Рішення № 64909043, 17.02.2017, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1095/15-ц

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

17.02.2017 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Янчук С.В., при секретарі Медведєву Д.В., розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк про визнання кредитного договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочинів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк про визнання кредитного договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочинів. На обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 в заяві зазначив, що 26.07.2007 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 акціонерним товариством комерційним банком Приватбанк було укладено кредитний договір № NKT0GA00000023, згідно умов якого він отримав кредит у розмірі 24000 дол. США строком до 25.07.2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в порядку, встановленому даним договором. На думку позивача даний кредитний договір містить суттєві порушення вимог чинного законодавства щодо надання повної інформації стосовно умов кредитування, що є достатніми підставами для визнання його недійсним. Так, в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та Постанови Правління НБУ «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» від 10.05.2007 року за №168, відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» не повідомив його у письмовій формі про умови надання кредиту та не надав в повному обсязі інформації про умови кредитування, в договорі відсутній детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача, відповідачем не було надано графік платежів, не попередив про наявні валютні ризики, було введено в оману, щодо вигідності укладання договору в доларах США та щодо реальної вартості кредиту, не конкретизовано розмір річної відсоткової ставки, вимога щодо сплати винагороди є дискримінаційною, відповідач протягом дії договору здійснював платежі виходячи з власних розрахунків та часткової усної інформації отриманої у працівників банківської установи, при цьому періодично односторонньо збільшував відсоткову ставку за кредитним договором без врахування його (позивача) думки. Крім того, позивач зазначає, що на час звернення до суду ним було сплачено коштів в загальній сумі 36993,43 доларів США, вважає, що умови кредитного договору є дискримінаційні та незрозумілі, а відповідач ігнорує його (позивача) інтереси, зокрема виходячи з того, що мала місце суттєва зміна обставин, повязана з різким ростом курсу долара в звязку з чим більша частина платежів йшла на погашення кредитної заборгованості при збільшеній відсотковій ставці на фоні відсутності графіку погашення кредиту. Також позивачем наголошується, що положення даного договору є несправедливими, оскільки умови договору в більшій мірі визначають його (позивача) обов'язки та права відповідача відповідно. Позивач (споживач послуги) є набувачем жорстких обов'язків, що забезпечується численними санкціями за їх невиконання, тоді як надання послуг відповідачем здійснюється на власний розсуд.

Від позивача надійшла заява про слухання справи у його відсутність та підтримання позову.

Представник відповідача до суду не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином.

Дослідивши наявні у справі матеріали (розрахунок заборгованості станом на 25.06.2015р., курс валют, копію кредитного договору від 26.07.2007року; копію додаткової угоди №1/1-1 до договору від 22.07.2014 року, заяву на видачу готівки №3, квитанції про погашення кредиту, заяви від ОСОБА_1 до голови правління ПАТ КБ «Приватбанк» від 11.06.2012 року, 23.12.2014 року, 10.06.2015 року та 30.06.2015 року, лист ПАТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 від 20.06.2012 року, копію іпотечного договору від 26.07.2007 року, висновок експерта за результатами проведення судово-економічно експертизи №5366/16-45 від 29.07.2016 року), суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність банківський кредит це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Із ст. 526 ЦК України слідує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Із змісту ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України слід, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно достатті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В судовому засіданні встановлено, що 26.07.2007 року між сторонами було укладено кредитний договір, згідно умов якого позивач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 26400 дол. США, (з яких: 24000 дол. США - на споживчі цілі та 2 400 дол. США - на сплату страхових платежів), зі сплатою відсотків за користування кредитом та винагороди. 22.07.2014 року між сторонами мало місце укладання додаткової угоди №1/1-1.

Наявна в матеріалах справи копія даного кредитного договору (а.с. 10-13 та 85-87) відображає в достатній мірі інформацію стосовно умов кредитування. Так, п.7 даного договору було обумовлено розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячних платежів, терміни сплати, порядок погашення заборгованості та строк на який надається кредит. Пунктом 2 договору передбачено права та обов'язки сторін, зокрема право Банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, змінити умови договору або розірвати його. Пункт 3 передбачає порядок проведення розрахунків, тощо.

В свою чергу підписання даного договору позивачем (що визнавалось в ході розгляду справи останнім та ним не заперечувалось) свідчить, що позивач після ознайомлення з умовами договору погодився на них та його волевиявлення було вільним.

Доводи позивача стосовно не повідомлення його у письмовій формі про умови надання кредиту та не надання в повному обсязі інформації про умови кредитування, відсутності в договорі детального розпису сукупної вартості кредиту для споживача, не конкретизованості розміру річної відсоткової ставки, суд вважає безпідставними та недоведеним, оскільки умови кредитного договору відображають в достатній мірі інформацію про розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячних платежів, терміни сплати, тощо.

Також не спростовують висновків суду щодо необхідності відмови в задоволенні позову й доводи позивача стосовно не попередження відповідачем про наявні валютні ризики, введення в оману, щодо вигідності укладання договору в доларах США та реальної вартості кредиту, дискримінаційності та несправедливості умов договору, оскільки вони є недоведеними та ґрунтуються лише на власних субєктивних припущення останнього.

Висновки експертизи № 5366/16-45 від 29.07.2016 року (а.с.195-212) не дали чітких відповідей на питання щодо реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту, відповідності наявного матеріалах справи розрахунку заборгованості сплаті платежів умовам договору, правильності оформлення надання кредиту, правомірності нарахування пені та штрафних санкцій, а також фактичного залишку заборгованості за кредитним договором, а тому доводи позивача в цих питаннях не підтверджуються. Натомість експерт даючи висновок щодо процентної ставки (пяте питання) підтверджує правомірність застосування (зміни) відповідачем процентної ставки в розмірах 11,04%, 13,08% та 12,58%, при цьому спростування процентної ставки в розмірі 33,24% не наводить.

Так, згідно ст. 60 ЦПКУкраїни кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Висновок експерта по другому питанню стосовно того, що кредитний договір не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та Постанови Правління НБУ «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» від 10.05.2007 року за №168, суд оцінює критично, оскільки дане питання не було поставлене перед експертом під час призначення експертизи, що свідчить про вихід експерта за межі поставлених перед ним питань, а тому не може братись до уваги як відповідний висновок експерта.

Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Крім того, з наявних в матеріалах справи заперечень представника відповідача (а.с. 131-132) вбачається, що останнім наголошувалось на порушенні позивачем строку позовної давності.

Згідно ст.ст. 257, 261, 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких умов, з часу укладання кредитного договору до моменту звернення до суду (14.09.2015 року) сплив строк позовної давності, що у всякому випадку виключає можливість задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 10,11,30, 60, 88,212, 214 218ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк про визнання кредитного договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочинів відмовити.

Відповідно до ч.3ст.209 ЦПК Україниповний текст рішення буде складено 22 лютого 2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Миколаївської області через Баштанський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