Рішення № 64903244, 07.02.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/19833/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Івашко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

В жовтні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості посилаючись на те, що з 01.11.2013 року по теперішній час позивач здійснює функції з надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами та власниками житлових приміщень будинку АДРЕСА_1. Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, в зв'язку з несплатою житлово-комунальних послуг, у період з грудня 2014 року по вересень 2015 року виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 3089 грн. 12 коп. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за житлово-комунальними послугами на загальну суму 3089 грн. 12 коп. та судовий збір в розмірі 1218 грн. 00 коп.

В подальшому, позивачем були збільшені позовні вимоги та, відповідно, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 13836 грн. 09 коп., яка складається з суми боргу по оплаті житлово-комунальних послуг - 12387 грн. 05 коп., 3% річних - 287 грн. 34 коп., інфляційних нарахувань - 1161 грн. 70 коп. та судовий збір у розмірі 1600 грн. 00 коп.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач, представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили, що ОСОБА_1 частково сплачував за комунальні послуги на рахунок КП ГІОЦ. Позивач не має права на стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, оскільки не є належною особою по наданню цих послуг.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, будинок АДРЕСА_1 власником є ОСОБА_1, з 01 листопада 2013 р. переданий на баланс ТОВ «Інвестбудгаличина» відповідно до умов договору № 11/13 від 01.11.2013 р (а.с.5-9).

Відповідно до умов вказаного договору, ТОВ «Інвестбудгаличина» прийняло будинок на баланс та прийняло на себе зобов'язання надавати мешканцям будинку послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а також сприяти у отриманні ними комунальних послуг (забечення гарячого та холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення).

Так, в судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Інвестбудгаличина» здійснює управління житловим комплексом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з утримання та експлуатації, а також функції з надання житлово-комунальних послуг з 01.11.2013 року по теперішній час.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позивач ТОВ «Інвестбудгаличина» звернулось з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з грудня 2014 року по листопад 2016 року у розмірі 13836 грн. 09 коп., яка складається з суми боргу по оплаті житлово-комунальних послуг - 12387 грн. 05 коп., 3% річних - 287 грн. 34 коп., інфляційних нарахувань - 1161 грн. 70 коп., мотивуючи свої вимоги тим, що за цей період відповідач не погасив заборгованість за житлово-комунальні послуги, на підтвердження чого, представником позивача було надано розрахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_2 (а.с. 170-182).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст. 66,67,162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги": - житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

- балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

- власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;

- виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

- виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

- комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

- норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;

- управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору;

- утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Згідно ч.1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущення.

Аналізуючи розрахунок нарахування та сплату за житлово-комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_3, суд приходить до висновку про відповідність вказаних сум.

Однак, стосовно стягнення заборгованості за послуги консьєржа, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 25 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги»від 01 червня 2011 року № 869, вартість інших послуг (утримання служб конс'єржів, вбудованих паркінгів, установлення і утримання пристроїв замково-переговорного зв'язку тощо) сплачується понад розмір плати за послуги на підставі договорів, укладених між власниками житлових будинків (гуртожитків) власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та відповідними надавачами послуг.

Отже, послуги конс'єржів та охорони прибудинкової територій підлягають до оплати виключно на підставі договорів, укладених між споживачем та виконавцем договорів.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що сторони такий договір укладали.

За таких обставин, правові підстави до стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за додаткові послуги з утримання будинку та прибудинкової території - послуги консьєржів відсутні.

Стосовно сплати відповідачем квитанцій про сплату комунальних послуг КП ГІОЦ, слід зазначити наступне.

Виготовлення рахунків за житлово-комунальні послуги (формування та друк) в місті Києві здійснюється Комунальним підприємством «Головний інформаційний обчислювальний центр» (КП «ГІОЦ») на підставі даних, які подає ТОВ «Інвестбудгаличина». Рахунки даються споживачам послуг шляхом розміщення їх у поштових скриньках мешканців будинку. Будь-якого іншого способу вручення рахунків (особистого вручення, направлення овою кореспонденцією) законодавством не визначено.

У випадку, якщо споживач не отримав, втратив чи зіпсував рахунок на оплату житлово- комунальних послуг, він може звернутися для отримання дублікату до КП «ГІОЦ».

Таким чином, КП ГІОЦ не є належним отримувачем грошових коштів за надання комунальних послуг, а тому той факт, що відповідач перерахував гроші на рахунок КП ГІОЦ не є підтвердженням належним чином сплачених комунальних послуг.

Згідно положення частини 1, 3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов'язками наділені обидві сторони договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У силу ст.. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджені Постановою КМУ від 08.10.1992 року № 572, встановлено, що власники та наймач (орендар) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Сторонами в судовому засіданні не заперечувалося, що між позивачем та відповідачем укладено договори з приводу надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою. У платіжному документі мають бути передбачені графи для зазначення поточних та попередніх показань засобів обліку споживання комунальних послуг, різниці цих показань або затверджених норм, ціни/тарифу на даний вид комунальних послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу. У разі зміни цін/тарифів на житлово-комунальні послуги виконавець/виробник не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію повідомляє про це споживачів з посиланням на рішення відповідних органів. Платіжний документ може містити графи, в яких зазначаються суми до сплати за надані послуги, не проплачені повністю споживачем у попередній розрахунковий період. Платіжний документ не може містити графи, в яких зазначаються суми за оплату послуг, не передбачених договором, або суми доплат за надані послуги понад ті, що передбачені діючими тарифами.

Відповідач отримував надані позивачем послуги, а тому суд приходить до висновку, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини.

За правилами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідач просив відмовити у задоволенні позову, зокрема, з тих підстав, що позивач немає законного права на звернення до суду з вимогою про стягнення з нього плати за житлово-комунальні послуги, оскільки позивач не є балансоутримувачем будинку по АДРЕСА_1 а лише управителем вказаного будинку.

З виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що основним видом економічної діяльності ТОВ «Інвестбудгаличина» є комплексне обслуговування об'єктів (а.с. 31-32).

З договору, який був укладений між ТОВ «Максимум» та ТОВ «Інвестбудгаличина» вбачається, що ТОВ «Максимум» зобов'язалось передати житловий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на баланс ТОВ «Інвестбудгаличина», яке в свою чергу зобов'язалось виконувати функції балансоутримувача (а.с.5,114).

В силу положень частин 2, 3, 4 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно положень ст. 1 п. 6 ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору. Управитель має право звертатися до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та до суду в межах повноважень, визначених законом та договором, для забезпечення належного виконання умов договору виробниками, виконавцями та споживачами. Управитель зобов'язаний вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

Отже, посилання відповідача на те, що позивач у справі не є належним не заслуговують на увагу, оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги стягується позивачем як управителем майна, що відповідає вимогам Закону України «Про житло-комунальні послуги».

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1587 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 66,67,162 Житлового кодексу України, ст. ст. 3,15,526,610, 626,638 ЦК України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 11587 грн. 05 коп., трьох процентів річних в розмірі 287 грн. 34 коп., інфляційні нарахування у розмірі 1161 грн. 70 коп., а всього 13036 грн. 09 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» судовий збір у розмірі 1587 грн. 20 коп.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його проголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Н. О. Яровенко