Постанова № 64889050, 21.02.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2017 року Справа № 904/8159/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Кузнецова В.О., Вечірка І.О.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник ( дов. від 20.05.2016 р. № 2 )

від відповідача -1: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від відповідача -2: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2016 р. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торгівельно-промислове підприємство ТД",

м. Дніпро

до відповідача-1 Дочірнього підприємства Львівський облавтодор

Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія

Автомобільні дороги України,

м. Львів

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю

виробничо-транспортного підприємства "Будкомплект",

м. Дніпро

про стягнення 7 439 994 грн. 53 коп.

ВСТАНОВИВ:

Позивач з урахування заяв про збільшення та уточнення позовних вимог просить стягнути: з Відповідача-1: 7 439 994 грн. 53 коп., у тому числі 3 200 000 грн. 00 коп. - заборгованості за товар, поставлений на підставі договору від 05.09.2012 р. № 5/09/2012, 3 841 358 грн. 50 коп. інфляційних нарахувань, 398 636 грн. 03 коп. 3 % річних; з Відповідача-2 грошових коштів у сумі 2 000 грн. 00 коп. за договором поруки від 05.09.2012 р. не здійснювати у звязку з погашенням заявлених вимог в повному обсязі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2016 р. ( суддя Загинайко Т. В. ) у справі № 904/8159/16 позов задоволено частково - стягнуто з Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове підприємство ТД": 3 198 000 грн. 00 коп. заборгованості, 3 827 889 грн. 27 коп. інфляційних нарахувань, 398 636 грн. 03 коп. річних та 111 367 грн. 88 коп. - витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Дочірнє підприємство Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на його невідповідність вимогам чинного законодавства, просить вказане рішення в частині стягнення інфляційних нарахувань, річних - скасувати.

У обґрунтування апеляційної скарги Дочірнє підприємство Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України зазначає на не врахування судом першої інстанції того, що лише після набрання законної сили рішення господарського суду Львівської області від 05.10.2016 р. у справі № 914/1743/16 та стягнення суми заборгованості із замовника робіт у Відповідача-1 виникає зобовязання за договором № 5/09/2012, а отже сума заборгованості не вважається простроченою. Однак, в оскаржуваному рішенні, оскільки строк оплати товару відповідно до п. 4.1, 4.3 договору № 5/09/2012 визначений подією, щодо якої існує лише ймовірність її настання, суд приходить до висновку про невизначеність терміну розрахунків.

Відповідач-1 під час дії договору № 5/09/2012, у липні 2013 року, частково оплатив і надалі продовжує погашати заборгованість, яка виникла, термін оплати якої ще не настав, згідно ст. ст. 610, 612 та 625 ЦК України Відповідач-1 не може вважатись боржником, який прострочив виконання грошового зобовязання, та не підпадає під дію ч. 2 ст. 625 ЦК України. Крім цього, господарським судом Дніпропетровської області не досліджено обставини, які ускладнюють виконання рішення. Відповідач-1 гарантує оплату в повному обсязі після зарахування на поточний рахунок коштів від Служби автомобільних доріг у Львівській області та визнає суму позову у розмірі 3 198 000,00 грн., та заперечує в решті вимог Позивача.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, оскільки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове підприємство ТД" вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не містять підстав для висновку про неправильне застосування матеріального чи процесуального права, яке призвело, або могло призвести до неправильного вирішення справи та про невідповідність рішення суду фактичним обставинам справи. Позивач звертає увагу суду, що ДП «Львівський облавтодор» своїм платіжним дорученням № 2185 від 05.01.2017 р. здійснив погашення заборгованості у розмірі 3 198 000,00 грн., в призначенні платежу зазначив « За матеріали зг. Дог № 5/09/2012 від ,5.09.2012 року». Правова позиція щодо віднесення інфляційних нарахувань на суму боргу та процентів річних до складу грошового зобов'язання викладена в постанові Верховного Суду України від 08.11.2010 р. по справі № 4/719 та постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а розгляд справи провести без участі його представника.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_2 у складі колегії суддів: Кузнецова В.О., Вечірка І.О.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 р. у справі № 904/8159/16, апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 31.01.2017 р.

У звязку із клопотанням Відповідача-1, розгляд апеляційної скарги відкладався з 31.01.2017 р. по 14.02.2017 р.

По справі оголошувалася перерва з 14.02.2017 р. по 21.02.2017 р.

Представник Відповідача-1 - ОСОБА_3 ( дов. від 10.01.2017 р. № 14-01/0027 ), який був присутній в судовому засіданні 14.02.2017 р. і давав пояснення, був повідомлений судом про оголошення перерви, але в судове засідання 21.02.2017 р. не з'явився.

У судовому засіданні проведеному 21.02.2017 р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, в силу наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове підприємство "ТД" ( Постачальник ) та Дочірнім підприємством Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України ( Покупець ) укладено Договір поставки № 5/09/2012, за умовами п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець зобовязався прийняти і оплатити наступний товар пісок та щебінь всіх фракцій згідно специфікації ( Додаток №1 ) (надалі іменується товар). Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 р. або до повного виконання взаємних зобовязань сторін ( п. 10.1 Договору ).

Згідно з п. 1.2 Договору кількість товару, що підлягає поставці згідно умов цього договору, визначається в специфікації ( Додаток № 1 ).

У відповідності до п. 3.1 Договору ціна договору становить 8 071 460 грн., в тому числі ПДВ 1 345 243 грн. 33 коп., що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості товару; загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього договору згідно специфікацій та заявок покупця.

Після передачі товару та надання документів, зазначених в п. 4.1, п. 4.2 договору між сторонами оформлюється відповідний акт приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін; поставка є здійсненою виключно після передання товару та надання документів, зазначених в п. 4.1. п. 4.2 договору ( п. 5.4 Договору ).

За п. 5.5 Договору датою передачі товару від Постачальника Покупцю, вважається дата підписання акту приймання-передачі товару.

П. 5.8 Договору передбачено, що поставка товару підтверджується за умовами надання Продавцем протягом 3 робочих днів з дати поставки товару: видаткових накладних, що виписуються на філії Покупця, які є фактичними одержувачами продукції; рахунків-фактур та податкових накладних, які виписуються безпосередньо на покупця.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору ( ч. 1 ст. 193 ГК України ).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України ).

Як встановлено судом першої інстанціях і вбачається з матеріалів справи, Постачальником у період з вересня 2012 р. по квітень 2013 р. було поставлено, а Покупцем прийнято товар на загальну суму 5 378 952 грн. 58 коп., про що свідчать видаткові накладні:

1.від 05.09.2012р. № 98 на суму 86 356 грн. 31 коп.; 2. від 12.09.2012р. № 101 на суму 69 191 грн. 57 коп.; 3.від 13.09.2012р. № 102 на суму 126 578 грн. 64 коп.; 4. від 14.09.2012 р. № 103 на суму 60 219 грн. 36 коп.; 5.від 17.09.2012 р. № 104 на суму 59 624 грн. 32 коп.; 6.від 18.09.2012р. № 105 на суму 63 454 грн. 85 коп.; 7. від 19.09.2012р. № 106 на суму 63 880 грн. 49 коп.; 8. від 20.09.2012 р. № 107 на суму 63 880 грн. 49 коп.; 9.від 21.09.2012 р. № 108 на суму 35 959 грн. 18 коп.; 10. від 22.09.2012 р. № 109 на суму 92 466 грн. 77 коп.; 11.від 22.09.2012 р. № 110 на суму 35 201 грн. 80 коп.; 12.від 22.09.2012 р. № 111 на суму 71 860 грн. 38 коп.; 13.від 23.09.2012 р. № 112 на суму 42 769 грн. 30 коп.; 14. від 23.09.2012 р. № 113 на суму 35 258 грн. 59 коп.; 15.від 23.09.2012 р. № 114 на суму 23 021 грн. 23 коп.; 16.від 23.09.2012 р. № 115 на суму 65 581 грн. 98 коп.; 17. від 23.09.2012 р. № 116 на суму 60 454 грн. 75 коп.; 18.від 24.09.2012 р. № 117 на суму 36 098 грн. 71 коп.; 19. від 24.09.2012 р. № 118 на суму 144 786 грн. 01 коп.; 20.від 24.09.2012 р. № 119 на суму 56 996 грн. 47 коп.; 21.від 25.09.2012 р. № 120 на суму 35 336 грн. 90 коп.; 22. від 25.09.2012 р. № 121 на суму 35 267 грн. 63 коп.; 23.від 25.09.2012 р. № 122 на суму 53 756 грн. 05 коп.; 24.від 25.09.2012 р. № 123 на суму 64 686 грн. 18 коп.; 25. від 26.09.2012 р. № 124 на суму 71 771 грн. 81 коп.; 26. від 26.09.2012 р. № 125 на суму 7 174 грн. 99 коп.; 27.від 26.09.2012 р. № 126 на суму 92 338 грн. 90 коп.; 28. від 27.09.2012 р. № 127 на суму 130 876 грн. 25 коп.; 29. від 28.09.2012 р. № 128 на суму 128 593 грн. 50 коп.; 30. від 01.10.2012 р. № 129 на суму 76 279 грн. 90 коп.; 31.від 02.10.2012 р. № 130 на суму 40 745 грн. 82 коп.; 32. від 02.10.2012 р. № 131 на суму 39 527 грн. 82 коп.; 33.від 02.10.2012 р. № 132 на суму 35 987 грн. 93 коп.; 34. від 03.10.2012 р. № 133 на суму 37 583 грн. 93 коп.; 35. від 03.10.2012 р. № 134 на суму 35 533 грн. 27 коп.; 36. від 03.10.2012 р. № 135 на суму 32 628 грн. 47 коп.; 37. від 04.10.2012 р. № 136 на суму 121 999 грн.86 коп.; 38.від 05.10.2012 р. № 138 на суму 17 088 грн. 40 коп.; 39. від 05.10.2012 р. № 139 на суму 28 587 грн. 49 коп.; 40. від 05.10.2012 р. № 140 на суму 68 106 грн. 10 коп.; 41. від 05.10.2012 р. № 141 на суму 60 901 грн. 94 коп.; 42. від 06.10.2012 р. № 142 на суму 11 463 грн. 60 коп.; 43.від 08.10.2012 р. № 143 на суму 101 234 грн. 94 коп.; 44.від 09.10.2012 р. № 144 на суму 33 182 грн. 46 коп.; 45. від 09.10.2012 р. № 145 на суму 29 856 грн. 10 коп.; 46. від 09.10.2012 р. № 146 на суму 42 341 грн. 82 коп.; 47. від 09.10.2012 р. № 147 на суму 36 258 грн. 80 коп.; 48. від 10.10.2012 р. № 148 на суму 36 365 грн. 23 коп.;. 49.від 10.10.2012 р. № 149 на суму 74 534 грн. 70 коп.; 50.від 10.10.2012 р. № 150 на суму 39 687 грн. 86 коп.; 51.від 11.10.2012 р. № 151 на суму 36 365 грн. 23 коп.; 52.від 11.10.2012 р. № 152 на суму 40 665 грн. 80 коп.;. 53.від 11.10.2012 р. № 153 на суму 39 367 грн. 78 коп.; 54. від 11.10.2012 р. № 154 на суму 39 527 грн. 82 коп.; 55.від 12.10.2012 р. № 155 на суму 61 417 грн. 69 коп.; 56.від 12.10.2012 р. № 156 на суму 16 233 грн. 72 коп.; 57.від 12.10.2012 р. № 157 на суму 24 351 грн. 08 коп.; 58. від 12.10.2012 р. № 158 на суму 84 522 грн. 62 коп.; 59. від 13.10.2012 р. № 159 на суму 62 527 грн. 99 коп.; 60.від 13.10.2012 р. № 160 на суму 41 144 грн. 94 коп.; 61. від 13.10.2012 р. № 161 на суму 38 263 грн. 78 коп.; 62. від 13.10.2012 р. № 162 на суму 40 745 грн. 82 коп.; 63. від 15.10.2012 р. № 163 на суму 79 454 грн. 76 коп.; 64. від 15.10.2012 р. № 164 на суму 8 117 грн. 34 коп.; 65. від 15.10.2012 р. № 165 на суму 20 888 грн. 18 коп.; 66. від 16.10.2012 р. № 166 на суму 35 724 грн. 13 коп.; 67. від 16.10.2012 р. № 167 на суму 48 782 грн. 17 коп.; 68.від 16.10.2012 р. № 168 на суму 73 533 грн. 34 коп.; 69. від 17.10.2012 р. № 169 на суму 35 321 грн. 23 коп.;. 70.від 17.10.2012 р. № 170 на суму 41 862 грн. 92 коп.; 71. від 17.10.2012 р. № 171 на суму 83 086 грн. 34 коп.; 72.від 18.10.2012 р. № 172 на суму 83 326 грн. 72 коп.; 73. від 18.10.2012 р. № 173 на суму 39 447 грн. 80 коп.; 74. від 18.10.2012 р. № 174 на суму 36 630 грн. 07 коп.; 75.від 23.10.2012 р. № 175 на суму 7 464 грн. 02 коп.; 76. від 31.10.2012 р. № 176 на суму 40 585 грн. 78 коп.; 77. від 31.10.2012 р. № 177 на суму 32 628 грн. 47 коп.; 78. від 31.10.2012 р. № 178 на суму 65 256 грн. 94 коп.; 79.від 31.10.2012 р. № 179 на суму 32 548 грн. 44 коп.; 80.від 31.10.2012 р. № 180 на суму 40 825 грн. 84 коп.; 81. від 31.10.2012 р. № 181 на суму 38 822 грн. 94 коп.; 82. від 31.10.2012 р. № 182 на суму 76 254 грн. 97 коп.; 83. від 31.10.2012 р. № 183 на суму 36 719 грн. 98 коп.; 84.від 31.10.2012 р. №184 на суму 8 117 грн. 35 коп.; 85. від 31.10.2012 р. № 185 на суму 8 117 грн. 35 коп.; 86. від 31.10.2012 р. № 186 на суму 16 393 грн. 76 коп.; 87. від 31.10.2012 р. № 187 на суму 38 895 грн. 80 коп.; 88.від 31.10.2012 р. № 188 на суму 41 383 грн. 78 коп.; 89. від 31.10.2012 р. № 189 на суму 34 020 грн. 07 коп.; 90. від 31.10.2012 р. № 190 на суму 40 947 грн. 68 коп.; 91.від 31.10.2012 р. № 191 на суму 40 585 грн. 78 коп.; 92. від 31.10.2012 р. № 192 на суму 40 745 грн. 82 коп.; 93. від 31.10.2012 р. № 193 на суму 34 086 грн. 02 коп.; 94. від 01.11.2012 р. № 194 на суму 33 825 грн. 24 коп.; 95. від 02.11.2012 р. № 197 на суму 38 895 грн. 80 коп.; 96. від 05.11.2012 р. № 199 на суму 38 975 грн. 82 коп.; 97. від 06.11.2012 р. № 201 на суму 38 023 грн. 23 коп.; 98. від 07.11.2012 р. № 203 на суму 35 321 грн. 23 коп.; 99. від 08.11.2012 р. № 205 на суму 38 815 грн. 78 коп.; 100. від 09.11.2012 р. № 206 на суму 6 583 грн. 52 коп.; 101. від 09.11.2012 р. № 208 на суму 33 402 грн. 13 коп.; 102. від 12.11.2012 р. № 195 на суму 107 218 грн. 00 коп.; 103. від 12.11.2012 р. № 196 на суму 109 794 грн. 18 коп.; 104. від 12.11.2012 р. № 198 на суму 107 336 грн. 75 коп.; 105. від 12.11.2012 р. № 200 на суму 109 858 грн. 00 коп.; 106. від 12.11.2012 р. № 202 на суму 100 770 грн. 79 коп.; 107. від 12.11.2012 р. № 204 на суму 92 804 грн. коп.; 108. від 12.11.2012 р. № 207 на суму 71 646 грн. 10 коп.; 109. від 11.04.2013 р. № 4 на суму 32 877 грн. 65 коп.; 110. від 12.04.2013 р. № 5 на суму 43 796 грн. 02 коп.; 111. від 13.04.2013 р. № 6 на суму 20 542 грн. 69 коп.; 112. від 13.04.2013 року №7 на суму 40 204 грн. 06 коп. ( т. 1, а. с. 21-132; т. 2, а.с. 8-24 ).

