Рішення № 64888711, 20.02.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2017 р.

Справа № 916/3524/16

За позовом: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва

До відповідача: Приватного підприємства „Артек-Союз”

про стягнення 124471,41 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

У судовому засіданні, яке відбулось 18.01.2017р., відповідно до вимог ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 13.02.2017р. о 12 год. 45 хв. та у судовому засіданні, яке відбулось 13.02.2017р., відповідно до вимог ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 20.02.2017р. о 09 год. 45 хв.

Суть спору: Позивач – Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Артек-Союз”, у якій просить суд стягнути заборгованість по відшкодуванню вартості послуг електропостачання за договором №89 від 29.03.2012р. в розмірі 334365,25 гр. та штрафні санкції за невиконання Приватним підприємством „Артек-Союз” взятого на себе зобов’язання щодо відшкодування наданих Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаєва послуг з електропостачання в сумі 132166,76 грн.

18.01.2017р. до господарського суду Одеської області представником Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва надано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства „Артек-Союз” пеню, що нарахована за порушення термінів сплати відшкодування вартості спожитої електроенергії за договором №89 від 29.03.2012р. в розмірі 90328,02 грн. втрати від інфляції в розмірі 25894,39 грн. та 3% річних в розмірі 8249 грн., а всього 124471,41 грн. штрафних санкцій.

Відповідачем - Приватним підприємством „Артек-Союз” були визнані позовні вимог в частині основного боргу, у зв’язку з чим під час розгляду даної справи з боку відповідача було сплачено основний борг. Щодо штрафних санкцій, які були нараховані позивачем, у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань з боку відповідача, Приватне підприємство „Артек-Союз” заперечує з підстав, що викладено у письмових запереченнях на позовну заяву від 10.02.2017р., зазначаючи суду, що позивачем не вірно здійснено нарахування штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

29 березня 2012 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаєва (Сторона 1) та Приватним підприємством „Артек-Союз” (Сторона 2) було укладено Договір №89 про відшкодування вартості електропостачання (КЕКВ1163) спожитої в процесі надання послуг з харчування (надалі – Договір), відповідно до п. 1.1. якого Сторона 1 забезпечує Сторону 2 електричною енергією отриману від ПАТ „Миколаївобленерго” для забезпечення надання послуг з харчування особового складу Збройних сил України. Місце поставки електричної енергії згідно Додатку №11.1 та № лічильників з показниками на момент укладання договору Додаток №2 до Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, Сторона 2 відшкодовує Стороні 1 вартість електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі додаткової угоди №10 від 29.12.2011р. до договору харчування №286/2/12/6 від 01.03.2012р. про закупівлю послуг харчування для кожної військової частини, до площ яких має доступ Сторона 2 згідно наказу Міністерства оборони України від 28.12.2011р. №846, здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Сторона 2 зобов’язується виконувати умови цього Договору та відшкодовування вартості за спожиту електричну енергію здійснювати відповідно до показників встановлених засобів обліку або до складеної та затверджено Стороною 1 калькуляції. (п. 2.3.1,п. 2.3.2. Договору).

Положеннями п. 2.3.3. Договору визначено, що Сторона 2 зобов’язується після отримання від Сторони 1 рахунку-фактури, акта виконаних робіт протягом 10 банківських днів здійснювати оплату аз спожиту електричну енергію на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки Сторони 1.

Додатковою угодою №12 від 18.04.2016р. до Договору №89 про відшкодування вартості електропостачання (КЕКВ1163) спожитої в процесі надання послуг з харчування від 29 березня 2012 року строк дії укладеного договору було пролонговано до 31.12.2016р.

На виконання умов укладеного Договору №89 про відшкодування вартості електропостачання (КЕКВ1163) спожитої в процесі надання послуг з харчування від 29 березня 2012 року позивачем було забезпечено відповідача – Приватне підприємство „Артек-Союз” електроенергією за період з січня 2016 року по жовтень 2016р., що підтверджується актами виконаних робіт та рахунками фактури.

У зв’язку з частковою сплатою заборгованості, за відповідачем рахувалась заборгованість зі сплати використаної електроенергії за період з січня 2016 року по жовтень 2016р. у розмірі 334365,25 грн.

Під час розгляду даної справи, відповідачем - Приватним підприємством „Артек-Союз” на виконання умов Договору №89 про відшкодування вартості електропостачання (КЕКВ1163) спожитої в процесі надання послуг з харчування від 29 березня 2012 було сплачено основну заборгованість в розмірі 334365,25 грн., що було підтверджено повноважним представником позивача, у зв’язку з чим Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаєва були надані відповідні уточнення позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору, за порушення термінів відшкодування вартості спожитої електричної енергії Сторона 2 сплачує Стороні 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

У зв’язку з простроченням сплати вартості спожитої електричної енергії в період з січня 2016 року по жовтень 20106р. за умовами Договору №89 про відшкодування вартості електропостачання (КЕКВ1163) спожитої в процесі надання послуг з харчування від 29 березня 2012, позивачем здійснено нарахування пені. Так, відповідно до такого розрахунку за відповідачем рахується борг зі сплати нарахованої пені у розмірі 90328,02 грн.

Заборгованість за нарахованими позивачем 3% річних за несвоєчасну сплату спожитої активної електричної енергії в період з січня 2016 року по жовтень 20106р. становить 8249грн.

Нарахування інфляційних втрат за несвоєчасну оплату за спожиту активну енергію, в період з січня 2016 року по жовтень 20106р. становить 25849,39 грн.

Уточнені позовні вимоги Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва обґрунтовано неналежним виконанням з боку Приватного підприємства „Артек-Союз” прийнятих на себе зобов’язань за умовами Договору №89 про відшкодування вартості електропостачання (КЕКВ1163) спожитої в процесі надання послуг з харчування від 29 березня 2012 та направлено на стягнення з відповідача загальної суми боргу в розмірі 124471,41грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

У відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п.1. ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.).

Відповідно до ст. 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (п. 1. ст. 627 ЦК України)

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Як встановлено судом, Споживачем за період з січня 2016 року по жовтень 2016р. було використано електричну енергію на загальну грошову суму у розмірі 334365,25 грн., що підтверджується актами виконаних робіт та рахунками фактури, копії яких містяться в матеріалах справи.

Під час розгляду справи, відповідачем – Приватним підприємством „Артек-Союз” було сплачено основний борг за отриману електричну енергію в повному обсязі.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору, укладеного між сторонами спору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4. цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків”, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5% але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

У зв’язку з неналежним виконанням з боку відповідача – Приватним підприємством „Артек-Союз” прийнятих на себе зобов’язань за умовами укладеного Договору №89 про відшкодування вартості електропостачання (КЕКВ1163) спожитої в процесі надання послуг з харчування від 29 березня 2012, позивачем здійснено нарахування пені:

- кінцевий термін сплати 23.03.2016р., дата фактичної сплати 04.04.2016р, розрахунок проведено за період з 23.03.2016р. по 03.04.2016р. на суму боргу 234672,28 грн. – заборгованість зі сплати пені становить 3111,82 грн.;

- кінцевий термін сплати 18.04.2016р., дата фактичної сплати 20.04.2016р, розрахунок проведено за період з 18.04.2016р. по 19.04.2016р. на суму боргу 226911,48 грн. – заборгованість зі сплати пені становить 273,54 грн.;

- кінцевий термін сплати 18.05.2016р., дата фактичної сплати 10.06.2016р, розрахунок проведено за період з 18.05.2016р. по 09.06.2016р. на суму боргу 279117,85 грн. – заборгованість зі сплати пені становить 6194,11 грн.;

- кінцевий термін сплати 18.05.2016р., дата фактичної сплати 13.06.2016р, розрахунок проведено за період з 18.05.2016р. по 13.06.2016р. на суму боргу 229117,85 грн. – заборгованість зі сплати пені становить 5988,42 грн.;

- кінцевий термін сплати 18.05.2016р., дата фактичної сплати 14.07.2016р, розрахунок проведено за період з 18.05.2016р. по 13.07.2016р. на суму боргу 179117,85,28 грн. – заборгованість зі сплати пені становить 9701,76 грн.;

- розрахунок проведено за період з 18.05.2016р. по 30.11.2016р. на суму боргу 123117,85 грн. – заборгованість зі сплати пені становить 21861,46 грн.;

- кінцевий термін сплати 22.06.2016р., дата фактичної сплати - , розрахунок проведено за період з 22.06.2016р. по 30.11.2016р. на суму боргу 151647,66 грн. – заборгованість зі сплати пені становить 23972,79 грн.;

- кінцевий термін сплати 28.09.2016р., дата фактичної сплати 02.11.2016р, розрахунок проведено за період з 28.09.2016р. по 01.11.2016р. на суму боргу 229191,39 грн. – заборгованість зі сплати пені становить 6354,55 грн.;

- кінцевий термін сплати 18.10.2016р., дата фактичної сплати 30.11.2016р, розрахунок проведено за період з 18.10.2016р. по 29.11.2016р. на суму боргу 247727,77 грн. – заборгованість зі сплати пені становить 8117,30 грн.;

- кінцевий термін сплати 18.11.2016р., дата фактичної сплати - , розрахунок проведено за період з 18.11.2016р. по 30.11.2016р. на суму боргу 257203,07 грн. – заборгованість зі сплати пені становить 4752,27 грн.

