Постанова № 64892582, 23.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 р. Справа № 513/577/16-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Смірнова І.О. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Вербицької Н.В.

розглянув у порядку письмового провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області на постанову Саратського районного суду Одеської області від 15 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,-

УСТАНОВИВ:

В червні 2016 року ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області (надалі - відповідач, УПФ) в якому просила:

- визнати протиправною відмову УПФУ в Саратському районі, Одеської області щодо статті 37-1 Закону України від 16.12.1993 року №3723-Х11 «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, що була чиною на час призначення пенсії, здійснити перерахунок призначеної їй пенсії у розмірі 80% суми заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу - начальника бухгалтерського відділу управління праці та соціального захисту населення Саратської РДА на момент виникнення права на перерахунок пенсії, виходячи з розміру заробітної плати - 3070 гривень 98 копійок, зазначеної у довідці від 30.05.2016 року № 44, виданої Саратською РДА про заробітну плату що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям.;

- скасувати рішення УПФУ в Саратському районі від 02.06.2016 року № 476, про відмову у проведенні перерахунку призначеної їй пенсії, відповідно до ст. 37-1 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу»;

- зобов'язати відповідача, починаючи з 01.12.2015 року, відповідно до ст. 37-1 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» здійснити перерахунок призначеної їй пенсії у розмірі 80 % виходячи із розміру заробітної плати - 3070 гривень 98 копійок та виплатити їй, починаючи з 01.12.2015 року недоотриману пенсію з урахуванням вже виплачених сум пенсій.;

09.08.2016 року від позивачки надійшли доповнення до позовної заяви, в яких вона просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок її пенсії з 08.12.2015 року, відповідно до ст. 37-1 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 80 % виходячи із розміру заробітної плати - 3070 гривень 98 копійок та виплатити їй, починаючи з 08.12.2015 року недоотриману пенсію з урахуванням вже виплачених сум пенсій (а.с. 28).

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач звернувся до УПФ з заявою про перерахунок пенсії, але рішенням УПФ було відмовлено у проведенні перерахунку. Позивач вважає дії відповідача неправомірними, такими, що порушують і обмежують його права, та суперечать Конституційним нормам.

Постановою Саратського районного суду Одеської області від 15 серпня 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії УПФУ в Саратському районі, Одеської області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 37 - 1 Закону України "Про державну службу", у розмірі 80 відсотків, виходячи із розміру заробітної плати, зазначеної у довідці Саратської районної державної адміністрації Одеської області від 30 травня 2016 року за номером 44, починаючи з 08 грудня 2015 року.

Зобов'язано УПФУ в Саратському районі, Одеської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 37 - 1 Закону України "Про державну службу", у розмірі 80 відсотків, виходячи із розміру заробітної плати, зазначеної у довідці Саратської районної державної адміністрації Одеської області від 30 травня 2016 року № 44, починаючи з 01 грудня 2015 року.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, УПФ подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка працювала на посаді начальника бухгалтерського відділу управління праці та соціального захисту населення Саратської РДА, маючи 12 ранг державного службовця та 10 років вислуги.

У вересні 2015 року позивачу відповідачем була призначена пенсія, Відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу», за її заявою УПФ України в Саратському районі їй було призначено пенсію за віком у розмірі 80 відсотків її заробітної плати, з якої були нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

В результаті збільшення посадового окладу за посадою начальника бухгалтерського відділу управління праці та соціального захисту населення Саратської РДА з 01.12.2015 року, збільшився загальний розмір заробітної плати посадової особи місцевого самоврядування на цій посаді, оскільки відповідно до ст.33 Закону України "Про державну службу" заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок, а надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг залежно від стажу державної служби.

Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Згідно довідки Саратської районної державної адміністрації Одеської області від 30 травня 2016 року № 44, виданої позивачці, заробітна плата на посаді начальника бухгалтерського відділу управління праці та соціального захисту населення Саратської РДА, станом на 01 грудня 2015 року, на підставі Постанови від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно - правових актів» становить 3070 (три тисячі сімдесят) гривень 98 копійок (а.с. 8).

Отримавши вказану довідку, позивачка звернулася до УПФ України в Саратському районі, Одеської області із заявою про перерахунок пенсії, виходячи із розміру заробітної плати, зазначеної у довідці Саратської районної державної адміністрації Одеській області від 30.05.2016 року (а.с. 6). Однак, їй було відмовлено у перерахунку пенсії, на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 25 травня 2016 року, про що свідчить рішення № 476 від 02 червня 2016 року (а.с. 9).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що положення п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення " стосуються порядку призначення пенсії державним службовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. А тому УПФ повинно було керуватися ст.37-1 Закону України "Про державну службу ", в редакції чинній на момент призначення пенсії.

Суд апеляційної інстанції не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно ст.37 Закону України "Про державну службу " від 16.12.1993 року (в редакції чинній на час призначення пенсії позивача) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не меншу 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років. Зазначеним особам призначаються пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового(чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на 1% заробітку, але не більше 90 відсотків посадового(чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.

16.01.2003 року Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 року був доповнений ст.37-1, яка в редакції до 01.01.2015 року передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Отже, з наведених норм вбачається, що законодавцем було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку.

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України " №76-VIII від 28.12.2014 року, який набрав чинності 01.01.2015 року, були внесені зміни до ст.37-1 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року і викладено статтю у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України".

Зазначені зміни Конституційним судом України в установленому порядку неконституційними не визнавалися, а тому є чинними.

Зазначеною Постановою №1013, яка діє з 15.12.2015 року, були врегулюванні лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.

Отже, враховуючи наведене, на час звернення позивача 02.08.2016 року до УПФ із заявою про перерахунок пенсії, норми законодавства на які посилається позивач, та які визначали право позивача на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою були фактично скасовані, а порядок та умови перерахунку призначених пенсій державним службовцям закріплено за Кабінетом Міністрів України.

Разом з цим, Кабінетом Міністрів України умови та порядок проведення такого перерахунку визначенні не були.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що з 01 грудня 2015 року право позивача на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою, законодавством визначено не було, а правові підстави здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі поданої ним довідки були відсутні.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з 01.05.2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу " №889-VIII від 10.12.2015 року.

У зв'язку з набуттям чинності зазначеного Закону, положення Закону України "Про державну службу " від 16.12.1993 року втратили чинність, в тому числі втратили чинність норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до ст.90 Закону України "Про державну службу " від 10.12.2015 року пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ".

Таким чином, з 01.05.2016 Законом України "Про державну службу " від 10.12.2015 року, по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " від 09.07.2003 року не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.

Отже, враховуючи приписи ст.90 Закону України "Про державну службу " від 10.12.2015 року та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " від 09.07.2003 рок, з 01.05.2016 року також відсутні підстави для перерахунку пенсії державним службовцям, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що рішення УПФ, яким відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, є обґрунтованим та правомірним, правові підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі ст.37-1 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року, що діяв на час призначення пенсії, та Постанови №1013, як просить позивач у своєму адміністративному позові - відсутні, оскільки право позивача на момент його звернення із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою, законодавством визначено не було, а правові підстави здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі поданої нею довідки у відповідача були відсутні.

Щодо посилання позивача на те, що відповідно до ст.22 Конституції України відмова пенсійного органу у здійсненні перерахунку пенсії позивача приводить до звуження змісту та обсягу його конституційних прав на пенсійне забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.

У п.2.2. рішення Конституційного Суду України №20-рп/2011 від 26.12.2011 року зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (п.п.2, 3 ст.116 Конституції України).

У Рішенні Конституційного Суду України №2-рп/99 від лютого 1999 року у справі про комунальні послуги, Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до п.3 ст.116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України (384/2011) бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України.

Отже, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Також, відповідно рішенню Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, враховуючи те, що Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України " від 28.12.2014 року є чинним, та те, що відповідно до приписів ст.90 Закону України "Про державну службу " від 10.12.2015 року та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " від 09.07.2003 року, з 01.05.2016 року відсутні підстави для перерахунку пенсії державним службовцям, беручи до уваги позицію Конституційного Суду України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає посилання позивача на звуження його прав та соціальних гарантій - помилковими, оскільки саме Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходи щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту, а наслідки внесення змін до законодавства, що врегульовували правовідносини, пов'язані з пенсійним забезпеченням державних службовців не відносяться до компетенції відповідача.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням УПФ від 02.06.2016 року №476 про відмову у здійсненні перерахунку призначеної позивачу, відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ "Про державну службу" , пенсії.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області, - задовольнити.

Постанову Саратського районного суду Одеської області від 15 серпня 2016 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог ОСОБА_1, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Суддя-доповідач: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: Н.В. Вербицька