Ухвала суду № 64917174, 09.02.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"09" лютого 2017 р. Справа № 911/2076/16

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши скаргу № 2346 від 27.12.2016 (вх.№ 1/17 від 03.01.2017) Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" на дії міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції у справі № 911/2076/16

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"

до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"

про стягнення 12 324 300,73 грн

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (довіреність 1-167 від 27.12.2016);

від відповідача ОСОБА_2 (довіреність №8 від 03.01.2017);

від відділу державної виконавчої служби не з'явились

Обставини справи:

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.09.2016 у справі №911/2076/16 позов задоволено частково.

Припинено провадження у справі №911/2076/16 в частині стягнення з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" 299844,02 грн основного боргу.

Стягнуто з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" 10745333,05 грн основного боргу, 865933,67 грн пені, 348997,86 грн інфляційних втрат, 64192,13 грн 3% річних та 185904,92 грн судового збору.

На виконання вказаного рішення судом 21.10.2016 видано наказ у справі.

До Господарського суду Київської області від Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" на підставі ст. 1212 ГПК України надійшла скарга № 2346 від 27.12.2016 (вх.№ 1/17 від 03.01.2017) Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" на дії міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції в межах виконавчого провадження №52926755 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 21.10.2016 у справі №911/2076/16 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, в якій скаржник просив суд:

- визнати неправомірними дії міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2016 (ВП 52926755);

- визнати постанову міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2016 (ВП 52926755) незаконною та зобовязати міський відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції скасувати дану постанову.

Скарга обґрунтована тим, що державним виконавцем, в порушення вимог ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у визначений законом спосіб та строк не направлено на адресу боржника постанову про відкриття виконавчого провадження, внаслідок чого боржник був позбавлений права добровільного виконання рішення в межах виконавчого провадження. Також скаржник зазначає, у постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем неправильно вказано суму заборгованості, що підлягає стягненню з боржника. Крім того, враховуючи розмір заборгованості, що підлягає стягненню за судовим наказом у даній справі, вказане виконавче провадження, на думку заявника, мало бути передане державним виконавцем на примусове виконання за підвідомчістю до відділу примусового виконання рішень, а саме до Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень, як це передбачено в п. п. 3, 4 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства Юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.01.2017 поновлено Комунальному підприємству Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" строк на подання скарги № 2346 від 27.12.2016 (вх .№ 1/17 від 03.01.2017) на дії міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції у справі № 911/2076/16, призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 09.02.2017.

Від Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області до суду 06.02.2017 надійшли заперечення від 02.02.2017 № В11/393 на скаргу на дії органу державної виконавчої служби, в якому державний виконавець просить в задоволенні скарги відмовити з огляду на те, що у заяві стягувачем зазначено суму заборгованості, що підлягала примусовому виконанню, в розмірі саме 1465028,58 грн. У вказаних запереченнях заявником також викладено клопотання про розгляд справі без участі представника Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Представником позивача 09.02.2017 до суду подано письмові пояснення № КV-СК-1552-0217 від 07.02.2017 на скаргу, в яких стягувач зазначає, що підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відсутні, а скарга є необгрунтованою, оскільки сума заборгованості боржника на момент предявлення наказу до виконання становила 1465028,58 грн, а відповідач не входить до переліку боржників, зазначених в п. 4 розділу 1 Інструкції.

Розглянувши скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" на дії міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції у справі № 911/2076/16 суд дійшов висновку, про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

На виконання рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2016, яке набрало законної сили 10.10.2016 згідно ухвали Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016, у справі № 911/2076/16 судом видано наказ від 21.10.2016 у даній справі про стягнення 10745333,05 грн основного боргу, 865933,67 грн пені, 348 997,86 грн інфляційних втрат, 64192,13 коп. 3% річних та 185904,92 грн судового збору.

21.11.2016 старшим державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції ОСОБА_3 винесено постанову ВП № 52926755 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу №911/2076/16, виданого 21.10.2016 Господарським судом міста Києва, про стягнення боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" , далі Закону (в редакції, що діяла на час винесення постанови державним виконавцем), визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до стаття 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 28 зазначеного Закону визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Законодавець передбачив такий порядок повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження стосовно нього для того, щоб той, з одного боку, напевно був обізнаний щодо існування виконавчого провадження та мав можливість скористатися своїм правом на добровільне виконання рішення суду без застосування до нього штрафних санкцій за невиконання, а з другого боку, щоб виконавча служба мала докази повідомлення сторін виконавчого провадження про існування виконавчого провадження.

В матеріалах справи відсутні належні докази направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2016 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, як того вимагає ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не додержано вимог ст. ч. 1 ст. 28 Закону щодо надсилання боржникові постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 115, ст. 116, ст. 117 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Пунктом 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 N 512/5 (із змінами і доповненнями) визначено, що постанова як окремий документ містить обов'язкові реквізити, зокрема назву виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа). До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У заяві про примусове виконання наказу за вих номером 007-СК-7884-1116 від 14.11.2016 Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" просило відкрити виконавче провадження та стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" заборгованість в розмірі 1465028,58 грн., пояснюючи зменшення суми боргу сплатою боржником 10745333,05 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26. Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 18 Закону закріплено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Як встановлено в абз. 1-3 п. 8 розділу 3 Інструкції стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником до відкриття виконавчого провадження.

З аналізу наведених норм закону вбачається, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач може зазначати суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати, однак примусовому виконанню підлягає рішення суду на підставі виданого виконавчого документа, резолютивна частина якого викладається державним виконавцем у постанові, зокрема, про відкриття виконавчого провадження. При цьому розмір заборгованості, що залишається до сплати слід встановлювати в межах виконавчого провадження.

За таких обставин державним виконавцем порушено вищенаведені вимоги закону та відкрито виконавче провадження з виконання наказу на суму іншу, ніж визначено у судовому наказі.

Пунктом 4 розділу 1 вказаної Інструкції визначено, що Відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими:

боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;

сума зобов'язання становить від шести до двадцяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Таким чином, оскільки сума зобовязання за рішенням Господарського суду Київської області від 19.09.2016 у справі №911/2076/16, на виконання якого видано наказ від 21.10.2016, становить більше дванадцяти мільйонів, то при вирішенні питання про відкриття провадження у справі державному виконавцю слід було керуватися положеннями пункту 4 вказаної Інструкції, яким визначена підвідомчість виконання відповідних судових рішень.

За приписами ст. 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи стягувача (позивача) та Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо правомірності дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження на суму, вказану у заяві стягувача судом відхиляються, оскільки Законом України "Про виконавче провадження", як і вказаною Інструкцією не передбачено процедура відкриття виконавчого провадження у виокремленій частині стягуваної суми боргу. При цьому положеннями Інструкції чітко визначено підпорядкованість виконавчих провадження за стягненнями на суму зобовязань від шести до двадцяти мільйонів гривень. Інші доводи щодо підвідомчості виконання рішення у даній справі також визнаються непереконливими з огляду на встановлені судом обставини щодо неправомірності зазначення державним виконавцем у постанові іншої суми, ніж та, що підлягає стягненню за виконавчим документом.

Порушення виконавцем вимог законодавства є підставою для задоволення скарги, направленої відповідно до ст.121-2 ГПК України.

Пунктом 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За висновком суду скаржником доведено порушення державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції вимог норм чинного законодавства під час відкриття виконавчого провадження з виконання судового рішення у даній справі.

На підставі вищевстановлених фактів, господарський суд дійшов висновку, що скарга Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа на дії міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції у справі № 911/2076/16 підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 86, 121-2 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" на дії міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції у справі № 911/2076/16 задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції у справі № 911/2076/16 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2016 (ВП 52926755).

3. Визнати постанову міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2016 (ВП 52926755) незаконною та зобовязати міський відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2016 (ВП 52926755).

Суддя В.М. Антонова