Постанова № 64918248, 20.02.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.02.2017 справа №905/2806/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4за участю представників сторін: прокурор: від позивача-1: від позивача-2: від відповідача-1: від відповідача-2: ОСОБА_5 посвідчення № 028256 від 15.08.2014 р.; не зявився; не зявився; не зявився; ОСОБА_6 довіреність № 823 від 30.12.2016 р.;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київна рішення господарського суду Донецької областівід06.12.2016 р.у справі№ 905/2806/16 (суддя: Харакоз К.С.)за позовом в особі позивачів:Прокуратури Донецької області, в інтересах держави 1. Кабінету Міністрів України, м. Київ 2. Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київдо відповідача-1: відповідача-2: про Виконавчого комітету Кальчицької сільської ради Нікольського району Донецької області Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності

В С Т А Н О В И В:

Прокуратура Донецької області звернулася до господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі КМУ, позивач-1), Міністерства аграрної політики та продовольства України ( далі - позивач-2) з позовною заявою до Виконавчого комітету Кальчицької сільської ради Нікольського району Донецької області (далі відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", відповідач-2) про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Кальчицької сільської ради Володарського району Донецької області № 05 від 11.01.2012 р. "Про встановлення права приватної власності на нерухоме майно філіалу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України "Кальчицький елеватор"; визнання недійсним та скасування Свідоцтва серії ЯЯЯ №804971 та ЯЯЯ №804972 від 26.01.2012 р. про право приватної власності на нерухоме майно цілісний майновий комплекс, дільниця №1 (перелік обєктів та майна згідно додатку №1 до рішення ради), загальною площею 16773,1кв.м., розташована за адресою: Донецька область, Володарський район, с.Кальчик, вул.Елеваторна, б.1 за ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України"; визнання недійсним та скасування Свідоцтва серії ЯЯЯ №804973 від 26.01.2012 р. про право приватної власності на нерухоме майно цілісний майновий комплекс, дільниця №2 (перелік обєктів та майна згідно додатку №2 до рішення ради), загальною площею 5808,3кв.м., розташована за адресою: Донецька область, Володарський район, с.Кальчик, провул.Вокзальний, б.2а за ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.12.2016 р. позовні вимоги задоволено:

- визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Кальчицької сільської ради Володарського району Донецької області № 05 від 11.01.2012 р. "Про встановлення права приватної власності на нерухоме майно філіалу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України "Кальчицький елеватор";

- визнано недійсним та скасовано Свідоцтва серії ЯЯЯ №804971 та ЯЯЯ №804972 від 26.01.2012 р. про право приватної власності на нерухоме майно цілісний майновий комплекс, дільниця №1 (перелік обєктів та майна згідно додатку №1 до рішення ради), загальною площею 16773,1кв.м., розташований за адресою: Донецька область, Володарський район, с.Кальчик, вул.Елеваторна, б.1 за ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України";

- визнано недійсним та скасовано Свідоцтво серії ЯЯЯ №804973 від 26.01.2012 р. про право приватної власності на нерухоме майно цілісний майновий комплекс, дільниця №2 (перелік обєктів та майна згідно додатку №2 до рішення ради), загальною площею 5808,3кв.м., розташований за адресою: Донецька область, Володарський район, с.Кальчик, провул.Вокзальний, б.2а за ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України";

- стягнуто Виконавчого комітету Кальчицької сільської ради Нікольського району Донецької області на користь прокуратури Донецької області 2 067 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору;

- стягнуто з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь прокуратури Донецької області 2 067 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 06.12.2016 р., відповідач-2 звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, з урахуванням додаткових пояснень до неї, заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Скаржник стверджує, що державою, в особі КМУ, постановою № 593 від 06.06.2011 р. "Про внесення зміни до постанови КМУ від 11.08.2010 р. № 764" стосовно перетворення державного підприємства у акціонерне товариство прийнято рішення про зміну правового режиму цього майна у спосіб передбачений ст. 85 ГК України, зокрема, встановлено, що статутний капітал Товариства формується за рахунок майна ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", а 100 % акцій Товариства залишаються у державній власності. Тобто, на думку скаржника, держава в особі КМУ здійснила обмін одного обєкта права державної власності на інший, а саме передавши до статутного капіталу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" обєкти, перелік яких визначено в постанові КМУ № 764 від 11.08.2010 р., набула в обмін право власності на 100 % акцій товариства, а ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", відповідно, набуло право власності на передане їй майно.

Заявник апеляційної скарги вважає, що ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", як публічне акціонерне товариство, володіє майном, переданим йому як вклад до статутного капіталу, на праві приватної власності, оскільки в даному випадку держава втратила право власності на передане до статутного капіталу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" майно, обмінявши його на 100 % акцій (корпоративні права) товариства.

ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" зазначає, що вимоги про визнання недійсними Свідоцтва серії ЯЯЯ № 804971 та серії ЯЯЯ № 804972 від 26.01.2012 р. про право приватної власності ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на комплекс дільниця № 1 за адресою: Донецька обл., Володарський р-н, с. Кальчик, вул. Елеваторна, буд. 1, а також Свідоцтво серії ЯЯЯ № 804973 від 26.01.2012 р. про право приватної власності ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на комплекс дільниця № 2 за адресою: Донецька обл., Володарський р-н, с. Кальчик, провул. Вокзальний, буд. 2а не підлягають розгляду господарськими судами України, оскільки свідоцтво про право приватної власності не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України та ст. 21 ЦК України, а також не є правочином тому, що правочином у даному випадку є акт прийому-передачі майна до статутного капіталу товариства.

ОСОБА_7 твердженнями скаржника, порушення місцевим господарським судом норм процесуального права полягає у тому, що господарським судом Донецької області не прийнято до уваги постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 р. у справі № 818/3912/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.07.2015 р., якою встановлено, що ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" набула право власності на передане їй майно відповідно до вищезазначеної постанови КМУ № 764 від 11.08.2010 р. та, крім того, не надано належної правової оцінки заяві відповідача-2 про сплив позовної давності та не відмовлено у задоволенні позову.

24.01.2017 р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив прокуратури Донецької області на апеляційну скаргу, відповідно до якого заступник прокурора Донецької області просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду без змін.

07.02.2017 р. через канцелярію суду апеляційної інстанції надійшов лист Волноваської місцевої прокуратури № (05-81)571вих-17 від 30.01.2017 р., в якому зазначено, що слідчим відділом Нікольського ВП Волноваського ВП ГУ НП в Донецькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016050000001009 від 28.09.2016 р. відносно службових осіб виконавчого комітету Кальчицької сільської ради Нікольського району Донецької області, які за відсутності рішення власника про зміну правового режиму майна Кальчицького елеватора з державної у приватну власність, при наявності заборони на приватизацію цього майна, прийняли рішення № 05 від 11.01.2012 р., яким змінено правовий режим майна та порушено право власника майна КМУ за ч. 1 ст. 364 КК України.

Прокурор у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Позивачі письмові відзиви на апеляційну скаргу не надали, представники позивачів у судове засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Відповідач-1 письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, представник відповідача-1 у судове засідання не зявився.

17.02.2017 р. на адресу донецького апеляційного господарського суду надійшов лист Кальчицької сільської ради Нікольського району Донецької області № 90/02-25 від 14.02.2017 р. про розгляд даної справи без участі її повноважного представника.

Судова колегія враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Частиною 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.12.2016 р. не визнавалась обовязковою явка представників сторін та сторони були попереджені, що у разі незявлення їх представників у судове засідання, апеляційна скарга буде розглянута за наявними матеріалами у справі.

З огляду на зазначене, вищенаведене клопотання відповідача-1 судовою колегією задоволено.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 811 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-2, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з постановою КМУ № 764 від 11.08.2010 р. "Про заходи утворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" установлено, що повноваження з управління корпоративними правами держави щодо ДАК "Хліб України" здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства, та утворено ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України". В п.2 даної постанови зазначено про ліквідацію дочірніх підприємств ДАК "Хліб України", зокрема, Кальчицький елеватор.

Постановою КМУ № 593 від 06.06.2011 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 764 від 11.08.2010 р.

Зокрема, КМУ погодився з пропозицією Мінагрополітики щодо перетворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у Державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", визначивши, що повноваження з управління корпоративними правами здійснює зазначене Міністерство. Водночас, Кабінет Міністрів України встановив, що 100 відсотків акцій Державного публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України.

Абзацом 2 ч. 2 цієї постанови КМУ також передбачено, що державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольча зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

ОСОБА_7 приймання-передачі цілісного майнового комплексу № 37 від 30.08.2011 р. комісія з ліквідації ДП ДАК "Хліб України" "Кальчицький елеватор" передала, а ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" прийняла цілісний майновий комплекс.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 325 від 07.07.2011 р. реорганізовано ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" шляхом його перетворення у ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 06.12.2011 року видане свідоцтво про реєстрацію випуску акцій, яким засвідчено випуск ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" простих іменних акцій в кількості 8677170 штук номінальною вартістю 100грн., на суму 867717000,00грн.

Відповідно до п.1.1. Статуту ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" створено шляхом перетворення ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 2011 № 593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 р. № 764" та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2011 р. № 325 "Про реорганізацію шляхом перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Засновником Товариства є держава в особі КМУ. Повноваження з управління корпоративними правами Товариства відповідно до постанови КМУ № 593 від 06.06.2011 р. "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 р. № 764" здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України (п.1.4. Статуту "Державна продовольчо-зернова корпорація України").

Відповідно до пунктів 1, 2 рішення Виконавчого комітету Кальчицької сільської ради № 05 від 11.01.2012 р. "Про встановлення права приватної власності на нерухоме майно філіалу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України "Кальчицький елеватор", Виконавчим комітетом Кальчицької сільської ради було вирішено надати дозвіл на встановлення права приватної власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресами: Донецька область, Володарський район, с. Кальчик .вул.Елеваторна, (додаток 1) та Донецька область, Володарський район, с. Кальчик провул.Вокзальний, (додаток 2); та прохати Володарське БТІ надати свідоцтво про право приватної власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресами: Донецька область, Володарський район, с. Кальчик, вул.Елеваторна, (додаток 1) та Донецька область, Володарський район, с. Кальчик провул.Вокзальний (додаток 1).

26.01.2012 р. ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" Кальчицькою сільською радою видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно комплекс, дільниця №1, за адресою: Донецька область, Володарський район, с.Кальчик, вул. Елеваторна, б.1, загальною площею 16773,1 кв.м.

Також 26.01.2012 р. ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" Кальчицькою сільською радою видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно комплекс, дільниця №2, за адресою: Донецька область, Володарський район, с.Кальчик, провул. Вокзальний, б.2а, загальною площею 5808,3 кв.м.

Згідно з Витягами про державну реєстрацію прав від 26.01.2012р. №32986398, №32985156 зазначені майнові комплекси знаходяться у приватній власності ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Згідно з витягом з довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" зареєстроване майно комплекс, дільниця №1, за адресою: Донецька область, Володарський район, с.Кальчик, вул. Елеваторна, б.1, загальною площею 16773,1 кв.м., а також комплекс, дільниця №2, за адресою: Донецька область, Володарський район, с.Кальчик, провул. Вокзальний, б.2а, загальною площею 5808,3 кв.м.

КМУ листом № 14620/0/2-16 від 16.09.2016 р. повідомив прокуратуру Донецької області про подачу ОСОБА_8 проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про перелік обєктів права державної власності, що не підлягають приватизації" щодо деяких обєктів сільськогосподарської та транспортної галузей", згідно з яким передбачено Кальчицький елеватор (с.Кальчик, Володарського району Донецької області) виключити з переліку обєктів права державної власності, що не підлягають приватизації, та що на даний час зазначений законопроект Верховною радою не розглядався.

Прокурор вважає, що зазначене рішення Виконавчого комітету Кальчицької сільської ради № 05 від 11.01.2012 р. прийнято з порушенням норм матеріального права, на підставі якого відповідачу-2 видано Свідоцтва про право власності на спірне майно, у звязку з чим звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Що стосується позовної вимоги про визнання незаконним та скасування спірного рішення.

Статтею 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

В статті 319 ЦК України закріплюється, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Стаття 16 ЦК України передбачає право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Статтею 326 ЦК України встановлено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належать державі Україна. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

У відповідності до постанови КМУ № 1000 від 22.08.1996 р., Статуту ДАК "Хліб України", ст. 136 ГК України, майно, передане до статутного капіталу ДАК "Хліб України", а в подальшому ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України", правонаступником якої є ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", перебуває на праві господарського відання.

Так, ДАК "Хліб України" засновано відповідно до постанови КМУ № 1000 від 22.08.1996 р. "Про утворення Державної акціонерної компанії "Хліб України", отже, акції Компанії перебувають у державній власності до прийняття КМУ спеціального рішення щодо приватизації майна. Відповідно до Статуту ДАК "Хліб України", майно Компанії є власністю держави і закріплюється за Компанією на праві і повного господарського відання.

ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" створено шляхом перетворення ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України", Товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків останнього.

ОСОБА_7 приписами ч. 5 ст. 59 ГК України у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Статтею 167 ГК Кодексу визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Загальними нормами, які закріплені у п. 1 ч. 1 ст. 115 ЦК України, передбачено, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Згідно з ч. 1 ст. 85 ГК України майно, передане господарському товариству у власність засновниками і учасниками як внески, є власністю господарського товариства.

При цьому, доказів передання спірного майна саме у власність відповідачу-2 державою в особі КМУ відсутні.

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

ОСОБА_7 таких обставин, в силу ст. 136 Господарського кодексу України, розпорядження майном, переданим засновником до статутного фонду, Компанія може лише за згодою власника - держави.

Також, судова колегія зазначає, що частиною 5 статті 75 Господарського кодексу України та частиною 1 статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" встановлено, що Державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Нерухоме майно об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження (ч. 9 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності").

Рішення про приватизацію майнових комплексів хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств, що забезпечують зберігання продукції державного резерву та державного інтервенційного фонду приймаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п. 6 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна").

Таким чином, майно не передавалося у власність товариства, а лише надавалося йому для здійснення статутної діяльності. Передача об'єктів права державної власності щодо цілісних майнових комплексів підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Статтею 145 ГК України передбачено, що зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом. Частина 3 цієї ж статті визначає, що правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону. Рішення про зміну режиму майна КМУ не приймалося.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" нерухоме майно об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження.

Згідно з вимогами Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 р. Кальчицький елеватор не підлягає приватизації, а у Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, зазначене підприємство відсутнє.

Статтею 73 ГК України передбачено, що майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Відповідно до ст. 74 ГК України під терміном "державне акціонерне товариство", розуміється державне унітарне комерційне підприємство, перетворене у випадках та порядку, передбачених законом, на корпоратизоване підприємство (державне акціонерне товариство).

У ч. 2 ст. 325 ЦК України встановлено, що фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Зокрема, у ч. 3 ст. 86 ГК України передбачено, що забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.

Отже, внесення майна державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, як вклад до статутного (складеного) капіталу забороняється. І відповідно юридичній особі не може належати це майно на праві приватної власності, якщо інше прямо не передбачено законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 1, ч. 3 Закону України "Про акціонерні товариства" діяльність державної керуючої холдингової компанії, державних холдингових компаній та державних акціонерних товариств, єдиним засновником та акціонером яких є держава в особі уповноважених державних органів, регулюється цим Законом, з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами. Особливості створення акціонерних товариств у процесі приватизації та корпоратизації, їх правового статусу та діяльності у період до виконання плану приватизації (розміщення акцій) визначаються законодавством про приватизацію та корпоратизацію.

Таким чином, державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у державній власності і відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури.

Відповідно до п. 4 ст. 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" зміна державної форми власності може відбуватися виключно шляхом приватизації.

Корпоратизація державних підприємств через їх перетворення у господарські товариства є лише передумовою для подальшої приватизації майна, переданого державою до їх статутного фонду (капіталу), тому внесення майна до статутного фонду (капіталу) такого акціонерного товариства не може розглядатися як підстава для зміни форми власності на державне майно.

ОСОБА_9 України "Про акціонерні товариства", ні чинне законодавство про приватизацію та корпоратизацію не передбачають, що заборона щодо внесення майна державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, як вклад до статутного (складеного) капіталу товариства не розповсюджується на випадки перетворення державних унітарних комерційних підприємств (далі - підприємства) в акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких належить державі. Відтак, оскільки заборона на внесення спірного майна до статутного (складеного) капіталу товариства прямо випливає із закону (ч. 3 ст. 86 ГК України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що майно не передавалося саме у власність ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", а лише надавалося йому для здійснення статутної діяльності.

З урахуванням того, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації відповідно до ст. 182 ЦК України, акціонерне товариство, створене на базі корпоратизованого державного підприємства, набуває право власності на нерухоме майно не автоматично, а здійснивши визначені чинним законодавством України дії щодо оформлення права власності на таке нерухоме майно.

Відповідно до Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 2097 від 25.11.2003 р., при створенні відкритого акціонерного товариства у процесі приватизації (корпоратизації) державного підприємства передача об'єктів нерухомого майна проводиться на підставі наказів засновників відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) за актом приймання-передавання нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства.

В ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 р. визначено, що підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав виступають, зокрема, акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Пунктом 12 Додатку № 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р., передбачено, що для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає, реєстратору БТІ правовстановлюючий документ, на підставі якого здійснюється реєстрація права власності на нерухоме майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства у результаті корпоратизації державного унітарного підприємства, а саме: рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації.

Крім того, пунктом 4.4 Статуту ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" передбачено, що Товариство має право володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, цьому статуту та меті діяльності Товариства, зокрема з продажу, безоплатної передачі, дарування, пожертви, обміну, передачі в лізінг, оренду, позику чи заставу засобів виробництва, майна, матеріальних цінностей або майнових прав, використання, відчуження їх в інший спосіб юридичним та фізичним особам, списувати його з балансу та здійснювати інші дії, що не суперечать чинному законодавству України та цьому статуту. Тобто, фактична зміна режиму майна з державної на приватну власність суперечить вищевказаній постанові КМУ.

При цьому, судова колегія враховує, що у ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" державна частка у статутному капіталі становить 100 % відсотків, а отже відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК України останнє є суб'єктом господарювання державного сектора економіки. Частина 5 цієї статті визначає, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління. Отже, відповідач -2, як суб'єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки, здійснює свою діяльність на основі права господарського відання, а спірне майно, до виключення його з переліку, що не підлягає приватизації, та завершення процедури приватизації в установленому законодавством порядку залишається об'єктом права державної власності.

Перелік способів, які визначений у Законі України "Про приватизацію державного майна" не є вичерпний, і приватизація державного майна може здійснюватися іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об'єктів окремих галузей (абз. 10 ч. 1 ст. 15 Закону). Зокрема, відповідно до ст. 2 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" передбачено, що приватизація майна в агропромисловому комплексі здійснюється шляхом перетворення їх у акціонерні товариства у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Отже, приватизація держаного майна у такий спосіб допускається, але після виключення майна з переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. Оскільки спірне майно з переліку не виключене, набуття відповідачем 2 права власності на це майно є неможливим.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що оспорюване рішення Виконавчого комітету Кальчицької сільської ради № 05 від 11.01.2012 р. "Про встановлення права приватної власності на нерухоме майно філіалу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України "Кальчицький елеватор" в розумінні норми ч. 1 ст. 393 ЦК України, порушує інтереси держави в особі КМУ та Міністерства аграрної політики та продовольства України, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню, відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним Свідоцтва серії ЯЯЯ №804971 та ЯЯЯ №804972 від 26.01.2012 р. про право приватної власності на нерухоме майно цілісний майновий комплекс, дільниця №1 (перелік обєктів та майна згідно додатку №1 до рішення ради), загальною площею 16773,1кв.м., розташована за адресою: Донецька область, Володарський район, с.Кальчик, вул.Елеваторна, б.1 за ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України"; визнання недійсним та скасування Свідоцтва серії ЯЯЯ №804973 від 26.01.2012 р. про право приватної власності на нерухоме майно цілісний майновий комплекс, дільниця №2 (перелік обєктів та майна згідно додатку №2 до рішення ради), загальною площею 5808,3кв.м., розташована за адресою: Донецька область, Володарський район, с.Кальчик, провул.Вокзальний, б.2а за ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, зокрема такий спосіб як відновлення становища, яке існувало до порушення. Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсними свідоцтв про право власності. Окрім того, свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності (п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), а тому, як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав у судовому порядку, може бути предметом розгляду в господарських судах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 р. у справі № 911/3396/14, а також у постановах Вищого господарського суду України від 23.12.2015 р. у справі № 922/2256/15, від 22.12.2015 р. від 922/2336/15, від 15.12.2015 р. у справі № 922/1635/15.

Оскільки наявні підстави для скасування рішення Виконавчого комітету Кальчицької сільської ради № 05 від 11.01.2012 р. "Про встановлення права приватної власності на нерухоме майно філіалу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України "Кальчицький елеватор", а позивачем заявлено також позовні вимоги про скасування вищевказаних Свідоцтв про право приватної власності на нерухоме майно на підставі зазначеного рішення, то судова колегія, з мотивів наведених у даній постанові, дійшла висновку, що з метою відновлення становища, яке існувало до порушення, позов підлягає задоволенню повністю, в тому числі і щодо даних позовних вимог.

Щодо поданої відповідачем-2 заяви про застосування позовної давності судова колегія зазначає наступне.

В обґрунтування даної заяви відповідач-2 стверджує, що оскаржуване рішення відповідача-1 видане 11.01.2012 р., в той час як позов подано до господарського суду лише 12.10.2016 р., тому, на його думку, до моменту пред'явлення вимоги минуло більше трьох років. На підтвердження обізнаності позивачів про оскаржуване рішення відповідач-2 посилається на лист №180-2-802/2-15/2032 від 28.03.2012 р., адресований Міністерству аграрної політики та продовольства України, в якому Державна продовольчо-зернова корпорація України повідомляє про отримання свідоцтв про право власності на обєкти, що розташовані за адресами: Донецька область, Володарський район, с.Кальчик, вул.Елеваторна, б.1 та Донецька область, Володарський район, с.Кальчик, провул. Вокзальний, б.2а.

В матеріалах справи відсутні належні докази надсилання даного листа позивачу-2, оскільки журнал реєстрації вихідної кореспонденції № 130-1-10 не є належним та допустимим доказом, у розумінні приписів чинного процесуального законодавства, факту здійснення вказаного надсилання.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( пункт 1 ст.32 цієї Конвенції) наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національному законодавстві держав учасниць Конвенції виконує кілька завдань у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011р. за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії, пункт 51 рішення від 22.10.1996р. за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполучених Королівства).

У ЦК України позовна давність визначена як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосуванню якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові (ст.267 ЦК України).

При цьому, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування судом матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частиною першою четвертою статті 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовами інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі несе обовязки і користується правами сторони, крім права на укладання мирової угоди.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність.

Оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який на думку прокурора мав відповідні повноваження щодо спірного майна, то й перебіг позовної давності має розпочатися з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган, а не прокурор.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного суду України від 13.04.2016р. № 907/238/15. В іншій постанові від 22.04.2015р. № 916/2122/13 Верховний суд також навів правовий висновок, згідно з яким за змістом частини першої другої, четвертої статті 29 ГПК України, ст.261 ЦК України в разі звернення прокурора в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції держави в у спірних правовідносинах, позовна давність повинна обраховуватися із дати, коли саме позивачу (яким є орган в інтересах якого звернувся до суду прокурор) стало відомо про порушення його права, а не з моменту коли про порушене право стало відомо прокурору.

Відповідно до п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Матеріалами справи доведено, що позивачу-1 стало відомо про прийняття оскаржуваного рішення відповідачем-1 після звернення прокуратури Донецької області із запитанням про обізнаність Міністерства про прийняте Виконавчим комітетом Кальчицької сільської ради рішення № 05 від 11.01.2012 р., що підтверджується листом Секретаріату Кабінету Міністрів України № 14620/0/2-16 від 16.09.2016 р., тому прокурором не був пропущений передбачений ст.257 ЦК України строк, у межах якого він і звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права.

З огляду на наведене, підстави для задоволення заяви відповідача-2 про застосування позовної давності відсутні.

Доводи апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом норм ч. 3 ст. 35 ГПК України з огляду на неврахування фактів, які встановлені постановою суду у адміністративній справі у справі № 818/3912/13-а, Донецький апеляційний господарський суд відхиляє, оскільки у тій справі вирішувалось питання про реєстрацію права власності ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на майновий комплекс, який знаходиться за адресою: м. Кролевець, вул. Андріївська, 10, тобто, інший майновий комплекс. Відтак, для господарського суду є обов'язковими факти, які встановлені в адміністративній справі, лише щодо до цього комплексу. Питання про набуття відповідачем-2 права власності на майновий комплекс, який є предметом спору у цій справі, не вирішувалось. Водночас, правова оцінка та висновки суду касаційної інстанції в адміністративній справі, зокрема, про те, що "держава в особі Кабінету Міністрів України, передавши до статутного капіталу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" об'єкти, перелік яких визначено в постанові КМУ від 11.08.2010 року № 764, набула в обмін право власності на 100 % акцій товариства, а ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", відповідно, набула право власності на передане їй майно", не є обов'язковими для господарського суду при вирішенні спору у цій справі згідно з вимогами ч. 3 ст. 35 ГПК України, яка визначає, що не доказуються лише факти, встановлені іншим судом.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення господарського суду Донецької області від 06.12.2016 р. у справі № 905/2806/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.12.2016 р. у справі № 905/2806/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

ГоловуючийН.В. Будко

Судді:О.І. Склярук

ОСОБА_3