Ухвала суду № 64908215, 15.02.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/343/17 Головуючий у 1 інстанції: Іванченко М.В.

Є.У.№ 324/335/16-ц Суддя-доповідач: Крилова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Онищенко Е.А.

Трофимової Д.А.

при секретарі: Бєловій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» на рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 14.06.1979 року її було прийнято на роботу в управління ПрАТ «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат». Працювала вона на посаді економіста з фінансової роботи фінансового відділу управління ПрАТ «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат». Наказом №30 від 23.01.2015 року про припинення трудового договору її було звільнено з посади економіста з фінансової роботи фінансового відділу управління ПрАТ «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» у зв'язку із скороченням штату працівників. Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 10.06.2015 року було визнано незаконним наказ №30 від 23.01.2015 року про припинення трудового договору, позивача було поновлено на посаді економіста з фінансової роботи ПрАТ «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10.09.2015 року рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 10.06.2015 року було залишено без змін. Після цього наказом №708 від 19.10.2015 року позивач була поновлена на роботі і в цей же день було видано наказ відправити позивача у простій на 2/3 заробітної плати. 26.01.2016 року було видано наказ №53 про припинення трудового договору (контракту), яким позивача було звільнено за п.1 ст.40 КЗпП України. Підставою для звільнення був наказ №339 від 26.10.2015 року «Про скорочення штату та чисельності працівників комбінату», який складено з порушенням законодавства щодо процедури вивільнення працівників. Наказом не було передбачено проведення консультацій з профспілковим комітетом щодо заходів з попередження звільнень, що є порушенням ч.2 ст.49 КЗпП України та ч.З ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Ігнорувалися права працівників, передбачені колективним договором, скорочення робочих місць проведено без обгрунтування, не прийняті міри до працевлаштування, хоча після введення в дію наказу №339 від 26.10.2015 року відбувалося прийняття людей. Список вакансій позивачу було запропоновано в день ознайомлення з наказом про скорочення, було запропоновано лише три робочі спеціальності, чоловічі вакансії, копії на її прохання надані не були. Під час звільнення, роботодавцем не враховане переважне право позивача на залишення на роботі, що є порушенням ст. ст. 42, 49 КЗпП України. Не було прийнято до уваги те, що позивач с вдовою і не має засобів до існування, має безперервний стаж роботи на даному підприємстві порівняно з іншими працівниками, загальний стаж її роботи на підприємстві складає 36 років, за час роботи на підприємстві ніяких стягнень до неї застосовано не було. В порушення ст.43 КЗпП України не було отримано згоди профспілкового комітету, членом якого вона була, на її звільнення.

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд, визнати незаконним наказ №339 від 26.10.2015 року в частині скорочення штату; визнати незаконним наказ №53 від 26.01.2016 року з особового складу про звільнення позивача; поновити позивача на посаді економіста та допустити негайне виконання рішення в цій частині; стягнути з ПрАТ «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.01.2016 року та по день поновлення на роботі.

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним наказ №53 від 26.01.2016 року про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_3 економістом з фінансової роботи приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді економіста з фінансової роботи приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат».

Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 22684 грн. 70 коп. Виплату зазначеної суми провести за вирахуванням податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» на користь держави судові витрати в розмірі 551 грн. 20 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду ПрАТ «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в та ухвалити нове, яким у позовних вимогах відмовити повністю.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, подав заяву про відкладення справи у зв'язку з відрядженням.

Судова колегія відхилила клопотання апелянта про відкладення розгляду справи заявлене з тих підстав, що представник виїхав у відрядження. При цьому апеляційний суд виходив з того, що у відповідності до ст. 27 ЦПК України участь в судовому засіданні є правом особи, яка бере участь у справі. Суд не вбачив підстав для відкладення розгляду справи в порядку ч. 1 ст. 305 ЦПК України, оскільки згідно даної норми процесуального права судове засідання відкладається в разі неявки в судове засідання за клопотанням особи, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Так, справа неодноразово призначається до розгляду, знаходиться в провадженні апеляційного суду з листопада 2016 року.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку, а відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 27 ЦПК України визначені права осіб, які беруть участь у справі, і цими правами сторона розпоряджається на власний розсуд (самостійно або через представника).

Відтак, знаючи про наявність нерозглянутого трудового спору, відповідач надав наказ про відрядження представника відповідача на час розгляду справи, а тому сам реалізував своє право щодо участі у апеляційному розгляді справи.

