Постанова № 64889084, 20.02.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.02.2017 справа №908/2450/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання:Будко Н.В. Мартюхіної Н.О., Склярук О.І. Рудик Т.С.за участю представників сторін від позивача: від відповідача: не з'явився; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Бердянськ, Запорізька областьна рішення господарського суду Запорізької областівід21.11.2016 р.у справі№ 908/2450/16 (суддя: Топчій О.А.)за позовомБердянської міської ради Запорізької області, м. Бердянськ, Запорізька областьдо фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Бердянськ, Запорізька область про звільнення самовільно зайнятої ділянки шляхом знесення

В С Т А Н О В И В:

Бердянська міська рада Запорізької області (далі - позивач) звернулась до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5, відповідач) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.11.2016 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі, зобов'язано ФОП ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 64,8 кв.м, розташовану по АДРЕСА_1 шляхом знесення металевого каркасу накритого прогумленою тканиною, розмірами 12х5,40 м, за власний рахунок та повернути її за належністю Бердянській міській раді у придатному для використання стані, а також з відповідача на користь позивача стягнуто 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 21.11.2016 р., відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Відповідач стверджує, що відсутність продовженого паспорту прив'язки обумовлена не його діями, а бездіяльністю позивача, оскільки відповідач 18.04.2016 р. звертався до позивача із заявою про погодження паспорту прив'язки для розміщення тимчасових споруд, яка позивачем залишена без відповіді в порушення ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", п. 2.7 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, згідно з яким паспорт прив'язки тимчасової споруди оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

Скаржник вважає, що здійснити повернення спірної земельної ділянки позивачу неможливо тому, що користувачем до 01.07.2022 р. частини даної земельної ділянки є ТОВ "Рандеву". Крім того, на думку скаржника, розміри літнього майданчика не відповідають дійсності, який відповідно до паспорту прив'язки знаходиться на площі у 56,33 кв.м., а не 64,8 кв.м. як зазначено позивачем у позовній заяві.

Також заявник апеляційної скарги звертає увагу на те, що протокол № 077 від 09.08.2016 р. складений не за самовільне зайняття земельної ділянки, а за порушення п. 2.5.14 (захаращення місць загального користування) Правил благоустрою, забезпечення чистоти, порядку та додержання тиші в громадських місцях м. Бердянська, тобто за ст. 152 КУпАП.

Відповідач зазначає, що акт обстеження літнього майданчика б/н від 05.07.2016 р. не є належним та допустимим доказом самовільного зайняття земельної ділянки з огляду на те, що діяльність комісії з обстеження літнього майданчика не може бути визнана законною.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, представники сторін у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу убудованого приміщення шляхом викупу № 192 від 22.12.2004р. Управління комунальної власності Бердянської міської ради передало у власність ОСОБА_5 ціле вбудоване приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 118,0 кв.м та складається з: коридорів, основних приміщень, вбиральної, вмивальні, підсобного приміщення.

Як свідчать правовстановлюючі документи, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, ОСОБА_5 є власником приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 118,0 кв.м.

В подальшому начальником управління містобудування та архітектури, головним архітектором міста виконавчого комітету Бердянської міської ради видано ФОП ОСОБА_5 паспорт прив'язки щодо виносної мілко роздрібної торгівлі по АДРЕСА_1 біля магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" № 05/15 від 06.05.2015 р. Строк дії паспорта прив'язки - до 01.10.2015р.

Актом обстеження літнього майданчику б/н від 05.07.2016р. встановлено, що ФОП ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 у м. Бердянськ біля магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" встановлено літній майданчик розмірами 12х5,40 м. по периметру майданчика встановлено металевий каркас, який накритий прогумленою тканиною синього та жовтого кольору (навіс). На майданчику розташовано 10 дерев'яних столів та 34 стільця.

У даному акті зазначено, що комісія вважає за необхідне звернутись ФОП ОСОБА_5 вдруге для оформлення правовстановлюючих документів.

09.08.2016 р. складено протокол про адміністративне правопорушення № 077 за ст. 152 КУпАП за розташування по АДРЕСА_1, біля магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", літнього майданчику у вигляді металевого навісу.

Відповідно до листа управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Бердянської міської ради № 447/03 від 10.08.2016 р. інформація щодо оформлення паспорту прив'язки у 2016 році відсутня.

Враховуючи те, що на цей час зазначена земельна ділянка комунальної власності самовільно використовується відповідачем - встановлена тимчасова споруда у вигляді металевого каркасу, дах якого накритий прогумленою тканиною, демонтаж якої відповідачем у добровільному порядку не виконаний, розпорядник земельної ділянки - Бердянська міська рада не має можливості розпоряджатися вказаною земельною ділянкою, чим порушується гарантоване Конституцією України право органу місцевого самоврядування розпоряджатися своїм майном (землею), що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Міська рада має виключну компетенцію в сфері розпорядження землею.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 12 Земельного кодексу України до виключних повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

За приписами частин 1 та 4 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом; рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Приписами ч. 2 ст. 23 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що благоустрій території житлової та громадської забудови здійснюється з урахуванням вимог використання цієї території відповідно до затвердженої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також установлених будівельних норм, державних стандартів, норм і правил.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо із актів цивільного законодавства, а у випадках, встановлених цими актами - безпосередньо з актів органів центральної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Також, згідно з частиною 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, прийняті в межах своїх повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Згідно з п. 5 рішення Бердянської міської ради від 28.04.2016 № 34 "Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території міста Бердянська" паспорти прив'язки тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, що оформлено до набрання чинності "Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території міста Бердянська" (далі - Положення), затвердженого цим рішенням, втрачають чинність.

В разі необхідності розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (далі ТС) по паспорту прив'язки ТС, що втратив чинність, суб'єкти господарювання можуть оформити новий паспорт прив'язки ТС у встановленому Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 р. № 244 Порядку та згідно з Положенням, що затверджено цим рішенням.

Отже, механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 р.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди; встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив'язки; відхилення від паспорта прив'язки тимчасової споруди не допускається, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу; розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-УІ від 06.09.2012 р., у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно з ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки, це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, - які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Матеріалами справи та позивачем доведено, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку комунальної власності загальною площею 64,8 кв.м., а саме: встановивши тимчасову споруду у вигляді металевого каркасу, накритого прогумленою тканиною, розмірами 12х5,40 м.

Щодо доводів апеляційної скарги судова колегія враховує наступне.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач помилково посилається на порушення Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", оскільки за своїм змістом акт обстеження літнього майданчику по АДРЕСА_1 б/н від 05.07.2016 р. не є розпорядчим документом органу державного нагляду (контролю), складеним в порядку ст. 7 вказаного Закону України за наслідком проведення планової або позапланової перевірки, що унеможливлює застосування норм даного Закону України до правовідносин у справі № 908/2450/16.

Матеріали справи не містять відомостей щодо оскарження відповідачем зазначеного акту б/н від 05.07.2016 р., тому твердження скаржника про те, що даний акт не є належним та допустимим доказом у справі судовою колегією відхиляються за безпідставністю.

В обгрунтування своєї позиції відповідач посилається на договір спільної діяльності б/н від 01.05.2016 р., укладений між ПП ОСОБА_5 та ТОВ "Рандеву" за умовами якого учасники за цим договором приймають на себе зобов'язання об'єднати свої внески та зусилля і спільно діяти для досягнення загальної мети шляхом здійснення сумісної підприємницької діяльності по АДРЕСА_1.

Умовами п. 2.1. договору спільної діяльності погоджено, що для досягнення мети за цим договором учасники зобов'язуються:

- вносити внески у формі та розмірі, визначених за домовленістю;

- обмінюватися наявною в їх розпорядженні інформацією з питань, що становлять взаємний інтерес учасників;

- у разі необхідності проводити спільні консультації з обговорення та узгодження питань спільної діяльності;

- нести витрати та збитки, пов'язані зі спільною діяльністю, пропорційно належній кожному з учасників частці в спільній діяльності, а також виконувати інші зобов'язання, передбачені цим договором та законодавством України.

Згідно з п. 6.1. договору спільної діяльності цей договір діє з 01.05.2016 р. до 01.10.2016 р.

Згідно з ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

За приписами ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Додаткової угоди чи іншої домовленості відповідача та ТОВ "Рандеву" щодо визначення майна, виділеного для спільної діяльності, правового статусу такого майна, інформації про вклади учасників, тощо, матеріали справи не містять. Крім того, вказаний договір спільної діяльності припинив свою дію 01.10.2016 р.

Твердження відповідача щодо розташування тимчасової споруди на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні ТОВ "Рандеву" судовою колегією оцінюються критично з огляду на те, що відповідачем не доведено належними доказами передачі земельної ділянки ТОВ "Рандеву".

Таким чином, позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2016 р. у справі № 908/2450/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2016 р. у справі № 908/2450/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.В. Будко

Судді: Н.О. Мартюхіна

О.І. Склярук