Ухвала суду № 64897943, 22.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/6705/16-ц Головуючий у І інстанції Петришин Н. М.Провадження № 22-ц/780/1091/17 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В.Категорія 58 22.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

22 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Ігнатченко Н.В.,

суддів: Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря: Спеней І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області виділені матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, приватної проектно-пошукової-виробничої фірми «М-ЕКО» про визнання права власності на 1/2 частину грошових коштів у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя,

у с т а н о в и л а:

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ПППВФ «М-ЕКО» про визнання права власності на 1/2 частину грошових коштів у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.

Одночасно позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони ПППВФ «М-ЕКО» повертати відповідачу грошові кошти, внесенні за договором від 6 жовтня 2015 року № 2065, посилаючись на те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання потенційного рішення суду про задоволення позову через ймовірність повернення його колишній дружині спірних грошових коштів.

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2016 року заяву задоволено. Заборонено ПППВФ «М-ЕКО» повертати ОСОБА_2 грошові кошти, внесені за попереднім договором від 6 жовтня 2015 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гордієнко О.В. за реєстровим № 2065.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, з мотивів порушення суддею суду першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

За правилами ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно із ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні. При цьому види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з виділених матеріалів справи, ОСОБА_3 в обґрунтування своїх вимог зазначав, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі вони з ОСОБА_2 вирішили придбати квартиру, у зв'язку із чим 6 жовтня 2015 року за його згодою дружина уклала з ПППВФ «М-ЕКО» нотаріально посвідчений попередній договір. На виконання його умов до серпня 2016 року за спільний рахунок подружжя на рахунок фірми було внесено грошові кошти у розмірі 398 370,00 грн. Однак, ще до розірвання шлюбу позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 зверталася до ПППВФ «М-ЕКО» із заявою про розірвання попереднього договору та повернення їй сплачених грошових коштів. Оскільки внесені грошові кошти є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а ОСОБА_2 має на меті привласнити належну йому частину коштів, позивач також порушував питання про вжиття заходів забезпечення позову, а саме тих заходів, які б унеможливили повернення спірних коштів відповідачу до вирішення справи по суті.

Таким чином суддя суду першої інстанції, правильно застосувавши положення цивільного процесуального закону та врахувавши наведені обставини справи, дійшов обгрунтованого висновку про наявність усіх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до труднощів або взагалі зробить неможливим виконати потенційне рішення суду про задоволення позову, оскільки у відповідача ОСОБА_2 існує реальна можливість повернути спірні грошові кошти та вільно розпорядитися ними на власний розсуд.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку вжиті заходи забезпечення позову є дієвою та оптимальною процесуальною дією, яка не дозволить на час вирішення спору одному з подружжя розпорядитися грошовими коштами та допоможе зберегти у незмінному стані як сам розмір цих коштів так і коло осіб, що можуть претендувати на них.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд фактично заборонив ПППВФ «М-ЕКО» виконувати свої зобов'язання за договором не приймаються до уваги з огляду на те, що ОСОБА_2 не наділена процесуальними повноваженнями захищати інтереси цієї фірми.

Також підлягають відхиленню з урахуванням вимог ст. ст. 151-153 ЦПК України посилання на те, що позовні вимоги стосуються лише 1/2 частини грошових коштів у розмірі 398 370,00 грн., оскільки у даній категорії справ першочерговим є встановлення факту приналежності загальної суми цих коштів до об'єкту права спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, ухвала судді суду першої інстанції щодо задоволення заяви про забезпечення позову у даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства й підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: В.О. Фінагєєв

М.А. Яворський