Ухвала суду № 64894766, 21.02.2017, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Єдиний унікальний номер (справа №) 216/5666/16-ц

Номер провадження у суді 2/216/668/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року місто ОСОБА_1 Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Кузнецова Р.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Павленко О.О.

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Центрально-Міського районного відділу в місті ОСОБА_1 Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття її з реєстраційного обліку, суд

в с т а н о в и в:

24 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: 50046, місто Кривий Ріг, вулиця Військове містечко-35АДРЕСА_1, та зняття останнього з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_2 містечко-35 у м. Кривому Розі. Відповідач по справі був одружений з рідною донькою позивача. Після одруження останнього зареєстрували у спірній квартирі, яка належить позивачу. В 2006 році відповідач розірвав шлюб з донькою позивача та переїхав в інше місто. Вже близько 10 років їм невідоме місцезнаходження відповідача. У звязку з тим, що в позивача виникла необхідність здійснити продаж квартири, та пере усім, необхідність в отриманні компенсації витрат на комунальні послуги. На даний момент в квартирі за адресою: 50046, м. Кривий Ріг, вул. Військове містечко-35АДРЕСА_3, зареєстровані й інші члени сімї. Неможливість знайти відповідача та просити його самостійно знятися з реєстраційного обліку завдають позивачу додаткових матеріальних витрат, повязаних з оплатою комунальних послуг та не дають можливості розпоряджатись даним майном на власний розсуд, що значно обмежує законні права позивача. У звязку із значним збільшенням вартості комунальних послуг, він хоче отримати компенсацію на витрати комунальних послуг (субсидію), а розмір призначеної субсидії залежить від кількості осіб, що зареєстровані у домоволодінні. Таким чином, відповідач ОСОБА_3 є таким, що втратив право на користування житловим приміщенням за адресою: 50046, місто Кривий Ріг, вулиця Військове містечко-35АДРЕСА_1 у Дніпропетровській області.

У судове засідання, призначене на 21 лютого 2017 року, позивач не зявився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. До початку розгляду справи від нього надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просив їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував (а.с.34).

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи був сповіщений належним чином, про що свідчить телефонограма за № 78/1 від 24.01.2017 (а.с.27/1).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Центрально-Міського районного відділу в м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, у судове засідання не зявився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином (а.с.32).

Відповідно до вимог ч. 1 статті 224 Цивільного процесуального кодексу України у випадку неявки в судове засідання відповідача, належним чином повідомленого і від якого не надходила заява про розгляд справи у його відсутність або якщо вказані ним підстави неявки визнано неповажними, суд може прийняти заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, а позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у заочному порядку.

Під час здійснення судового розгляду були встановлені наступні фактичні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є наймачем квартири АДРЕСА_4 містечко-35 в місті Кривому Розі Дніпропетровської області на підставі ордеру № 27/60 (аркуш справи 10).

Крім того, довідкою № 16 від 21.11.2016, яка видана Криворізькою обєднаною міською довідково-інформаційною службою ОСОБА_4 уповноваженому наймачу ОСОБА_2 підтверджено, що в квартирі АДРЕСА_5 містечко-35 в місті ОСОБА_1 зареєстровані ОСОБА_2 (наймач), ОСОБА_5 (дружина) та ОСОБА_3 (зять) (аркуші справи 7).

Разом із цим, з заяв сусідів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, доданих до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 містечко-35АДРЕСА_3, однак не мешкає там вже більше 10 років (аркуші справи 11,12,13).

З урахуванням викладеного ОСОБА_2 звернувся з позовом про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням квартирою № 12 у будинку №31 по вулиці Військове містечко-35 в місті ОСОБА_1, у звязку з відсутністю в ньому понад понад шість місяців без поважних причин у судовому порядку.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та обєктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно розяснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору. Зокрема, у позивача суд повинен з'ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). З'ясовується правильність об'єднання кількох однорідних вимог, наявність у позивача інших вимог до відповідача, які можуть бути пов'язаними між собою, для вирішення питання про їх об'єднання або роз'єднання (стаття 126 ЦПК). У відповідача суд з'ясовує суть заперечення проти позову та характер такого заперечення (процесуальний чи матеріально-правовий). З урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню (предмет доказування; стаття 179 ЦПК). Оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду»).

Як слідує із змісту позовної заяви, позивач просив визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням квартирою № 12 у будинку № 31по вулиці Військове містечко-35 в місті ОСОБА_1, у звязку з відсутністю в ньому понад шість місяців без поважних причин.

Правовідносини, повязані із втратою фізичними особами права на житло, врегульовані нормами Житлового кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

За правилами ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 11 постанови від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або членів його сім'ї такими, що втратили право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених правових норм член сім'ї наймача (колишній член сім'ї) може бути визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням, з підстав відсутності понад шість місяців у цьому жилому приміщенні, якщо він був відсутній протягом цього строку підряд без поважних причин, і саме ці факти повинні бути встановлені судом при вирішенні спору згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України.

З урахуванням викладеного та з огляду на доведеність факту відсутності відповідача та його майна в квартирі АДРЕСА_5 містечко-35 в місті ОСОБА_1, суд на підставі вимог ст.ст. 71 та 72 ЖК України вважає можливим позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити та визнати відповідача таким, що втратив право користуванням житловим приміщенням через відсутність понад шість місяців у цьому жилому приміщенні без поважних причин.

Однак, судом береться до уваги, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою

Таким чином, вимоги позивача щодо зобовязання Центрально-Міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, зняти з реєстраційного обліку за адресою: вул. Військове містечко-35АДРЕСА_3 у м. Кривому Розі ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Крім того, у звязку із набранням сили 04.04.2016 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» та Постанови Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016 року «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», та делегування органам місцевого самоврядування (виконавчому органу сільської, селищної або міської ради, сільському голові (у випадку, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворений) повноважень у сфері реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування функції з оформлення і видачі довідки про реєстрацію місця проживання/перебування особи не належить до компетенції Центрально-Міського РВ у м. Кривому Розі ГУДМС України в Дніпропетровській області (а.с.32).

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

За приписами частини 1 статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Отже з урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь держави підлягає відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 4, 10, 11, 60, 61, 84, 88, 209, 215-218, 224-233 ЦПК України, ст. ст. 71, 72 ЖК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Центрально-Міського районного відділу в місті ОСОБА_1 Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття її з реєстраційного обліку задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою № 12 у будинку № 31 по вулиці Військове містечко-35 в місті ОСОБА_1 через відсутність понад шість місяців у цьому житловому приміщенні без поважних причин.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків відсутній, який зареєстрований за адресою: 50046, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Військове містечко-35АДРЕСА_1, в дохід держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) гривня 20 копійок, що підлягає сплаті на поточний рахунок 31210206700026, одержувач платежу УДКСУ у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, код бюджетної класифікації 22030001, МФО 805012, код ЄДРПОУ 38032222, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Іншими учасниками судового процесу рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя: Р.О. Кузнецов