Ухвала суду № 64905469, 22.02.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 126/2321/16-ц Провадження № 22-ц/772/441/2017Головуючий в суді першої інстанції Хмель Р. В.Категорія 47Доповідач Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого судді: Зайцева А.Ю.,

суддів: Рибчинського В.П., Панасюка О.С.,

при секретарі: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 22.12.2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Надбужжя-Плюс» про припинення дії договору оренди землі шляхом його розірвання, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулася у суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Надбужжя-Плюс» (далі - ТОВ «Надбужжя-Плюс») про припинення дії договору оренди землі шляхом його розірвання.

Зазначала, що 05.06.2008 року між нею та ТОВ «Надбужжя-Плюс» було укладено договір оренди землі №300/28. Відповідно до умов договору ОСОБА_2 передала в оренду ТОВ «Надбужжя-Плюс» земельну ділянку площею 1,8263 га, яка належить їй на підставі Державного акта про право власності на землю серії НОМЕР_1. Орендна плата складала 1,5% від вартості об'єкта оренди, визначеної відповідно до законодавства. Договір укладено на 5 років. Додатковою угодою №1000 до договору оренди земельної ділянки №300/28 від 05.06.2008 року, укладеною 26.08.2009 року, змінено строк дії договору оренди до 11 (одинадцяти) років, та збільшено орендну плату, яка має складати 3% від вартості об'єкта оренди, визначеної відповідно до законодавства.

06.06.2008 року між нею та ТОВ «Надбужжя-Плюс» укладено договір оренди землі №300/29. Відповідно до умов договору ОСОБА_2 передала в оренду ТОВ «Надбужжя-Плюс» земельну ділянку площею 1,7780 га, яка належить їй на підставі Державного акта про право власності на землю серії НОМЕР_2. Орендна плата складала 1,5% від вартості об'єкта оренди, визначеної відповідно до законодавства. Договір укладено на 5 років. Додатковою угодою N1001 до договору оренди земельної ділянки №300/29 від 05.06.2008 року (договір позивача датований 06.06.2008 року), укладеною 26.08.2009 року, змінено строк дії договору оренди до 11 (одинадцяти) років, та збільшено орендну плату, яка має складати 3% від вартості об'єкта оренди, визначеної відповідно до законодавства.

Відповідно до п.4.3 зазначених договорів, розмір орендної плати переглядається сторонами за взаємною згодою у разі, зокрема зміни розміру щорічної індексації нормативної оцінки земель. Будь-які зміни розміру орендної плати оформляються додатковою угодою до договору або доповненням до нього.

Проте відповідач умисно не дотримуючись умов договорів оренди та положень ст.21 Закону України «Про оренду землі» систематично недоплачує їй оренду плату, чим порушує її права, оскільки за кожен із двох земельних паїв позивачка отримала оренду плату по 1530,76 грн. у 2013-2014 роках та 2249,31 грн. у 2015 році. Водночас нормативно-грошова оцінка наданих в оренду відповідачу належних їй земельних ділянок складає станом на 01.01.2013 року 62160 грн. та 62172 грн.; станом на 01.01.2014 року 62160 грн. та 62172 грн., станом на 01.01.2015 року 77638 грн. та 77652 грн., а тому, на думку позивачки, розмір орендної плати за оренду її земельних ділянок мав би складати за 2013-2014 роки по 1864,80 грн. та 1865,16 грн., за 2015 рік по 2329,14 грн. та 2329,76 грн.

Виходячи з наведеного та положень ст.ст.15, 412, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 792 ЦК України, ст.ст.15, 24, 25, 31, 32, 34 Закону України «Про оренду землі», ОСОБА_2 просила припинити дію договору оренди землі №300/28 від 05.06.2008 року з додатковою угодою №1000 від 26.08.2009 року та №300/29 від 06.06.2008 року з додатковою угодою №1001 від 26.08.2009 року, укладених між нею та ТОВ «Надбужжя-Плюс», шляхом їх розірвання.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 22.12.2016 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до чч.1 та 2 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.

У справі встановлено, що 05.06.2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Надбужжя-Плюс» було укладено договір оренди землі №300/28. Відповідно до умов договору ОСОБА_2 передала в оренду ТОВ «Надбужжя-Плюс» земельну ділянку площею 1,8263 га, яка належить їй на підставі Державного акта про право власності на землю серії НОМЕР_1. Орендна плата складала 1,5% від вартості об'єкта оренди, визначеної відповідно до законодавства. Договір укладено на 5 років. Додатковою угодою № 1000 до договору оренди земельної ділянки №300/28 від 05.06.2008 року, укладеною 26.08.2009 року, змінено строк дії договору оренди до 11 (одинадцяти) років, та збільшено орендну плату, яка має складати 3% від вартості об'єкта оренди, визначеної відповідно до законодавства (а.с.7-9).

06.06.2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Надбужжя-Плюс» укладено договір оренди землі №300/29. Відповідно до умов договору ОСОБА_2 передала в оренду ТОВ «Надбужжя-Плюс» земельну ділянку площею 1,7780 га, яка належить їй на підставі Державного акта про право власності на землю серії НОМЕР_2. Орендна плата складала 1,5% від вартості об'єкта оренди, визначеної відповідно до законодавства. Договір укладено на 5 років. Додатковою угодою N1001 до договору оренди земельної ділянки №300/29 від 05.06.2008 року (договір позивача датований 06.06.2008 року), укладеною 26.08.2009 року, змінено строк дії договору оренди до 11 (одинадцяти) років, та збільшено орендну плату, яка має складати 3% від вартості об'єкта оренди, визначеної відповідно до законодавства (а.с.11-13).

Відповідно до довідки ТОВ «Надбужжя Плюс» №583 від 02.11.2016 року, у 2013 році ОСОБА_2 було сплачено орендну плату у розмірі 1530,76 грн., оскільки з розрахунку вартості земельної ділянки 60030,00 грн. було нараховано орендну плату у розмірі 1800,90 грн., з якої утримано 270,14 грн. ПДФО; у 2014 році ОСОБА_2 було сплачено орендну плату у розмірі 1530,76 грн., оскільки з розрахунку вартості земельної ділянки 60030,00 грн. було нараховано орендну плату у розмірі 1800,90 грн., з якої утримано 270,14 грн. ПДФО; у 2015 році ОСОБА_2 було сплачено орендну плату у розмірі 1878,17 грн., оскільки з розрахунку вартості земельної ділянки 74977,00 грн. було нараховано орендну плату у розмірі 2249,31 грн., з якої утримано 337,40 грн. ПДФО та 33,74 грн. військового збору; у 2016 році ОСОБА_2 було сплачено орендну плату у розмірі 2172,82 грн., оскільки з розрахунку вартості земельної ділянки 89972,00 грн. було нараховано орендну плату у розмірі 2699,16 грн., з якої утримано 485,85 грн. ПДФО та 40,49 грн. військового збору (а.с.40).

Вартість земельних ділянок, належних позивачці визначалась ТОВ «Надбужжя-Плюс» виходячи із витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданих відділом Держкомзему у Бершадському районі за №1606 від 09.07.2012 року, відділом Держземагенства у Бершадському районі за №2870 від 24.07.2013 року, відділом Держземагенства у Бершадському районі за №4734 від 11.09.2014 року, відділом Держземагенства у Бершадському районі за №31-28-0.2-287/2-15 від 29.01.2015 року (а.с.31-34).

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №189/86-16 від 23.08.2016 року, виданого відділом Держгеокадастру у Бершадському районі Вінницької області нормативна грошова оцінка земельної ділянки, належної ОСОБА_2, розміром 17780 кв.м., розташованої на території Чернятської сільської ради складає станом на 01.01.2013 року 62160 грн., 01.01.2014 року 62160 грн., 01.01.2015 року 77638 грн., 01.01.2016 року 93165 грн (а.с. 14).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Надбужжя-Плюс» було сплачено ОСОБА_2 орендну плату в розмірі, встановленому вищезазначеними додатковими угодами до договорів оренди та з урахуванням положень чинного законодавства. Суд також врахував, що позивачка у своєму позові посилається не на невиплату орендної плати, а на її недоплату, що відповідно до п.4.3 оспорюваних договорів може бути вирішено сторонами за взаємною згодою, а тому дану обставину не може бути визнано, як порушення істотних умов договору, з огляду і на те, що позивачка не зверталася до відповідача щодо перегляду розміру орендної плати на підставі отриманого нею витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №189/86-16 від 23.08.2016 року, яка містить іншу нормативну грошову оцінку земельної ділянки, ніж та, яка бралася до уваги відповідачем при розрахунку орендної плати на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1606 від 09.07.2012 року, №2870 від 24.07.2013 року, №4734 від 11.09.2014 року, №31-28-0.2-287/2-15 від 29.01.2015 року.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильний висновок суду з наступних підстав.

Згідно з ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до чч.1, 2 ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Положеннями п.2 ч.1 ст.13, ч.1 ст.15 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з п.3 ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Судом першої інстанції по справі встановлено, що розмір орендної плати нараховувався позивачці ТОВ «Надбужжя-Плюс» на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданих відділом Держкомзему у Бершадському районі за №1606 від 09.07.2012 року, відділом Держземагенства у Бершадському районі за №2870 від 24.07.2013 року, відділом Держземагенства у Бершадському районі за №4734 від 11.09.2014 року, відділом Держземагенства у Бершадському районі за №31-28-0.2-287/2-15 від 29.01.2015 року.

В свою чергу, наданий ОСОБА_2 витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №189/86-16 від 23.08.2016 року, виданий відділом Держгеокадастру у Бершадському районі містить інший (більший) розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки, належної ОСОБА_2, розміром 17780 кв.м., розташованої на території Чернятської сільської ради, ніж той на підставі якого відповідачем визначалась орендна плата.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою цієї статті визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У той же час, по справі встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 не зверталася до ТОВ «Надбужжя-Плюс» з метою врегулювання виниклих розбіжностей при нарахуванні орендної плати як то передбачено п.9.2 оспорюваних договорів.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст.24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної несплати орендної плати як підстави для розірвання договору оренди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.12.2012 року у справі № 6-146цс12 та постанові від 28.09.2016 року у справі №6-977цс16.

Як установлено по справі, орендна плата відповідачем виплачувалася позивачці в розмірі та у строки, встановлені вищезазначеними додатковими угодами до договорів оренди та з урахуванням положень чинного законодавства.

Судова колегія вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що сама по собі розбіжність у визначені нормативної грошової оцінки земельної ділянки позивачки на підставі витягу, який надавався їй відділом Держгеокадастру у Бершадському районі, що, на переконання ОСОБА_2, свідчить про недоплату їй відповідачем орендної плати за 2013, 2014 та 2015 роки, та витягами, які надавалися ТОВ «Надбужжя-Плюс», які містять іншу вартість нормативно грошової оцінки земельних ділянок позивачки, не може бути підставою для припинення дії договору оренди землі та його розірвання, оскільки в даному випадку відсутній факт систематичної несплати відповідачем з його вини орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

Крім цього, судова колегія звертає увагу на те, що для вирішення зазначеної обставини ОСОБА_2 не зверталася до відповідача, як то передбачено умовами оспорюваних договорів, тоді як судом захищаються саме порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси особи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 22.12.2016 року у даній справі - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Підпис А. Ю. Зайцев

Судді: Підпис В. П. Рибчинський

Підпис О. С. Панасюк

Згідно з оригіналом.

Суддя