Крім того, апелянт є юридичною особою, жодних відомостей про те, що юридична особа не може направити до апеляційного суду іншу компетентну особу крім начальника юридичного відділу, - не представлено.

Таким чином підприємство реалізувало надане йому ст. 27 ЦПК України право брати участь в судовому засіданні на власний розсуд.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач працювала на посаді економіста з фінансової роботи фінансового відділу управління ПрАТ "Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат". Наказом №30 від 23.01.2015 року про припинення трудового договору (контракту) її було звільнено з посади економіста з фінансової роботи фінансового відділу управління ПрАТ "Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат" на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників. Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 10.06.2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10.09.2015 року, вказаний наказ про звільнення позивача було визнано незаконним, позивача було поновлено на посаді та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Наказом від 19.10.2015 року №708к відповідач поновив позивачку на посаді з 10.06.2015 року.

Після поновлення позивачки на роботі було видано наказ від 26.10.2015 року №339 "Про скорочення штату і чисельності працівників комбінату" яким було скорочено з 26.01.2016 року в штатному розписі посаду, яку обіймала позивач.

Наказом №53 від 26.01.2016 року про припинення трудового договору (контракту) позивачку було звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.

Досліджуючи фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд першої інстанції правильно виходив з чинного законодавства та усталеної судової практики.

Так, за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником чи уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як було роз'яснено у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судом першої інстанції було встановлено, що скорочення штату і чисельності працівників комбінату було зумовлено падінням виробництва, зниженням реалізації продукції, а відповідно зниженням рівня прибутку, об'ємів робіт тощо. Відтак на ПрАТ "Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат дійсно проводилось скорочення чисельності і штату працівників, що було зумовлено об'єктивними факторами.

Відтак суд відмовив позивачці у визнанні незаконним від 26.10.2015 року №339 про скорочення чисельності штату.

Разом з тим, суд дійшов переконливих висновків щодо порушення відповідачем процедури звільнення працівника з огляду на наступне.

Згідно ст.492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

19.11.2015 року позивач повідомлялася про звільнення з займаної посади економіста з фінансової роботи фінансового відділу управління комбінату з 26.01.2016 року, та згідно вимог ч.3 ст.492 КЗпП України їй було запропоновано іншу роботу на цьому ж підприємстві.

Відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1(крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації),2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Встановлено судом та не оспорюється сторонами, що позивач була членом профспілкової організації ПрАТ "Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат", тому її звільнення з займаної посади мало бути проведене лише за попередньою згодою цього профспілкового комітету.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначав, що він 31.12.2015 року звернувся до профспілкового органу із поданням про звільнення позивача, однак профспілковий орган не відреагував і у встановлені ст.43 КЗпП України строки своє рішення відповідачу не надав, тому представник відповідача з посиланням на ч.2, ч.5 ст.43 КЗпП України вважає, що виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду на розірвання трудового договору.

Дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції встановив, що жодними доказами не підтверджено ані надіслання відповідного подання до профспілки, ані припущення представника, що профспілка відмовилася від отримання подання.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі, на те, що при розгляді справи суд мав зупинити провадження в справі та запитати згоду профспілкового комітету на звільнення, не узгоджується з фактичними обставинами справи та свідчить про те, що відповідач не обізнаний з матеріалами справи та діями суду, які вживалися на реалізацію положень ст. 43 КЗпП.

Так, статтею 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП України, може бути проведено лише за згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок) (ч. 3 ст. 252 КЗпП України).

У п. 15 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" Пленум Верховного Суду України роз'яснив: встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження у справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду.

Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Суд першої інстанції звернувся до профспілкового комітету ПрАТ "Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат" за наданням інформації щодо наявності та розгляду подання ПрАТ "Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат" про звільнення позивачки, а у випадку не підтвердження факту такого звернення, на виконання ч.9 ст.43 КЗпП України та п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" суд просив вирішити питання про надання згоди або відмову в наданні згоди на звільнення позивача з посади економіста з фінансової роботи "Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат" на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

У відповідь на звернення суду було надіслано протокол засідання профспілки, за яким 14.9.2016 року профспілкою було відмовлено у наданні згоди ПрАТ "Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат" на звільнення позивачки ( а.с.235-236).

Згідно п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції і підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Керуючись ст. ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат» - відхилити.

Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: