Рішення № 64893285, 15.02.2017, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/283/16-ц

Провадження №2/173/16/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 р. м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Шевченко О.Ю.

при секретарі судового засідання Демяненко С.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів. В обґрунтування позову посилається на те, що з лютого по червень 2015 року вона проживала однією сімєю з ОСОБА_2 В цей період вона завагітніла та спочатку відповідач зрадів цій новині, а потім змінив своє ставлення. У звязку з чим позивач почала проживати окремо від відповідача. Після цього припинив спілкування, не цікавився її станом здоровя, не надавав матеріальної допомоги. 25 грудня 2015 року позивач народила сина ОСОБА_3. Відповідач відмовився подати заяву про реєстрацію батьківства, а тому відомості про батька дитини в актовому записі про народження дитини було зроблено у відповідності до ст. 135 Сімейного кодексу України. Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. Вона отримує лише державну допомогу у розмірі 860 грн. на місяць, інших доходів не має. Відповідач працює, неодружений, дітей не має. На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просила суд визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на сина, ОСОБА_3, у розмірі ? частини всіх видів його заробітку (доходу), починаючи з дня предявлення позову до досягнення дитиною повноліття та аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) до досягнення дитиною трирічного віку.

В судовому засіданні позивач позов підтримала, просила суд задовольнити заявлені вимоги з підстав, зазначених у позові.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував, своє батьківство не визнає, оскільки в нього не було ніяких відносин з позивачем. Вони разом працювали, спілкувалися. Позивач хотіла з ним якісь відносини, неодноразово приїжджала до нього до дому. В останній раз вона приїжджала до нього в травні 2015 року. Потім вона показала йому тест на вагітність та повідомила, що вагітна від нього, але це не його дитина. З того часу вони припинили спілкуватися.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

25 грудня 2015 року ОСОБА_1 народила дитину ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 6). Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного тану громадян про народження від 12 січня 2016 року в актовому записі про народження ОСОБА_1 відомості про батька зроблено у відповідності до ст. 135 Сімейного кодексу України за вказівкою матері (а.с.7).

Частиною першою ст. 126 Сімейного кодексу України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст. 128 Сімейного кодексу України За відсутності заяви, право на подання якої встановленостаттею 126цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно доЦивільного процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи за клопотанням позивача судом двічі призначалася судово-генетична експертиза, на вирішення якої було поставлено питання про те, чи є ОСОБА_2 біологічним батьком дитини, ОСОБА_3 (а.с.50-51,117). Проте експертиза не була проведена у звязку з неявкою відповідача, що підтверджується відповідними повідомленнями КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» від 6 вересня 2016 року (а.с.59) та 17 січня 2017 року (а.с.120).

Згідно з ч. 1 ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Враховуючи те, що відповідач тричі не зявлявся для участі у проведенні експертизи, доказів поважності причин неявки він суду не надав, суд розцінює такі дії відповідача як ухилення від участі в експертизі, а тому є підстави для визнання факту походження дитини, ОСОБА_3 від відповідача ОСОБА_2.

Окрім того, в судовому засіданні були допитані свідки, показання яких підтверджують доводи позивача.

Так свідок ОСОБА_4 суду показала, що 23 лютого 2015 року в неї в дома в гостях були позивач та відповідач. Вони залишилися вдвох ночувати. Після цього в них завязалися близькі стосунки. Вони почали жити разом в квартирі відповідача, вони разом ходили в магазин після роботи. Позивач телефонувала відповідачу, запитувала, що приготувати. Відповідач підтверджував, що ОСОБА_1 в нього вдома. Вони були разом на День народження. Їхні відносини тривали близько 6 місяців. Потім він вигнав її зі своєї квартири та на той час вона вже була вагітна. Відповідач не визнавав своє батьківство. В цей період часу у позивача не було відносин з іншими чоловіками.

Свідок ОСОБА_5 суду показала, що вона особисто з відповідачем не знайома, але позивач розповідала, що вона жила з ним (ОСОБА_4). Коли ОСОБА_1 була в неї вдома, ОСОБА_4 телефонував, питав, коли вона буде вдома. Весною 2015 року вони жили разом. Потім, коли ОСОБА_1 завагітніла та повідомила про це відповідача, він не визнав своє батьківство. Також памятає, що відносини у них почалися на початку 2015 року та всю весну вони проживали разом. Батьки ОСОБА_6 та його бабуся визнають онука та спілкуються з ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що позивач та відповідач разом проживали та працювали. Це було весною 2015 року. Підвозив позивача з роботи на вул.. Дімітрова (за місцем проживання відповідача) рази 3-4. Іванна розповідача, що живе разом з ОСОБА_7 (прізвище не називала) та просила її підвести до нього до дому. Вона розповіла йому, що вагітна від ОСОБА_7. В цей час у неї ні з ким іншим відносин не було.

Отже показаннями свідків підтверджується, що позивач та відповідач деякий час, з лютого по травень 2015 року, проживали разом як пара, мали близькі відносини, що також може бути визнано як доказ походження дитини ОСОБА_3 саме від ОСОБА_2

Суд у відповідності до ч. 4 ст. 10 ЦПК України створив всі умови для всебічного і повного зясування обставин справи, розяснивши сторонам їх обовязок надавати суду докази на підтвердження своїх доводів та заперечень. Проте на підтвердження своїх заперечень проти позову відповідачем не надано жодних доказів, в тому числі на спростування показань свідків, які були заявлені з боку позивача.

Враховуючи те, що згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу лише на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд приходить до висновку про доведеність вимог позивача про визнання батьківства ОСОБА_2

Щодо вимог позивача про стягнення аліментів, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Оскільки відповідач є батьком малолітньої дитини, домовленості (договору) щодо сплати аліментів на утримання дитини між сторонами у справі досягнуто не було, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення аліментів на дитину підлягають задоволенню.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини та сторін, той факт, що дитина мешкає разом із позивачем та потребує утримання, та те, що відповідач не надав суду доказів про наявність у нього на утриманні інших дітей, непрацездатних батьків та про проведення з нього стягнень на утримання зазначених осіб. Згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліментів) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. За таких обставин, суд прийшов до висновку про те, що є підстави для задоволення заявлених позовних вимог та стягнення з відповідача аліментів на дитину у виді частки від доходів (заробітку) до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Не зважаючи на те, що сторони не перебувають у шлюбі, суд, керуючись ст. 10 Сімейного кодексу України, вважає, що в цьому випадку необхідно застосувати аналогію закону, оскільки Сімейним кодексом України не врегульовано правовідносини щодо утримання матері, з якою проживає дитина, батьком цієї дитини.

А тому до цих правовідносин підлягає застосуванню положення ст. 84 Сімейного кодексу України, згідно з якою дружина, з якою проживає дитина має право на утримання незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Враховуючи те, що дитина проживає разом з позивачем, а відповідач має можливість надавати допомогу суд вважає, що вимоги про стягнення аліментів на утримання позивача до досягнення дитиною трьох років є законними та обґрунтованими.

Відповідно до положень ст.ст. 80, 182, 184 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини та сторін, той факт, що дитина потребує утримання, та те, що відповідач не надав доказів про те, що він має на утриманні непрацездатних батьків, інших дітей. При визначені порядку надання утримання позивачу суд враховує положення ч.3 ст. 77, ч. 1 ст. 79, ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України згідно яких аліменти сплачуються щомісячно та присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, приймаючи до уваги, що позивачем було понесено судові витрати в сумі 551 грн. 20 коп. (а.с.1), суд приходить до висновку, що понесені судові витрати підлягають стягненню з відповідача. Також суд приймає до уваги, що згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивача було звільнено від сплати судового збору при зверненні до суду, томувідповідно до ч. 3 ст. 88Цивільного процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Згідно п.1 ч.1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 10, 77, 79, 80, 126, 128, 180-182, 183, 191 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, п.1 ч.1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5) аліменти на дитину, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 23 лютого 2016 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5) аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягнення з 23 лютого 2016 року до досягнення дитиною, ОСОБА_3 трирічного віку.

Після набрання рішенням суду законної сили його копію направити до Верхньодніпровського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області для внесення відповідних змін до актового запису про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Верхньодніпровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області 12 січня 2016 року №1, зокрема для внесення відомостей про батька дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5) понесені нею судові витрати в сумі 551 грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) судовий збір в дохід держави в сумі 551 грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, проте не були присутні під час проголошення рішення суду, мають право оскаржити його протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ю.Шевченко