Постанова № 64889078, 20.02.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.02.2017 справа №913/1046/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання:Будко Н.В. Склярук О.І., Малашкевича С.А. Рудик Т.С.за участю представників сторін: прокурор: від позивача: від відповідача: ОСОБА_5 - посвідчення № НОМЕР_1 від 15.08.2014 р.; не з'явився; ОСОБА_6 - посвідчення адвоката № 000743 від 20.07.2015 р.;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Рубіжне, Луганська областьна рішення господарського суду Луганської областівід28.11.2016 р.у справі№ 913/1046/16 (суддя: Драгнєвіч О.В.)за позовомпершого заступника керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне, Луганська областьдо фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Рубіжне, Луганська областьпровнесення змін до договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської

області в інтересах держави в особі Рубіжанської міської ради звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про внесення змін до пунктів 5, 9 договору оренди землі від 27.10.2006 р. (державна реєстрація 27.10.2006 р. № НОМЕР_2), укладеного між Рубіжанською міською радою та ФОП ОСОБА_7

Під час розгляду місцевим господарським судом даної справи перший заступник керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Рубіжанської міської ради надав уточнення до позовної заяви в порядку ст. 2 ГПК України, відповідно до яких просив:

- внести зміни до пункту 5 розділу "Об'єкт оренди" договору та викласти його у новій редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 789232,48 грн.(сімсот вісімдесят дев'ять тисяч двісті тридцять дві гривні сорок вісім копійок)";

- внести зміни до пункту 9 розділу "Орендна плата" договору та викласти його у новій редакції: "Орендна плата складає 3 відсотки від нормативної грошової оцінки землі та становить 23676,98 грн. (двадцять три тисячі шістсот сімдесят шість грн. дев'яносто вісім коп.) на рік. Щомісячна орендна плата становить 1973,08 грн. (одна тисяча дев'ятсот сімдесят три гривні вісім копійок)".

Рішенням господарського суду Луганської області від 28.11.2016 р. позов задоволено повністю:

- внесено зміни до договору оренди землі від 27.10.2006 р., укладеного між Рубіжанською міською радою та ФОП ОСОБА_7, державна реєстрація від 27.10.2006 року за № НОМЕР_2, а саме викладено:

- пункт 5 розділу "Об'єкт оренди" договору у новій редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 789232,48 грн. (сімсот вісімдесят дев'ять тисяч двісті тридцять дві гривні сорок вісім копійок)";

- пункт 9 розділу "Орендна плата" договору у новій редакції: "Орендна плата складає З відсотки від нормативно грошової оцінки землі та становить 23676,98 грн. (двадцять три тисячі шістсот сімдесят шість грн. дев'яносто вісім коп.) на рік. Щомісячна орендна плата становить 1973,08 грн. (одна тисяча дев'ятсот сімдесят три гривні вісім копійок)";

- стягнуто з ФОП ОСОБА_7 на користь прокуратури Луганської області витрати зі сплати судового збору в сумі 689 грн. 00 коп.;

- стягнуто з Рубіжанської міської ради Луганської області на користь прокуратури Луганської області витрати зі сплати судового збору в сумі 689 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 28.11.2016 р., відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та змінити дане рішення, відмовивши позивачу в заявлених позовних вимогах.

В обґрунтування апеляційної скарги, заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Скаржник вважає, що змінити умови договору можливо лише за згодою сторін. Крім того, на його думку, в матеріалах справи відсутні відомості про надання відповідачу пропозицій щодо зміни договору.

Відповідач стверджує, що місцевим господарським судом справа розглянута за відсутності не тільки відповідача, а й позивача, що є підставою для скасування рішення відповідно до ст. 104 ГПК України.

Зокрема, заявник апеляційної скарги звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей щодо належного повідомлення відповідача про судові засідання господарського суду Луганської області, а також про отримання ФОП ОСОБА_7 позовної заяви з додатками та уточненої позовної заяви.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2016 р. сформовано колегію суддів у складі: Будко Н.В. - головуючий, судді - Склярук О.І., Геза Т.Д.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду № 1795 від 27.12.2016 р. у зв'язку з перебуванням судді Геза Т.Д. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 913/1046/16.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.12.2016 р. визначено колегію суддів у складі: Будко Н.В. - головуючий, судді - Склярук О.І., Малашкевич С.А.

Прокурор у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у запереченнях на апеляційну скаргу.

Рубіжанська міська рада проти апеляційної скарги заперечила за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, представник Рубіжанської міської ради у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Представник ФОП ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2006 р. між Рубіжанською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 у простій письмовій формі укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Рубіжанському міському відділі Луганської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 27.10.2006 р. за № НОМЕР_2.

Згідно предмету договору орендодавець на підставі рішення Рубіжанської міської ради 59 сесії 4 скликання від 02 листопада 2005 року надає, а орендар приймає у строкове платне користування терміном на 25 років (п.8 договору) земельну ділянку для розміщення металообробного виробництва площею 0,3400 га (п.2 договору), яка знаходиться за адресою: м.Рубіжне, вул.Смирнова №1 "а" (п.1 договору).

Згідно з п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 285951,12 грн. без ПДВ.

В п. 9 договору сторони погодили, що згідно рішення 59 сесії 4 скликання від 02.11.2005 року Рубіжанської міської ради про надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_7 щомісячна орендна плата без урахування ПДВ становить 959,28 грн. в місяць. Орендна плата нараховується з дати державної реєстрації цього договору і вноситься орендарем в грошовій формі.

Її обчислення здійснюється з урахуванням індексів інфляції згідно п. 10 договору.

Орендна плата вноситься щомісячно не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним на банківські реквізити за приписами п.11 договору.

Умовами п.12 договору сторони погодили, що розмір орендної плати переглядається щорічно, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі у разі інфляції та з інших мотивів, визначених цим договором.

У пункті 33 договору сторони визначили, що зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди спір розв'язується у судовому порядку.

Земельна ділянка передана орендареві в жовтні 2006 року, що підтверджується двостороннім актом приймання-передачі об'єкту оренди - земельної ділянки, підписаним сторонами без зауважень.

Таким чином, станом на день прийняття оскаржуваного рішення суду сторони перебували у договірних відносинах.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15 та 16 Цивільного кодексу України підприємства, установи організації звертаються до господарського суду за захистом порушеного (невизнаного, оспорюваного) права; за загальним правилом захист порушеного права пов'язується з неправомірністю поведінки порушника, при цьому звернення до господарського суду з позовом на захист порушеного обов'язку позивача в межах господарських правовідносин сторін чинним законодавством не передбачено.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона, яка отримала пропозицію, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі, коли сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Проте, надсилання орендарю пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком орендодавця, тому недотримання орендодавцем вимог ч.2 ст.188 ГК щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до орендаря про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із призначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

З моменту укладення спірного договору оренди землі законодавцем було змінено розмір нормативної грошової оцінки землі та ставки за якими обчислюється розмір орендної плати.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 р. (від 02.12.2010 р. за №2755-УІ), Закон України "Про плату за землю" втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 1 січня 2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України встановлено, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 10 Податкового кодексу передбачено, що податок на майно належить до місцевих податків; місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до п.п.14.1.72, 14.1.73 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів;

землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України).

Пунктами 14.1.136, 14.1.137 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Статтею 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначена як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель (ч. 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель").

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (ст. 13 Закону України "Про оцінку земель").

Згідно ст. 18 Закону України "Про оцінку землі" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

У п. 2 ст. 20, п. З ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" зазначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в своїх положеннях приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які згідно до Конституції України є обов'язковими до виконання на відповідній території та встановлюються у встановленому законом порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995р. № 213 затверджено Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (в редакції постанови КМУ № 492 від 23.05.2012), відповідно до п.1 якої нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється з метою визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є їх генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території (п.2 Методики).

Дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держземагентства за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує семи робочих днів з дати надходження відповідної заяви (п.2-1).

Відповідно до п. 2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору.

При перегляді рішень господарських судів з аналогічних спорів, зокрема в постанові від 04.07.2011р. по справі № 41/81пд, Верховний Суд України зазначив, що оскільки сторонами в договорі оренди передбачено можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Таким чином, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом, оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, відповідно, доводи відповідача про зворотнє є безпідставними.

Доводи відповідача про те, що розмір орендної плати має складати 2 % від нормативно грошової оцінки землі, а не 3 %, оскільки саме в такому розмірі він має фінансову можливість сплачувати орендну плату в повному розмірі, та що відповідає розміру орендної плати первісно встановленому в договорі оренди землі, а також щодо неточностей допущених у розрахунку суми річної орендної плати, вказаному у позові, судовою колегією до уваги не приймаються.

Як вбачається з наведеного розрахунку у доповненнях до відзиву на позовну заяву, відповідач, посилаючись на витяг № 1161-р з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29.03.2013 р., та застосовуючи відповідні коефіцієнти, вважає, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки повинна складати 789151,793 грн.

Натомість, як вбачається із витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м.Рубіжне, вул. Смірнова, буд.1 "а", та якою користується відповідач, наданому Управлінням держгеокадастру у м. Сєвєродонецьку Луганської області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,3400 га станом на 2016 рік складає саме 789232,48 грн. (а.с.38).

За приписами статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 р. № 445/2011, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

За частиною 6 пункту 4 зазначеного Положення Держземагентство відповідно до покладених на нього завдань видає витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок та надає інші адміністративні послуги відповідно до законодавства.

Зазначені у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки дані відповідають редакції позовних вимог, заявлених, зокрема, в частині внесення змін до п.5 договору оренди щодо визначення нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 789232,48 грн. Разом з тим, відповідачем не заперечується та не оскаржуються дані витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.08.2016 р. №71/86-16 Управління Держгеокадастру у м. Сєвєродонецьку Луганської області (площа земельної ділянки, місцезнаходження, застосовані коефіцієнти, тощо).

Редакція змін до договору позивача, зокрема, в частині встановлення орендної плати в розмірі саме 3% від нормативної грошової оцінки землі на рік відповідає вимогам ст.288 Податкового кодексу України, а також рішенню Рубіжанської міської ради №55/1 від 24.09.2015 р. "Про затвердження Порядку розрахунку орендної плати за землю на території міста Рубіжного ".

Приймаючи до уваги вищенаведене, судова колегія вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо інших доводів апеляційної скарги судова колегія враховує наступне.

Матеріалами справи доведено, що позивач звертався до відповідача з пропозицією про внесення змін до умов договору оренди землі від 27.10.2006 р., про що свідчать листи № 33/161 від 21.01.2014 р., № 33/3557 від 14.12.2015 р., № 33/1734 від 26.05.2016 р. щодо необхідності укладення додаткової угоди до вказаного договору у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земель у м. Рубіжне, які відповідачем залишені без виконання. В свою чергу, доказів звернення відповідача до позивача з відповідними пропозиціями матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Вищевказані уточнення до позовної заяви розцінені місцевим господарським судом як заява про зміну предмета позову, яка подана до початку розгляду справи по суті, та прийнята до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України.

В матеріалах справи містяться фіскальний чек від 19.09.2016 р. та опис вкладення у цінний лист від 19.09.2016 р., фіскальний чек від 14.11.2016 р. та опис вкладення у цінний лист від 14.11.2016 р., з яких вбачається, що позовна заява та уточнення до позовної заяви направлялися на ім'я ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, тобто за адресою, яка вказана у договорі оренди землі від 27.10.2006 р., тому доводи відповідача про неотримання ним вказаних документів є недоведеними, оскільки першим заступником керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури дотримані правила вчинення відповідних процесуальних дій, що не ставиться в залежність від факту отримання поштового відправлення відповідачем.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягає, на його думку, у прийнятті оскаржуваного рішення за відсутності представників відповідача та позивача судовою колегією оцінюються критично з огляду на те, що ухвалами господарського суду Луганської області про призначення питання щодо підтвердження підстав представництва першим заступником керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області інтересів держави в особі Рубіжанської міської ради від 23.09.2016 р., про порушення провадження у справі від 11.10.2016 р., про відкладення розгляду справи від 25.10.2016 р. та від 14.11.2016 р. не визнавалась обов'язковою явка представників сторін у судові засідання. Крім того, ухвалою суду першої інстанції від 14.11.2016 р. задоволено клопотання позивача про розгляд даної справи без участі його повноважного представника, відтак, оскаржуване рішення суду прийнято за відсутності представників сторін, які не скористалися своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні, що не є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду у розумінні приписів ст. 104 ГПК України.

Також, на зворотньому боці вказаних процесуальних документів наявні штампи вихідної кореспонденції канцелярії суду першої інстанції про їх відправлення, зокрема, відповідачу за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, в матеріалах справи містяться поштові повідомлення на ім'я відповідача за зазначеною адресою, що свідчить про належне повідомлення відповідача щодо розгляду даної справи.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на рішення господарського суду Луганської області від 28.11.2016 р. у справі № 913/1046/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 28.11.2016 р. у справі № 913/1046/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.В. Будко

Судді: О.І. Склярук

С.А. Малашкевич