Ухвала суду № 64906042, 23.02.2017, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження №2/235/665/17

Справа № 235/915/17

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

23 лютого 2017 року м. Покровськ

Суддя Красноармійського міськрайонного суду Донецької області Данилів С.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрінком» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрінком» про стягнення заборгованості.

Подаючи позов, позивач зазначив, що він звільняється від сплати судового збору відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Виходячи з аналізу зазначеної норми права та судової практики, змісту позовної заяви не знаходжу підстав для звільнення позивача від сплати судового збору з огляду на наступне.

Так, спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України «Про судовий збір».

З 06.12.2016 року Закон України «Про судовий збір» викладено у новій редакції. Із статті 5 цього Закону, яка визначає пільги щодо сплати судового збору, з 01.09.2015 року виключено пункт, який встановлював, що від сплати судового збору звільняються споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Отже, з 01.09.2015 року позови споживачів оплачуються судовим збором за ставками, встановленими Законом.

Частина 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка діє з 01.11.2011 року, визначає, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Тобто, на день подання позову про захист прав споживачів діють нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному регулюють питання оплати судового збору.

Згідно з статтею 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом ч. 3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах застосуванню підлягають положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Як зазначалося вище, Закон України «Про судовий збір» в редакції з 01.09.2015 року, виключив споживачів з переліку пільгової категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору.

Таким чином, позивачу належить сплатити судовий збір, оскільки ч. 5 ст. 119 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору..

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач заявлено вимоги майнового характеру на загальну суму441693, 74 доларів США (400062,01 доларів США + 32972,15 доларів США + 8659,58 доларів США) та 27161,35 грн .

Згідно з абз. 2 ч.1 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати. В пункті 11 абзацу 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року розяснено, що порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, у випадках та на умовах, встановлених законом (частина третя статті 533 ЦК), передбачено в абзаці 2 частини першої статті 6 Закону № 3674-VI. У цьому випадку ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті), визначається розмір судового збору, що підлягає сплаті.

Відповідно до п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою встановлена ставка судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», з 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1600 грн.

Тобто, позивачу необхідно зазначити ціну позову в національній валюті відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день сплати судового збору та сплатити суму судового збору за вимоги майнового характеру, відпаовідно до вимог Закону України «Про судовий збір», на рахунок Красноармійського міьскрайонного суду Донецької області за наступними банківськими реквізитами:

Красноармійське УК (м. Красноармійськ) 22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37803022, банк отримувач (МФО) 834016, рахунок отримувача 31214206700060, код класифікації бюджету 22030001, судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), призначення платежу судовий збір за позовом ОСОБА_2, Красноармійський міськрайонний суд Донецької області, код ЄДРПОУ 26503738.

Згідно ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без дотримання вимог, викладених у ст. ст. 119, 120 ЦПК України постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача та надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо ж позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає всі вимоги, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.

Керуючись ст.ст.119-121 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрінком» про стягнення заборгованості - залишити без руху.

Розяснити позивачу, що зазначені в ухвалі недоліки ним можуть бути усунені протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатись неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: С.В. Данилів