Рішення № 64891368, 15.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний номер справи № 757/19954/15-ц Головуючий у 1 інстанції - Остапчук Т.В.

апеляційне провадження № 22-ц/796/2006/2017 Доповідач - Шахова О.В.

Р І ШЕ Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів:ГоловачоваЯ.В., Болотова Є.В.,

при секретарях: Литвиненку Р.С., Горбачовій І.В., Горак Ю.М.

розглянула в відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Укрінвестбуд», третя особа Державне управління справами про розірвання договору та стягнення коштів за апеляційною скаргою Державного підприємства «Укрінвестбуд» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, звернулась до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 18 липня 2003 року між ОСОБА_3 та ДП «Укрінвестбуд» укладено інвестиційний договір, за умовами якого відповідач зобов'язався збудувати за рахунок залучених коштів і передати ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 та гаражний бокс, вартість яких становила 299 305,80 грн. (без ПДВ). На виконання умов договору позивач 29 липня 2010 року повністю сплатила вартість об'єкту інвестування, про що 12 серпня 2010 року відповідач видав її довідку за №192.

Відповідно до п.3.2 договору, після повної оплати вартості об'єкта інвестування та прийняття його в експлуатацію,відповідач зобов'язаний був протягом 30 днів видати свідоцтво про право власності на квартиру. Однак, у порушення умов договору свої зобов'язання відповідач не виконав.

Посилаючись на зазначені обставини та на те, що умови договору істотно порушені і позивачу завдано значну шкоду,оскільки вона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала, з підстав ст.651 ЦК України, представник просив розірвати інвестиційний договір від 18 липня 2003 року,укладений між сторонами та стягнути з відповідача на користь позивачки збитки, які станом на час звернення до суду склали 45 633 000 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року позов задоволено частково.

Розірвано інвестиційний договір №118-КВ від 18 липня 2003 року та стягнуто з ДП «Укрінвестбуд» на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 26 076 648 грн. Вирішено питання щодо судового збору.

Не погодившись з рішенням суду директор ДП «УКрінвестбуд» подав апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову ОСОБА_3 в позові .

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема,що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою факт передачі підприємством квартири позивачці згідно акту приймання-передачі від 16 серпня 2010 року, який підписано сторонами та який ніким не оспорено. Таким чином, підприємство належно виконало свої зобов'язання і підстав для розірвання інвестиційного договору у суду не було. Щодо обов'язків підприємства стосовно оформлення та видачі свідоцтва про право власності на квартиру та гаражний бокс,зазначає апелянт, то такі повноваження у підприємства відсутні відповідно до чинного законодавства, в той час як право власності на ці об'єкти за рішенням суду уже визнано за ТОВ «МК»Антарес» і це сталося через обставини,які підприємство не могло передбачити. Окрім цього вважає особа яка подала апеляційну скаргу, що у суду не було підстав для задоволення вимог про відшкодування збитків,так як позивачкою не доведено, що ці збитки вона отримала в результаті винних дій підприємства.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ДП «Укрінвестбуд» доводи апеляційної скарги підтримала з підстав викладених в ній та просила задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивачки проти апеляційної скарги заперечував , вважаючи що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог закону. Просив відхилити апеляційну скаргу та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник третьої особи Державного управляння справами з доводами апеляційної скарги погодився та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Шахової О.В., пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши апеляційну скаргу, в межах її доводів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18 липня 2003 року між ОСОБА_3 та ДП «Укрінвестбуд» укладено інвестиційний договір № 118-КВ.

Відповідно до п.3.1. договору відповідач зобов'язався за рахунок залучених коштів збудувати і передати позивачці об'єкт інвестування вказаний в п.1.2. договору, а саме квартиру АДРЕСА_2, розташовану на 8 поверсі будинку та яка складається з 4 кімнат загальною площею - 188,62 кв.м., в т.ч. житловою - 108,10 кв.м.,а також гаражний бокс (згідно з проектною документацією).

Згідно п.1.3. договору встановлено вартість об'єкта інвестування (квартири та гаражного блоку) на день укладання договору в сумі 905,80 грн. без ПДВ, при вартості інвестування 1 кв.м. загальної площі 1590,00 грн. без ПДВ.

За п.2.1 договору позивачка,як інвестор, зобов'язалася перерахувати кошти,вказані в п.1.3 на рахунок відповідача на об'єкт,зазначений в п.1.2, відповідно до п.3.2. договору після повної оплати позивачкою вартості об'єкта інвестування та прийняття об'єкта в експлуатацію, відповідач зобов'язався протягом 30 днів видати свідоцтво про право власності.

Строк дії договору у п.7.2. сторонами встановлено до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (т.1 а.с.8-10).

