Ухвала суду № 64893162, 22.02.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 165/789/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Ференс-Піжук О.Р. Провадження № 22-ц/773/123/17 Категорія: 27 Доповідач: Русинчук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Русинчука М.М.,

суддів - Федонюк С.Ю., Грушицького А.І.,

з участю: секретаря - Лимар Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми за апеляційною скаргою відповідача на рішення Нововолинського міського суду від 29 листопада 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Нововолинського міського суду від 29.11.2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 14045 грн., 553 грн. 11 коп. індексу інфляції, 3 % від простроченої суми в розмірі 421 грн. 35 коп., а всього 15570 грн. 66 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи і від них на адресу апеляційного суду надійшла письмова заява, в якій вони просять розглядати справу у їх відсутності та залишити рішення місцевого суду без змін.

Відповідач ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи належним чином не повідомлена, що підтверджується направленим на її адресу поштовим відправленням, яке повернулося до апеляційного суд із відміткою «не запит», однак її представник ОСОБА_4 була належним чином повідомлена про час ті місце розгляду справи, що відповідно до положень ч. 5 ст. 76 ЦПК України вважається належним повідомленням і цієї особи, що дає апеляційному суду підстави проводити розгляд справи у відсутності сторін по справі в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України та ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобов'язання щодо повернення позивачу грошових коштів за договором позики (письмової розписки) від 21.02.2015 року не виконала, а тому стягнув з відповідача на користь позивача суму позики в розмірі 14045 грн. та передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування в розмірі 974 грн. 46 коп. за прострочку виконання грошового зобов'язання.

Висновки суду відповідають встановленим в справі обставинам та вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено і це відповідає обставинам справи, що відповідно до письмової розписки від 21.02.2015 року, власноручно написаної відповідачем ОСОБА_2, позивач ОСОБА_1 позичила їй 5250 грн., 200 доларів США та 3700 грн. Борг відповідач відповідно до умов договору зобов'язувалась повернути до кінця квітня 2015 року (а.с.4).

Згідно із офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на 18.04.2016 року (день звернення позивача до суду), 1 долар США становив 25,4750 грн., а 200 доларів США відповідно становило 5095 грн. (а.с.5).

Загальна сума позики, яку позивач просила стягнути з відповідача на її користь з врахуванням наведеного курсу гривні до іноземних валют та позичених в національній валюті коштів, становить 14045 грн.

Однак, як встановлено місцевим судом, своїх зобов'язань щодо повернення позивачу позичених за письмовою розпискою від 21.02.2015 року грошових коштів відповідач ОСОБА_2 не виконала.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, обґрунтовано виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 в порушення умов укладеного договору позики від 21.02.2015 року у встановлений вказаним договором строк не повернула позикодавцю - позивачу ОСОБА_1, позичені у неї грошові кошти в розмірі 14045 грн., а тому прийшов до правильного висновку стягнувши з неї на користь позивача зазначену суму заборгованості, а також 3% річних від простроченої суми в розмірі 421 грн. 35 коп. Стягуючи індекс інфляції частково в розмірі 553 грн. 11 коп., місцевий суд правильно виходив з того, що його слід обраховувати з травня 2015 року по квітень 2016 року, який становив 6,18% за вказаний період, із розрахунку 8950 грн., тобто суми боргу, до якої не включено 200 доларів США, оскільки застосування приросту індексу інфляції споживчих цін для частини позики в іноземній валюті законом не передбачено.

Відповідач ОСОБА_2 у своїх доводах апеляційної скарги вказувала на те, що вона фактично позичила у позивача 5250 грн., повернувши їй з вказаної суми 160 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 3700 грн. і розписки від позивача про отримання нею цих коштів не взяла. При цьому зазначала, що окремо суму позики 3700 грн. не позичала, а зобов'язувалась її з позичених 5250 грн. повернути до квітня 2015 року, проте позивач ОСОБА_1 дану суму, зазначивши знак + на розписці, додала до загальної суми заборгованості.

Проте, жодних доказів, на підтвердження викладених в апеляційній скарзі обставин, відповідачем в порушення положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надано і матеріалами справи таких доказів не містять.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Нововолинського міського суду від 29 листопада 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: