Рішення № 64907976, 03.02.2017, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/4291/16-ц

Провадження №2/442/197/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді: Коваль Р.Г.

з участю секретаря Бучок М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобичі цивільну справу за позовом керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третіх осіб виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, дитячого будинку «Оранта», приватного нотаріуса Дрогобицького районного територіального округу Легеди М.М. про визнання недійним договору купівлі-продажу від 06.08.2015 року 9/10 ідеальної частки житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.08.2015 року 1/10 ідеальної частки житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1; визнання недійсною та скасування державної реєстрації та звільнення житлового будинку, -

В С Т А Н О В И В :

Керівник Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезгаданим позовом, в підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що 06.08.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу 9/10 ідеальної частки житлового будинку в АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М.М.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 06.08.2015 за ОСОБА_4 зареєстровано право приватної власності на вказане нерухоме майно за №10703047.

В подальшому, а саме 10.08.2015 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу 1/10 ідеальної частки того ж житлового будинку, вартістю 9100грн., посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М.М.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 10.08.2015 за ОСОБА_4 було зареєстровано право приватної власності на вказане нерухоме майно за №10743370.

Власником вказаного житлового будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 41,1 кв.м. був ОСОБА_5, який його успадкував від своєї матері ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №456 від 08.07.2015.

Як встановлено Дрогобицькою місцевою прокуратурою, приватному нотаріусу Легеді М.М. під час нотаріального оформлення між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договору купівлі-продажу від 06.08.2015 9/10 ідеальної частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та договору купівлі-продажу від 10.08.2015 1/10 ідеальної частки того ж житлового будинку, ОСОБА_5 подано довідки про склад сім'ї від 10.07.2015 та від 07.08.2015 відповідно, згідно яких його сім'я складається з 2 чоловік: з ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_9

В той же час, відповідно до інформацій Дрогобицького міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області №2255 від 10.11.2015 та обласного адресно-довідкового бюро ГУ МВСУ у Львівській області №3-28/2748 від 05.04.2016 за цією ж адресою разом з своєю матір'ю ОСОБА_9 зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2

Крім цього, згідно довідки про склад сім'ї №1914 від 23.04.2014 у даному житловому приміщенні крім ОСОБА_7- матері ОСОБА_5, ОСОБА_5- її сина, ОСОБА_9 - дружини ОСОБА_5, також проживали малолітні діти - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2. та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітній ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3

Факт проживання цих дітей за вказаною адресою підтверджується також актами обстеження умов проживання, складеними 11.03.2015 та 12.01.2015 працівниками служби у справах дітей Дрогобицької міської ради.

Крім цього, відповідно до листа виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №3-32/2716 від 04.04.2016, батько малолітніх дітей ОСОБА_5 продав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, в якому діти проживали та мали право користування, без згоди органу опіки і піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, чим позбавив їх належного їм на праві користування житла.

15.05.2016 малолітні діти на підставі рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №81 тимчасово влаштовані на повне державне забезпечення в дитячий будинок «Оранта», у зв'язку з тим, що батьки ОСОБА_9 та ОСОБА_5 залишили їх без нагляду.

17.03.2016 малолітні ОСОБА_1, ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3 перебувають на повному державному утриманні у дитячому будинку «Оранта» та їм надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування відповідно до рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №56 у зв'язку з тим, що мати ОСОБА_9 перебуває у місцях позбавлення волі, а батько ОСОБА_5 перебуває під вартою.

За фактом внесення до офіційних документів, а саме довідок про склад сім'ї ОСОБА_5, завідомо неправдивих відомостей, внаслідок чого продано житловий будинок АДРЕСА_1 без відповідного дозволу органу опіки і піклування Дрогобицької міської ради та порушено права неповнолітніх дітей на житло, Дрогобицькою місцевою прокуратурою 14.04.2016 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016141190000041 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється СВ Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області.

13.04.2016 директор дитячого будинку «Оранта» звернувся з листом №42 в Дрогобицьку місцеву прокуратуру для необхідності вжиття місцевою прокуратурою заходів представницькою характеру в інтересах малолітніх та неповнолітніх дітей. Відтак, з даним позовом звертається керівник Дрогобицької місцевої прокуратури, так як у відповідності до вимог ст.25 Закону України «Про охорону дитинства» діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави. Разом з тим, підставою для представництва прокуратурою інтересів вищезгаданих неповнолітніх є їх малолітній та неповнолітній вік, надання їм статусу дітей, позбавлених батьківського піклування, органи, яким законом надано право захищати їх права, свободи та інтереси, належним чином не здійснюють їх захист а також те, що порушення їхніх конституційних прав і свобод стало відомо прокуратурі також в ході процесуального керівництва за досудовим розслідуванням у вищевказаному кримінальному провадженні.

Представник Дрогобицької місцевої прокуратури Курлятович Р.Б. в судовому засіданні підтримала позовну заяву з підстав, зазначених у позові, просила його задоволити.

Відповідач ОСОБА_5 позов визнав та не заперечив щодо його задоволення.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з»явилася, незважаючи на її належне повідомлення судом про дату, час та місце слухання справи. Крім того, не забезпечила явку її представника ОСОБА_12 За таких обставин, з урахуванням думки учасників судового процесу, суд вирішив продовжити розгляд справи за їхньої відсутності.

Представник третьої особи виконкому Дрогобицької міської ради Яким І.С. підтримав позовну заяву та просив її задоволити.

Представник ДБ «Оранта» Сенюра С.Я. підтримала позов, поданий Дрогобицькою місцевою прокуратурою, просила його задоволити та захистити права та інтереси неповнолітніх дітей.

Приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда М.М. щодо задоволення позову поклалася на думку суду.

Заслухавши думку учасників судового засідання, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих доказів, судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При цьому, саме на сторони відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України зобов`язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Крім того, ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 29 грудня 1976 року із наступними змінами «Про судове рішення» передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтовано лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, які правові норми підлягають застосуванню до цих правовідносин (ст.214 ЦПК України).

Судом встановлено, що 06.08.2015 року між відповідачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу 9/10 ідеальної частки житлового будинку в АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М.М., зареєстрованого в реєстрі за №498.

З оглянутої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що 06.08.2015 за ОСОБА_4 зареєстровано право приватної власності на вказане нерухоме майно за №10703047.

Крім того, 10.08.2015 між відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу 1/10 ідеальної частки того ж житлового будинку, вартістю 9100грн., посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М.М., зареєстрованого в реєстрі за №500.

З оглянутої судом інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що 10.08.2015 за ОСОБА_4 було зареєстровано право приватної власності на вказане нерухоме майно за №10743370.

Власником вказаного житлового будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 41,1 кв.м. був ОСОБА_5, який його успадкував від своєї матері ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №456 від 08.07.2015.

Під час укладення вищезгаданих договорів, приватному нотаріусу Легеді М.М. відповідачем ОСОБА_5 подано довідки про склад сім'ї від 10.07.2015 року та від 07.08.2015 року, згідно яких його сім'я складається з 2 чоловік: з ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_9

Проте, відповідно до інформацій Дрогобицького міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області №2255 від 10.11.2015 та обласного адресно-довідкового бюро ГУ МВСУ у Львівській області №3-28/2748 від 05.04.2016 за цією ж адресою разом з своєю матір'ю ОСОБА_9 зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Крім цього, згідно довідки про склад сім'ї №1914 від 23.04.2014 у даному житловому приміщенні крім ОСОБА_7- матері ОСОБА_5, ОСОБА_5- її сина, ОСОБА_9 - дружини ОСОБА_5, також проживали малолітні діти - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2. та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітній ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3

Факт проживання цих дітей за вказаною адресою підтверджується також актами обстеження умов проживання, складеними 11.03.2015 року та 12.01.2015 року працівниками служби у справах дітей Дрогобицької міської ради та долучених до матеріалів справи.

З оглянутого листа виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №3-32/2716 від 04.04.2016 року вбачається, що відповідач ОСОБА_5 продав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, в якому діти проживали та мали право користування, без згоди органу опіки і піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, чим позбавив їх належного їм на праві користування житла.

15.05.2016 малолітні діти на підставі рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №81 тимчасово влаштовані на повне державне забезпечення в дитячий будинок «Оранта», у зв'язку з тим, що батьки ОСОБА_9 та ОСОБА_5 залишили їх без нагляду.

17.03.2016 малолітні ОСОБА_1, ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_3 перебувають на повному державному утриманні у дитячому будинку «Оранта» та їм надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування відповідно до рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №56 у зв'язку з тим, що мати ОСОБА_9 перебуває у місцях позбавлення волі, а батько ОСОБА_5 перебуває під вартою.

За фактом внесення до офіційних документів, а саме довідок про склад сім'ї ОСОБА_5, завідомо неправдивих відомостей, внаслідок чого продано житловий будинок АДРЕСА_1 без відповідного дозволу органу опіки і піклування Дрогобицької міської ради та порушено права неповнолітніх дітей на житло, Дрогобицькою місцевою прокуратурою 14.04.2016 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016141190000041 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється СВ Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області.

У відповідності до вимог ст.215 ЦК України підставою недійсності угоди є недотримання в момент укладання угоди стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цього кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка укладає правочин, повинна мати необхідний об'єм цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину повинно бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Угода повинна бути направлена на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею. Правочин, який здійснюється батьками (усиновителями), не може суперечити інтересам і правам їх малолітніх, неповнолітніх або непрацездатних осіб.

Статтею 229 ЦК України встановлено, якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Згідно зі ст. 230 ЦК України, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Частиною 1 статті 236 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину він є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно із ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК України).

У ч. 1 ст. 229 ЦК України розкривається також зміст помилки, яка може призвести до недійсності правочину. Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений.

Так, помилка може виникнути внаслідок необачності або самовпевненості учасників правочину, невірного розуміння сторонами одна одної в ході переговорів, невірного тлумачення закону, дій третіх осіб тощо.

З роз'яснень, які викладені в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України№ 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», убачається, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-69цс14від 18 червня 2014 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання правочину недійсним.

Згідно ч. 4,5 ст. 177 Сімейного кодексу України дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей, як зазначено у частині 6 статті 203 ЦК України, у протилежному випадку такий правочин є нікчемним.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», яка захищає право дитини на житло, діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Дана позиція також висвітлена Верховним Судом України в постановах, прийнятих Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України (16 вересня 2015 року в справі № 6-392цс15, 16 грудня 2015 року в справі № 6-214цс15 та 20 січня 2016 року в справі № 6-1560цс15), наступною правовою позицією: правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло, що в даному випадку і мало місце, оскільки малолітні ОСОБА_1, ОСОБА_10 та неповнолітній ОСОБА_3 на даний час перебувають на державному утриманні в дитячому будинку, їм надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування, будь-якого іншого житлового приміщення у цих дітей немає.

Згідно з ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено обов'язок представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.23 ч.2 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Відповідно до п. З ч. З ст. 71 Житлового Кодексу України, жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках: влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до вимог ч. З ст. 25 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у разі передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку чи піклування, влаштування в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї жиле приміщення, в якому вони проживали, зберігається за дітьми протягом усього часу перебування їх в цих закладах, у опікунів чи піклувальників, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї незалежно від того, чи проживають у жилому приміщенні, з якого вибули діти, інші члени сім'ї.

Частиною 1 статті 248 Сімейного Кодексу України передбачено, що дитина-сирота і дитина, позбавлена батьківського піклування, яка проживає у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі, прийомній сім'ї, має право на збереження права користування житлом, у якому вона раніше проживала.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про підставність позову та можливість його задоволення в повному обсязі.

Разом з тим, у відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідачів слід стягнути судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57-60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу 9/10 (дев'ять десятих) ідеальної частки житлового будинку, літ «А-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який укладений 06.08.2015 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та посвідчений приватні нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М.М.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/10 (одну десяту) ідеальної частки житлового будинку, літ «А-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який укладений 10.08.2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та посвідчений приватні нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_14 щодо відчуження.

Визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 1/10 ідеальної частки житлового будиш та 9/10 ідеальної частки житлового будинку, літ «А-1», розташованого адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_4 звільнити житловий будинок, розташований адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з відповідачів в рівних частинах на користь прокуратури Львівської області (отримувач: прокуратура Львівської області, код ЄДРПОУ 02910031, банк платника Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок № 35211093000774) 5512 грн. судового збору сплаченого за подання до суду позовної заяви.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення або десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення.

Суддя Р.Г.Коваль