Постанова № 64904445, 09.02.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а/760/114/17

Справа №760/17827/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Бугайчука О.Р.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти №4 батальйону №2 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Кабанця Олександра Олександровича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернувся до суду з адміністративним позовом і просить скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АР № 276598, якою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510, 00 гр., та закрити провадження в справі.

Посилається в позові на те, що постановою відповідача- інспектора патрульної поліції Кабанця О.О. вона піддана адміністративному стягненню у вигляді штрафу за, начебто, порушення п. 15 ПДР, а саме: за здійснення транспортним засобом зупинки (стоянки), що створило перешкоду дорожньому руху та руху пішоходам.

Зазначила, що вона не порушувала ПДР, не створювала перешкод дорожньому руху та руху пішоходів, при складанні постанови жодних доказів такого правопорушення їй пред'явлено не було.

Незважаючи на це та її пояснення, а також заперечення з цього приводу, інспектор виніс відносно неї постанову за ч. 3 ст. 122 КУпАП за порушення п. 15 ПДР, при цьому останнім не було вжито заходів для підтвердження її вини в скоєному адміністративному правопорушенні, як цього вимагала вона та в самій постанові не зазначено чіткої підстави притягнення її до адміністративної відповідальності.

Крім того, зазначила, що дійсно її автомобіль був припаркований біля правого краю проїжджої частини дороги, однак виключно з підстав відсутності спеціально відведеного місця для здійснення такого паркування.

Вважає, що зазначена постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства, а тому просить її скасувати, посилаючись на те, що не порушувала п. 15 ПДР та не вчиняла правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися. Про дату та час судового засідання повідомлялися належним чином. Про причину неявки суд до відома не поставили, заяви про відкладення розгляду справи не подали.

Виходячи з цього, на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Диспозиція частини 3 статті 122 КУпАП України передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Судом встановлено, що 10 жовтня 2016 року інспектором роти №4 батальйону №2 УПП в м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Кабанцем О. О. винесена постанова серії АР №276598 у справі про адміністративне правопорушення, якою позивачка була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Зі змісту постанови вбачається, що 10 жовтня 2016 року на вул. Гродненській, 11-А в м. Києві водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Fiat» моделі «Linea», державний номерний знак НОМЕР_1 здійснила зупинку/стоянку, що створило перешкоду дорожньому руху та руху пішоходів, чим порушила п. 15 Правил дорожнього руху.

Згідно зі ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В матеріалах, які були підставою для притягнення позивачки до адміністративної відповідальності, відсутні будь-які дані, які свідчать про вчинення зафіксованого в постанові порушення правил дорожнього руху.

Відповідачі, не з»явившись до суду, доказів, які б спростовували доводи позивачки, суду не надали, правомірність рішення суду не довели.

Разом з тим позивачка, звертаючись у суд адміністративним позовом, в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що не створювала перешкод в русі учасникам дорожнього руху.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 70 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь-яких доказів, які б свідчили про створення позивачкою перешкод в русі учасникам дорожнього руху, відповідачі, як суб»єкти владних повноважень, суду не надали.

Згідно з ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За таких обставин вимоги позивачки в частині скасування постанови серії АР № 276598 від 10 жовтня 2016 року є обгрунтованими.

В той же час, будь-яких вимог до іншого відповідача - Департаменту патрульної поліції позивачка не пред»являє, як і не зазначає, чи порушені її права даним відповідачем і якщо так, яким чином.

Відповідно до ст.161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Представник позивачки в судовому засіданні на порушення її прав з боку даного відповідача не посилалася і захистити її права у відносинах з даним відповідачем не просить.

За таких обставин підстави для задоволення вимог позивачки в цій частині відсутні.

Що стосується вимоги позивачки про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Виходячи з цих обставин, а також враховуючи наслідки скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в цій частині.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 72, 105, 128, 161, 162, 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову серії АР № 276598 від 10 жовтня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.3 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В решті позову відмовити.

В позові ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя :