Постанова № 64893145, 23.02.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/13911/16-п Провадження № 33/773/119/17 Суддя в 1 інстанції: Артиш Я. Д. Категорія: ст.ст. 185, 173 КУпАП Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" лютого 2017 р. місто Луцьк

Суддя Апеляційного суду Волинської області Борсук П.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень, провадження у справі за ст. 173 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 275 (двісті сімдесят п'ять) гривень 60 копійок,

В С Т А НО В И В:

Згідно постанови ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 19 жовтня 2016 року о 10 год. 30 хв. він, перебуваючи на АДРЕСА_2, під час забезпечення працівниками поліції безпеки здійснення демонтажу споруди відмовився виконувати їх вимоги, в подальшому пройти до службового автомобіля та намагався вирватись, чим вчинив злісну непокору законній вимозі працівника поліції при виконанні ними службових обов'язків.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АА № 259015 від 19.10.2016 року 19 жовтня 2016 року о 10 год. 45 хв. перебуваючи на АДРЕСА_2, під час забезпечення демонтажу незаконних споруд ОСОБА_1 висловлювався до працівників муніципальної та патрульної поліції нецензурною лайкою, чим порушував громадський порядок та спокій

Рішенням суду першої інстанції провадження у справі за ст. 173 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись із постановою суду, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала апеляційну скаргу. Апелянт вважає рішення суду незаконним у зв'язку з тим, що не чинив злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського. Вказує на те, що на відео відсутні докази того, що він скидає поліцейського з драбини. Про це свідчать лише пояснення інспектора ОСОБА_2. Посилається на те, що розпорядження має бути законним, а в даному випадку він лише охороняв приватну власність на орендованій ним земельній ділянці. З огляду на вищенаведене просить скасувати рішення суду першої інстанції та провадження у справі за ст. 185 КУпАП щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1, який підтримав апеляцію в повному обсязі та просив її задовольнити, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов'язаний з'ясувати чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи.

На думку апеляційного суду, при постановленні рішення судом першої інстанції вказаних вимог закону дотримано.

З матеріалів справи вбачається, що за вказаних обставин, місця та часу ОСОБА_1, дійсно, здійснив злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського.

Доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АА № 259015 від 19 жовтня 2016 року, протоколом про адміністративне затримання серії ВН № 002459 від 19 жовтня 2016 року, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 19 жовтня 2016 року, рапортом інспектора роти № 3 батальйону УПП у м. Луцьку ОСОБА_2 від 19 жовтня 2016 року, довідкою з системи «Армор».

Доводи апелянта про те, що він не скидав з драбини працівника, який здійснював демонтаж, апеляційний суд вважає небгрунтованими, оскільки вони спростовуються показаннями допитаного у суді першої інстанції в якості свідка інспектора роти № 3 батальйону УПП у м. Луцьку ОСОБА_2 та DVD-R диском з відеозаписами з відеореєстраторів (боді-камер).

Обставини у суді апеляційної інстанції підтвердили свідки ОСОБА_2 і ОСОБА_3

У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 ствердив, що ОСОБА_1 намагався скинути працівника підрядної організації демонтажу та чинив активний опір працівникам поліції.

Свідок ОСОБА_3 показала, що під час демонтажу споруди особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, проривалася за межі периметру, кинулася до підрядника і намагалася його скинути.

Посилання, наведені в апеляції про те, що розпорядження поліцейського має бути законним, а у даному випадку ОСОБА_1 лише охороняв приватну власність на орендованій ним земельній ділянці, на думку апеляційного суду, також не заслуговують на увагу.

Об'єктом правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.

Об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків. Правопорушення вважається закінченим з моменту виникнення злісної непокори законним розпорядженням або вимогам поліцейського.

Таким чином, попри заперечення ОСОБА_1 своєї винуватості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Невизнання першим своєї вини, на думку апеляційного суду, є нічим іншим, як способом уникнення адміністративної відповідальності.

При накладенні адміністативного стягнення суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 33 КУпАП врахував дані про особу порушника, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого та правильно визначив йому стягнення у виді штрафу.

З огляду на вищенаведене підстави для зміни чи скасування постанови суду першої інстанції з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, відсутні, а тому керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 грудня 2016 року щодо нього - без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Волинської області П.П. Борсук