Так, відповідно до такого розрахунку, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати пені у розмірі 90328,02 грн.

Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 90328,02грн., яка нарахована на заборгованість за споживання електричної енергії, вважає такий розрахунок частково невірним, оскільки при здійснені нарахування пені, позивачем помилково було не вірно обрано деякі періоди нарахування, з урахуванням термінів сплати відповідачем заборгованості та строку, на який нараховується пеня.

Судом самостійно здійснено перерахунок пені.

По рахункам, кінцевий термін сплати яких становить 18.05.2016р., слід нараховувати з 10.06.2016р. по 12.06.2016р., на суму боргу 229117,85 грн., заборгованість зі сплати пені становить 5167,99 грн.; з 13.06.2016р. по 13.07.2016р., на суму боргу 179117,85грн. заборгованість зі сплати пені становить 5167,99 грн., з 14.07.2016р. по 30.11.2016р., на суму боргу 129117,85грн., заборгованість зі сплати пені становить 14908,53 грн.

За визначеним періодом, що було визначено позивачем з 22.06.2016р. по 30.11.2016р.,на суму боргу 151647,66 грн., заборгованість зі сплати пені становить 20542,87 грн. та за періодом з 18.11.2016р. по 30.11.2016р. на суму боргу 257203,07 грн., заборгованість зі сплати пені - 2557,98 грн.

Так відповідно до такого розрахунку, за відповідачем рахується заборгованості зі спати пені у розмірі 67904,78 грн.

Статтею 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права”, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тієї ж позиції дотримується ВСУ у Постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі №6/433-42/183 та ВГСУ у Постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Так, відповідно до такого розрахунку, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати 3% річних у розмірі 8249 грн. та заборгованість зі сплати інфляційних втрат у розмірі 25894,39грн.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, вважає такі розрахунки частково не вірними, оскільки також при здійснені нарахування 3% річних та інфляційних втрат, позивачем помилково було не вірно обрано деякі періоди нарахування, з урахуванням термінів сплати відповідачем заборгованості.

Судом самостійно зроблено розрахунок 3% річних.

За період з 10.06.2016р. по 12.06.2016р., на суму боргу 229117,85 грн., заборгованість зі сплати 3% річних становить 56,34 грн.; з 13.06.2016р. по 13.07.2016р., на суму боргу 179117,85грн. заборгованість зі сплати 3% річних становить 455,14 грн., з 14.07.2016р. по 30.11.2016р., на суму боргу 129117,85грн. заборгованість зі сплати 3% річних становить 1481,68 грн., за період з 22.06.2016р. по 30.11.2016р. на суму боргу 151647,66 грн., заборгованість зі сплати 3% річних становить 2013,68 грн.

Так, відповідно до такого розрахунку, за відповідачем рахується заборгованості зі спати 3% річних у розмірі 6491,84 грн.

Судом самостійно зроблено розрахунок інфляційних втрат.

За періоди з 23.03.2016р. по 03.04.2016р., з 18.04.2016р. по 19.04.2016р., з 10.06.2016р. по 12.06.2016р., 13.06.2016р. по 13.07.2016р. – не виникло підстав для нарахування інфляційних втрат.

За період з 14.07.2016р. по 30.11.2016р., на суму боргу 129117,85, заборгованість зі сплати інфляційних втрат становить 7886,89 грн., з 18.11.2016р. по 29.11.2016р. на суму боргу 247727,77 грн., заборгованість зі сплати інфляційних втрат становить 4459,10 грн.

Так, відповідно до такого розрахунку, за відповідачем рахується заборгованості зі інфляційних втрат у розмірі 25181,25 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва зі стягненням з Приватного підприємства „Артек-Союз” заборгованості в загальному розмірі 99577,87 грн., яка складається з пені у розмірі 67904,78 грн., інфляційних втрат у розмірі 25181,25 грн. та 3% річних у розмірі 6491,84 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1493,62грн. покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства „Артек-Союз” (65017, м. Одеса, вул. Бруса, 26/2; код 30741489) на користь Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва (54056, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-а; код 08029523) пеню у розмірі 67904 (шістдесят сім тисяч дев’ятсот чотири) грн. 78 коп., інфляційні втрати у розмірі 25181 (двадцять п’ять тисяч сто вісімдесят одну) грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 6491 (шість тисяч чотириста дев’яносто одна) грн. 84 коп. та витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1493 (одна тисяча чотириста дев’яносто три) грн. 62 коп.

3. В решті позовних вимог – відмовити.

Повний текст рішення складено 22.02.2017 року.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко