Ухвала суду № 64901904, 07.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 640/8730/16-к Головуючий суддя І інстанції Ніколаєнко І. В.

Провадження № 11-кп/790/493/17 Суддя доповідач Гришин П.В.

Категорія: Умисне легке тілесне ушкодження

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого Гришина П.В.,

суддів Савенко М.Є., Протасова В.І.,

при секретарі Григорян І.І.,

за участю прокурора Крестьянінової І.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова кримінальне провадження № 12016220490001130 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2016 року у відношенні ОСОБА_1. 31.07 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2. Харківської області, громадянина України, українця, неодруженого, не працюючого, раніше судимого: 30.05.2014 року Київським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 297 КК України до 2 років позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки, згідно ухвали апеляційного суду Харківської області від 20.11.2014 року на підставі п. «а» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі звільнений: 30.07.2015 року Київським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 297 КК України до 4 років позбавлення волі з випробувальним строком на 2 роки; 29.09.2015 року Київським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 125 КК України до громадських робіт 120 годин, які він відпрацював, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком, ОСОБА_1 засуджений :

- за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі;

-за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

В силу ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 30.07.2015 року та остаточно призначено покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі. Зараховано за правилами ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього увязнення ОСОБА_1 до набрання законної сили вироком.

Згідно вироку, 21 лютого 2016 року ОСОБА_1, знаходячись за адресою: м. Харків, вул. Челюскінців, 14. маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу викрав ліву створу металевих воріт, вартість якої згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №4037 від 13.04.2016 року складає 1000 грн. 00 коп.

Після чого, маючи можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд, разом із викраденим майном спрямував у напрямку пункту прийому металобрухту, де продав викрадене майно, після чого розпорядився грошовими коштами на власний розсуд.

Крім того. 05.04.2016 року приблизно о 19:00 год. ОСОБА_1, знаходячись біля домоволодіння №32 по вул. 3-й в'їзд Будівельників в м. Харкові, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом проникнення на територію домоволодіння, діючи за попередньою змовою із іншою особою, місцезнаходження якого не встановлено, матеріали відносно останнього виділені в окреме кримінальне провадження, таємно виграв чавунну ванну, вагою 110 кг. вартість якої, у якості брухту металу, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 2430 від 25.04.2016 року складає 275 грн. 00 коп. Після чого. ОСОБА_1 покинув місце скоєння злочину з викраденим майном. Після чого разом із викраденим майном спрямував до пункту прийому металобрухту, де продав вищевказану ванну за 220 грн.

Своїми діями ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 275 грн. 00 коп.

Крім того, 26.04.2016 року приблизно о 14:00 год. ОСОБА_1, знаходячись за адресою: м. Харків, вул. Демяна Бідного, і 1, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом проникнення до житлового будинку через незачинені двері, який розташований на території вказаного домоволодіння, таємно викрав телевізор ТМ «JVC», модель AV-2934 WE заводський номер 14042229. вартість якого згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 15 від 12.05.2016 року складає 2500 грн. 00 коп. Після чого, маючи можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд, разом із викраденим майном спрямував у напрямку пункту прийому металобрухту, де мав намір продати викрадене майно, але був зупинений працівниками поліції.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок суду першої інстанції скасувати, у звязку з неповнотою судового розгляду, і постановити законне та обґрунтоване рішення , помякшивши призначене покарання. Посилається на те, що на досудовому слідстві на нього здійснювався психологічний та фізичний тиск, йому не було надано захисника, хоча він звертався до слідчого із такою заявою. Під час судового розгляду не було допитано всіх свідків по справі, зокрема ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Однобічність судового розгляду та порушення права на захист на його думку призвело до призначення надто суворого покарання.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_1 та його який захисника ОСОБА_2, які просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та помякшити призначене покарання, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін вирок суду, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до положень ст.. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та повторно досліджує обставини, встановлені під час кримінального провадження, та досліджує докази , що не досліджувались судом першої інстанції , у випадках , визначених цією статтею.

Суд першої інстанції з достатньою повнотою дослідив обставини справи і дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні тих дій і за тими кваліфікуючими ознаками, які зазначені у вироку.

Винність обвинуваченого ОСОБА_1 в таємному викраденні чужого майна в т.ч. поєднаному з проникненням у житло підтверджується дослідженими судом першої інстанції :

- визнавальними показами обвинуваченого ОСОБА_1, який під час судового слідства визнав вину в повному обсязі та щиро розкаявся у вчиненому.

- показами потерпілої ОСОБА_7 про зникнення 21.02.2016 року із домоволодіння однієї створки металевих воріт, які в подальшому були виявлені в пункті прийому металобрухту.

- показами потерпілого ОСОБА_3 щодо зникнення із двору в квітні 2016 року металу і чавунної ванни, та що сусіди бачили в той період ОСОБА_1.

- показами потерпілого ОСОБА_8 про викрадення із його будинку телевізора.

- показами свідка ОСОБА_9, що весною 2016 року він придбав у ОСОБА_1 одну створу металевих воріт за 100 гривень.

- даними протоколу впізнання за фотознімками від 18.05.2016 року, згідно із якими гр..ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_1 , який продав йому металеві ворота в лютому 2016 року.

- даними протоколу впізнання за фотознімками від 04.05.2016 року, згідно із якими громадянин ОСОБА_10 впізнав особу ОСОБА_1, якого бачив на території домоволодіння сусіда на початку квітня 2016 року.

- даними протоколу впізнання за фотознімками від 26.04.2016 року, згідно із якими гр.. ОСОБА_11 впізнав особу на імя ОСОБА_1, який продав йому чавунну ванну на початку квітня 2016 року.

- даними протоколу слідчого експерименту від 26.05.2016 року, згідно із якими ОСОБА_1 показав на місцевості яким чином були ним вчинені крадіжки за всіма епізодами злочинної діяльності.

Зазначені та інші докази, наведені у вироку, в своїй сукупності свідчать про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185 та ч.3 ст.185 КК України.

Доводи обвинуваченого про недопитаних судом свідків, як неповноту судового розгляду, спростовуються даними технічного запису судового засідання, згідно із яким після повного визнання вини обвинуваченим під час судового слідства подальший допит свідків за згодою всіх сторон провадження було визнано судом недоцільним.

З метою перевірки доводів апелянта щодо порушення його права на захист під час досудового слідства апеляційним судом за клопотанням прокурора були досліджені матеріали кримінального провадження щодо розяснення слідчим права на залучення захисника до справи та власноручні заяви ОСОБА_1 про відмову від надання послуг захисника, що не повязано із будь-яким примусом або скрутним матеріальним становищем. Крім того ОСОБА_1 пояснив колегії суддів, що під час обрання йому запобіжного заходу слідчим суддею він не заявляв клопотання про надання йому безоплатної правової допомоги адвоката, хоча відповідно до отриманої в суді памятки таке право йому було зрозумілим і перешкод для такої заяви не існувало. Своїми показами в суді ОСОБА_1 не спростовував фактичні обставини скоєння ним злочинів, викладені в обвинувальному акті, а заперечення стосувались лише адреси домоволодіння №14 по вул..Челюскінців в м.Харкові, де було викрадено металеві ворота. Зазначене свідчить про відсутність будь-якого неправомірного тиску на нього та примушення дати покази проти себе з боку органів розслідування. З огляду на це, колегія вважає надуманими вказані доводи апеляційної скарги .

Як вбачається із вироку, покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчинених ним декількох злочинів, помякшуючої обставини - щире каяття та відсутності обтяжуючих обставин, даних про його особу - раніше судимого за умисні злочини, а тому висновок про неможливість його перевиховання без ізоляції від суспільства ,на думку колегії суддів , є правильним.

З огляду на все вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що призначене судом покарання відповідає засадам законності , справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а тому немає підстав вважати його явно несправедливим за своїм видом та розміром через суворість.

Істотних порушень кримінального процесуального закону органами досудового слідства та судом першої інстанції, які б тягнули за собою безумовне скасування судового рішення не встановлено.

Керуючись: ст.ст.404, 405, ст. 407, ст. 418, 419, ч.2 ст. 376 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2016 року у відношенні ОСОБА_1 без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення таможе бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - з дня вручення копії ухвали.

Головуючий-

Судді