Ухвала суду № 64917033, 23.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

23.02.2017

Справа № 910/4554/16

За заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізтех»

про

винесення додаткового рішення

у справі

№910/4554/16

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізтех»

до

Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача

Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві

про

визнання недійсним договору в частині та стягнення 44 356 919,05 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

не викликалися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізтех» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи про визнання недійсним договору в частині та стягнення 44 356 919,05 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2016 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 р., позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним договір №0313/03 від 21.03.2013 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізтех» та Державним науково-дослідним інститутом з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, в частині, а саме:

- визнано недійсним пункт 1.3 Договору №0313/03 від 21.03.2013 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізтех» та Державним науково-дослідним інститутом з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, в частині словосполучення «залежно від реального бюджетного фінансування видатків»;

- визнано недійсним пункт 4.2 Договору №0313/03 від 21.03.2013 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізтех» та Державним науково-дослідним інститутом з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, в частині словосполучення «залежно від реального бюджетного фінансування видатків»;

- визнано недійсним пункт 4.3 Договору №0313/03 від 21.03.2013 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізтех» та Державним науково-дослідним інститутом з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, повністю;

- визнано недійсним підпункт 6.1.1 пункту 6.1 Договору №0313/03 від 21.03.2013 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізтех» та Державним науково-дослідним інститутом з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, в частині словосполучення «в межах отриманого фінансування»;

- визнано недійсним пункт 7.4 Договору №0313/03 від 21.03.2013 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізтех» та Державним науково-дослідним інститутом з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, повністю; стягнуто з Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізтех» заборгованість у розмірі 16 200 000 (шістнадцять мільйонів двісті тисяч) грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 12 905 395 (дванадцять мільйонів дев’ятсот п’ять тисяч триста дев’яносто п’ять) грн. 76 коп., 3% річних у розмірі 1 340 827 (один мільйон триста сорок тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 148 767 (сто сорок вісім тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 17 коп., в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

13.07.2016 р. на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

03.08.2016 р. до канцелярії суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізтех» було подано заяву про прийняття додаткового рішення у справі №910/4554/16.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2016 р. відкладено вирішення питання про прийняття заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізтех» про прийняття додаткового рішення до повернення матеріалів справи №910/4554/16 до господарського суду міста Києва.

Частиною 1 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо: 1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення; 2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п. 15 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» №6 від 22.03.2012 р. вирішуючи питання щодо розгляду заяв про прийняття додаткового рішення, господарські суди повинні враховувати, в якому порядку розглядалася справа, зокрема, за участю однієї чи обох сторін або за їх відсутності, а також з обставин справи, доводів, наведених у заяві, тощо. При цьому додаткові докази судом не приймаються і оцінка їх не здійснюється. У залежності від конкретних обставин справи суд може призначити відповідну заяву до розгляду в судовому засіданні, повідомивши учасників судового процесу про час і місце його проведення.

З урахуванням викладеного, заява позивача про винесення додаткового рішення може бути розглянута за наявними в матеріалах справи документами без виклику представників сторін.

Як зазначено у п. п. 13-15 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012 р. № 6 прийняття додаткового рішення (стаття 88 ГПК) за заявою сторони, прокурора, який брав участь у процесі, або за ініціативою суду здійснюється, як правило, тим же суддею (складом суду), що приймав первісне рішення, за винятком випадків, коли це неможливо з об'єктивних причин (звільнення судді, відсутність його у зв'язку з відпусткою, захворюванням тощо). Про відхилення заяви сторони чи прокурора щодо прийняття додаткового рішення виносяться ухвала (стаття 86 ГПК).

При цьому сама ст. 88 ГПК України передбачає, що господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:

1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;

2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Господарським судам слід мати на увазі, що прийняття додаткового рішення допустиме виключно з підстав, передбачених статтею 88 ГПК. Якщо порушується питання про прийняття додаткового рішення з інших підстав, суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Порушення вимог цієї статті тягне за собою зміну або скасування додаткового рішення в апеляційному чи у касаційному порядку (пункт 4 частини першої статті 104, стаття 111-10 ГПК).

Таким чином, додаткове рішення є засобом виправлення неповноти судового рішення, однак в межах розгляду заяви про прийняття додаткового рішення не допускається зміна первісного рішення, в т.ч. на підставі переоцінки доказів та долучення до матеріалів справи нових доказів.

Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. При цьому неповнота судового рішення шляхом прийняття додаткового рішення (ухвали) не може бути виправлена щодо позовних вимог, з яких судом прийнято рішення. Така неповнота може бути усунена лише в процедурі перегляду рішення. Тобто додаткове рішення (ухвала) не можуть стосуватися тих вимог, щодо яких суд ухвалив рішення.

Позивач у поданій заяві про винесення додаткового рішення просить суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат у справі, а саме щодо розподілу судового збору та витрат, пов’язаних із наданням адвокатських та юридичних послуг.

Розглянувши подану заяву судом не встановлено підстав для її задоволення з огляду на наступне.

По-перше, рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2016 р. у даній справі було встановлено, що відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача був стягнутий судовий збір у розмірі 148 767,17 грн.

Відтак, твердження позивача про невирішення рішенням суду у даній справі питань розподілу судового збору є безпідставним.

По-друге, відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За змістом п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 р. №7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Суд відзначає, що під час розгляду справи №910/4554/16 судом першої інстанції позивачем не було подано жодної заяви про відшкодування вартості витрат на оплату послуг адвоката, як і не надано жодного доказу на підтвердження понесення ТОВ «Бізтех» зазначених витрат.

При цьому, із матеріалів справи вбачається, що інтереси позивача в господарському суді міста Києва у даній справі представляли представники за довіреностями, виданими ТОВ «Бізтех», а не особи, які мають право на зайняття адвокатською діяльністю в розумінні приписів Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

З огляду на викладене, обставини з якими приписи ст. 88 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість прийняття господарським судом міста Києва додаткового рішення (ухвали) у справі, судом не встановлено.

За таких обставин, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізтех» необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 88 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізтех» про прийняття додаткового рішення відмовити.

Суддя В.П. Босий