Постанова № 64915642, 21.02.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6513/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Соколова М.С.,

за участі:

представника позивача - Чорного Г.Г. (за довіреністю),-

відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - Чернецького А.В. (за довіреністю),-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ТОВ "Індел" до державного інспектора митного посту "Одеса-порт" Одеської митниці ДФС ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Одеської митниці ДФС про скасування рішення та стягнення збитків, суд -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду, з урахуванням уточнень, надійшов адміністративний позов ТОВ "Індел" до Державного інспектора митного посту "Одеса-порт" Одеської митниці ДФС ОСОБА_2, Одеської митниці ДФС, в якому позивач просить суд:

- скасувати рішення державного інспектора митного посту "Одеса-порт" Одеської митниці ДФС ОСОБА_2 про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000152/2 від 19.10.2016 року;

- стягнути з відповідача - державного інспектора ОСОБА_2 на користь ТОВ "Індел" збитки, спричинені його діями та бездіяльністю, що призвели до істотного затягування розмитнення товару в загальній сумі 5168,06 грн., що складається з нарахування за зберігання контейнера 1х40'НС TCLU9813313 на території ДП "ГПК "Україна" в період з 11.10.2012 року по 17.10.2016 року - 1931,22 грн., комплекс послуг з проведення відбору проб і огляду на території ДП "ГПК "Україна" -1702,19 грн. та понаднормовий простій автотранспорту НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в період з 19 по 20 жовтня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ТОВ „Індел" здійснює оптову торгівлю хімічною сировиною, постачаючи її підприємствам косметичної та фармацевтичної галузі. Для цього підприємство придбаває оптові партії товарів (в тому числі у іноземних виробників) з наступним дрібненням партій товарів, комплектації згідно з замовленнями українських підприємств та доставки їм замовленої сировини. В рамках контракту №11.07/16 від 11.07.2016 року, укладеного з бразильською компанією Blanver Farmoquimica LTD А, до Одеського морського торгового порту 11.10.2016 року прибув вантаж на адресу позивача, що складався з мікрокристалічної целюлози 2-х видів загальною вагою 14175 кг (10500 кг та 3675 кг), кроскармелози натрію - Солутаб А 1200 кг та мікрокристалічної целюлози з кроскармелозою натрію - Табулоза SC 611 в кількості 300 кг. Для митного оформлення вантажу повіреним позивача ТОВ „Ламарин", згідно з договором доручення 06.08/15 від 06.08.2015 року до відділу митного оформлення №3 митного посту «Одеса-порт" Одеської митниці ДФС 12.10.2016 року було подано декларацію ІМ40АА №500060702/2016/014233. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей, до митного органу було також подано такі документи: розрахунок додаткових одиниць від 11.10.2016 року; коносамент MSCUZS806256 від 11.09.2016 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №16-358 від 11.10.2016 року; рахунок-фактура (інвойс) ЕХР.8891 від 26.08. 2016 року; пакувальний лист № 8891 від 31.08.2016 року; зовнішньоекономічний контракт №11.07/16 від 11.07.2016 року; специфікація №1 до зовнішньоекономічного контракту №11.07/16 від 11.07.2016 року; копії експортних митних декларацій країни відправлення №№ 16/1354987-001, 16/1354987-002 та 16/1354987-003 від 02.09.2016 року; договір доручення 06.08/15 від 06.08.2015 року з ТОВ „Ламарин", як митним брокером; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг СФ-160166 від 11.10.2016 року. Також, митному органу було подано усі необхідні сертифікати, результати оглядів та інші документи, які не впливають на митну вартість вантажу. Згідно з ч.1 та ч.2 ст.57 МК України, митний орган мав користуватися основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту), і для цього відповідно до переліку 4.2 ст.53 МК України, отримав повну інформацію, але 19.10.2016 року відмовив в митному оформленні випуску вантажу, видавши картку відмови. Як причину відмови у прийнятті митної декларації державний інспектор митного посту „Одеса-порт" Одеської митниці ДФС ОСОБА_2 вказав порушення декларантом (його уповноваженою особою - ТОВ „Ламарин") п.2 ч.6 ст.54 МК України, тобто на неподання документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Така позиція митного органу, на думку представника позивача, не відповідає дійсності, бо декларантом вимоги ч.2 ст.53 МК України були виконані не тільки повністю, а й з перебільшенням. За таких обставин у відповідача не було права визначення митної вартості товарів за допомогою другорядних методів. Державний інспектор ОСОБА_2, підписуючи вищевказану відмову, зазначив, що фіскальним органом прийняте рішення про коригування митної вартості товарів Nb500060702/2016/000152/2 від 19.10.2016 року. Оскаржуване рішення обґрунтовувалося не передбаченим МК України «спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками 105-2 та 106-2». Зазначена відповідачем невідповідність вказаного у специфікації номеру контракту (№11.07/15) самому зовнішньоекономічному контракту №11.07/16 від 11.07.2016 року, була очевидною технічною помилкою, що оперативно була виправлена. У відповідь на вимогу додаткових документів відповідачеві було надано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2016 року у справі №815/3785/16 щодо митної вартості ідентичного товару, що уже постачався від фірми Blanver Farmoquimica TDA на адресу TOB „Індел" у 2016 році. Інші додаткові документи не надавалися. Оскільки відповідно до п.3.3 контракту порядок оплати товару визначається специфікацією, у специфікації вказано, що оплата здійснюється з відтермінуванням на 60 днів від дати відправлення товару (13.09.2016 року), надавати відповідну виписку з бухгалтерської документації та решту витребуваних документів було не неможливо, що митному органу було відомо. Вимога надання каталогів, прайс-листів, висновків експертиз та інших документів при наявності чітко вказаної в контрактних документах ціни товару, вочевидь мало на меті тільки затягнути розмитнення товару, створити перешкоди у законній підприємницькій діяльності позивача. Затримка розмитнення отриманої хімічної сировини могла призвести до порушення зобов'язань позивача перед українськими підприємствами, тож він був вимушений доплатити ще 7055,00 гривень мита, аби отримати вантаж. Окрім суми безпідставної додаткової сплати мита незаконні дії державного інспектора ОСОБА_2 призвели до збитків, яких зазнав позивач через незаконне затягування процедури розмитнення прибулого товару та простої, що доводиться рахунком-фактурою експедитора - ТОВ «Майстер Карго" № СФ-160179 від 24.10.2016 року.

Зважаючи на вищевикладене, представник позивача у своєму адміністративному позові просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог зважаючи на їх необґрунтованість та посилаючись на надані до суду докази.

Представник третьої особи надав до суду письмові заперечення (а.с.52-59), у яких зазначив наступне. Вимога позивача про скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 500060702/2016/000152/2 від 19.10.2016 року без визнання його протиправним суперечить пункту 1 частини 2 статті 162 КАС України, а тому не підлягає задоволенню. Для підтвердження митної вартості товарів до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) №500060702/2016/014233 від 12.10.2016 року уповноваженою особою позивача - TOB "ЛАМАРІН" подані зовнішньоекономічний договір (контракт) від 11.07.2016 року № 11.07/16, рахунок-фактура (інвойс) від 26.08.2016 року № ЕХР.8891 та інші документи. Під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) № 500060702/2016/014233 від 12.10.2016 року програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Також під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією митною декларацією (МД) № 500060702/2016/014233 від 12.10.2016 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що, підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: відповідно до підпункту "в" пункту 2 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням. Згідно з пунктом 6.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 11.07.2016 року №11.07/16 вартість тари, пакування та маркування входять у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо цієї складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; для підтвердження витрат на транспортування відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Проте, до митного оформлення жоден з вищезазначених документів наданий не був, а наданий лист ТОВ "Мастер Карго" від 11.10.2016 року № 16-358; при цьому у наданих транспортних документах зазначене підприємство відсутнє, договір транспортного експедирування від 30.09.2013 року № 13-286 до митного оформлення не надавався; у наданій до митного оформлення специфікації від 11.07.2016 року № 1 до зовнішньоекономічного договору зазначений номер зовнішньоекономічного договору, відмінний від номеру зовнішньоекономічного договору, наданого до митного оформлення., Надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. На підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України від, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 3) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів. Витребувані додаткові документи, крім рахунку на оплату транспортного експедирування від 11.10.2016 року № СФ-160166, декларантом або його уповноваженими особами надано не було; листом від 19.10.2016 року № 1910/1 декларант повідомив про відсутність можливості надання інших додаткових документів. Враховуючи вищевикладене, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та Одеською митницею ДФС була проведені консультації шляхом обміну електронними повідомленнями. За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю Із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) встановлено, що рівень митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, у найближчий до митного оформлення час є більшим, а саме: по товару № 1 у митній декларації від 23.03.2016 року № 500060702/2016/003461 вартість за кг сух. 90 % становить 3,555 дол. США за кг нетто; по товару №2 у митній декларації від 23.03.2016 № 500060702/2016/003461 становить за кг 9,12 дол. США за кг нетто. У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості № 500060702/2016/000152/2 від 19.10.2016 року. У вищезазначеному рішенні про коригування митної вартості товарів № 500060702/2016/000152/2 від 19.10.2016 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформацій комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю - митна декларація від 23.03.2016 року № 500060702/2016/003461. Враховуючи вищевикладене та положення частини 6 статті 54, ч. 1, 2, 3 статті 256 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ, Одеською митницею ДФС була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску - товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060702/2016/00342 від 19.10.12016 року та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Таким чином, Одеська митниця ДФС під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості №500060702/2016/000152/2 від 19.10.2016 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 500060702/2016/00342 від 19.10.2016 року, діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Індел".

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача - державного інспектора м/н "Одеса-порт" Одеської митниці ДФС ОСОБА_2 на користь ТОВ "Індел" збитки, спричинені його діями та бездіяльністю, що призвели до істотного затягування розмитнення товару в загальній сумі 5168,06 грн. у запереченнях зазначено наступне. Частини 2 статті 54 Митного кодексу України прямо передбачає обов'язок декларанта - ТОВ "Індел" нести всі додаткові витрати, пов'язані коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Частиною 2 статті 266 Митного кодексу України передбачено, що перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу органу доходів і зборів здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів, а тому комплекс послуг з проведення проб та зразків не підлягає відшкодуванню органом доходів і зборів. Відповідно до положень статті 1166 Цивільного кодексу (ЦК) України позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: а) протиправність поведінки; б) шкода; в) причинний зв'язок між ними; г) вина заподіювана шкоди. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки для виникнення деліктного зобов'язання їх існування потрібне в усіх випадках, якщо інше не обумовлено законом. На відміну від загальної норми ст.1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини), спеціальна норма ст.1173 ЦК України допускає обґрунтованість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів, тобто за наявності трьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, збитків та їх розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками). За умови відсутності вказаних трьох елементів цивільно-правова відповідальність держави у вигляді відшкодування шкоди не настає. Рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості № 500060702/2016/000152/2 від 19.10.2016 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного - призначення № 500060702/2016/00342 від 19.10.2016 року були прийняті відповідно до вимог законів та інших нормативно-правових актів України; зазначене свідчить про відсутність такого елементу складу правопорушення, з яким закон пов'язує відшкодування збитків, як протиправність дій (бездіяльності) відповідача - органу державної влади, а відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність відповідача. Позивачем не надано до суду достатніх та допустимих доказів того, що додаткові витрати виникли саме внаслідок дій митниці, що свідчить про відсутність такого елементу складу правопорушення, з яким закон пов'язує відшкодування збитків, як причинного зв'язку між діями відповідача та наявною шкодою, а відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність відповідача. Враховуючи правовий висновок, наведений в рішенні Конституційного Суду України від 03.10.2001 № 12-рп/2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними, рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів. За таких обставин, вимога позивача про стягнення матеріальної шкоди з посадової особи Одеської митниці ДФС не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, здійснюється державою за рахунок державного бюджету, а не за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.

Враховуючи вищевикладене та з посиланням на положення ст.ст.4, 52, 53, 54, 55, 57, 58, 59, 256, 266, 337, 546Митного кодексу України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст.25, ч.1 ст.43 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 3, 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", розділ VII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2015 №684 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 за № 1021/27466), пп. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 724 "Про використання у системі управління ризиками орієнтовних показників митної вартості товарів", п.1.3 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), яке затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 №201 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.09.2001 за № 833/6024), стандартні правилами 6.3, 6.4 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (дата підписання: 18.05.1973 року, дата приєднання України: 15.02.2011 року, дата набрання чинності для України: 15.09.2011 року), ст.6 Указу Президента України від 25.08.1994 року N 475/94 "Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів", пунктах 10.2, 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", пп. 35, 36 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45), постанови Верховний Суд України від 30.06.2015 у справі №21-591а15, від 10.04.2012 у справі №21-52а12, від 01.10.2013 у справі № 21-354а13, представник третьої особи просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях до адміністративного позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ТОВ "Індел" здійснює оптову торгівлю хімічною сировиною, постачаючи її підприємствам фармацевтичної галузі, для цього позивач закупає оптові партії товарів (в тому числі у іноземних виробників) з наступним дрібненням партій товарів, комплектації згідно з замовленими українських підприємств та доставки їм замовленої сировини.

11 липня 2016 року між ТОВ "Індел" (Покупець) та Компанією Blanver Farmoquimica LTDA (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний Контракт № 11.07/16 (а.с.8-10, 65-69, 189-193), згідно умов якого, Продавець продав, а Покупець купив товар на умовах FOB Сантос (Бразилія) (Інкотермс 2010) чи інших умовах поставки, зазначених в Специфікаціях до даного Контракту, які є його невід'ємною частиною. Товаром по даному Контракту є хімічна сировина в асортименті і кількості у відповідності до специфікацій та поставляється відповідно до Контракту Специфікаціям із зазначенням асортименту, умов поставки, кількості та ціни. (п.1 Контракту).

Відповідно до п.2 Контракту визначено, що загальна сума контракту складає 53028,75 Доларів США,

Пунктом 3 Контракту визначено, що покупець повинен здійснювати платежі за товар, який постачається по Контракту, на основі відповідного проформи-інвойсу або інвойсу, в залежності до умов оплати згідно специфікації. Умови оплати по даному Контракту визначаються в Специфікаціях, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 5 Контракту поставка Товару здійснюється на умовах FOB Сантос (Бразилія) (Інкотермс 2010) чи інших умовах поставки, зазначених в Специфікаціях до даного Контракуту, згідно інвойсу.

Пунктом 6 Контракту визначено, що вартість тари і упаковки входить до вартості товару.

Відповідно до п. 8 Контракту продавець додає до партії товару наступні документи: 1) Інвойс; 2) Пакувальний лист; 3) сертифікати якості (сертифікати аналізу); 4) Експорту декларацію; 5) Сертифікати походження; 6) Коносамент.

В специфікації № 1 до Контракту від 11.07.2016 року № 11.07/16 (а.с.18,19,80,122, 194) визначено перелік товарів, які поставлялись згідно цього Контракту із зазначенням кількості та ціни, а саме: мікрокристалічна целюлоза та кроскармелоза натрію, всього товару на загальну суму 53,028,75 доларів США.

Після надходження товару до Одеського морського торгового порту повіреним позивача, згідно договору доручення від 06.08.2015 року № 06.08/15 (а.с.23-24,123-124), ТОВ "Ламарин" для митного оформлення вантажу подано до митного органу декларацію №500060702/2016/014233 від 12.10.12016 року (а.с.72-75), в якій митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною договору.

Для підтвердження вказаних у декларації відомостей, до митного органу було також подано такі документи: навантажувальний документ №160242SY від 07.10.2016 року; коносамент MSCUZS806256 від 11.09.2016 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №16-358 від 11.10.2016 року; рахунок-фактура (інвойс) ЕХР.8891 від 26.08. 2016 року; пакувальний лист № 8891 від 31.08.2016 року; зовнішньоекономічний контракт №11.07/16 від 11.07.2016 року; специфікація №1 до зовнішньоекономічного контракту №11.07/16 від 11.07.2016 року; копії експортних митних декларацій країни відправлення №№ 16/1354987-001,від 02.09.2016 року; договір доручення 06.08/15 від 06.08.2015 року з ТОВ „Ламарин", як митним брокером; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу "Санітарно-епідеміологічний контроль здійснено") від 13.09.2016 року, сертифікат про походження товару №BR041AC0160055167301 від 06.09.2016 року, сертифікати аналізу від 31.08.2016 року №16500075, №16500238.

Як встановлено судом, митним органом в результаті спрацювання АСАУР форм митного контролю 105,106 (можливе заниження митної вартості товару) та з огляду на наявні документи виявлено розбіжності у поданих до митного оформлення документах, а саме:

1) відповідно до пп. "в" пункту 2 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням. Згідно з пунктом 6.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 11.07.2016 №11.07/16 вартість тари, пакування та маркування входять у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо цієї складової митної вартості, товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) для підтвердження витрат на транспортування відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 року №599 до зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Проте, до митного оформлення жоден з вищезазначених документів наданий не був, а наданий лист ТОВ "Мастер Карго" від 11.10.2016 № 16-358; при цьому у наданих транспортних документі зазначене підприємство вне значиться. Договір транспортного експедирування від 30.09.2013 № 13-286 до митного оформлення не надавався.

На підставі положень ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

- виписки з бухгалтерської документації;

- каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару;

- висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготованих спеціалізованими експертними організаціями.

Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості та запропоновано надати переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення.

На зазначену вимогу митниці про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом позивача подано рахунок на оплату транспортного експедирування від 11.10.2016 року №СФ-16066 (а.с.25,84.).

Як встановлено судом з наданих Одеською митницею ДФС документів, 19.10.2016 року ТОВ «ЛІМАРІН» на адресу відповідача направлено:

- лист №1706/1 про надання на запит від 17.10.2016 року по МД №500060702/2016/014233, стосовно надання додаткових документів, постанови Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/3784/16 від 06.10.2016 року (а.с.63);

- лист №1910/1 про надання на запит від 17.10.2016 року по МД №500060702/2016/014233, стосовно надання додаткових документів, постанови Одеського окружного адміністративного суду у справі №815/3784/16 від 06.10.2016 року (а.с.63); Договору ТЕО №13-286 від 30.09.2013 року; Додаткової угоди №1 до договору ТЕО від 24042016 року; ранунку на оплату №СФ-160166 від 11.10.2016 року та про те, що додаткові документи крім наданих, надаватись не будуть (а.с.64).

За результатами перевірки митної декларації відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів 50060702/2016/000152/2 від 19.07.2016 року (а.с.27-28, 60-62) в якому, зокрема зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування товару було проведено аналіз баз даних ЄАІС ДФС та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких є більшим: по товару № 1 МД від 23.03.2016 року №500060702/2016/03461 становить за кг сух 90% 3,555 дол.США за кг нетто; по товару №2 МД від 23.03.2016 року №500060702/2016/003461 становить за кг.9,12 дол.США за кг нетто.

На підставі спірного рішення про коригування митної вартості товарів, митним органом декларанту видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № 500060702/2016/000342 (а.с.26) із наступних причин: фіскальним органом прийнято рішення про коригування митної вартості 500060702/2016/000152/2 від 19.07.2016 року.

В подальшому товар випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Оцінивши усі докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару, відповідач витребував додаткові документи, навівши підстави їх витребування, що не свідчать про неможливість перевірки числових значень заявленої вартості товару. Одеською митницею не було ні в рішенні, ні у картці відмови обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості.

Судом встановлено, що позивач придбав товар у продавця на умовах FOB Сантос (Бразилія) (Інкотермс 2010), тобто продавець повинен поставити товар на борт судна, номінованого покупцем в зазначеному порту відвантаження, а витрати на перевезення зазначеного товару в порт розвантаження та всі інші зобов'язання після перетину товаром борту судна бере на себе покупець. Декларантом позивача на письмову вимогу митного органу було надано рахунок на оплату № СФ-160066 від 11.10.2016 року, згідно якого проводився розрахунок за транспортування товару.

Митним органом було поставлено під сумнів відношення перевізника ТОВ "Мастер карго" до перевезення товару, однак не зазначено з яких саме підстав вказані обставини можуть вплинути на корегування митної вартості. Також митним органом встановлено, що декларантом не надано договір транспортного експедирування від 30.09.2013 року №13-286, однак вказана обставина спростовується наданими безпосередньо з боку Одеської митниці ДФС доказами, а саме: листом від 19.10.2016 року №1910/1 (а.с.64) договором транспортного експедирування від 30.09.2013 року №13-286 з додатковою угодою (а.с.116-118), які надавались представником відповідача разом із запереченнями на адміністративний позов.

На підтвердження того, що ТОВ "Мастер карго" здійснювало перевезення товару, в матеріалах справи міститься довідка №16-358 від 11.10.2016 року, що підтверджує доставку вантажу із зазначенням номеру контейнера (№ TCLU9813313) відповідно коносаменту № MSCUZS806256 та по маршруту FOP Santos - порт Одеса, а такі складові є індивідуальними при кожному транспортуванні та є відмінними ознаками перевезення окремого товару.

Суд не приймає до уваги як підставу для прийняття оскаржуваного рішення посилання на те, що у Специфікації від 11.07.2016 року №1 до зовнішньоекономічного договору зазначений номер зовнішньоекономічного договору відмінний від наданого до митного оформлення, оскільки вказана відмінність полягала лише у тому, що замість номеру контракту №11.07/16, специфікація складено до контракту №11.07/16. Тобто, фактично було допущено описку при складанні даного документа. Окрім того, з досліджених у судовому засіданні копій Специфікації від 11.07.2016 №1 судом встановлено, що виявивши помилку, позивачем було її виправлено.

Вирішуючи спір, суд враховує, що надані позивачем до Одеської митниці для митного оформлення товару документи, які відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах).

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

У постанові від 01.10.2013 року у справі № 21 354а13 Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, вказує далі Верховний Суд України, митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Як зазначалось вище, в рішенні про коригування митної вартості товарів 50060702/2016/000152/2 від 19.07.2016 року (а.с.27-28, 60-62) встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких є більшим: по товару № 1 МД від 23.03.2016 року №500060702/2016/03461 становить за кг сух 90% 3,555 дол.США за кг нетто; по товару №2 МД від 23.03.2016 року №500060702/2016/003461 становить за кг.9,12 дол.США за кг нетто.

Вказані доводи відповідача суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Частина друга статті 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (при застосуванні резервного методу), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідно до частини першої статті 33 МК України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене МК України.

Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості Одеською митницею у графі 33 спірного рішення, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань та обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до статті 58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Обов'язковою умовою правомірності дій митниці щодо застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів є дотримання встановленої законом процедури, зокрема, проведення консультацій та обґрунтування неможливості застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України у справі від 22.10.2013 року ( справа № 21-326а13) від 21 листопада 2011 року (справа № 21-222а11) від 06 лютого 2012 року (справи №№ 21-418а11, 21-375а11, 21-365а11), 26 червня 2012 року (справа № 21-172а12).

Обґрунтовуючи неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2), відповідач зазначає,що він до даних правовідносин не може застосовуватись у зв'язку із відсутністю інформації щодо вартості операцій з ідентичними товарами.

Суд вважає, що митним органом було порушено послідовність застосування методів визначення митної вартості та надані позивачем документи оцінені митним органом неналежним чином.

Відповідно до ст. 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Відповідач не довів наявності обставин, які виключають використання першого методу, та не встановив обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною договору, а також неможливість послідовного застосування наступних методів визначення митної вартості.

Відомості надані суду в обґрунтування правової позиції не відображають жодних параметрів, які б вказували на подібність, аналогічність чи ідентичність товарів, оскільки не відображають складових митної вартості вказаних в них товарів.

При цьому суд зазначає, що вищевказана митна декларація №50060702/2016/003461 датована 23.03.2016 року, тобто з декларацією яка була прийнята митним органом більш як 6 місяців до дати подачі МД №50060702/2016/014233.

В ході судового розгляду справи, відповідачем правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, не спростована, а об'єктивна неможливість застосування першого методу не доведена.

Згідно ч.7 ст.54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У рішенні ЄСПЛ "Larissis and Others v. Greece" зазначено, що втручання може бути виправданим, якщо воно "встановлено законом" та здійснено "згідно закону", оскільки оскаржувані заходи повинні не тільки мати законодавче підґрунтя, але й передбачатися якісним законом, який має бути достатньо доступним та передбачуваним щодо наслідків його застосовування, тобто бути сформульованим у спосіб, який дає змогу кожній особі - у разі потреби, за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку.

В рішеннях "United Communist Party of Turkey and Others v. Turkey", "Refah Partisi (the Welfare Party) and Others v. Turkey" ЄСПЛ відзначив, що кожне втручання має відповідати "нагальній суспільній потребі"; а поняття "необхідний" не має того ступеню гнучкості, як поняття "корисний" чи "бажаний".

Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" і "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

В межах самостійної судової оцінки обставини справи свідчать про те, що "втручання" митного органу було непропорційним та порушувало справедливий баланс між інтересами позивача і публічними інтересами. При цьому оцінювана в межах даної справи адміністративна практика митниці, з огляду на наведені вище подальші заходи, не відповідає принципу юридичної визначеності (legal certainty - є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права), оскільки є вкрай непослідовною та суперечливою.

Критерій "пропорційності", використаний судом у справі, передбачає, що втручання в право власності розглядається як недотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому в питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, суд визнає достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

В свою чергу, вирішуючи позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача - державного інспектора ОСОБА_2 на користь ТОВ "Індел" збитків, спричинених його діями та бездіяльністю, що призвели до істотного затягування розмитнення товару в загальній сумі 5168,06 грн., що складається з нарахування за зберігання контейнера 1х40'НС TCLU9813313 на території ДП "ГПК "Україна" в період з 11.10.2012 року по 17.10.2016 року - 1931,22 грн., комплекс послуг з проведення відбору проб і огляду на території ДП "ГПК "Україна" -1702,19 грн. та понаднормового простою автотранспорту НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в період з 19 по 20 жовтня 2016 року, суд дійшов висновку, що позов в цій частині не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частиною 1 статтею 16 Цивільного кодексу Украхни визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що після подачі декларантом позивача ТОВ «Ламарін» 12.10.2016 року МД №500607/2016/014233, державним інспектором ОСОБА_3 на адресу декларанта 12.10.2016 року - направлено повідомлення про необхідність пред'явлення товарів, заявлених за МД№500060702/2016/014233 для митного огляду (а.с.176); 17.10.2016 року - лист про необхідність надання документів в порядку п.5 ст.54 Митного кодексу України (а.с.179).

В свою чергу, відповідач - державний інспектор митного посту "Одеса-порт" Одеської митниці ДФС ОСОБА_2 прийнів оскаржуване рішення про коригування коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000152/2 від 19.10.2016 року та 19.10.2016 року направив лист з повідомленням про те, що декларантом не було використано право зазначене у п.3 ст.53 Митного кодексу України (а.с.180);19.10.2016 року - надіслано повідомлення Рішення про коригування митної вартості (а.с.176).

Тобто, відповідачем не було вчинено дій щодо умисного затягування процесу по розмитнення товару згідно МД№500060702/2016/014233.

Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративного позову ТОВ "Індел" - задовольнити частково.

Скасувати рішення державного інспектора митного посту "Одеса-порт" Одеської митниці ДФС ОСОБА_2 про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000152/2 від 19.10.2016 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України/

Повний текст постанови складено та підписано суддею 21.02.2017 року.

Суддя Вовченко O.A.