Рішення № 64918091, 21.02.2017, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2017 р.Справа № 924/1307/16

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Магера В.В., розглянувши матеріали справи

За позовом Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Кузьминці с. Кузьминці Теофіпольського району;

про стягнення шкоди в розмірі 168 297,74 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 03.01.2017р.;

від відповідача: не прибув.

В засіданні суду 21.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути із відповідача 168 297,74 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу за порушення останнім вимог природоохоронного законодавства.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що проведеною Хмельницькою міжрайонною прокуратурою за додержанням законів у природоохоронній сфері перевіркою встановлено, що СГВК „Кузьминці здійснював спеціальне водокористування за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, чим порушував вимоги ст.ст.44, 48 Водного кодексу України.

Позивач вказує, що СГВК „Кузьминці в період із 07.02.2014р. по 01.05.2014р. у відсутності дозволу на спеціальне водокористування здійснено забір 2483 м. куб. води.

Так, відповідно до ч.2 ст.48 Водного Кодексу України спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ч.1 ст.49 Водного Кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Пунктом 6 частини третьої статті 110 Водного Кодексу України передбачено, що відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно статті 111 Водного Кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Згідно із ст.325 Податкового Кодексу України ставка збору за спеціальне використання підземних вод, на день виявлення порушення, встановлена у розмірі 67,78грн. за 100 м.куб., відповідно 0,6778грн. за 1 м.

Відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Мінприроди України від 20.07.2009 року №389 зі змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №220 від 30.06.2011 року, розмір шкоди, завданої внаслідок самовільного використання вод без наявності відповідного на те дозволу СГВК „Кузьминці становить 168 297,74грн. (станом на день проведення розрахунку).

Листом від 25.04.2016р. №1636/06 СГВК „Кузьминці пропонувалось у добровільному порядку відшкодувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу. Претензія залишена без задоволення.

Відповідач у направленому суду відзиві від 07.02.2017р. проти позову заперечує, вказуючи на те, що Хмельницька міжрайонна прокуратура з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері зобов'язала Державну екологічну інспекцію у Хмельни цькій області провести розрахунок збитків за виявленими прокуратурою, в ході проведення прокурорського нагляду порушеннями вимог природоохоронного законодавства, які полягали у використанні водних ресурсів СГВК „Кузьминці.

Відповідно до вимог абзацу 2 ч.1 ст.1 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Крім того, згідно абзацу 3 ч.1 ст.1 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій. Статтею 2 згаданого закону визначено його непоширення на відносини, що виникають під час здійснення заходів прокурорського нагляду.

Відповідно до вимог частини першої статті 19 Закону України „Про прокуратуру предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно вимог ч.2 ст.19 Закону України „Про прокуратуру перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Враховуючи вимоги ч.1 та 2 ст.19 Закону України „Про прокуратуру Хмельницька міжрайонна прокуратура з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері мала б поставити вимогу про проведення контролюючим органом відповідної перевірки.

Відповідно до пункту 1.4. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389, зареєстрованого Міністерством юстиції України 14.08.2009 року за №767/16783 ця Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами природоохоронного законодавства.

Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі цієї Методики, розраховують розмір відшкодування збитків.

Відповідно до п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008р. акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Пунктом 1.5. Порядку визначено, що об'єкт перевірки - підприємства, цехи, виробничі майданчики, обладнання, установки, території тощо, які експлуатуються суб'єктами господарювання, в тому числі споруди та інші об'єкти, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище (в тому числі їх розміщення, проектування, будівництво, реконструкція та введення в дію), об'єкти природно-заповідного фонду.

Відповідно до п.4.15 Порядку в акті перевірки, крім іншого, зазначаються дата та місце складання акта перевірки, предмет державного нагляду (контролю), повне найменування суб'єкта господарювання (об'єкта перевірки) та його місцезнаходження, виявлені порушення й недоліки, обставини та суть порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (за наявності) з посиланням на нормативно-правові акти, вимоги яких порушені.

