Постанова № 64918271, 21.02.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.02.2017р. справа №913/37/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: секретаря ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу від позивача: від відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» м.Сєвєродонецьк, Луганська область не з"явився ОСОБА_5 предст. за дов №15 від 28.12.16р.на ухвалу господарського суду Луганської області від26.01.2017р. у справі№913/37/16 (суддя Старкова Г.М.)за позовомДочірньої компанії «Газ України» Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м.Київ до відповідача про Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» м.Сєвєродонецьк, Луганська область стягнення основного боргу у розмірі 5 277 199,82грн., пені у розмірі 1 358 954,41грн., штрафу у розмірі 352 364,65грн., інфляційних у розмірі 1 670 757,80грн., 3% річних у розмірі 186 062,71грн.

ВСТАНОВИВ

Відповідач, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» м.Сєвєродонецьк, Луганська область звернувся до господарського суду Луганської області з заявою про відстрочку виконання рішення суду, в якій просив відстрочити виконання рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2016р. по справі №913/37/16 щодо залишку заборгованості, яка складається з суми штрафу у розмірі 352 364,65грн., пені у розмірі 1 358 954,41грн., 3% річних у розмірі 186 062,71грн, інфляційних у розмірі 1 670 757,80грн., судового збору у розмірі 132 680,09грн. строком на 5 років, а саме до 01.02.2022 року, з посиланням на ст.121 Господарського процесуального кодексу України (т.3 а.с.2-9).

26.01.2017р. позивач, Дочірня компанія «Газ України» Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м.Київ надав через канцелярію господарського суду Луганської області заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду, в яких просив суд відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» про відстрочку виконання рішення суду (т.3 а.с. 196-203).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 26.01.2017р. у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» про відстрочку виконання рішення суду від 24.03.2016р. по справі №913/37/16 на 5 років до 01.02.2022 року відмовлено (т.3 а.с.237-239).

Ухвала господарського суду мотивована тим, що зазначені боржником обставини про відстрочку виконання рішення не носять особливого і надзвичайного характеру, свідчать лише про негативні явища в поточній діяльності відповідача, а відсутність фактичних надходжень до спеціального фонду Державного бюджету не може вважатися винятковою обставиною у розумінні ст. 121 ГПК України.

Не погодившись з даною ухвалою, відповідач, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» подав апеляційну скаргу, в якій просить суд ухвалу господарського суду Луганської області від 26.01.2017р. по справі №913/37/16 скасувати, заяву про відстрочення виконання рішення суду задовольнити у повному обсязі та надати відстрочку виконання рішення суду щодо залишку заборгованості, яка складається з суми штрафу у розмірі 352 364,65грн., пені у розмірі 1 358 954,41грн., 3% річних у розмірі 186 062,71грн, інфляційних у розмірі 1 670 757,80грн., судового збору у розмірі 132 680,09грн. строком на 5 років, а саме до 01.02.2022 року (т.4 а.с. 3-5).

На думку апелянта, ухвала господарського суду Луганської області від 26.01.2017р. по справі №913/37/16 винесена при неповному з»ясуванні обставин, що мають значення для справи, а висновки, що викладені в ухвалі частково не відповідають обставинам справи, у зв»язку з чим підлягає скасуванню.

В даному випадку, як вважає скаржник, ПАТ «Луганськгаз» повністю виконало свої зобов»язання по сплаті суми боргу, але у зв»язку з виникненням у діяльності підприємства виняткових обставин, процеси розрахунків з контрагентами суттєво ускладнились та ПАТ «Луганськгаз» змушено було звернутись до суду з заявою про надання відстрочки виконання рішення на суму 3 700 819,66грн., які складаються зі штрафу, пені, інфляції, 3% річних та судового збору).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.02.2017р. по справі №913/37/16 порушено апеляційне провадження (головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.) за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» на ухвалу господарського суду Луганської області від 26.01.2017р. по справі №913/37/16 та призначено до розгляду на 21.02.2017р. о 10-15год.

14.02.2017р. відповідач надіслав на адресу Донецького апеляційного суду доповнення до апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 26.01.2017р., які колегією суддів розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи (т.4 а.с. 13-18).

20.01.2017р. до Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу №31/13-959 від 17.02.17р., які розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи (т.4, а.с. 21-26.).

21.02.2017р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, які колегією суддів розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи (т.4 а.с.30-35).

Представник апелянта у судове засідання з»явився, підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі та доповненнях до неї та просив ухвалу господарського суду Луганської області від 26.01.2017р. у даній справі скасувати та задовольнити заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду на 5 років до 01.02.2022р.

Представник позивача у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.

Відповідно до ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про розстрочку виконання рішення.

За правилами ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Згідно ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду у повному обсязі.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо відстрочки виконання судового рішення.

Спірні правовідносини регулюються Господарським процесуальним кодексом України.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Луганської області від 24.03.2016р. по справі № 913/37/16 позов задоволений у повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» на користь ДК «Газ України Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» за договором про реструктуризацію заборгованості №14/12-171 від 28.05.2012р. основний борг у сумі 5 277 199,82грн., пеню у сумі 1 358 954,41грн., штраф у сумі 352 364,65грн., інфляційні у сумі 1 670 757,80грн., 3% річних у сумі 186 062,71грн. та 132 680,09грн. судового збору (т.1 а.с.185-190).

11.04.2016р. господарським судом Луганської області виданий наказ на примусове виконання рішення суду від 24.03.2016р. по справі №913/37/16 у порядку ст.116 Господарського процесуального кодексу України (т.1 а.с.200).

Відповідач, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» м.Сєвєродонецьк, Луганська область звернувся до господарського суду Луганської області з заявою про відстрочку виконання рішення суду, в якій просив відстрочити виконання рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2016р. по справі №913/37/16 щодо залишку заборгованості, яка складається з суми штрафу у розмірі 352 364,65грн., пені у розмірі 1 358 954,41грн., 3% річних у розмірі 186 062,71грн, інфляційних у розмірі 1 670 757,80грн., судового збору у розмірі 132 680,09грн. строком на 5 років, а саме до 01.02.2022 року, з посиланням на ст.121 Господарського процесуального кодексу України (т.3 а.с.2-9).

В обґрунтування поданої заяви про відстрочку виконання судового рішення відповідач посилається на те, що ПАТ "Луганськгаз" повністю виконало свої зобов"язання по сплаті суми основного боргу у сумі 5 277 199,82грн.; виконання рішення унеможливлюють обставини, пов"язані з проведенням антитерористичної операції та втратою майна з посиланням на Сертифікат ТПП України від 19.04.2016р. №6224; відсутність підтримки з боку держави монополіста в сфері постачання та розподілу природного газу на території Луганської області; критичний фінансовий стан підприємства; необґрунтовано занижені тарифи на розподіл природного газу, що діяли протягом 2014-2015рр. та в 2016р.

Реальними заходами щодо покращення фінансового стану відповідач вважає використання отриманих та накопичених (збережених) коштів на модернізацію виробництва; придбання та встановлення дублюючих вузлів обліку газу на об"єктах крупних споживачів природного газу, придбання приладів модемного зв"язку та сучасних приладів з пошуку витоків газу; планування на протязі 2015-2017рр. будівництва підвідного газопроводу високого тиску д/у 200 з с. Муратово - с. Трьохізбенька - с.Кряківка (на лінії зіткнення), попередня вартість будівництва якого складає 17400000 грн., що дозволить збільшити кількість споживачів природного газу, що відповідно вплине на збільшення дохідної частини ПАТ "Луганськгаз".

Позивач надав письмові заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення суду, в яких просив суд у задоволенні заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду відмовити (т.3 а.с.196-203).

Із заперечень позивача №31/13-321 від 25.01.2017р. вбачається, що останній заперечує щодо задоволення заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду, вважає її необґрунтованою та безпідставною. Позивач зазначає, що питання надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватись судом із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Відповідач посилається на важке фінансове становище зумовлене, зокрема, проведенням АТО на території Луганської області, проте, слід зазначити, що договір на поставку природного газу №06/09-2150 був укладений 31.12.2009р., а потім 28.05.2012р. був укладений договір №14/12-171 про реструктуризацію заборгованості, тобто ще до проведення антитерористичної операції на території Луганської області.

Посилання на незадовільний фінансовий стан відповідача за змістом ст.121 ГПК України не може вважатися обставиною, що може слугувати підставою для відстрочки виконання рішення суду. Позивач звертає увагу на те, що ст.124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов»язковими до виконання на всій території України.

Господарський суд Луганської області ухвалою від 26.01.2017р. у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» м.Сєвєродонецьк, Луганська область про відстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2016р. по справі №913/37/16 щодо залишку заборгованості, яка складається з суми штрафу у розмірі 352 364,65грн., пені у розмірі 1 358 954,41грн., 3% річних у розмірі 186 062,71грн, інфляційних у розмірі 1 670 757,80грн., судового збору у розмірі 132 680,09грн. строком на 5 років, а саме до 01.02.2022р. відмовив, з чим відповідач не погодився.

Заслухавши представника апелянта, перевіривши правильність відмови господарським судом у надані відстрочки виконання рішення суду, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та відповідність оскаржуваної ухвали вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами імені України і є обов»язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Отже, господарський суд на підставі ст.121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити виконання рішення.

Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує наступне.

Відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до п.7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Луганської області від 24.03.2016р. по справі №913/37/16 позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» на користь ДК «Газ України Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» за договором про реструктуризацію заборгованості №14/12-171 від 28.05.2012р. основний борг у сумі 5 277 199,82грн., пеню у сумі 1 358 954,41грн., штраф у сумі 352 364,65грн., інфляційні у сумі 1 670 757,80грн., 3% річних у сумі 186 062,71грн. та 132 680,09грн. судового збору.

Як вже зазначалось, в обґрунтування поданої заяви, відповідач зазначає, що сертифікатами Торгово-промислової палати України встановлено існування форс-мажорних обставин, які не уможливлюють виконання зобов'язань за договорами, через проведення на території Луганської області антитерористичної операції він позбавлений права володіння та користування майном, яке перебуває у його власності та господарському віданні, не має можливості отримувати плату від споживачів за надані послуги на непідконтрольній території, зменшився обсяг транспортування природного газу.

Крім того, скаржник вказує на те, що для ПАТ "Луганськгаз" затверджувались значно занижені тарифи на розподіл природного газу, які є економічно необґрунтованими, що не дає можливості вести не збиткову господарську діяльність та здійснювати вчасне погашення заборгованості за договорами з НАК "Нафтогаз України".

Таким чином, обґрунтовуючи неможливість виконання рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2016 у справі № 913/37/16 відповідач, зокрема, зазначає, що даний випадок є винятковим, оскільки критичний фінансовий стан ПАТ Луганськгаз та його діяльності, стали результати виняткових обставин, а саме антитерористична операція на території Луганської області, захоплення незаконними озброєними формуваннями близько 60% майна підприємства, зменшення обсягів транспортування природного газу близько на 70 %, що є основним видом статутної діяльності підприємства, знижені тарифи на транспортування (розподіл) та алгоритм розподілу коштів, незадовільна платіжна дисципліна споживачів природного газу, тощо.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем надані Баланс (Звіт про фінансовий стан) станом на грудень 2015 рік та Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупній дохід) за 2015 рік; Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31.10.2016; Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2016 рік, Сертифікат №6224 №531/05.0-4 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 19.04.2016р. (т.3 а.с.24-34, 35).

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов"язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов"язаний, в тому числі сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобовязання за будь-яких обставин.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобовязань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобовязання, відсутність у боржника необхідних коштів. Сам по собі результат фінансової діяльності підприємства не може бути підставою для відстрочки рішення суду.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, вищезазначена правова норма зазначає, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок покладає на останнє нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності.

У відповідності до обставин, встановлених у рішенні господарського суду Луганської області від 24.03.2016р. у справі № 913/37/16 між Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" був укладений договір про реструктуризацію заборгованості № 14/12-171 від 28.05.2012р., за умовами якого кредитор та боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу, що виникла у боржника перед кредитором за договором поставки природного газу № 06/09-2150 від 31.12.2009р.

Зазначені обставини свідчать про те, що укладаючи відповідний господарський правочин в 2012 році, сторони взяли на себе певні зобов"язання з виконання умов договору, які відповідають їх реальним намірам та економічним інтересам.

Судом першої інстанції обґрунтовано враховано те, що пеня, штраф, інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми боргу є способом захисту майнового інтересу позивача, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та є компенсацією (платою) за користування коштами, належними до сплати кредиторові.

Посилання апелянта на Сертифікат ТПП № 6224 від 19.04.2016р. є необґрунтованим, оскільки зазначений Сертифікат ні яким чином не стосується ДК "Газ України" та договору від 28.05.2012р. № 14/12-171 про реструктуризацію заборгованості (т.3, а.с.35).

Колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом надано оцінку звітам про фінансові результати за 2015-2016р.р., балансу (Звіт про фінансовий стан) за грудень 2015р., Сертифікату торгово-промислової палати України №6224 від 19.04.2016р., які визнано неналежними доказами, які б підтверджували неможливість виконання судового рішення; зазначені відповідачем обставини визнані такими, що не є винятковими в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за наявності яких можливе надання відстрочки виконання рішення.

При цьому, колегія суддів зауважує, що під час розгляду заяв про відстрочку виконання рішення суду господарський суд повинен враховувати також інтереси кредитора. Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Вищого господарського суду України від 25.07.2013р. по справі №5017/2763/2012.

Наразі, невиконання боржником своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором негативно відображується і на господарській діяльності стягувача, а відстрочення виконання рішення суду суттєво зачіпає інтереси Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, оскільки здійснення розрахунків з контрагентами, обов'язок зі сплати обов'язкових зборів, а також своєчасної виплати заробітної плати працівникам є однаковим як для боржника, так і для стягувача.

При цьому слід зазначити, що як боржник так і стягувач несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. До того ж, ані нормами чинного законодавства, ані умовами укладеного договору не передбачено звільнення від відповідальності у зв'язку з невиконанням державою взятих на себе зобов'язань зі сплати замовлених послуг за бюджетні кошти.

ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» не є газовидобувною компанією. Інших джерел погашення заборгованості за спожитий природний газ, ніж її стягнення у судовому порядку з своїх контрагентів у ДК «Газ України» не існує. Кошти, що надходять до ДК «Газ України», перераховуються до Державного бюджету України, а також спрямовуються на погашення державного боргу перед іноземними постачальниками за поставлений природний газ. Вказану заборгованість ДК «Газ України» в силу ст.617 ЦК України, зобов»язана сплачувати незалежно від рівня розрахунків своїх контрагентів.

Крім того, важливе значення має та обставина, що ДК «Газ України» є не тільки державним підприємством, а й об»єктом, що має на поточний час стратегічне значення для економіки і безпеки України (Постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. №83 «Про затвердження переліку об»єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави»).

З огляду на вищенаведене, фінансове становище Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України також є утрудненим.

Слід зазначити, що тяжка економічна ситуація в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державне підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

В силу ч. 1 ст. З Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно із ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів № 1402-VIII від 02.06.2016р., судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування їх посадовими особами та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх обєднаннями на всій території України.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що обставини, на які посилається відповідач в якості виняткових та таких, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим в розумінні ст.121 ГПК України, внаслідок чого суд не вбачає можливості в наданні відстрочки виконання рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2016р. у справі №913/37/16 строком на 5 років до 01.02.2022 року.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Луганської області, що у даному випадку заява відповідача про відстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 26.01.2017р. по справі №913/37/16 є такою, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду Луганської області від 26.01.2017р. у справі №913/37/16 є законною та обґрунтованою, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апелянта щодо порушенням судом норм процесуального права не знайшли підтвердження, тому не приймаються до уваги колегією суддів.

Інші доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не спростовують висновку місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» м.Сєвєродонецьк, Луганська область на ухвалу господарського суду Луганської області від 26.01.2017р. у справі №913/37/16 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 26.01.2017р. у справі №913/37/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О. Радіонова

Судді І.В.Зубченко

ОСОБА_3

Надруковано: 4 екз.1.позивачу 1.відповідачу 1 у справу 1.ДАГС