Постанова № 64890007, 21.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року Справа № 876/7764/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

участю секретаря Гелецького П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородського об'єднаного Управління пенсійного Фонду України Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.09.2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського об'єднаного Управління пенсійного Фонду України Закарпатської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку розміру пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок призначеної пенсії,

ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_1 11 серпня 2016 року звернувся до суду з позовом до Ужгородського об'єднаного Управління пенсійного Фонду України Закарпатської області Про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку розміру пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок призначеної пенсії, який мотивував тим, що відповідачем порушено його законні права та інтереси у зв'язку з відмовою Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області у перерахунку пенсії, так як з 09.07.1985 року по листопад 2015 року він працював на різних прокурорських посадах .

Оскаржуваною постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.09.2016 року позовну заяву - задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову про відмову в позові, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, що положеннями Закону України від 02.03.2015 № 213 з 1 червня 2015 року скасовано норми, щодо пенсійного забезпечення в частині призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що внесені до Закону України «Про прокуратуру» зміни стосуються виключно тих працівників органів прокуратури, які набули право на пенсійне забезпечення з часу вступу його в дію . Позивачу ж пенсію призначено у 2003 році і ним же ставиться питання не про її призначення , а про проведення перерахунку на підставі ст. 50 -1 ЗУ Про прокуратуру в редакції на час призначення пенсії.

Таким чином, до спірних правовідносин відноситься застосування саме норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за 213-УІІІ, що суперечить ст. 58 Конституції України, яка має вищу юридичну силу і зазначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права.

Судом встановлено , що з 9 липня 1985 року по листопад 2015 року позивач працював на різних прокурорських посадах в органах прокуратури України, в прокуратурах Херсонської та Закарпатської областей. У січні 2003 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Ужгороді йому призначена пенсія за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 05.11.1991 №1789-ХІІ із змінами, внесеними згідно Закону України від 12.07.2001 №2663- III) з розрахунку 90% від суми місячного заробітку.

Наказом прокурора Закарпатської області № 936-к від 28 вересня 2011 року він був звільнений з органів прокуратури області за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років, а наказом прокурора Закарпатської області № 947-к від 30 вересня 2011 року був повторно прийнятий на роботу в органи прокуратури Закарпатської області, де продовжив працювати на різних посадах, у тому числі керівних на протязі п'яти років.

Наказом прокурора Закарпатської області № 993-к від 2.11.2015 р. був звільнений із займаної посади - старшого прокурора прокурати Закарпатської області з питань правового забезпечення та з органів прокуратури у зв'язку із скороченням штатної чисельності працівників прокуратури (п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до п.п. 1,5 п. З постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно правових актів» № 1013 від 09.12.2015 року, з 1 грудня 2015 року на 25% було збільшено посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців органів прокуратури, що підтверджується виданою позивачу довідкою прокуратури Закарпатської області від 8 липня 2016 року за № 18-184 вих. 16 р.

У зв'язку з цим 12.07.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського об'єднаного управління пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою перерахувати йому, на підставі вимог ст.ст. 8, 19, 22, 64, 157 Конституції України, яка має вищу юридичну прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) в розмірі 90% від суми 2 місячної заробітної плати, розмір якої визначено у довідці прокуратури Закарпатської області від 8 липня 2016 року за № 18-184 вих. 16р., долученої до його заяви, без обмежень граничного розміру пенсії.

Однак, рішенням начальника Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (лист від 18.07.2016 № 02/К-99) позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії з посиланням на положення Закону України від 02.03.2015 № 213, яким з 1 червня 2015 року скасовано норми, щодо пенсійного забезпечення в частині призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, суд прийшов до висновку , що дії Ужгородського об'єднаного управління пенсійного фонду України Закарпатської області про відмову у перерахунку позивачу пенсії є незаконними і такими, що порушують його Конституційні соціальні права на пенсійне забезпечення.

Зокрема, частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Згідно із ч. 13 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789), держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

Частиною 18 статті 50-1 було визначено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховувалися у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадився з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадився з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789 та частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

15 липня 2015 року набув чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697) згідно розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення Закону № 1789, крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50- 1.

Положення статті 50-1 Закону № 1789, які визначали умови та порядок перерахунку пенсії працівникам прокуратури у зв'язку з підвищенням заробітної плати, втратили чинність з дня набрання чинності Законом № 1697, а саме з 15 липня 2015 року.

Отже, на час підвищення посадових окладів працівникам прокуратури постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (набрала чинності з 1 грудня 2015 року) та на час звернення позивача до пенсійного органу за перерахунком пенсії частини тринадцята та вісімнадцята статі 50-1 Закону № 1789 втратили чинність.

Внесені зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований статею 50-1 Закону № 1789 при призначені пенсії, проте визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури покладено на Кабінет Міністрів України.

Оскільки, на момент звернення позивача за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було, то дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії є правомірними, а стаття 50-1 Закону № 1789 (в редакції, що діяла на час призначення пенсії) застосуванню не підлягала.

За таких обставин та враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що з 15.07.2015 року законодавчо встановлені підстави та умови для перерахунку пенсій працівникам прокуратури відсутні, у зв'язку з чим підстав для перерахунку пенсій немає.

А тому висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови не вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення без додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 202 КАС України є підставою для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ч. 3 160 ст. 195, 196, 199, 205, 207, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Ужгородського об'єднаного Управління пенсійного Фонду України Закарпатської області - задовольнити.

постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.09.2016 року у справі № 308/8305/16-а - скасувати та прийняти нову, якою в позові ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я. Качмар