Постанова № 64892562, 20.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/3752/15

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на додаткову постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

01 жовтня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ГУ ДФС у Миколаївський області, в якому з урахуванням збільшення позовних вимог просив визнати дії ГУ ДФС у Миколаївській області при проведенні перевірок та оформлення їх матеріалами такими, що не відповідають вимогам ПК України, визнати рішення про застосування фінансових санкцій від 18.08.2015 року № 000063/03-21 ГУ ДФС у Миколаївській області таким, що прийнято не на підставі та не у спосіб передбачений законом та скасувати його.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року, позов задоволений частково. Скасовано рішення ГУ ДФС у Миколаївській області про застосування фінансових санкцій від 18.08.2015 року № 000063/03-21. В решті позову відмовлено.

28 липня 2016 року представник позивача звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат.

Додатковою постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року задоволено заяву позивача та присуджено на його користь витрати на правову допомогу у сумі 6000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Миколаївській області.

Не погодившись із прийнятим судовим рішення, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив додаткову постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову якою відмовити позивачу у відшкодуванні витрат на правову допомогу.

В зв'язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення та стягуючи з ГУ ДФС у Миколаївській області на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у сумі 6000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору, адвокат ОСОБА_3 приймав участь в судових засіданнях, як представник позивача, подавав клопотання, заяви, надавав пояснення, робив запити, знайомився з матеріалів справи, а тому згідно чинного законодавства, сума понесених витрат на правову допомогу підлягає стягненню в повному обсязі.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 серпня 2015 року між ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги № 0508/2015. На виконання зазначеного договору позивач сплатив 6000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 0508/2015 від 05.08.2015 року. (а.с. 15, 64).

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (в редакції, чинній на момент укладання договору) встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що належним підтвердженням витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги є договір про надання правової допомоги та документ, який свідчить про оплату послуг, оформленого у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо). При цьому матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів. Разом з тим, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в розмірі 6 000 грн. позивач надав квитанцію до прибуткового касового ордеру № 0508/2015 від 05.08.2015р. (а.с.64).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року витребувано від адвоката ОСОБА_3 погодинний розрахунок його участі у судових засіданнях, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовими засіданнями та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, під час представництва ФОП ОСОБА_2 по справі № 814/3752/15.

На виконання ухвали, 17.02.2017р. адвокатом ОСОБА_3 наданий до апеляційного суду зазначений розрахунок, який обґрунтовано підтверджує його участь, як представника ОСОБА_2, у судових засіданнях у 2015р. - протягом 2,5 годин, у 2016р. - протягом 2,3 годин, витрату часу на складання позову, клопотань, письмових пояснень ,заперечень на апеляційну скаргу протягом 2015-2016рр., всього 3,5 години, витрату часу на вивчення матеріалів справи, опитування свідків, складання адвокатських запитів - 2,5 години. Всього за 2015р. згідно розрахунку адвокатом витрачено 8 годин, у 2016 році - 3,8 годин.

Враховуючи розмір мінімальної зарплати станом на 1.01.2015р. - 1218 грн., станом на 01.01.2016р. - 1378 грн., 40% від такого розміру за годину участі у 2015р. складає 487,2 грн. у 2016р. - 551,2 грн.

Таким чином, розмір компенсації витрат на правову допомогу у 2015 році мав би становити 3 898 грн., у 2016 році - 2 095 грн., всього - 5 993 грн.

Проте, судова колегія вважає, що поза увагою суду першої інстанції залишились положення ч.3 ст.94 КАС України, відповідно до яких якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Зі змісту постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року вбачається, що скасовуючи рішення про застосування штрафних санкцій до позивача, суд виходив з протиправності дій ГУ ДФС у Миколаївській області.

Виходячи з мотивації суду першої інстанції при задоволенні частини позовних вимог, судова колегія вважає, що суд фактично задовольнив половину з заявлених вимог.

Відтак, присудження понесених позивачем витрат на правову допомогу має відбутися в половинному розмірі, тобто в розмірі 3 000 грн.

Неврахування судом першої інстанції наведених норм права, надання невірної та неповної оцінки обставинам справи призвело до ухвалення помилкового додаткового судового рішення.

Відповідно до п.1, п.4 ст.202 КАС України додаткова постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення клопотання про присудження витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області - задовольнити частково.

Додаткову постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову про часткове задоволення клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про присудження витрат на правову допомогу.

Присудити на користь ОСОБА_2 (ід.код НОМЕР_1) витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39394277).

В решті клопотання - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян