Ухвала суду № 64897732, 22.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/8788/16-ц Головуючий у І інстанції Чернов Д. Є.Провадження № 22-ц/780/1100/17 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В.Категорія 58 22.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

22 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря: Спеней І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області виділені матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 6 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс», ОСОБА_3, третя особа - відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про виключення з акту опису та звільнення будинку з-під арешту,

у с т а н о в и л а:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила виключити з акту опису державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області від 17 серпня 2016 року та звільнити з під арешту будинок № АДРЕСА_1.

Після відкриття провадження у справі позивач подала заяву про забезпечення позову шляхом зупинення проведення прилюдних торгів відносно арештованого майна, посилаючись на те, що його продаж призведе до порушення її майнових прав на квартиру, яка знаходиться у спірному будинку, та ускладнить розгляд справи.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 6 грудня 2016 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач, через свого представника ОСОБА_4, подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права, а питання про забезпечення позову передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення позову в обраний позивачем спосіб не є співмірним із заявленими вимогами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

За правилами ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно із ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. При цьому види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається з виділених матеріалів справи, позивач на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20 квітня 2011 року, укладеним з ОСОБА_3, є власником квартири № АДРЕСА_1.

У той же час в заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 просила суд вжити заходів забезпечення позову, а саме тих заходів, які б унеможливили проведення прилюдних торгів цілісного об'єкту нерухомості - будинку № АДРЕСА_1.

Таким чином суд першої інстанції на підставі поданих доказів, які належним чином оцінені, правильно застосувавши положення цивільного процесуального закону та врахувавши наведені обставини справи, дійшов обгрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви у зв'язку з тим, що запропонований позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним заявленим вимогам.

Окрім цього, як роз'яснено у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» відкривши провадження у справі про визнання права власності та/або зняття арешту з майна, суддя відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 152 ЦПК в порядку забезпечення позову за відповідною заявою може зупинити продаж арештованого майна.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

З огляду на це, доводи апеляційної скарги є власними тлумаченнями представником позивача спірних правовідносин та підлягають відхиленню з урахуванням вимог ст. ст. 151, 153 ЦПК України.

У відповідності п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову у даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства й підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 6 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: В.О. Фінагєєв

М.А. Яворський