Постанова № 64915172, 14.02.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року , об 11:35 годині,Справа № 808/7580/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Матяш О.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області ОСОБА_2 про визнання недійсною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що за невиконання припису №25 від 11.02.2013 відповідачем винесено у відношенні нього постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №29 від 26.03.2013, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 11470 гривень. Не погоджуючись з винесеною постановою, зазначає, що він не є субєктом містобудування, так як не здійснює проектування обєктів, експертизу проектів будівництва, також не є замовником будівництва обєктів і не виконує функції замовника і підрядника одночасно, не виконує будівельні роботи, не здійснює господарську діяльність, повязану із створенням обєктів архітектури, що підлягає ліцензуванню, а також не виготовляє будівельні матеріали, вироби та конструкції.

Позивач просить визнати недійсною та скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №29 від 26.03.2013.

В судове засідання позивач та його представник не зявилися, надавши клопотання про розгляд справи без його участі. Позов підтримує.

Представник відповідача в судове засідання також не зявився, надавши клопотання про розгляд справи без його участі. Позов не визнає з підстав, викладених в запереченнях, зазначивши, що оскаржувана постанова є правомірною, оскільки винесена у звязку із невиконанням позивачем вимог припису №25 від 11.02.2013. Невиконання вимог припису відображено в акті перевірки, копію якого отримано позивачем. Просить відмовити в позові.

Згідно із ч.4 ст.122 КАС України, «особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами». У звязку з цим суд розглянув справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що, на підставі направлення для проведення позапланової перевірки №436-10 від 07.03.2013, головним державним інспектором Пологівського інспекційного відділу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області ОСОБА_3 проведено перевірку виконання вимог припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил проектних рішень при виконанні будівельних робіт на обєкті: реконструкція виробничих приміщень та прибудов під розважальний центр «Пирамида» за адресою: 70500, м. Оріхів Запорізької області, вул. Привокзальна, буд. 1б, результати якої викладені в акті перевірки від 15.03.2013 (а.с.59). Про проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 було повідомлено листом №7/8-551-10 від 06.03.2013 (а.с.65).

За результатами перевірки встановлено, що припис №25 від 11.02.2013 не виконано, що є порушенням п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». В акті перевірки зроблено помітку про ознайомлення ФОП ОСОБА_1 із змістом акту та про відмову від його підпису.

Також, за результатами перевірки було складено у відношенні позивача припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 35 від 15.03.2013, яким позивачу приписано усунути виявлене порушення шляхом припинення експлуатації до прийняття зазначених приміщень в експлуатацію відповідно до вимог законодавства, та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.03.2013, в якому зафіксовано невиконання припису №25 від 11.02.2013. Ці документи також містять помітки про ознайомлення позивача з їх змістом та про відмову останнього від їх підписання.

Листом №7/8-665-10 від 18.03.2013 на адресу позивача направлено копії акту перевірки й припису №35 від 15.03.2013. Даний лист отримано позивачем 21.03.2013, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.67).

26.03.2013 заступником начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області ОСОБА_2 винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №29, якою на ФОП ОСОБА_1 за порушення п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідальність за яке передбачена п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», накладено штраф у розмірі 11470 гривень. Згідно з відміткою на вказаній постанові, її примірник направлено позивачеві поштою 26.04.2013.

Правомірність вищевказаної постанови є предметом судового розгляду у даній справі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить із наступного. Як суд вбачає зі змісту акту перевірки ФОП ОСОБА_1 та оскаржуваної постанови, останню винесено через невиконання позивачем припису №25 від 11.02.2013.

Так, судом встановлено, що головним державним інспектором Пологівського інспекційного відділу ОСОБА_3 проведено позапланову перевірку додержання вимог містобудівного законодавства на об'єкті: реконструкція виробничих приміщень та прибудов під розважальний центр «Пирамида» за адресою: м. Оріхів Запорізької області, вул. Привокзальна, 1б. В результаті проведеної перевірки встановлено, що в порушення норм ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, згідно яких експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється, позивачем здійснюється експлуатація зазначеного об'єкта без прийняття в експлуатацію, про що було складено акт перевірки від 11.02.2013. Також, 11.02.2013 відносно позивача складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідальність за яке передбачена визначена Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудування», та видано припис № 25, вимогою якого було припинити експлуатацію зазначеного об'єкту до прийняття його в експлуатацію в установленому законом порядку. 19.02.2013 за результатами розгляду вищезазначеного протоколу винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 51615 гривень. Правомірність вказаної постанови та обставини вчиненого правопорушення досліджувалися Запорізьким окружним адміністративним судом під час розгляду адміністративної справи №808/3855/13-а ПР/808/12/15 за позовом ОСОБА_1 до т.в.о. начальника Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №19 від 19.02.2013. За результатом розгляду зазначеної справи судом ухвалено постанову від 14.04.2015, якою задоволено позов й скасовано постанову про накладення штрафу №19 від 19.02.2013.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2016 апеляційну скаргу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області залишено без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.04.2015 без змін.

Ухвалюючи вказане судове рішення, суд зазначив, що ФОП ОСОБА_1 не є суб'єктом містобудування, так як не здійснює проектування об'єктів, експертизу проектів будівництва, також не є замовником будівництва об'єктів і не виконує функції замовника і підрядника одночасно, не виконує будівельні роботи, не здійснює господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, що підлягає ліцензуванню, а також не виготовляє будівельні матеріали, вироби та конструкції.

Також суд встановив, що, на підставі рішення Оріхівського районного суду Запорізької області по цивільній справі № 2-738/09 від 23.04.2009 за позовом ОСОБА_1, суд визнав договір купівлі-продажу нерухомого майна майнового комплексу, який знаходиться на земельній ділянці, площею 1215 кв.м, по вул. Привокзальна буд. 1-6, в м. Оріхів Запорізь-кої області, до складу якого входять наступні будівлі та споруди: кафе-сауна літ. «Б, Б», загальною внутрішньою площею 155,4 кв.м, автомийка літ. «В», загальною внутрішньою площею 32,6 кв.м, авторемонтна майстерня літ. «Г», загальною внутрішньою площею 167,5 кв.м, виробнича будівля із службовою прибудовою літ. «Д, Д», загальною внутрішньою площею 112,1 кв.м, склад літ. «Е», загальною внутрішньою площею 29,7 кв.м, 1/2 частина паркану літ. «1», довжиною 23,1 п.м, ворота літ. «2», укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 08.04.2008 - дійсним; визнав за ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на самочинно (самовільно) збудоване нерухоме майно майнового комплексу, який знаходиться на земельній ділянці, площею 1215 кв.м, по вул. Привокзальна буд. 1-6 в м. Оріхів Запорізької області, до складу якого входять вищевказані будівлі та споруди, з правом реєстрації в підприємствах бюро технічної інвентаризації; виділив в натурі 1/2 частини майнового комплексу, яка належать ОСОБА_1, що складається з: майна майнового комплексу, який знаходиться на земельній ділянці площею 1215 кв.м по вул. Привокзальна буд. 1-б, в м. Оріхів Запорізької області, до складу якого входять зазначені вище будівлі та споруди; визнав за ОСОБА_1 право власності на вказане нерухоме майно майнового комплексу з правом реєстрації в підприємствах бюро технічної інвентаризації.

Суд зазначив, що, на підставі зазначеного рішення Оріхівського районного суду Запорізької області по цивільній справі №2-738/09 від 23.04.2009, позивачем було ще в 2009 році самочинно (самовільно) прибудовано та переплановано нерухоме майно по вул. Привокзальна, буд. 1 -б у м. Оріхов Запорізької області. Таким чином, право власності на вищезазначене нерухоме майно у позивача виникло за рішенням суду, яке і було подано для державної реєстрації прав на нерухоме майно, а тому за загальним правилом документи, що підтверджують прийняття нерухомого майна до експлуатації, не вимагаються, так як введення в експлуатацію нерухомого майна здійснено у спосіб, що був встановлений (дозволений) на час самовільного будівництва.

Крім того, суд зауважив, що статтею 5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Такі ж положення викладені і в ст. 58 Конституціі України, а саме що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, та ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Однак, в порушення вказаного матеріального і конституційного права, відповідач застосував закони і акти цивільного законодавства, що не діяли на час самочинного будівництва, а саме в Законі України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 за № 208/ 94-ВР в редакції Закону від 22.12.2011 за № 4220-17, що набрав законної сили 19.01.2012, в ст. 1 відсутній такий суб'єкт містобудування як фізична особа-підприємець, а лише визначені суб'єкти містобудування - підприємства, їх об'єднання, установи та організації (далі - підприємства) незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту (далі - будівельні роботи), виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення. Як зазначено вище, згідно з Законом № 208/94-ВР від 14.10.1994, фізичні особи-підприємці несуть відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності лише з 19.01.2012 - на підставі Закону від 22.12.2011 за № 4220-17, а тому не можуть нести адміністративну відповідальність за дії, що не визнавалися державою правопорушенням, на час вчинення таких дій.

Суд за результатом розгляду вищезазначеної справи дійшов висновку, що відповідач неправомірно застосував до позивача штрафні санкції за правопорушення у сфері містобудівної діяльності на підставі законів і нормативно-правових актів, якими не було передбачено відповідальність фізичних осіб-підприємців за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Також, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд під час розгляду апеляційної скарги Департаменту ДАБІ у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.04.2015 в вищенаведеній справі вказав, що «Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні дії в часі Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» № 208/94-ВР і в постанові від 04 березня 2014 року (справа № 21-433а13) з приводу цього зазначив, що з дня набрання чинності у листопаді 1994 року Закону № 208/94-ВР, стаття 1 якого встановлювала відповідальність за правопорушення у сфері містобудування, останній не передбачав відповідальності за експлуатацію або використання об'єктів містобудування, не прийнятих в експлуатацію. Вперше таке положення закріплено у цьому Законі 24 жовтня 2000 року шляхом доповнення частини першої зазначеної статті абзацом, що встановлював відповідальність за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями (Закон України від 21.09.2000 № 1988-III).

Враховуючи те, що самовільне будівництво позивач здійснив до 2012 року, та обєкт використовувався з цього часу, відповідальність за правопорушення у сфері містобудування, а саме за експлуатацію або використання об'єктів містобудування, не прийнятих в експлуатацію, позивач повинен нести за законом, чинним на час вчинення такого правопорушення, тобто за Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» № 208/94-ВР.

Отже, враховуючи те, що відповідач наклав на позивача штраф за правопорушення у сфері містобудування, а саме за експлуатацію або використання об'єктів містобудування, не прийнятих в експлуатацію, у розмірі, визначеному Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 22.12.2011 № 4220-VI, що суперечить вимогам статті 58 Конституції України, суд апеляційної інстанції зробив висновок про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про необхідність скасування постанови про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності від 19.02.2013 № 19».

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, оскільки судовим рішенням у повязаній справі встановлено, що позивач не є субєктом містобудування та до нього не може бути застосовано штраф за правопорушення у сфері містобудування, відповідальність за яке передбачена Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та оскільки спірним правовідносинам з приводу експлуатації виробничих приміщень та прибудов під розважальний центр «Пирамида» за адресою: 70500, м. Оріхів Запорізької області, вул. Привокзальна, буд. 1б вже надано правову оцінку судовим рішенням, що набрало законної сили, суд дійшов висновку, що оскаржувана в даній справі постанова є також протиправною, а тому такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цим вимогам відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваної постанови.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню на користь позивача підлягають здійснені ним документально підтверджені судові витрати: судовий збір у розмірі 182,7 гривень (квитанція №0897187501 від 08.12.2014 на суму 182,7 гривень (а.с.23).

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Визнати недійсною та скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №29 від 26.03.2013, винесену заступником начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області ОСОБА_2, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідальність за яке передбачена п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», накладено штраф у розмірі 11470 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят) гривень.

Присудити на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області судові витрати у розмірі 182 (сто вісімдесят двох) гривень 70 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш