Ухвала суду № 64891340, 13.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Панченка М.М., Волошиної В.М.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою БілиновоїАнастасії Вікторівни в інтересах товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2016 року

в справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (надалі - ТзДВ СК «Альфа-Гарант»), ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування.

Зазначав, що 26 квітня 2015 року о 10 год. 30 хв. в м. Києві по просп. Перемоги, 83 за участю автомобіля марки «ЗАЗ», д.н.з.НОМЕР_1 тамаршрутного автобусу «Богдан», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), внаслідок якої автомобілю марки «ЗАЗ», д.н.з.НОМЕР_1 спричинено механічніпошкодження, які відповідно до Звіту № 78/15 з оцінки матеріального збитку транспортного засобу виготовленого ФОП «ОСОБА_6» становлять 50713 грн.

Враховуючи, що відповідно до полісу № АЕ/3022070 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного 31 березня 2015 року між КМЦСС та приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «КАШТАН», що по перестраховці працює з ТзДВ СК «Альфа-Гарант», предметом страхування є автобус марки «Богдан», д.н.з. НОМЕР_2, то, відповідно, завдана позивачу майнова шкода в розмірі 50000 грн., згідно до лімітів відповідальності страховика, встановлених у Розпорядженні Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09 липня 2010 року за № 566, має бути відшкодована ТзДВ СК «Альфа-Гарант».

Зазначено, що позивачем вчасно було направлено заяву до ТзДВ СК «Альфа-Гарант» про виплату страхового відшкодування, проте тільки 02 листопада 2015 року останнім ОСОБА_2 було частково виплачено страхове відшкодування в розмірі 26169 грн. 80 коп. та пеню за несвоєчасну сплату страхового відшкодування в розмірі 2454 грн. 94 коп., а іншу частину в сумі 23330 грн. 20 коп. так і не було виплачено.

Окрім цього, зазначив, що з ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати за ведення експертизи з оцінки матеріального збитку транспортного засобу, в сумі 700 грн., витрати за перебування транспортного засобу на автостоянці ОК «АГТ Чайка» в розмірі 1104 грн., а також розмір страхової суми що перевищує ліміт відповідальності страховика, в сумі 713 грн., що загалом становить 2517 грн., а також сплачений судовий збір в сумі 528 грн.

З урахуванням уточнень, просив стягнути з ТзДВ СК «Альфа-Гарант» на його користь матеріальні збитки в розмірі 23330 грн. 20 коп., з ОСОБА_3 - 3543 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ТзДВ СК «Альфа-Гарант» на користь позивача матеріальні збитки, в розмірі 23 198 грн. 69 коп., витрати за проведення експертизи з оцінки матеріального збитку, в розмірі 700 грн., сплачений судовий збір, в сумі 487 грн. 20 коп.

З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто 500 грн. франшизи.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТзДВ СК «Альфа-Гарант», за змістом скарги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення районного суду в частині вимог до страхової компанії та постановити по справі в цій частині нове рішення про відмову у прозові.

Колегія суддів, заслухавши ОСОБА_2, який просив апеляційну скаргу відхилити, представника відповідача, яка підтримала апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За змістом поданої по справі апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржено, у зв'язку з чим, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги.

Як убачається з матеріалів справи, 26 квітня 2015 року о 10 год. 30 хв. водій ОСОБА_3 під керуванням автобуса марки «Богдан», д.н.з. НОМЕР_2, що належить Київському міському центру і соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, при зміні напрямку руху, з третьої смуги в четверту не впевнився, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «ЗA3», д.н.з.. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався у четвертій смузі руху в попутному напрямку, що призвело до пошкодження транспортних засобів та завдання матеріальних збитків власнику автомобіля «ЗA3», д.н.з.НОМЕР_1.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 08 травня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України (а.с.9-10).

Цивільно-правова відповідальність Київськоого міського центру і соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді застрахована у приватному акціонерному товаристві «КАШТАН» відповідно до полісу обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів № АЕ/3022070, згідно якого об'єктом страхування є автомобіль марки «Богдан», д.н.з. НОМЕР_2, лімітом відповідальності, в сумі 50000 грн., франшизою, в сумі 500 грн. (а.с.5).

Встановлено, що відповідно до полісу обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів № АЕ/3022070, розмір страхового відшкодування зменшується на розмір франшизи, що становить 500 грн.

Згідно звіту № 78/15 з оцінки матеріального збитку транспортного засобу, складеного 09 вересня 2015 poкy ФОП «ОСОБА_6», матеріальний збиток завданий власнику автомобіля марки № ЗАЗ Vida, д.н.з. НОМЕР_1, становить 50713 грн. (а.с.14-33).

Встановлено, що 20 травня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до ТзДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.77).

Згідно звітів № 11928 від 12 червня 2015 року та № 12087 від 30 жовтня 2015 року складених ТОВ «Експертум- АВЕ» на підстави заяви відповідача, розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «ЗA3», д.н.з. НОМЕР_1, становить 34151 грн. 27 коп., а вартість пошкоджень, що не відносяться до ДТП, становить 1989 грн. 70 коп. (а.с.78-105).

На підставі зазначених звітів, 02 листопада 2015 року ТзДВ СК «Альфа-Гарант» визначено розмір страхового відшкодування в сумі 26301 грн. 31 коп., який підлягає виплаті ОСОБА_2 й того ж дня страхове відшкодування перераховано позивачу, а також добровільно сплачено пеню, в сумі 2467 грн. 28 коп. (а.с.106, 107,109).

Задовольняючи позов в частині вимог до ТзДВ СК «Альфа-Гарант» на суму 23 198 грн. 69 коп. та витрат за проведення експертного дослідження з оцінки матеріального збитку, в сумі 700 грн., районний суд виходив з доведеності зазначених вимог.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Ухвалюючи рішення, районний суд визнав належним доказом по справі звіт № 78/15 з оцінки матеріального збитку транспортного засобу, складеного 09 вересня 2015 poкy ФОП «ОСОБА_6», відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля марки № ЗАЗ Vida, д.н.з. НОМЕР_1, становить 70 876 грн. 28 коп. з ПДВ, а завданий власнику автомобіля матеріальний збиток без урахування ПДВ становить 50713 грн. (а.с.14-33, 24).

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на долучений до справи компанією висновок спеціаліста від 12 червня 2015 року, яким визначено розмір матеріального збитку, в сумі 28459 грн. 39 коп., вважає саме вказаний висновок належним доказом щодо розміру заподіяних позивачу збитків.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з такими доводами, враховуючи таке.

Як свідчать матеріали справи, висновок спеціаліста щодо розміру шкоди, заподіяної позивачу внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу, було складено 12 червня 2015 року, проте грошові кошти, в сумі 26 801 грн. 31 коп., були перераховані позивачу лише після оскарження ним бездіяльності страхової компанії до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг - 2 листопада 2015 року (а.с.108,111).

Обґрунтовуючи свою незгоду з визначеним страховою компанією розміром страхового відшкодування, позивач вказував на те, що після ДТП він мав намір відремонтувати автомобіль, у зв'язку з чим звернувся до ПАТ «УАК» філія «Либідь-Авто», проте там визначено вартість відновлювальних робіт належного йому транспортного засобу на суму 58640 грн. 88 коп. без ПДВ та 70 369 грн.06 коп. з ПДВ. (а.с.34).

Між тим, страхова компанія заподіяні збитки не відшкодовувала, страхове відшкодування не виплатила, у зв'язку з чим він вимушений був звернутися та ФОП «ОСОБА_6» з заявою про визначення розміру шкоди, який і встановив її з урахуванням зносу станом на 09 вересня 2015 року та без урахування податку на додану вартість, в сумі 50713 грн. (а.с.18,24).

Окрім цього, колегія суддів враховує і ту обставину, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, з метою усунення розбіжностей в частині розміру матеріального збитку, на підставі положень ч. 4 ст. 10 ЦПК України представнику ТзДВ СК «Альфа-Гарант» було роз'яснено право заявити клопотання про призначення по справі автотоварознавчої експертизи.

Проте, від заявлення такого клопотання представник відповідача відмовився.

Враховуючи викладені обставини, а також те, що згідно рахунку-фактури від 03 липня 2015 року ПАТ «УАК» філія «Либідь-Авто» вартість відновлювальних робіт належного позивачу транспортного засобу визначено в сумі 58640 грн. 88 коп. без ПДВ та 70 369 грн.06 коп. з ПДВ., проте позивач заявив вимоги про стягнення страхового відшкодування у меншому розмірі, передбаченому висновком спеціаліста, в сумі 50 713 грн., без урахування податку на додану вартість, колегія суддів визнає обґрунтованими та належно мотивованими висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав до покладення у основу рішення висновку, складеного ФОП «ОСОБА_6» (а.с.14-31, 34).

Відповідно до справи, ТзДВ СК «Альфа-Гарант» було перераховано ОСОБА_2 26301 грн. 31 коп., 500 грн. франшизи підлягають до стягнення з ОСОБА_3, а тому районний суд обґрунтовано стягнув з боржника на відшкодування витрат, пов'язаних з ремонтно-відновлюваними роботами автомобіля позивача, в сумі 23 198 грн. 69 коп. (50 000-26301,31 - 500 = 23198,69).

Твердження апеляційної скарги про те, що збитки, згідно проведеного ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» огляду пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля не відносяться до даної ДТП, а вартість матеріального збитку відновлення складових частин, які були пошкоджені до ДТП, згідно звіту № 12087 від 30 жовтня 2015 року ТОВ «Експертум-АВЕ» складає - 1 658 грн. 08 коп. (без ПДВ), не потребують відшкодуванню, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки відповідно до матеріалів звіту, який покладено в основу рішення суду першої інстанції, вказані пошкодження не були враховані під час визначення заподіяного позивачу матеріального збитку (а.с.19-29).

Необґрунтованими колегія суддів визнає доводи апеляційної скарги про те, що розмір матеріальної шкоди судом визначено без урахування податку на додану вартість, остільки ці твердження спростовуються висновком спеціаліста, яким встановлено розмір заподіяного ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю застрахованого у відповідача автомобіля збитку, в сумі 50 713 грн., без урахування податку на додану вартість (а.с.24,18).

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2 понесені витрати пов'язані з оплатою вартості проведеної по справі оцінки матеріального збитку (а.с.35), а тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з боржника 700 грн.

На підставі положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України, районний суд правомірно поклав на ТзДВ СК «Альфа-Гарант» обов'язок по сплаті на користь позивача судових витрат, понесених ним у зв'язку зі сплатою судового збору, в сумі 487 грн. 20 коп.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального права застосовано правильно.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу БілиновоїАнастасії Вікторівни в інтересах товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа № 759/15034/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/16485/2016; 22-ц/796/223/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Макаренко В.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.