Ухвала суду № 64901995, 21.02.2017, Апеляційний суд Харківської області

Провадження № 22ц/790/1025/17 Головуючий 1-ї інстанції - Харченко А.М.

Справа № 643/2934/16-ц Доповідач - Бровченко І.О.

Категорія - право власності

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Бровченко І.О.,

суддів - Малінської С.М., Карімової Л. В.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю молодіжного будівельного кооперативу «Інтернаціоналіст-1», публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання права власності на майнове право вимоги оформлення права власності на квартиру та оформлення заборони на вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю молодіжного будівельного кооперативу «Інтернаціоналіст-1», акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» Харківська філія, в якому просила визнати за нею право власності на майнові права вимоги оформлення права власності на жилу однокімнатну квартиру під номером АДРЕСА_1; заборонити відповідачу в особі товариства з обмеженою відповідальністю молодіжно-будівельного кооперативу «Інтернаціоналіст-1», а також акціонерному комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» Харківська філія, вчиняти дії по переоформленню, в тому числі і відчуження, передачі в найм, заставу, обмеження іншим засобом, майнових прав на жилу квартиру.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 30 січня 2008 року між акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» Харківська філія, який є управителем та позивачем, яка є довірителем, був укладений договір № 805/2/21-18/7-47 на участь у фонді фінансування будівництва. Предметом цього договору є те, що позивач передає Управителю в довірчу власність грошові кошти, а останній, в особі Фонду фінансування будівництва (далі - ФФБ) здійснює цими коштами фінансування будівництва жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 з подальшою передачею їй у власність об'єкта інвестування.

На підтвердження виконання своїх зобов'язань з боку АКБ їй було видано свідоцтво НОМЕР_1 від 01 лютого 2008 року про участь у ФФБ, згідно з яким за позивачем закріплювалося майнове право на об'єкт інвестування у вигляді: жилої однокімнатної квартири під номером АДРЕСА_1, з запланованою датою введення будинку у експлуатацію - 4 квартал 2008 року. В свою чергу, між АКБ та товариством з обмеженою відповідальністю молодіжно-будівельний кооператив «Інтернаціоналіст-1» (далі - МБЖК) також був укладений договір № 4 від 08 серпня 2007 року, згідно якого МБЖК забудовник на замовлення АКБ управителя здійснює роботи по будівництву та введенню в експлуатацію об'єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1, який зобов'язується передати установникам, тобто довірителям. Однак до цього часу об'єкт будівництва є недобудованим, а об'єкт інвестування у вигляді квартири позивачу у власність не переданий. Про причини невиконання умов договору відповідачі не повідомляють, як і не повертають перераховані кошти. Позивач, передавши відповідачу АКБ грошові кошти, фактично виконала договірні зобов'язання перед відповідачем. Сам відповідач, в особі АКБ також за договором передає ці кошти «Забудовнику», в особі відповідача «МБК», а останній позивачу майно (річ) у вигляді квартири за вказаною адресою, що витікає з глави 54 ЦК України, пов'язаними з загальними положеннями про купівлю-продаж. Позивач вважає, що до створення квартири, вона набуває майнові права на неї, пов'язані з правом отримання у власність квартири після її побудови. Це право за своєю суттю пов'язано з правом власності на нього, а сам договір по суті є також договором купівлі-продажу майнових прав. Крім того, є підстави вважати, що відповідачі внаслідок своєї не доброчесності можуть майнові права на квартиру передати або відчужити в інтересах третіх осіб.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2016 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 30 січня 2008 року між ОСОБА_1, довірителем, та АКБ СР «Укрсоцбанк», як управителем, укладено Договір № 805/2/21-18/7-47 про участь у фонді фінансування будівництва, за умовами якого довіритель на підставі повного визнання ним Правил Фонду фінансування будівництва типу «А» за спільною програмою будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, передає управителю у довірчу власність кошти з метою отримання у власність об'єкта інвестування та встановлює обмеження щодо окремих дій Управителя з управління цими коштами, а управитель приймає кошти на рахунок ФФБ у довірче управління для фінансування спорудження об'єкту будівництва.

На виконання цього договору, позивачем платіжним дорученням було перераховано управителю, тобто АКБ СР «Укрсоцбанк» для здійснення будівництва, грошові кошти в загальній сумі 207799 грн. 97 коп., що підтверджується Свідоцтвом НОМЕР_1 від 01 лютого 2008 року про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А», згідно з яким за позивачем закріплено об'єкт інвестування, який має проектну характеристику: житлова однокімнатна квартира під номером АДРЕСА_1, з запланованою датою введення будинку у експлуатацію - 4 квартал 2008 року.

Пунктом 6.3.4 Правил участі у Фонді фінансування будівництва типу «А» за спільною програмою будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 передбачено, що протягом 3 днів після проведення остаточних розрахунків відповідно до пунктів 6.3.3. Правил, довіритель отримує в управителя довідку про повну сплату вартості вимірних одиниць об'єкту інвестування за встановленою формою в обмін на Свідоцтво про участь у ФББ. Вищезазначена довідка є документом, що підтверджує право довірителя на отримання у власність закріпленого за ним об'єкта інвестування.

В матеріалах справи відсутні докази, що будинок, складовою частиною якого є квартира з будівельним АДРЕСА_1 було введено в експлуатацію або забудовник письмово повідомив управителя про ведення будівництва в експлуатацію та надав данні щодо фактичної загальної площі об'єктів інвестування, на підставі даних технічної інвентаризації, здійсненими відповідними державними органами.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, сформованого 10.11.2015, зареєстрована заборона на нерухоме майно 08.08.2007 реєстратором Приватним нотаріусом Зубарєвим І.Ю. на підставі іпотечного договору, 7959, 08.08.2007, ПН ХМНО Зубарєв І.Ю., власник Товариство з обмеженою відповідальністю Молодіжний Житлово-Будівельний Комплекс Інтернаціоналіст-1, заявник: Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», Харківська обласна філія, зареєстровано об'єкт обтяження АДРЕСА_1. Згідно з Відомостями з Державного реєстру Іпотек, 08.08.2007 реєстратором Приватним нотаріусом Зубарєвим І.Ю. на підставі іпотечного договору, 7959, 08.08.2007, ПН ХМНО Зубарєв І.Ю., зареєстровано об'єкт обтяження: квартира, майнові права, адреса: АДРЕСА_1.

Відомості щодо оскарження договору іпотеки або визнання його недійсним в матеріалах справи відсутні.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для визнання права власності на майнове право вимоги оформлення права власності на квартиру та оформлення заборони на вчинення певних дій.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову правильно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням конкретних обставин справи з дотриманням норм процесуального права. Суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважається річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

Майнове право, що є предметом договору купівлі-продажу, - це обумовлене право набуття у майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (стаття 3 Закону).

Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва, не є речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об'єкт будівництва не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист цих прав здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Статтею 331 ЦК України встановлено загальне правило набуття права власності на новостворене майно, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його до експлуатації.

За правилами ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Отже, враховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на окремі об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 цього Кодексу.

У даній справі за змістом договору про участь у фонді фінансування будівництва позивач отримала лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно. Отже, підстав для визнання за позивачем майнових прав на об'єкт інвестування на підставі статей 331, 392 ЦК України немає. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості щодо повного розрахунку позивачем за об'єкт інвестування, оскільки фактична загальна площа об'єкта інвестування на час розгляду справи не встановлена.

Доводи апеляційної скарги процесуальне рішення суду, прийняте по суті розглянутого ним питання не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного його вирішення. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки, а також її особистого тлумачення діючого законодавства України.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: