Постанова № 64889012, 07.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2017 р. Справа№ 910/12255/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 07.02.2017 року,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ» Ларченко Ірини Миколаївни на рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2016 року

по справі № 910/12255/16 (суддя: Демидов В.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРТОН ТЕХНОЛОДЖІ»

до публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ» Ларченко Ірини Миколаївни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

позивача - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз»

про визнання договору укладеним та стягнення 959 753,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.09.2016 року у справі № 910/12255/16 позовні вимоги задоволено частково. Визнано укладеним договір про надання послуг з централізованого опалення 148 житлових квартир загальною площею 16 690,00 кв.м. в АЖК «Лазурний блюз» за адресою: м. Київ, вул. Туманяна, 15-А між ТОВ «ВЕРТОН ТЕХНОЛОДЖІ» (ЄДРПОУ 38923261) та ПАТ «БАНК ФОРУМ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ» (ЄДРПОУ 21574573). Стягнуто з публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ» на користь ТОВ «ВЕРТОН ТЕХНОЛОДЖІ» 868 784 грн. 32 коп. - основного боргу, 19 888 грн. 09 коп. інфляційних втрат, 2 832 грн. 00 коп. - 3% річних та 14 652 грн. 57 коп. - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач - публічне акціонерне товариство «БАНК ФОРУМ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ» Ларченко Ірини Миколаївни звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2016 року у справі № 910/12255/16 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 року порушено апеляційне провадження у справі № 910/12255/16 та призначено справу до розгляду на 22.11.2016 року у складі колегії суддів: головуючий суддя Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

У судовому засіданні 22.11.2016 суддею Іонніковою І.А. заявлено самовідвід від участі у розгляді справи № 910/12255/16 за апеляційною скаргою ПАТ «БАНК ФОРУМ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ» Ларченко Ірини Миколаївни. Заява мотивована наявністю обставин, які виключають можливість розгляду справи №910/12255/16 суддею Іонніковою І.А.

Ухвалою від 22.11.2016 року було задоволено самовідвід судді Іоннікової І.А. від розгляду справи № 910/12255/16, а матеріали справи передано на перерозподіл автоматизованою системою документообігу суду.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з задоволенням самовідводу судді Іоннікової І.А., визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Тищенко О.В, судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 року справу № 910/12255/16 прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник скаржника надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники позивача та третьої особи у судових засіданнях суду апеляційної інстанції також надали суду свої пояснення по справі, в яких заперечили проти задоволення скарги, вважають апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва законним та обгрунтованим. Представники просили апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 06.09.2016 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2016 року по справі № 910/12255/16 слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ВЕРТОН ТЕХНОЛОДЖІ» забезпечує тепловою енергією адміністративно-житловий комплекс з підземним паркінгом за адресою м. Київ, вул. Туманяна, 15А на підставі: ліцензії АЕ 522276, виданої НКРЕКП 26.11.2014 року на право провадження діяльності з виробництва теплової енергії; ліцензії АЕ 522277, виданої НКРЕКП 26.11.2014 року на право провадження діяльності з постачання теплової енергії, рішення загальних зборів ОСББ «Лазурний блюз» від 24.10.2014 року; договору про співпрацю під час надання послуг з централізованого опалення і розмежування відповідності №20/11-2015 від 20.11.2015 року, укладеного між ТОВ «ВЕРТОН ТЕХНОЛОДЖІ» та ОСББ «Лазурний блюз».

В період листопад 2015 року - квітень 2016 року позивач надавав послугу централізованого опалення житлових та нежитлових приміщень АЖК «Лазурний блюз» за адресою: м. Київ, вул. Туманяна, 15-А.

Відповідач на період листопад 2015 року - квітень 2016 року був власником 167 житлових приміщень (квартир) загальною площею 18 846,60 кв. м. в адміністративно-житловому комплексі «Лазурний блюз», що знаходиться по вул. Ованеса Туманяна, 15-А, в м. Києві.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 року у справі № 910/10767/15 за позовом ТОВ «ЕК «Лазурний берег» до ПАТ «Банк Форум», третя особа - ОСББ «Лазурний берег», про стягнення коштів встановлено, що ТОВ «ВЕРТОН ТЕХНОЛОДЖІ» надавало послугу постачання теплової енергії відповідачу з 01.01.2015 року; загальна площа житлових приміщень в АЖК «Лазурний Блюз», що належала відповідачу у зазначений період часу, становить 18 846,60 кв. м.

Як зазначає позивач, в період з листопада 2015 року по квітень 2016 року позивач надавав відповідачу послугу централізованого опалення житлових приміщень загальною площею 18846,60 кв. м.

03.12.2015 позивач направив відповідачу лист за № 11/15 з пропозицією укласти договір про надання послуг з централізованого опалення, до якого було долучено проекти такого договору в 2 примірниках для підпису, у відповідь на який відповідач не заперечував проти укладення з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення щодо вказаних вище квартир, проте зазначив, що позивач не надав копій статутних та інших документів, що підтверджують правомірність ведення діяльності ТОВ «ВЕРТОН ТЕХНОЛОДЖІ» у житловому комплексі.

25.02.2016 року позивач направляв відповідачу лист за вих. № 129/16 від 25.02.2016 року з доданими рахунками на оплату послуг централізованого опалення та актами виконаних робіт, які відповідач отримав 26.02.2016 року.

З матеріалів справи, а саме з протоколу узгодження ціни від 20.11.2015 року, вбачається, що сторонами погоджено ціну послуг централізованого опалення по договору № 20/11-2015 від 20.11.2015 року на опалювальний період 2015-2016 рр.:

1. За житлові приміщення: 11,31 грн. за 1 кв. м. опалювальної площі, а за наявності засобів індивідуального обліку тепла - 661,59 за 1 Гкал.

2. За нежитлові приміщення: 25,94 грн. за 1 кв. м. опалювальної площі, а за наявності засобів індивідуального обліку тепла - 1571,41 за 1 Гкал.

Крім того, актом №04/16-1 від 08.04.2016 року, погодженого та затвердженого ТОВ «ВЕРТОН ТЕХНОЛОДЖІ» та ОСББ «Лазурний блюз», відповідно до договору про співпрацю під час надання послуг з централізованого опалення і розмежування відповідальності №20/11-2015 від 20.11.2015 року, укладеного між ТОВ «ВЕРТОН ТЕХНОЛОДЖІ» та ОСББ «Лазурний блюз», засвідчено закінчення опалювального сезону 2015-2016 років з 0 год. 00 хв. 08.04.2016 року. Комісією зафіксовано безперервне постачання теплової енергії тепло постачальником - ТОВ «ВЕРТОН ТЕХНОЛОДЖІ» споживачам - АЖК «Лазурний блюз» з 27.11.2015 року по 07.04.2016 року включно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на неправомірне ухилення відповідача від укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та оплати таких послуг, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 930 777,03 грн., за прострочення сплати якої позивачем нараховані 19 888,09 грн. - інфляційних втрат та 9 088,58 грн. - 3% річних.

Разом з тим, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції посилався на те, що йому не надавались заявлені послуги та заявлена до відшкодування сума розрахована в результаті порушення вимог діючого законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 Цивільного кодексу України.

Частина перша статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту статей 6, 627 Цивільного кодексу України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Як вірно вказав суд першої інстанції, закріпивши принцип свободи договору, Цивільним кодексом України разом з тим визначено, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статті 20, 21 вказаного Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, і з урахуванням вказаних положень Закону позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг, а відповідач є їх споживачем.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Листом № 11/15 від 03.12.2015 позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір про надання послуг з централізованого опалення, до якого було додано проект такого договору в 2 примірниках.

Відповідно до ч. 2 ст. 179 Господарського кодексу України, Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Згідно з приписами частини третьої статті 184 Господарського кодексу України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Форма та зміст (умови) типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд, окрім випадку, коли такий відступ пов'язаний з конкретизацією умов договору, що кореспондується з положеннями п. 4 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 630 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, запропонований позивачем до укладення договір відповідає умовам типових договорів, затверджених наведеною вище постановою Кабінету Міністрів України.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. №630, не містить обов'язку включення до його умов методики розрахунку вартості надання послуг (формул, тарифів тощо), а лише містить посилання на форму оплати наданих послуг (готівкову або безготівкову).

Отримання у встановленому чинним законодавством України порядку інформації про перелік послуг, їх вартість, загальну суму місячного платежу та структуру тарифів, нормативів (норм) споживання, режиму надання послуг, їх споживчі властивості передбачено пунктами 16.2 та 19.3 вказаного договору.

Натомість, відповідач вказаний договір не підписав.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується, що позивач скористався наданим йому спеціальним законом правом на звернення до відповідача з пропозицією укласти договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. При цьому, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, статей 627, 630 Цивільного кодексу України та статей 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

У разі такої відмови, виходячи з положень ст. ст. 3, 6, 12, 15, 20, 630, 640, 642, 643 Цивільного кодексу України, виконавець послуг вправі звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 6 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії. При цьому, в силу положень ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України днем укладення спірного договору є день набрання чинності цим рішенням суду.

За таких обставин, оскільки запропонована позивачем редакція договору відповідає типовому договору, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції по часткове задоволення позову в цій частині. Місцевий господарський суд правомірно визнав укладений договір про надання послуг з централізованого опалення без зазначення дати укладення договору, яка визначена позивачем - 01.12.2015 року, а також за виключенням квартир, які були відчужені відповідачем, та на час розгляду справи не належать відповідачу на праві власності.

Разом з тим, незважаючи на факт відсутності між позивачем та відповідачем договірних відносин щодо надання послуг з централізованого опалення, однак, враховуючи норми статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуги, якими він фактично користується у повному обсязі.

Як зазначено вище, відповідач був власником 167 житлових приміщень (квартир), загальною площею 18846,60 кв .м.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем відчужено на користь фізичних осіб 19 квартир у вказаному вище будинку, а саме: 30.12.2015 року - квартиру № 87 загальною площею 104,3 кв.м., 29.01.2016 року - квартиру № 92 загальною площею 127,8 кв.м., 01.02.2016 року - квартиру № 160 загальною площею 130,00 кв.м., 02.02.2016 року - квартири № 73 загальною площею 125,6 кв.м. та № 82 загальною площею 55,3 кв.м., 02.03.2016 року - квартиру № 9 загальною площею 125,7 кв.м., 03.03.2016 року - квартири № 156 загальною площею 130,5 кв.м., та № 161 загальною площею 124,6 кв.м., 04.03.2016 року - квартиру № 81 загальною площею 125,7 кв.м., 09.03.2016 року - квартири № 124 загальною площею 130,3 кв.м. та № 77 загальною площею 125,6 кв.м., 10.03.2016 - квартиру №33 загальною площею 126,8 кв.м., 11.03.2016 - квартири №45 загальною площею 129,0 кв.м. та №321 загальною площею 56,1 кв.м., 16.03.2016 року - квартиру №354 загальною площею 55,4 кв.м., 21.03.2016 року - квартири № 240 загальною площею 124,6 кв.м. та № 244 загальною площею 124,6 кв.м., 22.03.2016 року - квартиру № 246 загальною площею 105,4 кв.м. та 07.04.2016 року - квартиру № 305 загальною площею 129,3 кв.м.

Відповідно до ст. 13 Конституції України власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов'язки, а й орієнтовно вказує до чого зобов'язаний власник.

Виходячи із змісту ст. 319 ЦК України, зокрема, п. 4 наведеної норми, набуття права власності на певне майно породжує виникнення не тільки прав, а й обов'язків щодо його належного утримання та експлуатації.

Так, відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи відчуження відповідачем 19 квартир загальною площею 2156,6 кв.м., за період з 30.12.2015 року по 07.04.2016 року, та заявлену позивачем заборгованість за послуги з централізованого опалення протягом опалювального сезону 2015-2016 рр. на загальний розмір опалювальної площі - 18 846,6 кв.м. судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач спожив послуги з постачання теплової енергії на суму 868 784,32 грн., а саме: за листопад 2015 року - 28 420,67 грн. (за 4 дні), за грудень 2015 року - 213 117,00 грн., за січень 2016 року - 211 882,16 грн., за лютий 2016 року - 207 084,26 грн., за березень 2016 року - 192 363,51 грн. та за квітень 2016 року - 44 337,39 грн. (за 7 днів).

При цьому, на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, місцевий господарський суд правомірно не взяв до уваги посилання скаржника на акти обстеження про відсутність надання послуг, оскільки ці акти складені працівниками ПАТ «Банк Форум», тобто заінтересованими особами, що унеможливлює використання цих актів як доказів відсутності постачання теплової енергії до квартир відповідача.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у спірний період відповідач користувався наданими комунальними послугами у 167 квартирах, з яких згодом у його власності залишилося 148, за адресою: м. Київ, вул. Туманяна, 15-А, однак, за надані комунальні послуги, оплата відповідачем здійснена не була.

Доводи скаржника, що позивач не надав належних доказів на підтвердження надання послуг з централізованого опалення у будинку по вул. Туманяна, 15-А в м. Києві, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки, відповідно до умов договору № 20/11-2015 від 20.11.2015 року, укладеного між позивачем та ОСББ «Лазурний блюз», позивач надає власникам приміщень у будинку по вул. Туманяна, 15-А в м. Києві послуги з централізованого опалення та зобов'язаний надавати такі послуги відповідачу незалежно від укладення з ним такого договору.

Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача про складання акту щодо факту відсутності у приміщеннях (167 квартирах загальною площею 18 846,60 кв. м) за адресою: м. Київ, вул. Туманяна, 15-А приладів централізованого опалення. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що житлово-комунальні послуги надаються безперебійно відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 року, яким затверджені Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

До того ж, актом №04/16-1 від 08.04.2016 року, погодженого та затвердженого ТОВ «ВЕРТОН ТЕХНОЛОДЖІ» та ОСББ «Лазурний блюз», відповідно до договору про співпрацю під час надання послуг з централізованого опалення і розмежування відповідальності №20/11-2015 від 20.11.2015 року, укладеного між ТОВ «ВЕРТОН ТЕХНОЛОДЖІ» та ОСББ «Лазурний блюз», засвідчено закінчення опалювального сезону 2015-2016 років з 00 год. 00 хв. 08.04.2016. Комісією зафіксовано безперервне постачання теплової енергії теплопостачальником ТОВ «ВЕРТОН ТЕХНОЛОДЖІ» споживачам АЖК «Лазурний блюз» з 27.11.2015 року по 07.04.2016 року включно.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем надано належні докази на підтвердження факту надання позивачем заявлених до стягнення послуг, оскільки у випадку відсутності підписаного між сторонами договору, за умови встановлення ухилення споживача від підписання такого договору, зобов'язання щодо оплати житлово-комунальних послуг виникає лише у випадку доведення позивачем фактичного надання таких послуг.

Отже, оскільки відповідач користувався житлово-комунальними послугами, які надаються в повному обсязі позивачем, відповідно до вимог чинного законодавства України, на переконання колегії суддів на відповідача покладений обов'язок по оплаті за надані й прийняті послуги. При цьому, оскільки позивачем не враховано відчуження відповідачем 19 квартир, місцевим господарським судом вірно здійснено розрахунок заборгованості відповідача з урахуванням договорів купівлі-продажу квартир та уточненням опалювальної площі, у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з централізованого опалення у період з листопада 2015 р. по квітень 2016 р. становить 868 784,32 грн.

Судова колегія звертає увагу на те, що ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем не було надано докази на підтвердження сплати грошових коштів у вказаному розмірі.

Оскільки, відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, не здійснив оплату вартості наданих та прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов в цій частині та стягнув з відповідача на користь позивача 868 784,3 грн. основного боргу.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 19 888,09 грн. - індексу інфляції та 9 088,58 грн. - 3% річних, які розраховані за період з 20.12.2015 року по 20.05.2016 року.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 25.02.2016 року позивач направляв відповідачу лист за вих. № 129/16 від 25.02.2016 року з доданими рахунками на оплату послуг централізованого опалення та актами виконаних робіт, які відповідач отримав 26.02.2016 року, а також вимагав сплатити заборгованість за послуги централізованого теплопостачання, надані за період з 27.11.2015 року до 31.01.2016 року на суму 254 744,65 грн., до 05.03.2016 року. При цьому, з вимогами про стягнення заборгованості за період з 01.02.2016 року по 20.05.2016 року позивач до відповідача не звертався.

Оскільки вимога позивача отримана відповідачем 26.02.2016 року, то як вірно вказав суд першої інстанції, остаточний строк оплати відповідачем наданих позивачем послуг за період з 27.11.2015 року до 31.01.2016 року настав 05.03.2016 (семиденний строк від дня пред'явлення вимоги). Відтак, період прострочення оплати суми основного боргу починається з 05.03.2016 року.

Здійснивши перевірку правильності розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що початок періоду заборгованості, як і суму самої заборгованості, позивачем визначено не вірно. Так, місцевим господарським судом зроблено вірний перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 05.03.2016 року по 20.05.2016 року, за яким інфляційні втрати становлять 21 036,53 грн., а 3% річних - 2 832,00 грн. При цьому, враховуючи, що суд не може вийти за межі позовних вимог, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 19 888,09 грн. та 2 832,00 грн. - 3% річних. В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних відмовлено правомірно.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по справі та задовольнив позов частково. Позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

При цьому судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, позивачем опубліковано оголошення у газеті Хрещатик № 8 (4921) від 24.01.2017 року що тарифи на комунальну послугу централізованого опалення для розрахунків зі споживачами категорії «населення» розраховано згідно з постановою КМУ від 01.06.2011 року № 869 та надано до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) для затвердження

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2016 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ» Ларченко Ірини Миколаївни слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2016 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК ФОРУМ» Ларченко Ірини Миколаївни на рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2016 року у справі № 910/12255/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2016 року у справі № 910/12255/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/12255/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

С.А. Гончаров