Ухвала суду № 64891319, 08.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/37710/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Литвинова І.В.

Провадження № 22-ц/796/2641/2017 Доповідач: Шебуєва В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Українець Л.Д.,

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Мельниченко Наталії Олексіївни, яка діє на підставі довіреності від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Аграрні Інвестиції», на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року про надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами ГАФТА «GAFTA» від 05 листопада 2015 року у справі про стягнення грошової суми комісійної винагороди брокерів до продавців, яка належала до сплати, згідно з наданим рамковим договором на брокерське обслуговування від 19 серпня 2010 року з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Аграрні Інвестиції» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МILL WILL Ltd»,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «МILL WILL Ltd» (далі - ТОВ «МILL WILL Ltd») про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами ГАФТА «GAFTA» від 05 листопада 2015 року.

Визнано та надано дозвіл на примусове виконання на території України рішення Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами ГАФТА «GAFTA» від 05 листопада 2015 року у справі №15-087 про стягнення грошової суми комісійної винагороди Брокерів до Продавців, яка належала до сплати, згідно з наданим Рамковим договором на брокерське обслуговування від 19 серпня 2010 року з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Аграрні інвестиції» (далі - ТОВ «Українські Аграрні інвестиції») на користь ТОВ «МILL WILL Ltd».

Видано виконавчий лист про стягнення з ТОВ «Українські Аграрні Інвестиції» на користь ТОВ «MILLWILL Ltd» суму комісійної винагороди у розмірі 25 000 доларів США, що станом на 22 грудня 2016 року за офіційним курсом Національного банку України становить суму у розмірі 660 500 грн., а також простих відсотків за ставкою 5 відсотків річних за період з 19 листопада 2012 року до дати платежу, суму арбітражних зборів та витрат 7836,00 фунтів стерлінгів, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 22 грудня 2016 року еквівалентно 256158,84 грн.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Українські Аграрні інвестиції» просить скасувати вказану ухвалу суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні клопотання ТОВ «МILL WILL Ltd». Посилається на те що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що на підтвердження наявності арбітражної угоди ТОВ «МILL WILL Ltd» подано Рамковий договір на брокерське обслуговування від 19 серпня 2010 року, укладений зТОВ «Українські Аграрні Інвестиції». Договір не містить ні підписів, ні печаток сторін, найменування та дані не співпадають з діючими даними апелянта. Умови Рамкового договору передбачають, що якщо ТОВ «Українські Аграрні Інвестиції» використовує у якості Продавців компанію, яка не є резидентом України, між такою юридичною особою та Брокерами укладається відповідна окрема угода. При цьому ТОВ «Українські Аграрні Інвестиції» бере на себе зобов'язання по сплаті брокерської комісійної винагороди у випадку, якщо такий нерезидент з якихось причин не може виконувати свої зобов'язання. Керуючись даним положенням Рамкового договору та враховуючи наявність непогашеної заборгованості УкрФарм перед ТОВ «МILL WILL Ltd», останнім було подано позов до ТОВ «Українські Аграрні Інвестиції» щодо сплати брокерської винагороди 25000,00 доларів США, простих відсотків за ставкою 5% річних за контракт укладений між «Луї Дрейфує Коммодітіз Суїс С.А.» та УкрФарм від 07 вересня 2010 року. Рішенням від 05 листопада 2015 року Арбітражний суд Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами ГАФТА вирішив стягнути з апелянта на користь заявника брокерську винагороду у розмірі 25000,00 доларів США та прості відсотки за ставкою 5% річних. Станом на 30 грудня 2016 року у апелянта немає інформації щодо поточного стану виконання УкрФарм рішення на користь заявника. Якщо заборгованість перед заявником вже була погашена УкрФарм, то виникне ризик подвійної оплати одного боргу зі сторони як апелянта, так і УкрФарм. 10 листопада 2016 року ТОВ «Українські Аграрні Інвестиції» було подано заяву про залучення третьої особи на його стороні без самостійних вимог щодо предмета спору, але судом першої інстанції дану заяву проігнорував та не дав даному факту належної оцінки. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в ній не вказано обов'язкових необхідних реквізитів для правильного оформлення документів. У ТОВ «Українські Аграрні Інвестиції» відсутня можливість перерахування коштів у гривнях на кореспондентський рахунок Заявника.

В апеляційній інстанції представники ТОВ «Українські Аграрні Інвестиції» підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.

Представник ТОВ «МILL WILL Ltd» просить відхилити подану апеляційну скаргу, а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами ГАФТА «GAFTA» від 05 листопада 2015 року присуджено стягнути з боржника ТОВ «Українські Аграрні Інвестиції» на користь стягувача ТОВ «MILLWILL Ltd»: 25000 доларів США, а також простих відсотків за ставкою 5 (п'ять) відсотків річних за період з 19 листопада 2012 року до дати платежу, суму арбітражних зборів та витрат 7836,00 фунтів стерлінгів (а. с. 44-64).

05 серпня 2016 року ТОВ «MILLWILL Ltd» звернулося до суду з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами ГАФТА «GAFTA» від 05 листопада 2015 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року клопотання ТОВ «МILL WILL Ltd» задоволено.

Колегія суддів не убачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 390 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

Частиною 1 ст. 396 ЦПК України визначено, що клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 396 ЦПК України якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено:

1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;

2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розгляд справи;

3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;

4) якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді;

5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Законом строк пред'явлення рішення іноземнго суду до примусового виконання в Україні;

6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду;

7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;

8) в інших випадках, встановлених законами України.

Визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень здійснюється в Україні відповідно до положень Конвенції ООН про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, яка набула чинності для України з 08 січня 1961 року, Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Згідно з положеннями статті ІІІ Нью-Йоркської Конвенції, кожна Договірна Держава визнає арбітражні рішення як обов'язкові і виконує їх відповідно до процесуальних норм тієї території, де проситься визнання і приведення у виконання цих рішень, на умовах, викладених у Конвенції. Аналогічно, відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону «Про міжнародний комерційний арбітраж», арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень статті та статті 36 Закону.

Підстави для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначені у статті V Нью-Йоркської Конвенції, а також у статті 36 Закону «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Відповідно до вказаних норм у визнанні та виконанні арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямоване, тільки якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем, де проситься визнання і приведення у виконання, докази того, що:

- сторони в арбітражній угоді були за застосованим до них законом у будь-якій мірі недієздатними, або ця угода є недійсною згідно із законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності такої вказівки - за законом країни, де рішення було винесене, або

- сторона, проти якої винесене рішення, не була належним чином повідомленою про призначення арбітра або про арбітражний розгляд чи з інших причин не могла надати свої пояснення, або

- вказана ухвала винесена щодо спору, не передбаченого або такого, що не підпадає під умови арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, проте, що якщо постанови з питань, що охоплюються арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанову з питань, що охоплюються арбітражною угодою або арбітражним застереженням у договорі, може бути визнана та приведена у виконання, або

- склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді сторін або, за відсутності такого, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або

- рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасоване чи призупинене виконанням компетентною владою країни, де воно було винесене, або країни, закон якої застосовується.

- об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або

- визнання і приведення у виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.

При цьому, тягар доведення наявностi пiдстав для вiдмови у визнаннi та виконаннi арбiтражного рiшення покладається на сторону, яка заперечує проти клопотання стягувача (постанова Судової палати у цивiльних справах Верховного Суду України вiд 23 квiтня 2014 року у справi № 6-39цс14).

Заперечуючи проти задоволення клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного суду, ТОВ «Українські Аграрні Інвестиції» послалося на відсутність арбітражної угоди, на яку посилається MILL WILL Ltd, а також те, що виконання можливого рішення про задоволення клопотання буде суперечити публічному порядку України.

Разом з тим, ТОВ «Українські Аграрні Інвестиції» не надало суду належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.

В обґрунтування поданого клопотання ТОВ «МILL WILL Ltd» надало копію Рамкового договору на брокерське обслуговування від 19 серпня 2010 року, укладеного із ТОВ «Українські Аграрні інвестиції», відповідно до якого було передбачено, що будь-які спори, що виникають у зв'язку з або за Договором про брокерське обслуговування, врегульовуються шляхом арбітражу у відповідності з Правилами арбітражу №125 Міжнародної асоціації торгівлі зерном і кормами, у редакції, діючій на дату цього Договору, місцем проведення арбітражу є м. Лондон, Англія (а. с. 45-46).

Вказаний договір не містить підписів та печаток сторін.

Однак, як було встановлено, для укладення Рамкового договору наявність підписів не було обов'язковою умовою. Вказаний договір був укладений шляхом погодження його умов уповноваженою особою ТОВ «Українські Аграрні Інвестиції».

Як вбачається з матеріалів справи, представник ТОВ «Українські Аграрні Інвестиції» брав участь у розгляді справи Арбітражним судом Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами ГАФТА «GAFTA». Склад арбітражного суду і арбітражна процедура були належним чином погоджені сторонами та відповідали чинному законодавству.

Установивши, що рішення Арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами ГАФТА «GAFTA» від 05 листопада 2015 року набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення клопотання ТОВ «МILL WILL Ltd» про визнання та надання дозволу на примусове виконання вказаного рішення, визначивши грошовий еквівалент стягнутої суми за офіційним курсом Національного банку України.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що зазначені у Рамковому договорі найменування та дані ТОВ «Українські Аграрні Інвестиції» не співпадають з діючими, оскільки до суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказаний договір не укладався ТОВ «Українські Аграрні Інвестиції», а його стороною була інша компанія.

Також, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що суд відхилив його заяву про залучення до участі в справі як третьої особи компанії УкрФарм, а також на можливість виникнення ризику подвійної оплати боргу як ТОВ «Українські Аграрні Інвестиції», так і компанії УкрФарм.

Відповідно до ст. 395 ЦПК України розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду проводиться судом за участі стягувача та боржника. При розгляді такого клопотання не передбачено можливості залучення третіх осіб. При розгляді клопотання суд перевіряє наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання, що визначені міжнародними договорами, та не вправі робити оцінку правильності вирішення спору по суті.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції положень норм процесуального права та підстав для скасування оскаржуваної ухвали. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга представника ТОВ «Українські Аграрні інвестиції» підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу МельниченкоНаталії Олексіївни, яка діє на підставі довіреності від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Аграрні Інвестиції», відхилити, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді