Ухвала суду № 64913404, 20.02.2017, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №668/5069/15-к

н/п 1-кп/766/2871/17

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні клопотання про скасування арешту майна

20 лютого 2017 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді: Корольчук Н.В.

секретар: Кована В.А.

за участю:

прокурора: Пятерикіної В.В.

представника потерпілого: ОСОБА_1

захисника: ОСОБА_2

обвинуваченого: ОСОБА_3

під час проведення відкритого підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР 07.06.2014 року за №42014230000000151, за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України,

розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_4, яка діє від імені ОСОБА_5, про скасування арешту майна, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України.

Адвокат ОСОБА_4, яка діє від імені ОСОБА_5, звернулась до суду з клопотанням про скасування арешту нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення автомийки, яка розташована за адресою: вул. Нафтовиків, 48-б, м. Херсон, накладений на підставі ухвали слідчого судді Комсомольського районного суду м. Херсона від 31.12.2014 р. в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3. В обґрунтування клопотання зазначила, що ОСОБА_5 набув в результаті реалізації предмета іпотеки право власності на вищезазначений обєкт нерухомості, що підтверджується отриманим 21.03.2016 р. свідоцтвом про право власності.

Прокурор заперечив проти задоволення заявленого клопотання, зазначивши, що арешт на майно був накладений у відповідності з законом.

Представник потерпілого та захисник при вирішенні заявленого клопотання поклалися на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що реалізація належної йому автомийки була проведена з порушенням його прав як власника, оскільки жодні повідомлення щодо ходу реалізації майна йому не направлялися і він їх не отримував.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали, надані в обґрунтування поданого клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи або забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). У випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні (ч. 6 ст. 170 КПК України).

Частиною 7 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

З наданих адвокатом ОСОБА_4 суду матеріалів вбачається, що 21.03.2016 р. ОСОБА_5 отримав свідоцтво, відповідно якого йому на праві власності належать нежитлові приміщення автомийки, розташовані за адресою вул. Нафтовиків, 48-б, м. Херсон. Зі змісту свідоцтва вбачається, що ОСОБА_5 набув право власності на підставі Акта про реалізацію предмета іпотеки, який в свою чергу було оформлено 17.03.2016 р..

З вищезазначеного Акту вбачається, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувалось при примусовому виконанні виконавчого провадження за виконавчим написом №536 від 04.04.2014 р.

Проте з наданих адвокатом відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 05.01.2015 р. на підставі ухвали Комсомольського районного суду м. Херсона від 31.12.2014 р. зареєстровано обтяження у вигляді арешту нерухомого майна нежитлових приміщень-автомийки, належних ОСОБА_3, розташованих за адресою вул. Нафтовиків, 48-б, м. Херсон.

Частиною 1 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. №606-XIV визначено, що реалізація арештованого майна здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Відповідно ж до п. 2 Розділу ІІ Наказу Міністерства юстиції України №2710/5 від 22.12.2015 р. «Про реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів» (який діяв на момент реалізації нерухомого майна, належного ОСОБА_3В.) під час передачі майна на реалізацію Організатор здійснює внесення до Системи інформацію про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби. В свою чергу, заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити серед іншого відомості про чинні обтяження майна (згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна або інформаційними довідками з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що на момент проведення торгів, а саме: 17.03.2016 р. були наявні відомості про арешт майна, належного ОСОБА_3, реалізація якого відбувалась за виконавчим написом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому фактично ОСОБА_5 повинен був бути повідомлений про наявність арешту нежитлових приміщень-автомийки, розташованих за адресою вул. Нафтовиків, 48-б, м. Херсон, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Комсомольського районного суду м. Херсона, а отже повинен був усвідомлювати правові наслідки придбання майна з чинним обтяженням, а саме: арештом.

Слід також звернути увагу на ту обставину, що відповідно до змісту свідоцтва про право власності від 21.03.2016 р., право власності на нежитлові приміщення-автомийку підлягає державній реєстрації, а тому з огляду на вимоги ч. 2 ст. 331 ЦК України щодо виникнення права власності лише після проведення відповідної державної реєстрації, передчасно стверджувати про те що ОСОБА_5 набув всіх прав та обовязків власника щодо спірного обєкта нерухомості.

Крім того, ч. 1 ст. 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Проте, з досліджених матеріалів вбачається, що станом на 31.12.2014 р. ОСОБА_6 власником спірного майна не являвся, а тому не є субєктом звернення з клопотанням про скасування арешту майна.

Керуючись ст.ст. 170, 174, 369, 371, 372 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4, яка діє від імені ОСОБА_5, про скасування арешту майна - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяОСОБА_7