Ухвала суду № 64914308, 22.02.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/7609/16-ц Провадження № 22-ц/795/379/2017 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції -Хоменко Л. В. Доповідач - Бечко Є. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 року м.Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБечка Є.М.,суддів:Вінгаль В.М., Шарапової О.Л.,при секретарі:Нечасному О.Л.

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» про стягнення компенсації за роботу в умовах режимних обмежень,

в с т а н о в и в:

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 січня 2017 року позов ОСОБА_5 задоволено, стягнуто з ПАТ «Чернігівський завод радіоприладів» на його користь 17 817 грн. 81 коп. доплати за роботу в умовах режимних обмежень (сума без відрахування обов'язкових платежів та зборів) та 551 грн. 20 коп. судового збору на користь держави.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач - ПАТ «Чернігівський завод радіоприладів» звернувся до суду з апеляційною скаргою та, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5 в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач у період з 01 квітня 2005 року по 31 серпня 2013 року не працював з відомостями, що становлять державну таємницю на постійній основі, а підставою для виплати відповідної компенсації (за умови, що працівник постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю) є видання керівником підприємства наказу, якого відносно ОСОБА_5 не було видано.

Також апелянт звертає увагу, що з другої половини 2005 року, у спірний період, ОСОБА_5 не нараховувалась компенсація, проте позивач, отримуючи заробітну плату, не звертався до керівництва підприємства, або до суду з вимогою здійснити перерахунок, тобто не заперечував того факту, що не працював з відомостями, що становлять державну таємницю.

Не погоджується ПАТ «Чернігівський завод радіоприладів» також з розміром надбавки, оскільки її розмір визначається керівником відповідного підприємства та з 01 жовтня 2013 року вказана надбавка була встановлена в розмірі 10% від посадового окладу, тому не зрозуміло чому ОСОБА_5 вимагає нарахувати та виплатити надбавку в розмірі 15%.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що виплата надбавки у розмірі 15% позивачу проводилася систематично по квітень 2005 року включно, що підтверджується розрахунковими листками, виплата цієї надбавки передбачена Законом України «Про державну таємницю» і відсутність наказу керівника не повинна обмежувати право працівника на оплату праці у повному обсязі.

З таким висновком колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_5 працював інженером, старшим інженером, провідним інженером-електронником контрольно-вимірювальної станції 433 у ПАТ «ЧеЗаРа» з 09 листопада 1971 року та був звільнений з роботи з 07 грудня 2015 року за згодою сторін, згідно наказу №348/к від 07 грудня 2015 року (а.с.70-71). Робота ОСОБА_5 була пов'язана з роботою із секретними виробами та секретною документацією (а.с.108-112).

Так, згідно ст.30 Закону України « Про державну таємницю», у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватись відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Положенням про контрольно-вимірювальну станцію-433 (п.3.1, 4.8), вбачається, що робота позивача відповідно до його професійної діяльності була пов'язана з розробкою, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці.

Також робота із секретними виробами та секретною документацією підтверджена п.1.2 «Посадової інструкції інженера-електроніка КВС-433».

Вбачається, що виплата вищезазначеної доплати була поновлена наказом по підприємству №313 від 24 вересня 2013 року після звернення працівників КВС-433 до первинної профспілкової організації ПАТ «ЧеЗаРа» з 01 жовтня 2013 року в розмірі 10%, тобто дійсно з того часу та до свого звільнення позивач отримував щомісяця дану надбавку, хоча в режимі його роботи та функціональних обов'язках нічого не змінилося (а.с.4, 5,149-151).

ОСОБА_5 23 червня 2016 року звернувся до відповідача з письмовою заявою, у якій просив провести з ним повний розрахунок, виплативши компенсацію (доплату) за роботу в умовах режимних обмежень за період з квітня 2005 року по жовтень 2013 року включно (а.с.3).

Пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року №414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці» визначено, що такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов'язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Матеріалами справи достовірно встановлено, що робота ОСОБА_5 протягом спірного періоду дійсно була пов'язана з розробкою, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, тому доводи апеляційної скарги стосовно роботи позивача з відомостями, що становлять державну таємницю не на постійній основі не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються на неправильному розумінні правової норми.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що структура заробітної плати складається з основної та додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

З розрахункових листків вбачається, що позивач отримував доплату за секретність, наказу про припинення такої виплати суду не надано, а отже посилання відповідача на відсутність наказу про встановлення такої виплати не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги, що судом неправомірно було стягнуто надбавку в розмірі 15%, хоча наказом було визначено 10% від посадового окладу не заслуговують також на увагу, оскільки до 01 квітня 2005 року позивач отримував за роботу в умовах режимних обмежень саме 15% від посадового окладу про що свідчить стаття РО59 в розрахункових листах наданих суду. Наказ керівника підприємства, за яким позивач отримував компенсацію в такому розмірі (15%) до 01 квітня 2005 року і в подальші роки скасований не був. В період з 01 квітня 2005 року по 31 серпня 2013 року, коли позивачу припинили виплати компенсації у розмірі 15% від посадового окладу, діяв наказ по якому позивач одержував компенсацію до 01 квітня 2005 року, тобто потреби в новому наказі не було. Виплати компенсації за роботу в умовах режимних обмежень, які віднесені на собівартість продукції згідно з п.2 Постанови КМУ №414 від 15 червня 1994 року були застосовані необґрунтовано та безпідставно.

Згідно з п.2 Положення, затвердженого Постановою КМУ №414 від 05 червня 1994 року особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тариф ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно» - 15 відсотків.

Діючи в рамках Закону, вірно встановивши усі обставини справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача та стягнення компенсації за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю в розмірі 15% від посадового окладу.

За таких підстав районний суд вірно стягнув з відповідача 17817 грн. 81 коп. доплати, розрахунок суми відповідачем не спростовано.

Доводи відповідача у скарзі про невідповідність висновків суду нормам матеріального закону не можуть заслуговувати на увагу, оскільки суперечать Закону та встановленим обставинам справи, наданим доказам, про що зазначено вище.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Чернігівський завод радіоприладів» відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: