Постанова № 64906158, 16.02.2017, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/5294/16-а

Провадження №2-а/265/5/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2017 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Міхєєва І.М.

за участю секретаря судового засідання - Розсоха І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, третя особа Приватне акціонерне товариство «Маріуполь-Авто» про визнання дій противоправними, скасування рішення про відмову в призначені пенсії та зобов'язання здійснити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, третя особа Приватне акціонерне товариство «Маріуполь-Авто» про визнання дій противоправними, скасування рішення про відмову в призначені пенсії та зобов'язання здійснити певні дії, а саме зарахувати до пільгового стажу, період роботи водієм міського пасажирського транспорту з 27.02.1984 року по 11.12.2000 року та призначити з 07.05.2016 року пенсію на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Просив покласти судові витрати на відповідача.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він 10.05.2016 року звернувся до представників відповідача із заявою про призначені йому пенсії за віком на пільгових умовах за п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак рішенням відповідача №2082/435 від 19.08.2016 року, через відсутність необхідного стажу роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту, йому було відмовлено у призначенні пенсії. Вважаючи рішення ПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя противоправним, наголошує на тому, що відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», він має стаж роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах - 16 років, 9 місяців, 15 днів. Зазначав, що з 27.02.1984 по 31.03.1995 року він працював на Маріупольському автотранспортному підприємстві 11431 та з 01.04.1995 року по 11.12.2000 року на Маріупольському автотранспортному підприємстві №11433. На обох підприємствах, обіймав посаду водія міського пасажирського транспорту, а отже по досягненню 55 років, має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити.

Представник управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Вайншток Б.Г., діючи на підставі довіреності заперечував проти позову, вказував на те, що ОСОБА_1 10.05.2016 року звернувся до управління із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «з» ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням управління від 19.08.2016 року №2082/435 позивачу було відмовлено в призначення пенсії через відсутність необхідно стажу роботи на пільгових умовах, а саме 12 років 6 місяців на посадах водія міського пасажирського транспорту. Період з 27.02.1984 по 31.03.1995 року не зараховано до пільгового стажу роботи, так як дані трудової книжки не містять відомостей про роботу позивача водієм саме на міському пасажирському транспорті. Період з 01.04.1995 року по 11.12.2000 року не зараховано до пільгового стажу роботи через відсутність довідки підприємства про характер робіт. На підтвердження пільгового стажу роботи в періоди з 27.02.1984 по 31.03.1995 року та з 01.04.1995 по 11.12.2000 року, уточнюючи довідки позивачем до управління не надавались. Загальний стаж роботи позивача на день звернення із заявою про призначення пенсії становить 39 років, 11 днів. Стаж роботи на посадах, які надають право для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «з» ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відсутній. Просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління, відмовити.

Представник третьої особи - Приватного акціонерного товариства «Маріуполь-Авто» (підприємство є правонаступником Маріупольського автотранспортного підприємства 11431 ), в судовому засіданні також не визнала позовні вимоги, вважала їх необґрунтованими. Просила відмовити у позові з огляду на наступне. До Закону України «Про пенсійне забезпечення» у 1993 році до пільгової категорії працівників були включені водії пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) та багато вагових автомобілів (ст. 12 п.3 - Список №2). Для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення до органів, що призначають пенсію, окрім трудової книжки та інших необхідних документів подавалась довідка, що уточнюють особливий характер роботи та умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії. З 05.07.2006 року затверджена довідка про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Характер виконуваної роботи підтверджується документами того часу, коли виконувалась робота: наказами про прийом на роботу, перевід, звільнення, накази про закріплення за окремими ділянками робіт (автомобільними маршрутами), маршрутні листи, матеріали атестації, журнали обліку особового складу. Відповідальність за подачу таких документів покладається на адміністрацію підприємства. Позивач зазначає, що працював на міських перевезеннях з 27.02.1984 року по 31.03.1995 року. Первинні оригінали документів того часу, які підтверджують пільговий характер роботи, на підприємстві відсутні, оскільки більша частина документів має обмежений строк зберігання. При призначенні пільгової пенсії органи Пенсійного фонду проводять зустрічні перевірки підприємства з метою впевнитись у справжності первинних архівних документів на конкретного працівника, які в свою чергу відносно ОСОБА_1 у підприємства відсутні. Крім того, позивача 31.03.1995 року було звільнено за переведенням до Маріупольського автотранспортного підприємства 11433, у зв'язку із чи на зазначене підприємство було передано особову справу, картку форми Т-2 та інші документи відносно позивача.

Заслухавши учасників процесу, що з'явились, вивчивши письмові докази, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом було встановлено та підтверджується копією трудової книжки позивача, що 27.02.1984 року ОСОБА_1 було переведено на Жданівському автотранспортному підприємстві 04132 з посади слюсаря по ремонту автомобілів 3 розряду на посаду водія автобуса 3 класу. 01.08.1986 року Жданівське автотранспортне підприємство 04132 перейменовано на Жданівське автотранспортне підприємство 31431, з 25.07.1988 року на Маріупольське автотранспортне підприємство 11431, 07.10.1997 року Маріупольське автотранспортне підприємство 11431 перейменовано на Відкрите акціонерне товариство «Маріуполь - Авто», 21.03.2011 на Приватне акціонерне товариство «Маріуполь-Авто».

15.07.1986 року позивачу присвоєно 2 клас водія автобуса. До трудової книжки на підставі наказу № 344 від 27 липня 1992 року внесено запис про необхідність вважати період роботи ОСОБА_1 з 27.02.1984 по 23.07.1992 роботою на міських маршрутах, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення. Позивач продовжив працювати на підприємстві до 31.03.1995 року. 01.04.1995 року ОСОБА_1 прийнято в порядку переведення до Маріупольського автотранспортного підприємств №11433 на посаду водія автобуса 2 класу на міських маршрутах. 29.09.1997 року Маріупольське автотранспортне підприємство №11433 перейменовано на Відкрите акціонерне товариство Маріупольське автотранспортне підприємство №11433.

Листом №30/140 від 24.03.2016 ПрАТ «Маріуполь-Авто» повідомило позивача про відсутність у підприємства оригіналів первинних документів, що підтверджують пільговий характер роботи, оскільки більша частина з них має обмежений строк зберігання. Видати довідку, що підтверджує пільговий трудовий стаж з 27.02.1984 по 23.07.1992 року, не має можливості через відсутність необхідних документів.

10.05.2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя із заявою про призначення пенсії відповідно до п. «з» ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». До заяви було додано: копію трудової книжки НОМЕР_1, довідку ПАТ «ММК ім. Ілліча» №658 від 19.05.2016, Архівні довідки ТОВ «Бізнес Архів» про стаж роботи №130 від 18.04.2016 року, про розмір заробітної плати №131 від 18.04.2016, про реорганізацію підприємства №131/1 від 18.04.2016 року; копії диплому, військового квитка, особової картки форми Т-2, наказів про підприємству Маріупольське автотранспортне підприємство №11433, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань відносно ВАТ «Маріупольське автотранспортне підприємство №11433», копії паспорту та ідентифікаційного коду.

Рішенням №2082/435 від 19 серпня 2016 року відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах, відповідно до п. «з» ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», через відсутність необхідного стажу роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту.

Не погодившись з таким рішенням позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до п. «з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII право на пенсію за віком на пільгових умовах мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.

Станом на день звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії, його страховий стаж становив 39 років, 0 місяців, 11 днів, що підтверджується також і в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації.

Аналогічні положення містяться в п.п. 1.1, 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993, якими визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться:

- відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

- відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1.2 цієї Постанови основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників передбачені у п. 20 Порядку, в якому зазначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно з п. 24 Порядку для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідку на підставі документів.

Відповідно до п. 2.4 розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

За приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Як вже було зазначено, в період з 27.02.1984 року по 31.03.1995 року згідно трудової книжки, позивач працював на посаді водія на Маріупольському АТП 11431, правонаступником якого є ПрАТ «Маріуполь-Авто». Підприємство здійснювало міські, приміські та міжміські пасажирські перевезення. У зв'язку із звільненням за переведенням, особова справа, картка форми Т-2 та інші документи відносно ОСОБА_1 були передані до підприємства Маріупольське АТП №11433. Відсутність первинних документів, виключає можливість ПрАТ «Маріуполь - Авто» надати довідку про характер робіт позивача в період з 27.02.1984 року по 31.03.1995 року. В свою чергу, ПрАТ «Маріуполь - Авто» на запит позивача було надано збережені первинні документи нарахування та утримання по заробітній платі, а саме карки особового рахунку за період з 1984 року по 1995 роки. Відповідно до цих карток, в спірний період до складу заробітної плати позивача входили виплати за компостери. За повідомленням позивача компостери застосовувались лише на міських маршрутах. В свою чергу, копії карток особових рахунків свідчать, що виплати за компостери проводились позивачу не щомісячно. Отже факт здійснення виплат за компостери не може слугувати підтвердженням пільгового стажу роботи ОСОБА_1 в період з 27.02.1984 року по 31.03.1995 року.

Наказом Центрального статистичного управління СРСР від 25 травня 1979 року №248 було затверджено Типову міжвідомчу форму первинної облікової документації №Т-2. Зазначена форма катки Т-2 була обов'язковою для усіх підприємств не залежно від відомчої підпорядкованості. Згідно до Наказу №248, картка заповнюється і ведеться в одному екземплярі на працівників всіх категорій. Особова картка заповнюється працівником відділу кадрів на підставі відповідних документів: паспорта, військового квитка, трудової книжки, диплома (свідоцтва, посвідчення) про закінчення навчального закладу та інших документів. Усі наступні зміни в даних про працівника регулярно відображаються в особовій картці.

Згідно копії особової картки форми Т-2, дійсність якої засвідчено печаткою ТОВ «Бізнес Архів» до якого були передані первинній документи відносно працівників ВАТ «Маріупольське автотранспортне підприємство 11433», ОСОБА_1 з 27.02.1984 року працював на підприємстві АТП 11431 на посаді водія автобуса 3 класу, з 15.07.1986 позивачу присвоєно 2 клас водія, з 01.12.1987 року - водій автобуса 2 класу 4 автоколони. Наказом №170 від 08.04.1992 року ОСОБА_1 переведено до 1 автоколони водієм автобуса 2 класу міського маршруту. Особова картка позивача не містить дані про наказ №344 від 27.07.1992 року, яким визначено необхідність вважати ОСОБА_1 водієм на міських маршрутах в період з 27.02.1984 по 23.07.1992 року.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що надані позивачем документи підтверджують його стаж роботи на Маріупольському автотранспортному підприємстві 11431 на посаді водія міського пасажирського транспорту з 01.04.1992 року по 31.03.1995 року.

Відповідно до аркушу 8-9 трудової книжки, ОСОБА_1 з 01.04.1995 року по 11.12.2000 року перебував у трудових відносинах з ВАТ «Маріупольське автотранспортне підприємство №11433». 01.04.1995 року позивача прийнято до підприємства в порядку переведення на посаду водія автобуса 2 класу на міських маршрутах, з 29.09.1997 року Маріупольське АТП 11433 перейменовано на ВАТ «Маріупольське автотранспортне підприємство №11433», 21.03.1997 - позивачу присвоєно 1 клас водія автобуса, 11.12.2000 року ОСОБА_1 звільнено за згодою сторін. Згідно Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ВАТ «Маріупольське автотранспортне підприємство №11433» з 25.12.2008 року перебуває в стані припинення, відкрито ліквідаційну процедуру. Дані, щодо роботи позивача в період з 01.04.1995 року по 11.12.2000 року на посаді водія автобуса міського маршруту, також містяться в особовій картці форми Т-2.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Трудова книжка позивача, містить усі необхідні дані для зарахування періоду роботи з 01.04.1995 року по 11.12.2000 року до стажу роботи, який надає право для призначення пенсії відповідно до п. «з» ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «з» ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» мають чоловіки по досягненню 55 років, при стажі роботи 30 років, у тому числі на посадах водіїв міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв - 12 років 6 місяців. Загальний стаж роботи ОСОБА_1 становить 39 років, 0 місяців, 11 днів. Стаж роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту - 08 років, 08 місяців, 12 днів (з 01.04.1992 року по 31.03.1995 року - АТП №11431; з 01.04.1995 по 11.12.2000 року - АТП №11433). Зазначений стаж є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «з» ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Отже вимога позивача, в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя призначити йому з 07.05.2016 року пенсію за віком на пільгових умовах не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного суд вважає необхідним частково задовольнити вимоги ОСОБА_1 до управління, шляхом зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя зарахувати до стажу, який надає право на призначення пенсії відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 01.04.1992 року по 31.03.1995 року та з 01.04.1995 по 11.12.2000 року.

За ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

П. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що Пенсійний фонд України та його органи звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

З огляду на викладене, враховуючи, що позовні вимоги позивача судом задоволені частково, суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 225,70 грн.

Керуючись ст. ст. 8-11, 17, 18, 71, 86, 94, 159-167 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, третя особа Приватне акціонерне товариство «Маріуполь-Авто» про визнання дій противоправними, скасування рішення про відмову в призначені пенсії та зобов'язання здійснити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, в частині не зарахування ОСОБА_1 до стажу, який надає право на призначення пенсії відповідно до п. «з» ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 01.04.1992 року по 31.03.1995 року та з 01.04.1995 по 11.12.2000 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який надає право на призначення пенсії відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 01.04.1992 року по 31.03.1995 року та з 01.04.1995 по 11.12.2000 року.

В решті частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 250 (двісті п'ятдесят) гривня 70 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення, а особами що не були присутні при проголошенні - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, до Донецького апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя _______ І.М. Міхєєва