Постанова № 64915601, 20.02.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

20 лютого 2017 року Справа № 814/2524/16

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54058

доприватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича, АДРЕСА_5

третя особатовариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", пр. С.Бандери, 28-а, м. Київ, 04073 провизнання неправомірним та скасування рішення від 04.05.2016 р. індексний номер 29501843, ВСТАНОВИВ:

Судом розглядається справа за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича, за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", про визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.05.2016 р. № 29501843.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем порушено порядок вчинення реєстраційних дій. Крім того, діє мораторій на відчуження без згоди власника нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки. Жодна нотаріальна дія з приводу набуття права власності на спірний об'єкт під час проведення державної реєстрації відповідачем, як спеціальним суб'єктом державної реєстрації, не вчинялась.

Відповідач не надав заперечень проти позову.

Третя особа заперечила проти задоволення позову, посилаючись на своє право, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (а. с. 47-49).

За клопотанням представників позивача і третьої особи справу розглянуто в порядку письмового провадження.

З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

За умовами договору купівлі-продажу від 22.04.2004 р. позивач набув право власності на квартиру АДРЕСА_2.

21.11.2007 р. між акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" та позивачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 11255210000, за умовами якого останній отримав на строк до 21.11.2017 р. кошти в сумі 60400 доларів США зі сплатою 13,4 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позичальник та позикодавець уклали договір іпотеки від 21.11.2017 р., який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є. за реєстраційним № 3172 (а. с. 11-12).

Згідно з умовами вказаного договору позивач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_2.

За умовами договору факторингу від 11.06.2012 р. № 4 публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" здійснило відступлення права вимоги заборгованості за кредитним договором на користь ТОВ "Кей-Колект".

25.01.2016 р. ТОВ "Кей-Колект" направило позивачу повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, яким поінформувало позивача про свій намір набути право власності на предмет іпотеки або звернути стягнення на заставлене майно шляхом його продажу від власного імені, а також запропонувало погасити заборгованість за кредитним договором протягом 30-ти днів з моменту отримання повідомлення. Як посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юніною А.А., заява про вимогу була передана цінним рекомендованим листом через ДП "Укрпошта" та повернута за закінченням терміну зберігання 21.03.2016 р. (а. с. 50).

04.05.2016 р. відповідачем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29501843, яким за ТОВ "Кей-Колект" зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 15). Підставою виникнення права власності зазначено договір іпотеки від 21.11.2007 р. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зроблено відповідний запис № 14405794.

Вирішуючи зазначений спір, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон № 898) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частиною 1 ст. 35 Закону № 898 передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 898 сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частинами 1 і 3 ст. 37 Закону № 898 передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до п. 5 договору іпотеки від 21.11.2007 р., було передбачено можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового регулювання одним з наступних способів:

- передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку";

- отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку".

Тобто, сторони за договором іпотеки дійшли згоди, що право на продаж заставленого майна виникає на підставі окремого договору.

Разом з тим, сторонами не заперечується, що такий договір між ТОВ "Кей-Колект" та позивачем не укладався.

Крім того, 07.06.2014 р. набув чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", відповідно до п. 1 ст. 1 якого, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 м2 для квартири та 250 м2 для житлового будинку.

Суд вважає, що на позивача поширюється дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки всі вимоги п. 1 ст. 1 дотримані. Посилання третьої особи на той факт, що позивач є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, не приймається судом, оскільки житлова площа вказаної квартири 30,7 м2, тобто у власності позивача перебуває 10,2 м2, що є меншим норми жилої площі на одну особу, передбаченої ст. 47 Житлового кодексу Української РСР.

Пояснення представника ТОВ "Кей-Колект" про те, що в цьому випадку неможливо застосувати мораторій, оскільки відсутнє примусове (відчужене без згоди власника), а відбувається добровільне відчуження на підставі згоди боржника, наданої ще 21.11.2007 р. під час укладання іпотечного договору, суд не сприймає.

Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" є спеціальним тимчасовим законом, мета якого захист прав позичальників за кредитними договорами, які забезпечені єдиним житлом, та не змогли виконати свої зобов'язання перед кредитною установою внаслідок економічної кризи, різкої та значної зміни курсу національної валюти - гривні по відношенню до валюти кредитного договору. Під згодою власника на відчуження житлової нерухомості, необхідно розуміти таку згоду, яку він надав вже після набуття чинності цим Законом.

У цьому ж випадку позивач не лише не надавав свої згоди на відчуження своєї нерухомості на користь ТОВ "Кей-Колект" після 07.06.2014 р., а й взагалі заперечує свої зобов'язання саме перед цим кредитором.

Щодо постанови Верховного Суду України від 30.09.2015 р. у цивільній справі № 6-1309цс15, на яку посилається третя особа, необхідно мати на увазі, що в ній іде мова про відмову у визнанні грошового зобов'язання за кредитним договором у валюті, а не про примусове стягнення на житло. Тому вказана правова позиція Верховного Суду України не стосується даного спору. До того ж, це рішення ухвалено не в порядку адміністративного судочинства.

Мораторій, застосований Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", не скасовує зобов'язання позивача щодо повернення отриманих за кредитним договором від 21.11.2007 р. коштів, а лише тимчасово забороняє задовольняти їх за рахунок житла, за винятком добровільної згоди на це з боку боржника.

Відповідно до ст. 4, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

У відповідності до ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку що чинне законодавство наділяє нотаріуса окремими повноваженнями державного реєстратора щодо прав на нерухоме майно, які виникають лише в результаті вчинення нотаріальних дій з таким майном.

З огляду на викладене вище в сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що належать задоволенню в повному обсязі.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 11 КАС України).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, використовуючи повноваження, передбачені ст. 11 КАС України, з метою надання повного захисту правам, свободам та інтересам позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 04.05.2016 р. індексний номер 29501843 та запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 14405794 про право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (код ЄДРПОУ 37825968) на квартиру загальною площею 85,4 м2, житловою 51 м2, за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 551,20 грн. (а. с. 4), що й підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 04.05.2016 р. індексний номер 29501843 та запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 14405794 про право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (код ЄДРПОУ 37825968) на квартиру загальною площею 85,4 м2, житлова 51 м2, за адресою: АДРЕСА_2.

3. Присудити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 551,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є.В. Марич