Постанова № 64910071, 23.02.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 489/5160/16-п 23.02.2017 23.02.2017 23.02.2017

Номер провадження: 33/784/91/17

.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року м. Миколаїв

Суддя Апеляційного суду Миколаївської області Войтовський С.А., за участю:

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2

розглянув справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 28 грудня 2016 року, якою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, працюючого супервайзером в ТД «Імперіал», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

- притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.130 ч. 1 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в сумі 10200 грн. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 275,60 грн.

Провадження № 33 /784/91/17 Суддя першої інстанції: Захарченко Д.В.

Категорія: ст. 130 ч.1 КУпАП Суддя апеляційної інстанції: Войтовський С.А.

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду, 14.10.2016 року, о 10 годині 20 хвилин, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Polo, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Горохівський, 12 в м. Миколаєві з явними ознаками наркотичного сп'яніння. Від проходження медичного огляду у встановленому порядку медичному відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 посилається на те, що після зупинки транспортного засобу співробітники поліції не пропонували ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу для медичного огляду щодо визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, а обмежились пропозицією пройти тестування на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою пристрою «Драгер». Оскільки на той час ОСОБА_1 за станом здоров'я мусив вживати ліки, то він помилково вважав, що ті ліки, які він вживав того дня є такими, що містять алкоголь, і після їх вживання керувати транспортним засобом вже не можна. Тому, за причини поганого самопочуття та вживання медичних препаратів, ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненні адміністративного правопорушення, і через відсутність у судовому засіданні, так як знаходився на стаціонарному лікуванні в Миколаївській міській лікарні №1, був позбавлений можливості надати суду свої пояснення.

Крім того, апелянт зазначає, що працівниками поліції ОСОБА_1 не були роз'яснені його права та обов'язки. При складанні протоколу зазначених в ньому свідків не було. Вказує, що ці особи були опитані після складання протоколу. Просить скасувати постанову суду, а провадження по справі закрити.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які просили скасувати постанову суду, а провадження по справі закрити, вивчивши матеріали справи, доходжу наступного.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 14 жовтня 2016 року, близько 10 години 20 хвилин, по вул. Горохівський, 12 в м. Миколаєві керував транспортним засобом Volkswagen Polo, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці, які мляво реагують на світло, порушення мови, почервоніння обличчя). Зі змістом протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений та йому були роз'яснені його права і обов'язки, про що свідчать його особисті підписи. Будь-якої незгоди з викладеними в протоколі обставинами ОСОБА_1 не висловлював. Більш того, в протоколі він власноручно записав, що з протоколом згоден, вину визнає, допустив порушення в перший і останній раз. Протокол також містить відомості про дотримання вимог п. 4 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103, а саме щодо присутності двох свідків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтвердили, що ОСОБА_1 був ознайомлений з п. 2.5 ПДР України, ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та відмовився від проходження медичного огляду.

Зазначені докази підтверджують факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження медичного огляду. Жодних зауважень та доповнень в ході складання протоколу та дачі пояснень ні від ОСОБА_1, ні від свідків не надходило. Наведене спростовує доводи захисника про те, що працівники поліції не роз'яснили ОСОБА_1 його права та обов'язки та те, що при складанні протоколу зазначених в ньому свідків не було.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснив, що в цей день зранку зі своїми знайомими курив кальян і припускає, що вони йому щось підмішали, так як в нього змінилось самопочуття. Не заперечував, що після зупинки працівниками поліції відмовився від проходження медичного огляду, пояснюючи це тим, що він поспішає. Також вважав, що зупинений був безпідставно.

Посилання захисника на те, що поліцейські обмежились пропозицією ОСОБА_1 пройти тестування на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою пристрою «Драгер», є неспроможними. Таких даних матеріали провадження не містять і ОСОБА_1 та захисником не надано.

Згідно з положеннями п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння визначений в ст. 266 КУпАП та «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року.

У відповідності до вимог зазначеної Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають в стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп'яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов'язковим, такий огляд у закладах охорони здоров'я проводиться лікарем з використанням вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейських.

Таким чином, посилання апелянта на те, що водію ОСОБА_1 працівники поліції не пропонували проїхати до медичного закладу для медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, є безпідставними. Зазначене спростовується змістом протоколу про адміністративне правопорушення, де чітко вказано, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду саме в медичному закладі та особистим підписом ОСОБА_1 в даному документів, без будь-яких зауважень.

Підстав вважати, що порядок проведення огляду співробітниками поліції було порушено, немає.

Суддя правильно дійшов висновку, що ОСОБА_1 на час інкримінованих дій був особою, яка керувала транспортним засобом та на вимогу працівника поліції відмовився пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння, чим порушив п.2.5 Правил Дорожнього руху, тобто скоїв правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП.

Також судом першої інстанції обґрунтовано прийнято рішення про можливість розгляду справи у відсутності ОСОБА_1 та його захисника, оскільки останні були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Так, з матеріалів провадження слідує, що розгляд справи за клопотанням сторони захисту відкладався тричі. Згідно протоколу судового засідання, 09.11.2016 року ОСОБА_1 приймав участь в судовому засіданні та надавав пояснення. При цьому розгляд справи було відкладено за його клопотанням у зв'язку з неявкою захисника. В подальшому, про дати судових засідань ОСОБА_1 та його захисник повідомлялися належним чином, про що свідчать судові повістки (а.с. 10, 13, 16). На час судового розгляду даних з приводу тривалого стаціонарного лікування ОСОБА_1 та його захисником надано не було, проте надавалась довідка про відвідування 14 грудня 2016 року ОСОБА_1 Миколаївської міської стоматологічної поліклініки №2 (а.с. 15). Також надавались заяви захисником ОСОБА_2 про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з його участю в іншому судовому засіданні та про відкладення розгляду справи через особисті причини та знаходження за межами міста (а.с. 9, 21).

Крім того, права ОСОБА_1 щодо особистої участі в судовому засіданні поновлені апеляційним судом при перегляді вказаного провадження. При цьому, будь-яких нових доказів, які спростовують висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністартивного правопорушення, не надано.

Що стосується стягнення, то воно накладено на ОСОБА_1 у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та даних про особу правопорушника, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

Підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі, немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м.Миколаєва від 28 грудня 2016 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП, - без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Миколаївської області С.А. Войтовський.