Постанова № 64918161, 21.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2017 р. Справа№ 927/1211/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Полегенько К.А. (довіреність №1327 від 12.12.2016 р.)

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком»

на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 23.01.2017 р.

у справі №927/1211/16 (суддя Оленич Т.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком»

до Управління соціального захисту населення Чернігівської райдержадміністрації

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Чернігівської області звернулось з позовом Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком» до Управління соціального захисту населення Чернігівської райдержадміністрації про стягнення заборгованості в сумі 19885,99 грн.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 23.01.2017 р. припинено провадження у справі.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу для розгляду по суті до господарського суду Чернігівської області.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, винесеною з порушенням норм процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, ухвалу скасувати.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 08.02.2017 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Частина 1 ст. 43 ГПК України містить вимоги щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. З огляду на викладені вимоги ГПК України, господарський суд повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Оскаржувана ухвала мотивована тим, що за суб'єктним складом, характером спірних відносин та їх правовим регулюванням даний спір не підлягає вирішенню у господарському суді, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. У зв'язку з чим, суд першої інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинив провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даному випадку є стягнення заборгованості за відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям громадян.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (ч.ч. 3, 4 ст. 11 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

З огляду на вказані норми законодавства у ПАТ «Укртелеком» виникло цивільне право на отримання компенсації витрат понесених в зв'язку з наданням пільг при наданні послуг зв'язку, передбачених законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про охорону дитинства», а у Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації ії обов'язок здійснити з позивачем розрахунок щодо компенсації втрат від надання цих пільг.

Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, шо державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, шо виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

У п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» зазначено, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію ст. 1 ГПК України.

В Інформаційному листі Верховного суду України від 26.12.2005 р. №3.2.-2005 вказано, що у випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної злади. орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Поняття «суб'єкт владних повноважень» визначено у статті 3 КАС України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначення поняття «справа адміністративної юрисдикції» також наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого

самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що відносини, які склалися між сторонами, виникли у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів (ст. 1 Бюджетного кодексу України)

Частиною 3 ст. 19 Бюджетного кодексу України передбачено, що учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами). Тобто, правами і обов'язками з управління бюджетними коштами, при чому як на будь-якій стадії бюджетного процесу, так і в усьому процесі в цілому. Такі повноваження встановлюються на забезпечення завдань та функцій учасників бюджетного процесу, закріплених відповідними нормативно-правовими актами, що визначають їх правовий статус.

Отже, Бюджетний кодекс розуміє під учасниками бюджетного процесу органи, установи та їх посадових осіб, що наділені бюджетними повноваженнями, тобто правами і обов'язками з управління бюджетними коштами, при чому як на будь-якій стадії бюджетного процесу, так в усьому процесі в цілому. Такі повноваження встановлюються на забезпечення завдань та функцій учасників бюджетного процесу, закріплених відповідними нормативно-правовими актами, що визначають їх правовий статус.

Таким чином, у бюджетному процесі приймають участь усі органи державної влади, органи місцевої влади та органи місцевого самоврядування, бюджетні установи, організації, що беруть участь у бюджетній діяльності.

Інші юридичні та фізичні особи згідно чинного законодавства не можуть бути суб'єктами бюджетних відносин і не є учасниками бюджетного процесу.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що припинення провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України є неправомірним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком» підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду скасуванню.

Щодо посилань суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на те, що за суб'єктним складом, характером спірних відносин та їх правовим регулюванням даний спір не підлягає вирішенню у господарському суді, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів зазначає наступне.

Вказані посилання спростовуються сталою практикою на користь якої свідчать постанови Вищого господарського суду України у справах №910/21894/15 від 07.09.2016 р., №902/638/13 від 19.12.2013 р. з подібними правовідносинами.

Відповідно до ч. 7 ст. 106 ГПК України, у випадку скасування апеляційною інстанцією ухвали, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст.ст. 105, 106 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком» задовольнити.

Ухвалу господарського суду Чернігівської області від 23.01.2017 р. у справі №927/1211/16 скасувати та направити справу до господарського суду Чернігівської області для подальшого розгляду по суті.

Справу №927/1211/16 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк