Вирок № 64900583, 21.02.2017, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/19457/14-к

1-кп/638/254/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Штих Т.В.

при секретарі Чаленко Н.О.

з участю прокурора Ярового Р.О.

з участю потерпілого ОСОБА_1

з участю обвинуваченого ОСОБА_2

з участю захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова кримінальне провадження за №12014220480003654 від 23.07.2014 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, освіта середня-технічна, одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2014 року приблизно о 21 годині 15 хвилин, ОСОБА_2 перебуваючи біля свого будинку АДРЕСА_1, побачив знайомого йому сусіда ОСОБА_1, який проходив повз нього. ОСОБА_2 намагався привернути увагу ОСОБА_5, однак ОСОБА_5 не відреагував та мовчки зайшов в під'їзд. ОСОБА_2 образила поведінка сусіда і в нього виник умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 ОСОБА_2, з метою реалізації злочинних дій зайшов за останнім в під'їзд та ввійшов разом з потерпілим в ліфт, після чого, умисно, з мотивів особистої неповаги, кулаками обох рук почав наносити удари потерпілому по голові та обличчю до того часу, доки ліфт не під'їхав до 5-го поверху, чим спричинив ОСОБА_5 тілесні пошкодженя у вигляді, згідно висновку судово-медичної експертизи № 838-А/14 від 22 серпня 2014 року: косий перелом лівого суглобного відростку зі зміщенням, який виник внаслідок дії тупого, твердого предмету та відноситься до тілесних пошкоджень середньої тяжкості, що тягне за собою тривалий розлад здоров'я.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у інкримінованому йому криминальному правопорушені - злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України не визнав, та пояснив наступне: що 09.07.2015 в вечірній час він дійсно знаходився біля під'їзду будинку в якому мешкав. В цей час до під'їзду підійшов сусід ОСОБА_1, який ніс пакет, йшов похитуючись, сказав: «Привіт», на що ОСОБА_2 відповів привітанням, а той почав його ображати словами «фашист», «бандера». На що ОСОБА_2 сказав, що той неправий, оскільки ми живемо у Харкові, в Україні, і рекомендує сусіду почитати історію. ОСОБА_1 був у стані алкогольного сп'яніння, і тримаючись за перила направився у під'їзд. Через 5-7 хвилин ОСОБА_2 зайшов у під'їзд, де нікого не було, викликав ліфт і поїхав додому, на п'ятий поверх. Ніяких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не наносив, з усіма сусідами підтримує нормальні відносини, скандалів ніколи не було. Вимоги цивільного позову, заявленого потерпілим ОСОБА_1, а також стороною обвинувачення не визнав у повному обсязі.

Незважаючи на повне невизнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні вказаного кримінального правопорушення-злочину об'єктивно підтверджується зібраними у справі та дослідженими в суді доказами, а саме:

-допитом потерпілого ОСОБА_1 який у судовому засіданні пояснив, що 09 липня 2014 року о 21:15-21:25 годині повертався з роботи та зустрів біля під'їзду, на лавці, свого сусіда - ОСОБА_2, який в його адресу крикнув: «Слава Україні». Він промовчав та пішов до під'їзду, проте ОСОБА_2 не заспокоївся та запитав у нього, чому він не відповідає на запитання «Слава Україні». Він повідомив останньому, що герої знаходяться в АТО, а він не герой, після чого зайшов у під'їзд та викликав ліфт. В цей час до під'їзду зайшов ОСОБА_2, та вони разом ввійшли у ліфт. Знаходячись у ліфті, ОСОБА_2 наніс ОСОБА_1 декілька ударів в область обличчя, від яких у нього з'явилась кров. Прийшов додому, від розповідав дружині про те, що його у ліфті умисно побив ОСОБА_1 з п'ятого поверху. Дружина піднялась до дверей ОСОБА_2, стукала, проте ніхто не відкривав. Потім він поїхав у 4-ту лікарню для з'ясування свого стану здоров'я.

-допитом свідка ОСОБА_6 встановлено, що після 21 годин 00 хвилин 09.07.2014 її чоловік - ОСОБА_1 подзвонив у двері їхньої квартири, які вона йому відчинила та побачила чоловіка, який був весь у крові, і почала надавати медичну допомогу. На питання що трапилось, чоловік відповів, що його побив сусід ОСОБА_2. Потім вона побігла до ОСОБА_2, проте двері не відчинили, вона викликала ліфт подивитися, що ж там відбувалося, проте коли ліфт підійшов відчинились двері,вона побачила вимиту підлогу.

-допитом в судовому засіданні свідка ОСОБА_7, яка пояснила, що вона мешкає на другом поверсі будинку № АДРЕСА_1. У липні 2014 року вийшовши на балкон свого помешкання побачила сусіда - ОСОБА_2, який сидів на лавці біля під'їзду. Підійшов ОСОБА_1 та привітався з сусідом. Вони почали розмовлялти. Раптом почалась словесна перепалка, з криками та нецензурними словами, яка тривала не довго. ОСОБА_1 зайшов до під'їзду, ОСОБА_2 пішов за ним. Вона вийшла з квартири та почула дуже голосні звуки та гуркіт, який доносився з ліфту, після чого повернулась у квартиру. Через 3-4 дні вона побачила ОСОБА_1, у якого на обличчі були тілесні ушкодження, та запитала що з ним сталось і чи це наслідки бійки з ОСОБА_2, на що потерпілий підтвердив.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №810-А/14 від 20.08.2014 року, у ОСОБА_1 має місце косий перелом лівого суглобного відростку зі зміщенням, який виник внаслідок дії тупого, твердого предмету, міг виникнути при обставинах, викладених в історії хвороби, що відноситься до тілесних пошкоджень середньої тяжкості, що тягне за собою тривалий розлад здоров'я.

Винність обвинуваченого підтверджується також протоколом проведення слідчого експерименту від 19.08.2014, фототаблицями до протоколу проведення слідчого експерименту з участю потерпілого ОСОБА_1, у ході якого потерпілий показав, як саме йому були нанесені тілесні ушкодження обвинуваченим ОСОБА_2

Згідно висновку судово-медичної експертизи №838-А/14 від 10.09.2014 року, у ОСОБА_1 має місце косий перелом лівого суглобного відростку зі зміщенням, який виник внаслідок дії тупого, твердого предмету, міг виникнути при обставинах, викладених в протоколі проведення слідчого експерименту з участю потерпілого ОСОБА_1, що відноситься до тілесних пошкоджень середньої тяжкості, що тягне за собою тривалий розлад здоров'я.

За таких обставин, аналізуючи та оцінюючи вищенаведені докази в їх сукупності, враховуючи положення пункту 27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 та кваліфікує його дії за частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених статтею 121 Кримінального кодексу України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

При призначенні покарання суд враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_2, раніше не судимий, на обліку в обласному наркологічному, психіатричному диспансерах не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно.

Відповідно до статті 66 КК України, обставин, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_2, судом не встановлено.

Відповідно до статті 67 КК України, обставин, що обтяжує відповідальність ОСОБА_2 судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 повинно бути призначене покарання, необхідне та достатнє для виправлення та попередження нових злочинів у межах санкції частини 1 статті 122 Кримінального кодексу України, із застосуванням статті 75, 76 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених» від 07.09.2016 р. положення щодо застосування пробаційних програм набирають чинності з 1 січня 2018 року.

Положеннями ст. 374 КПК України визначено, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до статей 75-79, 104 Кримінального кодексу України у резолютивній частині вироку зазначаються тривалість іспитового строку, обов'язки, покладені на засудженого, особа, на яку за її згодою або на її прохання, суд покладає обов'язок щодо нагляду за засудженим і проведення з ним виховної роботи.

Наведене свідчить, що наведення у вироку суду конкретних частин та пунктів ст. 76 КК України, застосованих до засудженого, положення КПК України не передбачають, а вимагають наведення конкретних обов»язків, покладених на засудженого.

Згідно ч. ч. 1 і 3 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Зміни до ст. 76 КК України, були внесені Законом України № 1492-VIII від 07.09.2016, тобто після вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 злочину, а тому можуть бути застосовані до нього лише в разі, якщо вони пом'якшують кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшують його становище.

Порівняльний аналіз змісту обов'язків, які будуть покладені по обвинуваченого ОСОБА_2, та обов'язків передбачених ст. 76 КК України в редакції Закону України № 1492-VIII від 07.09.2016, свідчить про те, що останні погіршують становище обвинуваченого.

Потерпілий ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення суми матеріальних збитків та моральної шкоди.

За ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

За ч. 4 ст. 128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства.

За ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У відповідності до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні потерпілий довів суму позовних вимог частково.

Відповідно до пункту 3, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконним діями або бездіяльністю інших осіб, а розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення) та з урахуванням інших обставин.

Суд вважає, що потерпілий ОСОБА_1 зазнав моральних страждань, проте, оскільки суд, відшкодовуючи моральну шкоду з винної особи повинен виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню частково.

З позовами до обвинуваченого звернувся прокурор в інтересах управління державного казначейства в Харківській області про стягнення витрат на лікування ОСОБА_1

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Питання щодо витрат пов'язаних з проведенням експертизи по кримінальному провадженню суд вирішує на підставі ст.124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України та призначити покарання у вигляді двох років позбавлення волі.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.

На підставі статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_2 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (Управління Державного казначейства у м. Харкові ГУ ДКУ України в Харківській області, р/р 31412544700002, МФО 851011, код 24134490, код призначення платежу 240603) в рахунок відшкодування лікування потерпілого ОСОБА_1, 1246 (одну тисячу двісті сорок шість) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3598 (три тисячі п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 65 коп., а в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) грн., а всього стягнути 13598 (тринадцять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 65 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати за проведення судово-медичних експертиз: №810-А/14, №838-А/14 у розмірі 368 (триста шістдесят вісім) грн. 94 коп.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий: