Ухвала суду № 64915464, 20.02.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20.02.2017 р. № 814/2524/16

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянув в порядку письмового провадження клопотання про закриття провадження в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54058

доприватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича, АДРЕСА_2

третя особатовариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", п. С.Бандери, 28-А, м. Київ, 04073

провизнання неправомірним та скасування рішення від 04.05.2016 р. індексний номер 29501843,

ВСТАНОВИВ:

Судом розглядається справа за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича, за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", про визнання неправомірним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.05.2016 р. № 29501843.

20.02.2017 р. від представника третьої особи надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання мотивоване правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 14.06.2016 р. по справі № 826/48/58/15, в якій зроблено висновок, що дану категорію справ належить розглядати в порядку цивільного судочинства, оскільки спір випливає з договірних відносин.

Представник позивача заперечив проти заявленого клопотання, посилаючись на своє право оскаржити в суді рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно. Суб'єктний склад спірних правовідносин та предмет позову свідчать про публічно-правовий характер спору.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з наступного:

Пунктом 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

В даній справі суд вважає за доцільне відступити від правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 р. № 21-41а16, з огляду на наступне:

Частиною 1 ст. 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

У ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з абзацем 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У рішенні, на яке посилається третя особа, Верховний Суд України дійшов висновку, що спір у справі не є публічно-правовим, так як спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди.

Поряд із цим, у рамках даної справи, виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди (договорів кредиту та іпотеки) не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду. Основні доводи позивача ґрунтуються на протиправності дій відповідача, як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, та полягають у тому, що відповідач не мав права прийняти спірне рішення та вчинити спірну реєстраційну дію без вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном (посвідчення відповідачем факту виникнення, переходу або припинення права власності на нерухоме майно не мало місце). Також позивач посилається на не дотримання нотаріусом вимог ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку". Тобто, у даній справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

До того ж, висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду України, безпосередньо не можуть бути застосовані до правовідносин між сторонами в даній адміністративній справі та не вказують на необхідність закриття провадження в даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки у справах, які були представлені Верховному Суду України на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж норми права, судами вирішувалось питання щодо належності способу звернення стягнення на предмет іпотеки, що застосований іпотекодержателем, належності порядку набуття останнім такого права за укладеними договорами та в подальшому набуття ним права власності на нерухоме майно, що було зареєстровано приватним нотаріусом.

Враховуючи наведене в сукупності, а також з метою дотримання положень ст. 17 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 14.06.2016 р. у справі № 21-41а16, та вирішення даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання третьої особи про закрити провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст.157, ст.160, 165 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про закриття провадження у справі - відмовити.

2. Ухвалу направити сторонам по справі.

Ухвала окремо не оскаржується.

Суддя Є. В. Марич