У видаткових накладних від 14.09.2012 р. № 103, від 17.09.2012 р. № 104, від 18.09.2012р. № 105, від 21.09.2012 р. № 108, від 22.09.2012 р. № 109, від 22.09.2012 р. №110, від 22.09.2012 р. № 111, від 23.09.2012 р. № 112, від 23.09.2012 р. № 113, від 23.09.2012 р. № 114, від 23.09.2012 р. № 116, від 24.09.2012 р. № 117, від 25.09.2012 р. №120, від 25.09.2012 р. № 121, від 26.09.2012 р. № 124, від 26.09.2012 р. № 126, від 27.09.2012 р. №127, від 28.09.2012 р. № 128 міститься посилання на договір від 01.03.2012 р. №1Щ, який не є підставою позовних вимог у даній справі.

Проте, Позивач та Відповідач-1 під час розгляду справи в суді першої інстанції, визнали, що поставка за цими накладними відбувалась саме в межах спірного договору від 05.09.2012 р. № 5/09/2012, що стало підставою вважати суду поставку товару за зазначеними видатковими накладними, здійсненою на виконання умов Договору.

Згідно п. 4.1 Договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати Покупцем після предявлення Постачальником, отримання від Постачальника рахунку на оплату товару та підписання сторонами акту приймання-передачі товару і передачі документів, зазначених пунктом 4.2. Договору, проте в будь-якому випадку після отримання Покупцем повного розрахунку від Замовника робіт, де даний вид товару був використаний.

До рахунка додаються: документи, щ підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні доценти, передбачені для даного виду товару чинним законодавством ( п. 4.2 Договору ).

У відповідності до п. 4.3 Договору сторони свідчать, що Покупець зобовязується розрахуватись з Постачальником за отриманий товар не раніше ніж через 5-ть днів з моменту отримання від Постачальника документів відповідно до п. 4.1, п. 4.2 цього Договору, проте виключно після отримання повного розрахунку від Замовника робіт де даний вид товару був використаний.

Фактично договір містить умову, відповідно до якої виконання зобовязань з оплати коштів за поставлений товар повязано з дією особи ( Замовника ), яка не є стороною такого договору. При цьому, за змістом ст. 511 ЦК України зобовязання не може створювати обовязку для третьої особи.

Окрім цього, за змістом ч .2 ст. 617 ЦК України, ч .2 ст.218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобовязання, про що, зокрема, зазначено у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. по справі №11/446.

Також в п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність Замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобовязання.

Ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на те, що строк оплати товару відповідно до пунктів 4.1, 4.3 Договору визначений подією, щодо якої існує лише ймовірність її настання, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про невизначеність терміну розрахунків за поставлений товар та зобовязання Відповідача-1 згідно положень ст. 692 ЦК України оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Матеріали справи не містять доказів відмови від договору або повернення товару Відповідачем-1. З наявних у матеріалах справи видаткових накладних вбачається, що товар було прийнято Відповідачем-1 без будь-яких претензій та зауважень щодо його кількості, якості, асортименту або відсутності необхідних документів. Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і які відповідають вимогам, зокрема статті 9 цього Закону та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують здійснення господарських операцій, є підставою виникнення обовязку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-6/928/2012 Про практику застосування вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права ).

Відповідач-1 виконав свої зобовязання з оплати за поставлений йому товар частково - в сумі 2 178 952 грн. 56 коп. згідно наступних документів: виписка по рахунку від 12.07.2013 р. ( платіжне доручення від 12.07.2013 р. № 4094 на суму 200 000 грн. 00 коп. ) (т. 1, а.с. 152); виписка по рахунку від 17.07.2013р. (платіжне доручення від 17.07.2013 р. № 4276 на суму 400 000 грн. 00 коп.) (т. 1, а.с. 153); виписка по рахунку від 31.07.2013 р. ( платіжне доручення від 21.07.2013р. №1382 на суму 360 000 грн. 00 коп. ) ( т. 1, а.с. 154 ); виписка по рахунку від 18.06.2015 р. ( платіжне доручення від 18.06.2015 р. № 874 на суму 300 000 грн. 00 коп. ) ( т. 1, а.с. 155 ); виписка по рахунку від 18.12.2015 р. ( платіжне доручення від 18.12.2015 р. № 7329 на суму 100 000 грн. 00 коп. ) ( т. 1, а. с. 156 ); виписка по рахунку від 29.12.2015 р. ( платіжне доручення від 29.12.2015 р. № 7513 на суму 37 752 грн. 56 коп. ) ( т. 1, а. с. 157 ); виписка по рахунку від 30.12.2015р. (платіжні доручення від 30.12.2015р. №7628 на суму 200 000 грн. 00 коп. №7640 на суму 131 200 грн. 00 коп.) ( т. 1, а. с. 158 ); виписка по рахунку від 28.04.2016 р. ( платіжне доручення від 29.04.2016 р. № 317 на суму 100 000 грн. 00 коп.) ( т. 1, а. с. 159 ); виписка по рахунку від 02.06.2016 р. ( платіжне доручення від 01.06.2016 р. № 608 на суму 50 000 грн. 00 коп. ) ( т. 1, а. с. 160 ); виписка по рахунку від 23.08.2016 р. ( платіжне доручення від 23.08.2016 р. № 1143 на суму 50 000 грн. 00 коп. ) ( т. 1, а. с. 161 ); виписка по рахунку від 31.08.2016 р. ( платіжне доручення від 31.08.2016 р. №1194 на суму 50 000 грн. 00 коп.) ( т. 1, а. с. 162 ); виписка по рахунку від 02.09.2016 р. (платіжне доручення від 02.09.2016 р. № 1245 на суму 50 000 грн. 00 коп. ) ( т. 1, а. с. 163 ); платіжне доручення від 23.09.2016 р. №1406 на суму 50 000 грн. 00 коп. ( т. 1, а.с. 224; т. 2, а.с. 25); виписка по рахунку від 17.10.2016 р. (платіжне доручення від 17.10.2016 р. № 1549 на суму 50 000 грн. 00 коп. ) ( т. 2, а.с. 26); виписка по рахунку від 18.11.2016 р. ( платіжне доручення від 18.11.2016 р. № 1782 на суму 50 000 грн. 00 коп. ) ( т. 2, а.с. 277 ).

Оскільки зі змісту платіжного доручення від 23.05.2016 р. № 523 на суму 50 000 грн. 00 коп., копія якого міститься у матеріалах справи (т.1, а.с. 222), вбачається, що у графі Призначення платежу в якості підстави його здійснення зазначено інший договір, то господарським судом правильно не було прийняте в якості доказу здійснення оплати за отриманий за Договором товар.

Таким чином, заборгованість Відповідача-1 перед Позивачем за Договором на час розгляду справи в суді першої інстанції становила 3 200 000 грн. 00 коп.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед Позивачем, Відповідачем-1 надано не було.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора, відповідно до ст. 625 ЦК України зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Оскільки визначення розміру позовних вимог є процесуальним правом Позивача, передбаченим ст. 22 ГПК України і процесуальним законодавством не передбачено повноважень суду щодо виходу за межі позовних вимог, у тому числі шляхом самостійного збільшення періоду обчислення інфляційних нарахувань, після перерахунку інфляційні нарахування становили 3 827 889 грн. 27 коп. ( за жовтень 2013 р. - жовтень 2016 р. ), а річні відповідно згідно розрахунку 398 636 грн. 03 коп. ( з 01.08.2013 р. по 16.11.2016 р. ).

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

З матеріалів справи також вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 05.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове підприємство "ТД" ( Кредитор ) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-транспортним підприємством "Будкомплект" ( Поручитель ) укладено Договір, п. 1.1 якого передбачено, що у відповідності до цього договору Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Кредитором на суму не більше 2 000 грн. 00 коп. за виконання зобов'язань Дочірнім підприємством "Львівський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ( Боржник ), відносно оплати вартості товару, що поставлений кредитором боржнику у рамках виконання договору поставки № 5/09/2012 від 05.09.2012 р.

Поручитель зобов'язаний виконувати за боржника зобов'язання останнього щодо сплати вартості товару, переданого кредитором боржнику у відповідності до основного договору ( п. 2.1 Договору поруки ).

Згідно п. 2.2 Договору поруки Кредитор має право вимагати від Поручителя виконання зобов'язань Боржника в частині оплати сум основного боргу, що виник на підставі основного договору на суму, що не перевищує 2 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.1 Договору поруки Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором за виконання зобов'язань в частині оплати вартості товару за основним договором.

Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2016 р. ( п. 4.1 Договору поруки ).

Ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки; особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідачем-2 згідно умов Договору поруки було здійснено оплату вартості поставленого Відповідачу-1 товару в сумі 2 000 грн. 00 коп., про що свідчить платіжне доручення від 03.10.2016 р. № 581 ( т. 1, а. с. 189).

Щодо погашення ДП «Львівський облавтодор» заборгованості у розмірі 3 198 000,00 грн. платіжним дорученням № 2185 від 05.01.2017 р. після винесення судом оскаржуваного рішення, то відповідно до п.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України», ч. 1. ст. 104 ГПК України не передбачено можливості скасування або зміни рішення у зв'язку із зміною стану розрахунків між сторонами (наприклад, зменшення або збільшення заборгованості), якщо така зміна сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи приписи чинного законодавства та встановлені обставини справи, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, шляхом стягнення з Відповідача-1: 3 198 000 грн. 00 коп. - заборгованості за товар, 3 827 889 грн. 27 коп. інфляційних нарахувань та 398 636 грн. 03 коп. річних, а доводи викладені в апеляційній скарзі колегія суддів вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам законодавства та спростовуються встановленим судом першої інстанції обставинами справи.

Керуючись ст. ст. 101 - 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2016 р. у справі № 904/8159/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 22.02.2017 року

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

СуддяВ.О. Кузнецов

СуддяІ.О. Вечірко