредиту в порядку та на умовах, визначених цим Кредитним договором, а Позичальник зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати ОСОБА_4 проценти за користування Кредитом, а також повернути ОСОБА_4 кредит в терміни, встановлені Кредитним договором та/або додатковими угодами до Кредитного договору.

Під терміном "невідновлювальна кредитна лінія" розуміється Кредитна лінія, за умовами якої після надання Позичальнику Кредиту в загальній сумі, що дорівнює ліміту Кредитної лінії, подальше надання Кредиту не здійснюється, незалежно від того, що зазначений Кредит частково або повністю повернуто ОСОБА_4 до настання останнього дня дії Кредитної лінії, зазначеного в п.1.4. Кредитного договору.

У п.1.2. договору передбачено, що графік зменшення ліміту кредитної лінії.

Пунктом 1.4. договору зазначено, що останній день дії Кредитної лінії - 21 серпня 2018р.

П. 1.3. договору розмір процентної ставки встановлено:

- з дати укладення договору і по 21 серпня 2015 р. включно діє фіксована процентна ставка 11,25% річних;

- починаючи з 22 серпня 2015р. діє змінювана процентна ставка.

Пунктом 1.3.1. договору розмір змінюваної процентної ставки за користування Кредитом, починаючи з "22" серпня 2015 року визначається як сума погодженого Сторонами індексу ("Базова процентна ставка") і маржі ОСОБА_4 та розраховується за наступною формулою:

R = Базова процентна ставка + М.

Наведені визначення розуміються Сторонами в такому значенні: "R" - розмір змінюваної процентної ставки за користування Кредитом у відсотках річних. "Базова процентна ставка" - це погоджений Сторонами індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки та дорівнює розміру індикативної процентної ставки "LIBOR 12М" (надалі - "Індикативна ставка"), період перегляду якої складає 12 місяців.

Індикативна ставка - це "Лондонська міжбанківська ставка пропозиції" - середньозважена процентна ставка по міжбанківським кредитам, що надаються банками, які виступають на Лондонському міжбанківському ринку з пропозиціями коштів у доларах США на період, який дорівнює Періоду перегляду Індикативної ставки, зазначеному в цьому пункті Договору. Ставка розраховується на підставі даних, що надаються обраними банками, кожного робочого дня в 11.00 за Лондонським часом Британською Банківською Асоціацією (англ. ВВА) разом з інформаційною системою Thompson REUTERS та публікується на web-сайті - www.bloomberg.com та/або на web- сайті www.bankrate.com. При цьому, вказана ставка LIBOR в доларах США округлюється до двох знаків після коми. Сторони домовилися, що достатнім підтвердженням розміру процентної ставки - LIBOR, яка застосовується для визначення розміру Базової процентної ставки, буде ставка, що встановилась на кінець дня в день встановлення Базової процентної ставки на підставі даних інформаційних систем Thompson REUTERS та/або ВLOOMBERG. Сторони погодили, що для цілей цього Договору зазначені вище в цьому абзаці web-сайти та web-сторінка Thompson REUTERS є загальнодоступними регулярними джерелами інформації. Сторони погодили, що зазначений в цьому абзаці Договору механізм визначення та встановлення / зміни Базової процентної ставки (індексу) ґрунтується на об'єктивних індикаторах фінансової сфери (повністю прийнятних для кожної Сторони Договору) і дозволяє визначити ринкову вартість кредитних ресурсів.

М - ОСОБА_4 - це частина процентної ставки, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки за цим договором та забезпечує необхідну, встановлену ОСОБА_4 дохідність за цим Договором.

ОСОБА_4 встановлюється на рівні 10,5% річних.

Пунктом 1.3.2. договору на дату, з якої починає діяти змінювана процентна ставка, згідно п.1.3 цього Договору, розмір змінюваної процентної ставки буде визначено шляхом додавання розміру Базової процентної ставки, яка дорівнює Індикативній ставці, визначеній станом на дату, що передує трьом робочим дням до першого числа місяця, в якому починає діяти змінювана процентна ставка відповідно до п.1.3.1. договору та розміру маржі (відповідно до формули, зазначеної в п.1.3.1. договору).

У п.1.3.6. договору мінімальний розмір змінюваної процентної ставки встановлено у розмірі 11,25 %.

Починаючи з 22 серпня 2015 р. розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом відповідно до вищевказаної формули до наступного її перегляду встановлено у розмірі 11,3 % річних.

Пунктом 4.1. Кредитного Договору передбачено, що в день підписання Кредитного договору Банк відкриває Позичальнику позичковий рахунок для обліку кредиту.

У п.4.2. договору передбачено, що Банк надає Позичальнику Кредит лише в межах строку дії Кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу в сумі, що не перевищує ліміту кредитної лінії або декількох траншів, але так, щоб у будь - який момент часу загальна заборгованість за кредитною лінією не перевищувала ліміт кредитної лінії. Кожен транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього Договору, укладеної між Позичальником і ОСОБА_4. Додаткові угоди про надання окремих траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою Сторін і є невід'ємною частиною цього Договору. У кожній такій угоді Сторони повинні визначати: розмір траншу кредиту в межах розміру ліміту кредитної лінії; строк надання і повернення траншу кредиту; реквізити для надання кредиту, якщо вони відрізняються від зазначених у п.9.2. договору.

П.4.5. договору зазначено, що після укладення додаткової угоди згідно з п.4.2. цього договору Банк надає Позичальнику кредит на підставі його письмової заяви про надання Кредиту, не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дня їх отримання ОСОБА_4 або протягом більш тривалого строку, зазначеного в такій заяві.

Відповідно до розділу 4 договору на підставі Додаткової угоди №1 від 27.08.2013 р. та заяви на кредит від 27 серпня 2013 р. ОСОБА_4 надано Позичальнику кредит з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника в сумі 10 000 000,00 доларів США., що підтверджується випискою по позичковому рахунку (т.1 а.с.64-78) та меморіальним валютним ордером №62628044 від 27.08.2013 (т.1 а.с.39).

До Кредитного договору укладено ряд договорів про внесення змін, якими вносились зміни до умов Кредитного договору:

30 квітня 2014 р. укладено договір про внесення змін №1 щодо внесення змін до п.2.1. Додатку №1 до Кредитного договору.

18 червня 2014 р. укладено договір про внесення змін №2 до Кредитного договору щодо внесення змін до п.2.1. Кредитного договору.

22.09.2014р . укладено договір про внесення змін №3 щодо змін п.3.2., п.6.6., п.8.3. Додатку №1 до Кредитного договору.

26.12.2014 р. укладено договір про внесення змін №4 до Кредитного договору та внесено зміни до п.3.2. Кредитного договору, викладено п. 1.2 Кредитного договору в новій редакції щодо зміни графіку зменшення ліміту кредитної лінії.

Пунктом 8.1. договору встановлено, що Позичальник зобов'язувався повертати кожен із траншів кредиту у термін, зазначений у відповідній додатковій угоді до Кредитного договору, а також здійснювати часткове повернення кредиту, наданого в межах встановленого ліміту Кредитної лінії, таким чином, щоб загальна заборгованість за Кредитною лінією не перевищувала відповідного розміру ліміту Кредитної лінії, визначеного в п. 1.2. договору, станом на відповідну дату, з якої ліміт Кредитної лінії зменшується.

У п.6.1 договору зазначено, що Позичальник зобов'язувався сплачувати ОСОБА_4 за користування Кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором/відповідною додатковою угодою. Проценти нараховуються на загальну суму заборгованості за Кредитною лінією у валюті заборгованості.

П.6.2. договору передбачено нарахуванням процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії договору із розрахунку 360 днів у році - для кредиту, наданого Позичальнику в іноземній валюті. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення Кредиту в повному обсязі.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що проценти нараховані відповідно до пунктів 6.1.-6.2 договору, Позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше 3 (трьох) робочих днів, наступних за днем закінчення Періоду. При цьому "Періодом" розуміється кожний з періодів, який починається з того числа місяця, в якому був укладений договір і закінчується в день, що передує такому числу наступного (відповідного) місяця (т. ч. проценти за кредитом за такий день нараховуються).

У п.6.4. договору сторони погодили, що проценти, нараховані за період, в якому відповідно до п.1.4. цього договору, Позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит ОСОБА_4 повинні бути сплачені не пізніше дня, передбаченого для повернення кредиту.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позичальник належним чином не виконує покладені на нього зобов'язання за Кредитним договором, а саме в обумовлені строки не здійснює повернення ОСОБА_4 кредиту, процентів за користування кредитом у розмірах та термінах, що передбачено Кредитним договором.

Пунктом 8.3. договору встановлено, що Банк має право в односторонньому порядку вимагати від Позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за Кредитним договором у разі прострочення повернення більш ніж на 30 календарних днів кредиту або процентів за кредитом згідно Кредитного договору.

У п.8.4. договору зазначено, що у разі, якщо Банк використовує своє право вимоги в односторонньому порядку дострокового повернення повної суми заборгованості за Кредитним договором, він зобов'язаний в письмовій формі повідомити про це Позичальника із зазначенням відповідній вимозі повної суми заборгованості, а Позичальник зобов'язаний здійснити всі платежі за цим Договором на користь ОСОБА_4 (при цьому строкові платежі - проценти, комісії, пені, тощо повинні бути сплачені з урахуванням строку, що минув з дати, на яку Банк здійснив розрахунок заборгованості за Кредитним договором і по дату повернення повної суми заборгованості за Кредитним договором) в строк не пізніше 60 робочих днів з дня відправлення ОСОБА_4 такого повідомлення.

19.06.2015р. ОСОБА_4 направлено Позичальнику вимогу №5730/5/28-3 про повернення повної суми заборгованості за Кредитним договором. Проте, після направлення вимоги Позичальник не усунув порушення щодо сплати простроченої заборгованості. У зв'язку з цим у ОСОБА_4 виникло право на повернення повної суми заборгованості за Кредитним договором.

Пунктом 10.1. договору передбачено зобов'язання Позичальника сплачувати ОСОБА_4 у відповідності до вимог чинного законодавства України пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня від простроченої суми за кожен день прострочення:

а) за прострочення строку/ів повернення кредиту/частини кредиту;

б) за прострочення строку/ів сплати процентів за користування кредитом, які визначені ст.6 цього договору.

Для розрахунку пені приймається 360 днів у році для кредиту, наданого Позичальнику в іноземній валюті.

У п.10.2 договору встановлено, що нарахування пені, яка передбачена кредитним договором, починається з першого дня прострочення виконання зобов'язання, зазначеного в п.10.1. договору і припиняється в момент виконання Позичальником зобов'язання, за несвоєчасне виконання якого така пеня була застосована до Позичальника. При цьому, останнім днем нарахування пені є день фактичного погашення заборгованості у зв'язку з виникненням якої нараховувалась пеня. Пеня повинна сплачуватись ОСОБА_4 в строк не пізніше наступного робочого дня з дня її накладення/нарахування.

У п.11.6 договору сторони домовились, що за будь-якими вимогами сторін, які випливають за даним Договором, встановлюється позовна давність тривалістю у три роки.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання ОСОБА_4 та Позичальником, скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання зобов'язань Позичальника по цьому договору (п.11.3. Кредитного договору).

В забезпечення виконання зобов'язань по договору 22 серпня 2013р. між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини - ЕМЗ" (Поручитель) було укладено договір поруки.

22 вересня 2014р. між ОСОБА_4 і Поручителем укладено договір про внесення змін №1 до Договору поруки, а 26 грудня 2014р. між ОСОБА_4 і Поручителем укладено договір про внесення змін №2 до Договору поруки.

Відповідно до договору поруки зі змінами та доповненнями до нього Поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати в повному обсязі перед Кредитором за виконання Позичальником зобов'язань що випливають з Договору про відкриття кредитної лінії №06-В/13/07/КЛ-КБ від 22 серпня 2013р. із змінами та доповненнями до нього, укладених протягом строку їх дії.

У ст.2 договору поруки встановлено обсяг відповідальності Поручителя, як поручителя перед ОСОБА_4 за виконання зобов'язань Позичальника, що передбачені Кредитним договором, зокрема, але не обмежуючись, щодо:

- повернення ОСОБА_4 кредиту, наданого в доларах США в межах кредитної лінії, відкритої строком до 21 серпня 2018 р. з граничним лімітом кредитування в сумі 10 000 000,00 дол. США, в строки, які зазначені в Кредитному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та Кредитним договором достроково;

- сплати процентів нарахованих за користування кредитом з розрахунку 11,25% річних (в період з 22.08.2013 по 21.08.2015) з можливістю зміни розміру процентів та строків їх сплати у випадку та у порядку, які визначені умовами Кредитного договору, та процентів, які розраховуються за наступною формулою - LIBOR USD 12М +М (в період з 22.08.2015 й до кінця строку дії Кредитного договору);

- відшкодування збитків, завданих ОСОБА_4 невиконанням та/або неналежним виконанням зобов'язань по Кредитному договору;

- сплати штрафних санкцій, неустойки (пені, штрафу) за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по Кредитному договору у строки та у розмірах, які зазначені в Кредитному договорі;

- сплати ОСОБА_4 будь - яких інших платежів (якщо такі платежі передбачені умовами Кредитного договору) в строки і в порядку, встановленому в Кредитному договорі.

Пунктом 4.1. договору поруки, встановлено, що Поручитель та Позичальник відповідають перед ОСОБА_4 як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Позичальник. Поручитель та Позичальник залишаються зобов'язаними перед ОСОБА_4 до того моменту, поки всі зобов'язання за Кредитним договором не будуть виконані повністю.

У п.4.2. Договору поруки зазначено, що передбачена ст.2 Договору поруки відповідальність Поручителя наступає у випадку, якщо Позичальник допустить прострочення виконання зобов'язань за Кредитним договором. Причини невиконання Позичальником зобов'язань по Кредитному договору жодним чином не можуть впливати на виконання цих зобов'язань Поручителем.

Цей договір набуває чинності з моменту його укладення в письмовій формі. Строк дії цього договору складає 8 років, при цьому договір припиняє свою дію достроково у випадку належного виконання Боржником або Поручителем усіх зобов'язань, передбачених в ст.2 цього договору, а також з інших підстав, передбачених законодавством України. Не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов'язання (п.6.3 договору поруки).

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що 22.09.2015 ОСОБА_4 надіслано Поручителю повідомлення - вимогу №8680/5/28-3 про сплату повної заборгованості за Кредитним договором, в якій позивач вимагав повернення простроченої заборгованості у розмірі 8373772 доларів США та 7757080,03 грн. Проте, дана претензія залишилась Поручителем без відповіді, заборгованість не була сплачена, що й призвело до звернення позивача з даним позов до господарського суду Харківської області.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Суд першої інстанції правомірно, виходячи зі змісту зазначених норм, дійшов висновку, що початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором, поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

Приписами ч. 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено висновком судового експерта №5776/10194 від 17.10.2016 заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 06-В/13/07/КЛ-КБ від 22 серпня 2013 року станом на 14 березня 2016 року складає:

- за кредитною лінією (тіло кредиту) 7857000,00 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 14.03.2016 р. - 204438833,57 грн.;

- за процентами за користування кредитною лінією, нарахованих за період з 22.02.2015 по 13.03.2016 - 934414,42 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 14.03.2016 р. - 24313426,70 грн.;

- за пенею за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією - 46456670,74 грн.;

- за пенею за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією - 5105476,64 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, несплати ним заборгованості боржника за договором про відкриття кредитної лінії № 06-В/13/07/КЛ-КБ від 22 серпня 2013 року, яка виникла станом на 14 березня 2016 року.

Суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитною лінією (тіло кредиту) в розмірі 7857000,00 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 14.03.2016 р. 204438833,57 грн., за процентами за користування кредитною лінією, нарахованих за період з 22.02.2015 по 13.03.2016 в розмірі 934414,42 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 14.03.2016 р. - 24313426,70 грн., за пенею за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією в сумі 46456670,74 грн. та за пенею за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією в розмірі 5105476,64 грн.

Суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволені позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитною лінією, нарахованих за період з 22.02.2015 по 13.03.2016 в розмірі 0,04 доларів США та пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією в сумі 0,02 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволені клопотання відповідача про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією виходячи з наступного.

Пунктом 10.1. договору передбачено зобов'язання Позичальника сплачувати ОСОБА_4 у відповідності до вимог чинного законодавства України пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня від простроченої суми за кожен день прострочення, зокрема за прострочення строку/ів сплати процентів за користування кредитом, які визначені ст.6 цього договору.

Для розрахунку пені приймається 360 днів у році для кредиту, наданого Позичальнику в іноземній валюті.

У п.11.6 договору сторони домовились, що за будь-якими вимогами сторін, які випливають за даним договором, встановлюється позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.1, п.1 ч.2 ст. 257 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст. 259 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.3, ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Колегія суддів вважає необрунтованим та не доведеним посилання відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки у п. 11.6 Договору про відкриття кредитної лінії від 22.08.2013 № 06-В/13/07/КЛ-КБ сторони встановили строк позовної давності у три роки за будь-якими вимогами сторін, що випливають за даним договором, отже за умовами договору щодо вимог про стягнення пені сторони збільшили строк спеціальної позовної давності та цей строк не пропущено позивачем, а вимоги щодо стягнення пені, нарахованої за прострочення сплати процентів за кредитною лінією відповідно до п.10.1 Договору заявлені в межах цього строку позовної давності.

Колегія суддів вважає інши доводи викладені в апеляційній скарзі безпідставними та не підтвердженими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст. ст. 216, 217, 230, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 253, 256, 257, 259, 267, 546, 548, 549, 553, 554, 555, 611, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.11.16 у справі № 922/808/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Пушай В.І.