Рішення № 64888700, 14.02.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року Справа № 915/1362/16

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: ОСОБА_2 дов.№01/53-982 від 30.12.2016,

представника 1-го відповідача: ОСОБА_3- дов. № 57 від 07.02.2017

представника 2-го відповідача: ОСОБА_4 дов. № 1081/08.01.01-24/08/34/16 від 02.11.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Миколаївобленерго

(54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40),

до 1-го відповідача: Комунального підприємства ГДМБ (Госпрозрахункова дільниця механізації

будівництва) (54042, м. Миколаїв, вул.2 Слобідська, 140),

до 2-го відповідача: Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської

ради (54030, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 7),

про: стягнення в солідарному порядку заборгованість у сумі 6569,82 грн., з яких: 4400,94 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості, 305,49 грн. 3% річних та 1863,39 грн. збитків від інфляції, -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство Миколаївобленерго (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом, в якому просило суд стягнути з комунального підприємства ГДМБ (Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва) (надалі відповідач-1) та Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (надалі відповідач-2) в солідарному порядку заборгованість у сумі 6569,82 грн., з яких: 4400,94 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за період з 24.06.2015 по 12.05.2016, 305,49 грн. 3% річних за період з червня 2015 по квітень 2016 та 1863,39 грн. збитків від інфляції за період з листопада 2015 по квітень 2016.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачами, в порушення умов ст.526 ЦК України та договорів про постачання електричної енергії №40/10 від 15.01.2015 та №40/10 від 11.01.2016, систематично порушувались договірні зобовязання в частині своєчасної оплати рахунків за спожиту активну електричну енергію, у звязку з чим, позивачем були нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

07.02.2017 відповідач-2 надав суду відзив, яким позов заперечив, вказуючи на те, що:

- позивачем пропущено строк позовної давності, передбачений ст.258 ЦК України, щодо стягнення пені за червень 2015 (строк позовної давності закінчився 25.06.2016) та за листопад 2015 (строк позовної давності закінчився 26.11.2016);

- вини відповідача-2 у виникненні прострочення немає, оскільки, він не має змоги самостійно сплатити кошти за зобовязаннями, що беруться по відповідним договорам, а здійснює це за допомогою органів державної казначейської служби, які реалізуючи державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та здійснення операцій з коштами державного бюджету, мають власні строки для проведення операцій.

14.02.2017 відповідач-2 у судовому засіданні надав додаткові пояснення, якими пояснив фінансовий стан Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської на момент прострочення, що склалася за період з червня 2015 року по квітень 2016 року.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові та запереченнях проти позову.

У судовому засіданні 14.02.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

15.01.2015 між ПАТ Миколаївобленерго, комунальним підприємством ГДМБ (Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва) та Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради було укладено договір про постачання електричної енергії №40/10 (надалі договір №40/10) (а.с. 16-19), згідно якого постачальник (позивач у справі) продає електричну енергію споживачу (відповідач-1 у справі) для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 619,463 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії по кожному обєкту споживача визначається додатком № 8 ОСОБА_3 розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін. Приєднана потужність у точках підключення становить 620,3 кВт.

Строк дії договору сторони визначили до 31.12.2015 (п. 9.4 договору).

Пунктом 2.1 договору №40/10 визначено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (надалі - ПКЕЕ).

За умовами п.2.2.2 договору №40/10, позивач зобовязався постачати споживачу електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 договору (додаток № 1 Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу).

У відповідності до п.п. 2.3.3, 2.3.4 договору №40/10, споживач зобовязаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, а також здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатків №10 Порядок розрахунків та №4 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії. Здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 5 Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.

В подальшому, 11.01.2016 між ПАТ Миколаївобленерго, комунальним підприємством ГДМБ (Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва) та Департаментом житлово-комунального господарства було укладено новий договір №40/10 з додатками (надалі - договір від 11.01.2016) на аналогічних умовах, який набрав чинності з дня його підписання (а.с.8-15).

До договору №40/10 від 11.01.2016 сторонами був підписаний додаток № 0, відповідно до п.2 якого споживач до 17 числа був зобовязаний здійснювати плановий платіж у сумі вартості 100% заявленого обсягу споживання електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (а.с. 12).

Позивачем умови вказаних договорів виконувались належним чином, що відповідачами не заперечується та підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції від 30.06.2015, 30.11.2015, 29.01.2016, 31.03.2016, 29.04.2016.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів ст.ст.901, 903 Цивільного кодексу України, за договором послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Споживач розраховувався за спожиту у період з червня 2015 року по квітень 2016 року електричну енергію несвоєчасно.

Пунктом 4.2.1 Договору №40/10 від 11.01.2016 сторони домовились, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком №10 Порядок розрахунків, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних та індекс інфляції.

Пунктом 7 додатку №10 до договору №40/10 від 11.01.2016 у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюється нарахування та 3% річних від простроченої суми. Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який вказується в рахунках, протягом 5 операційних днів з дня отримання.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України та п.7 додатку № 0 до договору №40/10 від 11.01.2016 позивач просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів 3% річних у сумі 305,49 грн. за період з червня 2015 року по квітень 2016 року, внаслідок неналежного виконання зобовязань по сплаті рахунків за спожиту активну електроенергію протягом періоду з 24.06.2015 по 12.05.2016 (а.с.21, 25, 29, 33, 37).

Перевіривши розрахунок нарахування 3% річних (а.с. 40), суд вважає позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідачів 4400,94 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за період з 24.06.2015 по 12.05.2016 слід зазначити наступне.

Згідно розрахунку позовних вимог, позивач за несвоєчасне виконання грошових зобовязань за спожиту активну електричну енергію протягом червня 2015 року - квітня 2016 року нарахував відповідачу пеню за період з 24.06.2015 по 12.05.2016 (по рахункам: №40/10/6/1 від 17.06.2015 на суму 52422,05 грн., №40/10/11/1 від 18.11.2015 на суму 139225,30 грн., №40/10/1/1 від 22.01.2016 на суму 145387,92 грн., №40/10/3/1 від 23.03.2016 на суму 50824,39 грн., №40/10/4/1 від 28.04.2016 на суму 157835,45 грн. (а.с. 21, 25, 29, 33, 37).

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Проте, у відзиві на позовну заяву та судових засіданнях відповідачі пояснили, що їх вини у виникненні прострочення немає, оскільки, обслуговування бюджетних коштів та здійснення операцій з коштами державного бюджету здійснюється органами державної казначейської служби, які мають власні строки для проведення операцій.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобовязання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Відповідно до приписів ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Судом взято до уваги, що заборгованість за електричну енергію, станом на час подання позову повністю погашена відповідачами і терміни прострочки оплати були незначними.

Враховуючи відсутність негативних наслідків, викликаних простроченням виконання у вигляді заподіяної шкоди; беручи до уваги незначний період прострочення відповідачем-2 оплати отриманої електричної енергії; приймаючи до уваги, що комунальне підприємство ГДМБ (Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва) саме не споживає електричну енергію, а створено з метою експлуатації мереж зовнішнього освітлення, яке є базовою складовою безпеки проїзду транспорту по мостах, магістралях, обїзним шляхам, пересування на перехрестях, підходах до дитячих та лікувальних установ тощо, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідач до 100,0 грн., оскілки, застосування такого правового наслідку, як нарахування пені, спрямовано на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб збагачення.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі вказаної норми, позивач просить стягнути з відповідача 1863,39 грн. збитків від інфляції за період з листопада 2015 року по квітень 2016 року.

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат в розмірі 1863,39 грн. (а.с. 41), суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно Розяснення Вищого Арбітражного Суду України Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції №02-5/223 від 12.05.1999 (зі змінами та доповненнями) та Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладених у листі Верховного Суду України №62-97Р від 03.04.1997, індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. При здійсненні розрахунку індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 передбачено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Отже, при стягненні інфляційних за прострочення виконання боржником грошового зобовязання, якщо термін прострочення становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується (вказана правова позиція також зазначена в постанові Вищого Господарського Суду України по справі № 29/75-10-1823 від 24.11.2010 та по справі № 4/54-10-18-18 від 19.01.2011).

За рахунком №40/10/11/1 від 18.11.2015 (за листопад 2015 року) датою оплати є 25.11.2015, відповідачем-2 фактично оплачено рахунок 26.11.2015, що підтверджується платіжним дорученням №4812 від 26.11.2015. Позивачем за період з 25.11.2015 по 26.11.2015 нараховано 92,82 грн. інфляції.

За рахунком № 40/10/1/1 від 22.01.2016 (за січень 2016 року) датою оплати є 29.01.2016, відповідачем-2 фактично оплачено рахунок 10.02.2016, що підтверджується платіжним дорученням №52 від 10.02.2016. Позивачем за період з 29.01.2016 по 10.02.2016 нараховано 126,63 грн. інфляції.

За рахунком №40/10/3/1 від 23.03.2016 (за березень 2016 року) датою оплати є 30.03.2016, відповідачем-2 фактично оплачено рахунок 28.04.2016, що підтверджується платіжним дорученням №522 від 28.04.2016. Позивачем за період з 30.03.2016 по 01.04.2016 нараховано 32,79 грн. інфляції, а з 01.04.2016 по 28.04.2016 1600,97 грн. інфляції.

За рахунком №40/10/4/1 від 28.04.2016 (за квітень 2016 року) датою оплати є 10.05.2016, відповідачем-2 фактично оплачено рахунок 12.05.2016, що підтверджується платіжним дорученням №582 від 12.05.2016. Позивачем за період з 10.05.2016 по 12.05.2016 нараховано 10,18 грн. інфляції.

При перевірці розрахунку збитків від інфляції судом встановлено, що збитків від інфляції за листопад 2015 року, січень, березень 2016 року нараховані позивачем без урахування того, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат за листопад 2015 року, січень, березень 2016 року задоволенню не підлягають, оскільки строки прострочення відповідачем-2 зобовязань зі сплати вказаних рахунків становили менше місяця.

З відповідачів підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 1600,97 грн. за рахунком №40/10/3/1 від 23.03.2016 (за березень 2016 року) за період з 01.04.2016 по 28.04.2016.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення та додаткові пояснення відповідачів не можуть бути прийняті судом до уваги як підстави відмови у позові.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

У відповідності до ст.49 ГПК України, судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 821,84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з комунального підприємства ГДМБ (Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва) (54042, м.Миколаїв, вул.2 Слобідська, 140, відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 03331466) та Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (54030, м.Миколаїв, вул.Адмірала Макарова, 7, відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 03365707) на користь публічного акціонерного товариства Миколаївобленерго (54017, м.Миколаїв, вул.Громадянська, 40, п/р 26002225010060 у МФ РУ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 326610) 100,00 грн. пені, 305,49 грн. 3% річних, 1600,97 грн. збитків від інфляції та 1322,88 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.85 ГПК України

та підписана суддею 20 лютого 2017 року.

Суддя М.В. Мавродієва