Відповідно до ч.1 ст.33, ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи наведене відповідач вважає, що наданій Розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування СГВК „Кузьминці не може бути належним та допустимим доказом, у зв'язку із проведенням в порушення вимог вище перелічених законодавчих та нормативних актів і з перевищенням наданих повноважень.

Представник позивача в засідання суду 21.02.2017р. прибув, позовні вимоги підтримав та просить про задоволення позову. Надав суду копію листа прокуратури від 07.08.2014р. про доручення на проведення розрахунку розміру шкоди. Поданий доказ судом оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в засідання суду 21.02.2017р. не прибув, поте у поданому відзиві просив відмовити у задоволенні позову, а розгляд справи провести за відсутності представника відповідача.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

08.08.2014р. держінспектором з охорони навколишнього природного середовища Хмельницької області проведено Розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування СГВК „Кузьминці (с. Кузьминці, Теофіпольський район).

У вказаному Розрахунку зазначено, що Хмельницькою міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері проведено перевірку, в ході якої встановлено, що СГВК „Кузьминці здійснює незаконне використання із артезіанської свердловини підземних вод, без дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до довідки від 07.08.2014 року за №19, яку надало СГВК „Кузьминці, підприємством використано у період із 07.02.2014 року по 01.05.2014 року 2483 куб.м. води.

Згідно Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України „Про затвердження Методики розрахунку відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів №389 від 20.07.2009р. із змінами і доповненнями затвердженими наказом Мінприроди України від 30.06.2011р. №220, інспектор розраховані збитки в сумі 168 297,74 грн.

У вказаному Розрахунку зазначено, що розрахунок проведений на підставі доручення Хмельницької міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері від 07.08.2014 року за №96-741 вих-14.

25.04.2016р. Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області звернулась до відповідача із листом за вих.№1636/06, згідно якого було запропоновано у добровільному порядку сплатити шкоду в сумі 168 297,74 грн. Докази про погашення суми шкоди у добровільному порядку в матеріалах справи відсутнє.

Оскільки відповідач в добровільному порядку шкоду не сплатив, позивач звернувся із позовом до суду та просить стягнути з відповідача 168 297,74 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності судом до уваги приймається таке:

Частиною 1 ст.4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон) передбачено, що природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами республіки.

Статтею 5 Закону визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст.20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать: державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки.

Згідно із п.4.3. Положення про Державну екологічну інспекцію у Хмельницькій області, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України №136 від 12.12.2011р. Інспекція складає протоколи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках передбачених законом.

Відповідно до п.6.4. Положення Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження.

Із матеріалів справи слідує, що розрахунок розміру заподіяних збитків внаслідок самовільного використання відповідачем водних ресурсів за відсутності дозволу було проведено державним інспектором з охорони навколишнього середовища на підставі доручення Хмельницького міжрайонного прокурора (лист від 07.08.2014р. за вих.№96-74/вих.-16).

В матеріалах справи відсутній будь-який акт перевірки, за результатами проведення якої мало б бути встановлено порушення СГВК „Кузьминці вимог природоохоронного законодавства. Натомість, із змісту позовної заяви слідує, що перевірка проводилась Хмельницькою міжрайонною прокуратурою за додержанням законів у природоохоронній сфері, за результатами якої встановлено відсутність у відповідача дозволу на спецкористування. Також, про здійснення прокуратурою перевірки вказується у листі від 07.08.2014р. за вих.№96-74/вих.-16.

Відповідно до вимог частини першої статті 19 Закону України „Про прокуратуру від 05.11.1991р. №1789-ХІІ (в редакції Закону від 27.03.2014р.) предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно вимог ч.2 ст.19 вказаного Закону передбачено, що перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ч.1,2 ст. 20 вказаного Закону передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право:

- витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення, мати доступ до відповідних інформаційних баз даних державних органів;

- вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз.

Враховуючи вищевикладені вимоги ст.ст.19, 20 Закону України „Про прокуратуру Хмельницька міжрайонна прокуратура з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері не мала повноважень на проведення перевірок у природоохоронній сфері, а повинна була б поставити вимогу про проведення контролюючим органом відповідної перевірки.

Відповідно до пункту 1.4. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389, зареєстрованого Міністерством юстиції України 14.08.2009 року за №767/16783 ця Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами природоохоронного законодавства.

Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі цієї Методики, розраховують розмір відшкодування збитків.

Відповідно до п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008р. акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Пунктом 1.5. Порядку визначено, що об'єкт перевірки - підприємства, цехи, виробничі майданчики, обладнання, установки, території тощо, які експлуатуються суб'єктами господарювання, в тому числі споруди та інші об'єкти, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище (в тому числі їх розміщення, проектування, будівництво, реконструкція та введення в дію), об'єкти природно-заповідного фонду.

Відповідно до п.4.15 Порядку в акті перевірки, крім іншого, зазначаються дата та місце складання акта перевірки, предмет державного нагляду (контролю), повне найменування суб'єкта господарювання (об'єкта перевірки) та його місцезнаходження, виявлені порушення й недоліки, обставини та суть порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (за наявності) з посиланням на нормативно-правові акти, вимоги яких порушені.

Із наявного в матеріалах справи Розрахунку розміру відшкодування збитків від 08.08.2014р. та листа природоохоронного прокурора від 07.08.2014р. №96-74/вих-16 вбачається, що останні до актів перевірки чинним законодавством України не віднесені, та , відповідно не можуть слугувати підставами для встановлення фактів порушень у природоохоронній сфері та нарахування суми шкоди.

Згідно з ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. В даній статті міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення. Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина. Відсутність будь-якого з цих елементів виключає відповідальність у вигляді стягнення збитків, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1 ст.1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до роз'яснення Вищого Арбітражного Суду №02-5/215 від 01.04.1994 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди", крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду та самою шкодою.

Згідно з п.1.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" №02-5/744 від 27.06.2001р. вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем в повному обсязі на підставі поданих доказів та документів доведено відсутність його вини у заподіянні шкоди та відсутність самого факту порушення останнім природоохоронного законодавства.

При цьому, наведені позивачем доводи та міркування були спростовані відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів, які містяться у матеріалах справи.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст.34 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволені позовних вимог позивача необхідно відмовити у повному обсязі.

Згідно ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати по справі на відповідача не покладаються у звязку із відмовою в позові. Також, судом в ході вирішення справи встановлено, що позивачем при поданні позову судовий збір сплачено не у повному обсязі, який, враховуючи суму заявленого позову, повинен становити 2 524,46 грн. Відтак, суд із врахуванням вимог ст.ст.44, 49 ГПК України, п.7 ст.6 Закону України „По судовий збір від 08.07.2011р. №3674-VI вважає за необхідне покласти на позивача сплату судового збору по даній справі на суму 1 146,46 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

У позові Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Кузьминці с. Кузьминці Теофіпольського району про стягнення шкоди в розмірі 168 297,74 грн. відмовити.

Стягнути із Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області (29000, м.Хмельницький, вул. Івана Франка,2/2 (код ЄДРПОУ 38045514) в доход Державного бюджету України на рахунок 31218206783002, код класифікації видатків бюджету 2800, отримувач коштів УДКСУ у м. Хмельницькому через ГУДКУ у Хмельницькій області, код 38045529, МФО 815013) судовий збір в розмірі 1 146,46 грн. (одна тисяча сто сорок шість гривень 46 коп.).

Видати наказ.

Повне рішення складено 23.02.2017р.

СуддяВ.В. Магера

Віддрук. 2 прим. :

1 - до справи,

2 - відповідачу, (30620, с.Кузьминці, Теофіпольський район) - рекоменд. із повідомл.;