Рішення № 64888516, 16.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2017

Справа №910/24066/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМПЛАНЕТА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ ГРУП"

про стягнення 86552,70 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМПЛАНЕТА" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ ГРУП" (відповідач) 85 409,80 грн. з яких: 70960,58 грн. – сума основного боргу, 3077,17 грн. – інфляційне збільшення, 4588,14 грн. – 20 % річних, 6783,91 грн. – пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором поставки № 465/К-17 від 01.01.2013 в частині оплати за поставлений товар, у зв’язку із чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 70960,58 грн. Внаслідок прострочення грошового зобов’язання, позивачем нараховані інфляційні втрати у сумі 3077,17 грн., 20 % річних у сумі 4588,14 грн. та пеня у сумі 6783,91 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2016 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі № 910/24066/16, розгляд справи призначено на 31.01.2017.

В судове засідання 31.01.2017 з’явився представник позивача. Представник відповідача не з’явився, відзиву на позовну заяву і документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, просив суд прийняти її до розгляду.

Згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 86552,70 грн. заборгованості за договором № 465/К-17 від 01.01.2013 з яких: 70960,58 грн. – сума основного боргу, 6475,05 грн. – пеня, 4541,47 грн. – втрати від інфляції, 4575,60 грн. – сума штрафу в розмірі 20 % передбаченого п. 6.5 договору.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим, позовні вимоги розглядаються в редакції заяви про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2017 розгляд справи №910/24066/16 відкладено на 16.02.2017.

Представник позивача в судове засідання 16.02.2017 не з’явився.

Представник відповідача в судове засідання 16.02.2017 не з’явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п. п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були надіслані на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Ухвала суду від 29.12.2016 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв’язку за закінченням встановленого строку зберігання.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальними правами, зокрема на подання відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 16.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРМПЛАНЕТА" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КТ ГРУП" (покупець, відповідач) укладений договір поставки №465/К/17 (далі – договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставляти та передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати лікарські засоби та товари медичного призначення (в подальшому - товар) асортимент, кількість та ціна якого зазначені в накладних, які є його невід’ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями, кількість та асортимент товару в яких визначається сторонами шляхом оформлення заявок відповідно до умов договору.

Згідно із п. 2.2 договору загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за договором, складається з кількості та асортименту товару, погоджених сторонами та вказаних в підписаних накладних на передачу товару.

Пунктом п. 3.9 договору сторони погодили, що доказом передачі товару покупцю є накладна на поставку окремої партії товару, що підписана уповноваженою особою покупця та містить відбиток печатки (штампу) покупця.

Відповідно до п. 5.1 ціна за одиницю товару на кожну окрему поставку визначається відповідною накладною та є незмінною, твердою.

Згідно із п. 5.2 договору загальна сума договору визначається як сумарна вартість всіх партій товару, які були поставлені за даним договором протягом усього терміну його дії, відповідно до всіх накладних постачальника. Вартість упаковки, маркування, доставки включається в ціну товару.

Оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому, порядок оплати товару за цим договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) обирається покупцем при поданні заявки на поставку (п. 5.4.).

Відповідно до п. 5.5 договору при здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов’язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у накладній на товар, який поставляється. При цьому, перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у накладній.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє протягом двох календарних років, а в частині розрахунків – до повного виконання умов договору (п. 9.2.).

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 74593,72 грн. згідно із видатковими накладними: №8487392 від 08.07.2016, №8487393 від 08.07.2016, №8487391 від 08.07.2016, №8487467 від 08.07.2016, №8487389 від 08.07.2016, №8487544 від 08.07.2016, №8487542 від 08.07.2016, №8487543 від 08.07.2016, №8493133 від 21.07.2016, №8493134 від 21.07.2016, №8493110 від 21.07.2016, №8493159 від 21.07.2016, №8493160 від 21.07.2016, №8493158 від 21.07.2017, №8493155 від 21.07.2016, №8493156 від 21.07.2016, №8495590 від 27.07.2016, №8495591 від 27.07.2016, №8496272 від 28.07.2016, №8496271 від 28.07.2016, №8496275 від 28.07.2016, №8496277 від 28.07.2016 №8495597 від 28.07.2016, №8495596 від 28.07.2016, №8496276 від 28.07.2016, №8497359 від 01.08.2016, №8497360 від 01.08.2016, №8497373 від 01.08.2016, №8497374 від 01.08.2016, №8497384 від 01.08.2016, №8497372 від 01.08.2016, №8497371 від 01.08.2016.

Відповідач оплату товару поставленого за вищевказаним накладними здійснив частково на суму 3633,12 грн., у зв’язку із чим, позивачем заявлено до стягнення заборгованості за поставлений товар розмірі 70960,58 грн.

У зв’язку із простроченням грошового зобов’язання, позивачем (у редакції заяви про збільшення позовних вимог) заявлені вимоги про стягнення з відповідача 6475,05 грн. – пені, 4541,47 грн. – втрат від інфляції, 4575,60 грн. – суму штрафу в розмірі 20 % передбаченого п. 6.5 договору.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 74593,72 грн., а відповідач, у свою чергу, прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №8487392 від 08.07.2016, №8487393 від 08.07.2016, №8487391 від 08.07.2016, №8487467 від 08.07.2016, №8487389 від 08.07.2016, №8487544 від 08.07.2016, №8487542 від 08.07.2016, №8487543 від 08.07.2016, №8493133 від 21.07.2016, №8493134 від 21.07.2016, №8493110 від 21.07.2016, №8493159 від 21.07.2016, №8493160 від 21.07.2016, №8493158 від 21.07.2017, №8493155 від 21.07.2016, №8493156 від 21.07.2016, №8495590 від 27.07.2016, №8495591 від 27.07.2016, №8496272 від 28.07.2016, №8496271 від 28.07.2016, №8496275 від 28.07.2016, №8496277 від 28.07.2016 №8495597 від 28.07.2016, №8495596 від 28.07.2016, №8496276 від 28.07.2016, №8497359 від 01.08.2016, №8497360 від 01.08.2016, №8497373 від 01.08.2016, №8497374 від 01.08.2016, №8497384 від 01.08.2016, №8497372 від 01.08.2016, №8497371 від 01.08.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 5.5. договору сторони погодили, що оплата поставленого позивачем товару здійснюється у строк вказаний у накладній на товар.

Судом встановлено, що у кожній видатковій накладній, стягнення за якими є предметом позову у даній справі, сторонами був погоджений строк, до настання якого відповідач зобов’язаний був оплатити товар, поставлений за конкретною видатковою накладною.

Відповідач у визначені у накладних строки, оплату товару у повному обсязі не здійснив, у зв’язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем за розрахунком позивача становить 70960,58 грн.

При цьому, судом встановлено, що оскільки сума поставленого товару становить 74593,72 грн., а сума часткової оплати – 3633,12 грн., то вартість неоплаченого товару складає 70960,60 грн. (74593,72 – 3633,12). Оскільки позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то суд розглядає позов у межах заявлених позивачем вимог.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 70960,58 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 70960,58 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Позивачем, також заявлено до стягнення 6475,05 грн. – пені, 20 % штрафу в розмірі 4575,60 грн. та 4541,47 грн. – втрат від інфляції.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати поставлений товар передбачена у п. 6.3. договору, відповідно до якого, у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 6117,29 грн., а тому позовні вимоги у цій частині, суд задовольняє частково.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

В пункті 6.5. договору сторони погодили, що за умови прострочення умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором понад 30 календарних днів, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20% від простроченої суми оплати.

З аналізу пункту 6.5 договору випливає, що умова договору про сплату 20% від простроченої суми оплати свідчить про те, що вказані 20% за своєю правовою природою є штрафною санкцією за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому, передбачена п. 6.5 договору санкція (20% від простроченої суми оплати) не може вважатися процентами річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами, які передбачені ст. 625 ЦК України, оскільки 20% не є річними процентами або будь-якими іншими процентами, механізм нарахування яких передбачає розрахунок за певні періоди з огляду на встановлене ст. 625 ЦК право сторін обумовити інший розмір процентів у договорі. Крім того, проценти відповідно до ст. 625 ЦК України не є формою господарсько-правової відповідальності. За таких обставин, помилковим є здійснення позивачем розрахунку 20% штрафу за формулою річних передбачених ст. 625 ЦК України.

Враховуючи наявність прострочення з оплати товару понад 30 календарних днів, суд дійшов висновку, що обґрунтованим розміром 20% штрафної санкції за неналежне виконання обов’язку з оплати товару на суму 70960,58 грн. є 14192,12 грн. (70960,58 грн. * 20%).

Однак, враховуючи, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, суд не може вийти за межі позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню штрафна санкція у розмірі 4575,60 грн., що заявлена позивачем до стягнення, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов’язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов’язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що розмір інфляційних втрат становить 4496,34 грн., а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМПЛАНЕТА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ ГРУП" про стягнення 86552,70 грн. частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ ГРУП" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, будинок 34, ідентифікаційний код 37600300 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМПЛАНЕТА" (08171, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова, будинок 3А, ідентифікаційний код 36852896) основний борг у розмірі 70690,58 грн., пеню у розмірі 6117,29 грн., втрати від інфляції у розмірі 4496,34 грн., штраф у розмірі 4575,60 грн. та судові витрати у розмірі 1371,58 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2017.

Суддя С.О. Турчин