Згідно платіжного доручення від 6 серпня 2003 року № 25 ОСОБА_3 перерахувала ДП «Укрінвестбуд» кошти в сумі 299 905,80 (без ПДВ) з призначенням платежу: « Оплата будівництва житла згідно договору № 118-КВ від 18.07.2003 р. (т.1, а.с.11).

29.07.10 року сторони уклади додаткову угоду №1 до інвестиційного договору № 118-КВ, згідно умов якої було уточнено площу об'єкту інвестування та встановлено різницю вартості загальної площі (т.1 а.с. 12).

Зазначену різницю вартості загальної площі у розмірі 1679 грн.04 коп. позивачка також сплатила 29.07.2010 року.

Судом встановлено також, що 22.04.2010 р. на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації від 17.03.2010 року, забудовнику ТОВ «МК «Антарес» видано сертифікат №КВ000138, яким засвідчено відповідність закінченого будівництва житлового будинку з підземним автопаркінгом,корпуси А і Б. по вул. Інститутській,18 т.1 (а.с.16).

Ухвалюючи рішення про розірвання інвестиційного договору та про стягнення на користь позивачки коштів, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка свої зобов'язання взяті за інвестиційним договором виконала в строки та в повному обсязі, сплативши повну вартість квартири,проте відповідач свої зобов'язання не виконав і після того,як будинок було здано в експлуатацію квартиру позивачці у власність не передав. Зазначене порушення суд відповідно до положень ст.652 ЦК України визнав істотним та таким, що завдало шкоду позивачці,яка позбавилася того,на що вона розраховувала при укладанні договору та що призвело до неможливості досягнення нею цілей договору,а саме отримання у власність квартири.

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можливо,оскільки суд дійшов їх без належного з'ясування обставин,які мають значення для правильного вирішення справи,належної оцінки наданих сторонами доказів,що призвело до невірного застосування норм матеріального права, з огляду на що рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як вбачається, позивачка неодноразово зверталася до відповідача з проханнями виконати умови договору і, зокрема, у письмову зверненні від 17 квітня 2014 року просила про передачу її у власність об'єкти інвестування - квартиру АДРЕСА_1, гаражний бокс, або надання аналогічну квартиру та гаражний бокс, що за технічними характеристиками відповідають об'єкту інвестування, а у разі неможливості виконання інвестиційного договору № 118-КВ від 18 липня 2003 року просила виплатити грошову компенсацію у розмірі ринкової вартості чотирьохкімнатної квартири, що станом на дату складання даної заяви становить $2 050 000. В своїх відповідях на звернення позивачки,зокрема, 14 серпня 2014 року за № 113 відповідач остаточно повідомив її про відсутність у підприємства повноважень щодо оформлення та видачі її свідоцтва на об'єкти нерухомого майна (т.2 а.с.2).

Таким чином, з часу здачі будинку до експлуатацію (квітень 2010 року) позивачка вважала свої права порушеними, і саме з цього часу вона почала звертатися до відповідача, а потім до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно Статуту ДП «Укрінвестбуд» підприємство засноване на державній формі власності та підпорядковане Державному управлінню справами. Предметом діяльності підприємства, зокрема, визначено будівельну діяльність (т.1а.с.33-35).

Встановлено, що забудовником будинку по вул. Інститутській,18 є ТОВ МК «Антарес», яке згідно акту готовності об'єкта до експлуатації від 17.03.2010 року отримало сертифікат щодо відповідності закінченого будівництва житлового будинку з підземним автопаркінгом. Зазначена обставина не заперечується сторонами та третьою особою.

У своїх зверненнях до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю №130 від 8.06.2010 року та до КП «Житло-сервіс» № 284 від 12.112010 року, ДП «Укрінвестбуд» повідомляє,що за розпорядженням № 376 Керівника Державного управління справами від 17 липня 2003 року, підприємство у правовідносинах щодо будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 виконувало функції інвестора і йому було доручено провести заходи щодо залучення інвестиційних коштів шляхом укладення інвестиційних договорів на квартири (т.1,а.с.24-25,45,48).

На виконання зазначеного розпорядження за актом від 17.07.2003 року квартиру АДРЕСА_3 та машиномісце в підземній автостоянці Житлово-господарське управління ДУС передало ТОВ «Укрінвестбуд», яке в свою чергу,відповідно 18 липня 2003 року уклало з ОСОБА_3 оспорюваний інвестиційний договір (т.1 а.с.134,8-10).

Згідно акту від 29 грудня 2003 року спірну квартиру та машиномісце ТОВ МК «Антарес» знову передано Державному управлінню справами (т.1 а.с.181).

Встановлено також, що свої зобов'язання, як інвестор за договором від 18 липня 2003 року, позивачка виконала та перерахувала відповідачеві кошти і на підтвердження цього ДП «Укрінвестбуд» видало її довідку №192 від 12.08.2010 року (а.с.14,15).

Протягом розгляду справи факт виконання ОСОБА_3 інвестиційного договору ДП «Укрінвестбуд» не заперечувало.

В той час,взяті за інвестиційним договором зобов'язання щодо будівництва квартири, передачі її ОСОБА_3 та оформлення за нею права власності на об'єкт інвестування ДП «Укрінвестбуд» не виконало.

Згідно рішення Печерського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2011 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 30 листопада 2011 року, в задоволені позову ОСОБА_3, заявленого до ДП «Укрінвестбуд»,ТОВ МК «Антарес» та до КП «Житло-сервіс» про визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_4 відмовлено та задоволено зустрічний позов ТОВ МК «Антарес» про визнання права власності на квартиру за ТОВ МК «Антарес» (т.1 а.с.50-65).

Зазначеними рішеннями встановлено також, що 29 жовтня 1998 року між ТОВ МК «Антарес» та Господарським управлінням КМУ укладено договір щодо діяльності сторін по спільній реконструкцій житлового будинку з вбудовано-прибудинковими приміщеннями по вул. Інститутській,18 в м. Києві (т.1 а.с.51,58).

У силу ст. 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, вибір контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу,інших цивільного законодавства,звичаїв ділового обороту,вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору (п.1 ст.611) та відшкодування збитків та моральної шкоди (п.4 ст.611).

З урахуванням встановленого,колегія суддів вважає,що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині розірвання інвестиційного договору є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Поряд з цим, позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування шкоди з підстав істотного порушення відповідачам умов договору внаслідок вона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору підлягають частковому задоволенню з огляду на таке..

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки,будівлі,споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації,право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації,право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів,обладнання,тощо,які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 3 липня 2013 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 7 листопада 2008 року та додаткове рішення цього ж суду від 13 серпня 2010 року, за якими за ОСОБА_3 були визнані майнові права на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_5, в тому числі на гаражний бокс, право власності на частку в об'єкті незавершеного будівництва зазначеного будинку - чотирьохкімнатну квартиру та гаражний бокс та зобов'язано ДП «Укрінвестбуд» виконати умови за інвестиційним договором № 118-КВ від 18 липня 2003 року - скасовано.

Скасовуючи зазначені судові рішення суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів,обладнання тощо,які були використані в процесі цього будівництва.

Частинною 3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

З огляду на викладене,вбачається, що при укладанні інвестиційного договору № 118-КВ позивачем фактично набуто у власність матеріали,обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва квартири АДРЕСА_5 в тому числі на гаражний бокс,.

За таких обставин та оскільки критеріями істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладені договору (прямі збитки), позовні вимоги в частині відшкодування завданих збитків підлягають задоволенню в межах 301 584,80 грн., які сплачені ОСОБА_3 в 2003 році на виконання умов інвестиційного договору.

Колегією не приймаються доводи представника ДП «Укрінвестбуд» стосовно відсутності вини підприємства в заподіянні ОСОБА_3 матеріальної шкоди (збитків) з підстав загально-цивільної відповідальності, оскільки у разі порушення зобов'язання відшкодування шкоди прямо передбачено спеціальною нормою, а саме статтею 611 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інтенції не надано оцінки акту прийому - передачі від 16 серпня 2010 року є безпідставними, оскільки зазначений акт не впливає на правовідносини пов'язанні з розірванням інвестиційного договору від 18 липня 2003 року.

Відповідно до ст.88 ЦПК України та у зв'язку з тим,що при звернені до суду ОСОБА_3 звільнено від сплати державного збору на підставі ЗУ «Про захист прав споживачів», з відповідача належить стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 3 159 грн.

Керуючись ст.ст. 303,304, 307,309,313- 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Укрінвестбуд» задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Розірвати інвестиційний договір № 118-КВ від 18 липня 2003 року, укладений між ОСОБА_3 та Державним підприємством «Укрінвестбуд».

Стягнути з Державного підприємства «Укрінвестбуд» (01024, м. Київ, вул. Банкова,б.3,код ЄДРПОУ 31405158) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) кошти в сумі 301 584 грн.80 коп. (триста одну тисячу п'ятсот вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

Стягнути з Державного підприємства «Укрінвестбуд» (01024, м. Київ, вул. Банкова,б.3,код ЄДРПОУ 31405158) в дохід держави судовий збір в сумі 3 159 грн. (три тисячі сто п'ятдесят дев'ять грн. ).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді