Ухвала суду № 64892556, 20.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1471/16

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військової частини А0831, військової частини (польова пошта) Б 0950, Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

14 липня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до військової частини А0831 та військової частини Б0950 в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України укладений між ним та Міністерством оборони України в особі командира військової частини А0831 полковника ОСОБА_3 розірвати та зобов'язати відповідачів звільнити ОСОБА_2 з лав Збройних Сил України, на підставі ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із закінченням дії контракту про проходження військової служби ОСОБА_2 підлягає звільненню відповідно до ч.6 п.а ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".

Відповідач заперечував проти позову зазначаючи, що на час звернення позивача з рапортом в країні діє особливий період, відтак правові підстави для звільнення позивача з військової служби відсутні.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову скасувати та прийняту нову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В зв'язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

09 лютого 2011 року між ОСОБА_2 та Міністерством оборони України в особі командира Військової частини А0831 полковника ОСОБА_4 укладений контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на п'ять років.

29.03.2016 року позивач подав рапорт в якому зазначив про небажання продовжувати військову службу у зв'язку з закінченням строку контракту та на підставі Указу Президента України про демобілізацію №115/2016 від 25.03.2016 року.

06 квітня 2016 року листом №350/305/7/626/ж відповідачем було відмовлено позивачу у звільненні з військової служби з посиланням на положення ст. 1Закону України "Про оборону України" та Указ Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 року №303/2014

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію з 17.03.2014 року та триває до оголошення рішення про демобілізацію. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду, а тому його закінчення необхідно пов'язувати із виданням Президентом України відповідного Указу про демобілізацію.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", Указами Президента України "Про часткову мобілізацію" та Законами України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію".

Частиною 1, 2, 4 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності; проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку(за контрактом) або за призовом; порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону № 2232-XII для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються строки військової служби в календарному обчисленні від одного до п'яти років.

Пунктом "б" ч. 2 ст. 26 Закону № 2232-XII встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби за контрактом здійснюється на підставах передбачених частиною шостою з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою цієї статті.

Пунктом "а" ч. 6 ст. 26 цього закону передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону № 2232-XII у разі настання особливого періоду: - для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті та частиною восьмою статті 26 цього Закону.

Частиною 3 ст. 23 цього Закону передбачено, що для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. У разі закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію дія таких контрактів припиняється достроково.

Частина 8 ст.26 Закону № 2232-XII передбачає обставини звільнення військовослужбовців під час особливого періоду (пункт 1), під час воєнного стану(пункт 2) та після прийняття рішення про демобілізації (пункт 3).

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що закінчення дії строку контракту є підставою для його розірвання у тому випадку, якщо не було виявлено бажання військовослужбовця укласти новий контракт, при цьому в односторонньому порядку продовження дії строку контракту на проходження військової служби понад встановлений контрактом строк можливо лише виключно у разі настання особливого періоду.

Визначення особливого періоду надано в ст. 1 Законів України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про оборону України".

Так відповідно до ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону України "Про оборону України" передбачає, що особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім цього, в статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Отже, з наведених норм вбачається, що особливий період настає з моменту оголошення мобілізації.

В особливий період змінюються також строки військової служби. Зокрема, для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Крім того, відповідно до абз.2 ч.8 ст.3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (в редакції від 20.05.2014 року) на час особливого періоду будь яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, призупиняється.

Так, на підставі Указів Президента України (затверджених відповідними Законами): від 17 березня 2014 року № 303/2014, від 06 травня 2014 року № 454/2014, від 21 липня 2014 року № 607/2014 та від 14 січня 2015 року № 15/2015 на Україні діяла часткова мобілізація з 18 березня 2014 року по 01 травня 2014 року, з 07 травня 2014 року по 20 червня 2014 року, з 24 липня 2014 року по 06 вересня 2014 року та з 20 січня 2015 року по 17 серпня 2015 року відповідно.

Відповідно до частини 9 статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба, а для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону.

Крім того, пунктом 251 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України № 1153/2008 від 10.12.2008 передбачено, що в особливий період військовослужбовці проходять військову службу, резервісти призиваються на військову службу, а військовозобов'язані виконують військовий обов'язок у запасі в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проходження військової служби в особливий період.

За правилами пункту 252 Положення № 1153/2008, у разі оголошення мобілізації: військовослужбовці Збройних Сил України звільненню не підлягають та продовжують проходити військову службу понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення у відставку військовослужбовців, визнаних за станом здоров'я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, та в запас за підставами, що відповідають підставам звільнення, визначеним частиною восьмою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Враховуючи викладене, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що на момент розгляду даної справи Президентом України питання про демобілізацію осіб, призваних на військову службу за контрактом не вирішувалось, у зв'язку із чим, позивач не підлягає звільненню з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.

Доводи апеляційної скарги, що у зв'язку з закінченням контракту ОСОБА_2, подавши рапорт про небажання продовжувати військову службу та на підставі Указу Президента України «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 та під час першої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15», підлягає звільненню, судова колегія не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються вищезазначеними законодавчими нормами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення по суті спору з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян