Ухвала суду № 64891418, 16.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.

суддів: Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі: Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10.06.2016 у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживачів, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення коштів,

Справа № 757/16196/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/3013/2017Головуючий у суді першої інстанції: Батрин О.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ТОВ «Лізингова Компанія «Ваш Авто» 55860,00 грн. в порядку застосування наслідків недійсного правочину.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ним та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу з численними порушеннями норм чинного законодавства. Зокрема, позивач вказує на відсутність нотаріальної форми договору, невизначеність істотної умови договору - предмету лізингу, наявність несправедливих умов внаслідок яких існує дисбаланс договірних прав сторін. Проте на його виконання позивачем було сплачено 55860,00 грн., відповідач свої договірні зобов'язання не виконав.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10.06.2016 задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживачів, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення коштів.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова Компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 55860 грн. та судові витрати в розмірі 558,60 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції відповідач ТОВ «Лізингова Компанія «Ваш Авто» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення. Вказує, що договір фінансового лізингу вчинений у простій письмовій формі відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг», яка не передбачає обов'язкової нотаріальної форми. Даний договір, підписаний позивачем добровільно, в якому передбачені усі істотні умови, що визначені ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг». Звертається увага на те, що укладений договір непрямого лізингу, тобто його виконання відбувається в майбутньому, тому сторони на момент підписання договору визначили найбільш можливі індивідуальні ознаки предмета лізингу. Щодо наявності дисбалансу прав сторін договору, відповідач вказує на те, що сторони не зобов'язані дослівно у тексті договору копіювати норми законів. До того ж сторони не звільняються від відповідальності передбаченої нормами чинного законодавства, навіть за відсутності таких в договорі. Лізингоодержувач не позбавляється свого права на одностороннє припинення дії договору та на вимагання настання наслідків, що передбачені в таких випадках. Також наголошується на тому, що утримувані грошові кошти не є винагородою лізингодавця, а є відповідними штрафними санкціями, у розумінні ст. 549 ЦК України, за неналежне виконання умов договору. При цьому визнання несправедливими однієї або декількох умов договору не тягне за собою визнання його недійсним в цілому. На підставі викладеного, представник відповідача вважає, що вказаний договір не може бути визнаний недійсним, оскільки відсутні підстави недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК України.

Учасники розгляду в судове засіданні не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, причини неявки суду не повідомили. Тому, в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді Соколової В.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що договір фінансового лізингу є змішаним договором, містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, при укладенні вказаного договору не дотримано положення законодавства щодо нотаріального посвідчення договору, а тому вказаний договір є нікчемним. Укладений договір містить також несправедливі умови відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», не спрямований на настання правових наслідків зі сторони відповідача щодо купівлі для позивача автомобіля та передачі йому придбаного транспортного засобу, предмет договору фінансового лізингу є не конкретизованим, тому такий договір підлягає визнанню недійсним.

Враховуючи те, що при укладенні договору не дотримано положення законодавства щодо нотаріального посвідчення договору, то суд дійшов висновку, що укладений сторонами договір фінансового лізингу є нікчемним в силу закону та додаткового визнання такого правочину недійсним судом не вимагається відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про застосування наслідків нікчемності правочину та стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого авансового платежу у розмірі 55860, 00 грн.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом встановлено, що 23.03.2016 між сторонами ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова Компанія «Ваш Авто» укладено договір фінансового лізингу № 002394, відповідно до умов якого лізингодавець (ТОВ «Лізингова Компанія «Ваш Авто») зобов'язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно - трактор XINGTAI, об'єм двигуна 2231, вартістю 5734,08 доларів США, що становить на дату підписання договору 153100 грн., а лізингоодержувач (ОСОБА_1.) зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору (а.с.10-17).

На виконання умов договору позивачем були внесені кошти в розмірі 55860 грн. на рахунок ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», що підтверджується квитанцією №15332116 від 23.03.2016.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч.1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором, містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України у справі №6-2766цс15 від 16.12.2015, № 6-1551цс16від 19.10.2016, № 6-648цс16, яка згідно з ч.1 ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки при укладенні оспорюваного договору фінансового лізингу не дотримано положення законодавства щодо нотаріального посвідчення договору, то вказаний договір є нікчемним. А відповідні доводи апеляційної скарги відхиляє як безпідставні.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, слід визнати обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми 55860, 00 грн., які були сплачені позивачем на виконання умов нікчемного правочину.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими доводи викладені в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлені також обставини щодо несправедливих умов договору, оскільки такі доводи містились в позові, то їм була надана правова оцінка, яка відповідає правовим позиціям Верховної Суду України у справах: №-63020цс15 від 11.05.2016, № 6-65цс15 від 11.05.2016; №6-2766цс15 від 16.12.2015; № 6-1551цс16від 19.10.2016. Хоча обставини несправедливості умов договору тягнуть за собою його недійсність повністю або частково, проте підставами для задоволення даних позовних вимог стали обставини нікчемності правочину. Тобто встановленні судом обставини щодо несправедливих умов договору не є підставами задоволення позову, проте і не є такими, що призвели до неправильного вирішення справи, а тому не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції. А отже посилання відповідача на їх безпідставність є необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» - відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10.06.2016 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: