Ухвала суду № 64889868, 14.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11245/16 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

14 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПХ Груп» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПХ Груп» до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 грудня 2016 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПХ Груп» до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує правомірністю відображення в бухгалтерському обліку та податковій звітності операцій, що підлягають оподаткуванню ПДВ за серпень-вересень 2015 року, з огляду на реальність взаємовідносин ТОВ «ПХ Груп» з ТОВ «Енергостар Груп».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 16 травня 2016 року по 27 травня 2016 року на підставі направлення від 16 травня 2016 року №311/26-15-14-07-02, виданого ГУ ДФС у м.Києві, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, наказу ГУ ДФС у м.Києві від 12 травня 2016 року №2847 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ПХ Груп» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Енергостар Груп» за серпень-вересень 2015 року, за результатами якої складено акт від 03 червня 2016 року №95/26-15-14-07-02/39889012 та встановлено порушення ТОВ «ПХ Груп» п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахування та сплаті в бюджет в сумі 23938,50 грн., у томі числі по періодах: вересень 2015 року на суму 23939,50 грн.

На підставі акту перевірки позивача, з огляду на встановлені порушення вимог п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, ГУ ДФС у м.Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2016 року №1112615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ПХ Груп» за платежем податок на додану вартість у розмірі 35910,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями - 23940,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11970,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що у позивача були відсутні підстави для формування податкового кредиту за результатами фінансово-господарських операцій останнього з ТОВ «Енергостар Груп» за перевіряємий період, оскільки під час судового розгляду справи досліджено докази, якими не підтверджено факту участі ОСОБА_2, як особи, від імені якої підписана первинна документація з боку контрагента, у діяльності ТОВ «Енергостар Груп», у тому числі у спірних операціях, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом правомірно, на підставі та у межах наявних в останнього повноважень, з огляду на виявлені порушення податкового законодавства, які знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абз.1 п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на реальність здійснення господарських операцій ТОВ «ПХ Груп» з ТОВ «Енергостар Груп».

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ПХ Груп» (замовник), в особі директора ОСОБА_3, та ТОВ «Енергостар Груп» (постачальник), в особі директора ОСОБА_2, 19 травня 2015 року укладено договір №ТО-0000011 поставки металоконструкції, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити замовнику металоконструкції, згідно додатків до цього договору, а замовник зобов'язується прийняти металоконструкції і оплатити на умовах та в розмірі, визначених цим договором (п.1.1 договору). Загальна вартість металоконструкцій цього договору складає 143632,47 грн. Вартість металоконструкцій може змінюватись сторонами лише за взаємною згодою з обґрунтуванням відповідними розрахунками та складанням додаткових угод до цього договору (п.2.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору приймання-передача виконаних робіт здійснюється уповноваженими представниками сторін. Постачальник зобов'язується, зокрема, поставити та встановити металоконструкції у термін, згідно п.3.1 цього договору (п.4.1 договору).

Вказаний договір з боку ТОВ «Енергостар Груп» (постачальник) підписано директором ОСОБА_2

На підтвердження реального виконання умов вказаного договору позивачем подано до суду копії наступних документів: замовлення на металеві вироби; додатку до договору №ТО-0000011 від 19 травня 2015 року №1 «Вартість металевих виробів», у якому зазначено загальну вартість з ПДВ 143632,47 грн., №2-4 «замовлення на металеві роботи», №5; видаткової накладної №2008/209 від 27 серпня 2015 року на суму 143631,00 грн., в тому числі ПДВ - 23938,50 грн.; податкової накладної від 27 серпня 2015 року №300 на загальну суму 143631,00 грн., в тому числі ПДВ - 23938,50 грн.

Всі подані документи від імені ТОВ «Енергостар Груп» (постачальник) підписано директором ОСОБА_2

Також ТОВ «ПХ Груп» надано копії карток рахунків 631 по контрагенту ТОВ «Енергостар Груп» та копію журналу-ордеру і Відомість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за вересень 2015 року.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано фотоматеріали на підтвердження використання замовлених та отриманих від ТОВ «Енергостар Груп» металевих конструкцій.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів перевезення та встановлення ТОВ «Енергостар Груп» замовлених позивачем металоконструкцій, як це передбачено п.4.1 договору №ТО-0000011 від 19 травня 2015 року, зокрема, відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення замовлених товарів, які є основним документом на перевезення вантажів, відсутні акти приймання поставлених металоконструкцій та акти виконаних робіт по встановленню поставлених металоконструкцій. Також в матеріалах справи відсутні докази фактичного здійснення розрахунків по операціям згідно договору №ТО-0000011 від 19 травня 2015 року, зокрема, матеріали справи не містять платіжних доручень або банківських виписок по рахункам, які б підтверджували фактичний рух коштів та реальні зміни у майновому стані сторін.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів на підтвердження реального виконання умов договору №ТО-0000011 від 19 травня 2015 року, укладеного позивачем з ТОВ «Енергостар Груп».

З наявних в матеріалах справи копії пояснень від 11 вересня 2015 року та заяви від 14 вересня 2015 року ОСОБА_2, від імені якої підписана первинна документація, складена за результатами фінансово-господарської операції позивача з ТОВ «Енергостар Груп», ОСОБА_2 особисто не здійснювала жодних реєстраційних дій для створення ТОВ «Енергостар Груп» і не надавала нікому довіреності для здійснення реєстраційних дій від її імені. Місцезнаходження вказаного товариства, кількість працюючих на ньому осіб, за рахунок чого сформовано статутний капітал підприємства, де знаходяться документи та печатки товариства, ОСОБА_2 не відомо, жодних фінансово-господарських взаємовідносин від імені ТОВ «Енергостар груп» вона не проводила та нікому не давала доручень.

В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_2 була допитана в якості свідка у відповідності до вимог ст.65 КАС України та підтвердила обставини, зазначені нею в письмових поясненнях та заяві щодо неприйняття нею будь-якої участі в діяльності ТОВ «Енергостар груп».

Враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкова накладна, видаткова накладна тощо), сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту.

У постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року (справа № 21-421а11) та від 22 вересня 2015 року (справа №810/5645/14) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

В силу ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що надані позивачем документи не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами первинними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача були відсутні підстави для формування податкового кредиту за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ «Енергостар Груп» за перевіряємий період, з огляду на непідтвердження факту участі ОСОБА_2, як особи, від імені якої підписана первинна документація з боку контрагента, у діяльності ТОВ «Енергостар Груп», у тому числі у спірних операціях, а тому податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2016 року №1112615147 прийнято відповідачем обґрунтовано, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПХ Груп» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 20 лютого 2017 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Мельничук В.П.

Лічевецький І.О.